Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №240/14593/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/14593/25

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28 січня 2025 року № 262740013312 про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою від 22 липня 1982 серії НОМЕР_1 з 03 березня 1997 року по 30 січня 1998 року, з 17 лютого 1986 року по 13 листопада 1987 року та період навчання, згідно з трудовою книжкою від 22 липня 1982 серії НОМЕР_1 , з 01 вересня 1979 року по 15 липня 1982 року, та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 21 січня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що з урахування спірних та незарахованих пенсійним органом до страхового стажу періодів трудової діяльності з 03 березня 1997 року по 30 січня 1998 року, з 17 лютого 1986 року по 13 листопада 1987 року та періоду навчання з 01 вересня 1979 року по 15 липня 1982 року, а також врахованого пенсійним органом страхового стажу 28 років 05 місяців 01 день, загальний страховий стаж позивача становить 33 роки 11 місяців 12 днів, що відповідає вимогам Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-ІV) та надає право на призначення пенсії за віком. Стверджує, що надав усі необхідні документи для призначення пенсії, а саме трудову книжку на підтвердження спірного стажу, включаючи період навчання та звертаючи при цьому увагу на те, що незважаючи на втрату оригінала диплома, він подав його копію, засвідчену печаткою організації, у якій працював по закінченню навчання.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позов не визнав. У відзиві на позовну заяву, цитуючи положення Закону № 1058-ІV, Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788-XII), Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (надалі - Інструкції № 58), зазначає, що за результатом розгляду доданих до заяви від 21 січня 2025 року документів підтверджений належними документами страховий стаж позивача склав 28 років 05 місяців 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тож ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії. Тому відповідач вважає позов необґрунтованим, який просить залишити без задоволення.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позов також не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити в позові. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що оскаржуване рішення ним не приймалось, натомість заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Тому вважає безпідставними звернуті до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позовні вимоги, у яких, як просить відповідач, слід відмовити.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60-річного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 21 січня 2025 року про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області .

За результатом розгляду поданих позивачем заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 28 січня 2025 року № 262740013312, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідного страхового стажу у 31 рік, за наявного у позивача - 28 років 05 місяців 01 день.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача пенсійним органом не зараховано періоди:

- трудової діяльності з 03 березня 1997 року по 30 січня 1998 року, з 17 лютого 1986 року по 13 листопада 1987 року згідно з трудовою книжкою від 22 липня 1982 року серії НОМЕР_2 , оскільки не ідентифікується печатка при звільнення з роботи;

- навчання з 01 вересня 1979 року по 15 липня 1982 року згідно з трудовою книжкою від 22 липня 1982 року серії НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата видачі диплому та згідно з дипломом № НОМЕР_3 , оскільки надано копію диплому.

Інші документи, передбачені пунктами 3 та 8 Порядку № 637, відсутні.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV, відповідно до частини першої статті 24 якого страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Як встановлено у частині першій статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок у спірний період регулювався Інструкцією № 58, а порядок заповнення трудових книжок, своєю чергою, врегульований главою 2 Інструкції № 58.

Відповідно до пунктів 2.3 та 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд з`ясував, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 є записи про періоди роботи з 17 лютого 1986 року по 13 листопада 1987 року та з 03 березня 1997 року по 30 січня 1998 року, а саме, дата про прийом на роботу та звільнення з роботи, відповідні номери наказів, назва організації є чіткими, відомості завірені підписом посадової особи та печаткою.

За змістом оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача вказані періоди з тієї підстави, що записи про звільнення з роботи скріплені не чітким відбитком печатки (не ідентифікується печатка, як вказано в оскаржуваному рішенні).

Надаючи юридичну оцінку обґрунтованості такого мотиву для відмови у зарахуванні страхового стажу, суд виходить з того, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4).

З огляду на зазначене, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її права. Інакше кажучи, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 вересня 2022 року по справі № 569/16691/16-а.

Суд переконаний, що недоліки в оформленні трудової книжки не можуть слугувати підставою для позбавлення особи права на соціальний захист. Заповнення реквізитів трудової книжки, у тому числі їх чіткість та акуратність, залежить від дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки, тому певні (деякі) неточності/виправлення, які не стосуються періодів трудової діяльності, не утворюють підстав для незарахування періодів трудової діяльності до стажу для цілей обчислення (перерахунку) пенсії, оскільки підставою для призначення (перерахунку) пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, про що також зазначив Верховний Суд у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.

Повертаючись до обставин цієї справи суд зазначає, що дослідивши спірні записи трудової книжки серії НОМЕР_1 в матеріалах справи та проаналізувавши ці записи, суд не знайшов підстав для висновків про неправильність або неточність записів про відповідні періоди роботи. Доказів на спростування достовірності відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 відповідачами не представлено, а судом не здобуто.

За наведеного правового регулювання спірних правовідносин у цій частині та усталеної судової практики, суд дійшов висновку про безпідставне незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 17 лютого 1986 року по 13 листопада 1987 року та з 03 березня 1997 року по 30 січня 1998 року згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 . Ця трудова книжка містить необхідні записи, які дозволяють підтвердити факт роботи позивача у спірні періоди, тому є достатнім підтвердженням страхового стажу.

Відповідно, у цій частині оскаржуване рішення є протиправним, а тому, кореспондуючим та відповідним порушеному праву способом захисту права позивача слід зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача означені періоди його роботи.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1979 року по 15 липня 1982 року за відсутності вказаної у трудовій книжці серії НОМЕР_1 дати диплома та з огляду на додання до заяви від 21 січня 2025 року його копії, суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом "д" статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно із Інструкцією № 58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

За оскаржуваним у справі рішенням пенсійним органом незараховано до страхового стажу позивача навчання з 01 вересня 1979 року по 15 липня 1982 року у, як вказано у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , "ГорПТУ 34 г. Славянка, Донецкой обл. Диплом № 370473". А згідно із Архівною довідкою від 11 липня 2025 року № 07-03/71, виданою Комунальним підприємством Краматорської районної ради "Трудовий архів", за переданими на довготривале зберігання документами Миколаївського професійного ліцею № 34, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 1979 року до 16 липня 1982 року навчався в училищі за фахом електромонтажник (наказ від 17 липня 1982 року № 36-к; диплом № НОМЕР_3 ). ПТУ № 34 м. Миколаївка реорганізовано з 02 січня 2004 року, як вказано у довідці, до Миколаївського професійного ліцею № 34 (наказ Міністерства освіти України від 26 грудня 2003 року №862).

З урахуванням цього, суд зауважує, що архівна довідка КП "Трудовий архів" від 11 липня 2025 року № 07-03/71 не додавалась позивачем до заяви про призначення пенсії від 21 січня 2025 року, проте, з огляду того, що запис про навчання позивача упродовж періоду з 01 вересня 1979 року по 15 липня 1982 року зроблено у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, на переконання суду, враховуючи чіткість запису щодо відповідного періоду навчання, у пенсійного органу не було вагомих та достатніх підстав для незарахування цього періоду до страхового стажу позивача.

Суд вважає доцільним при цьому зауважити на тому, що пенсійний орган має у своєму розпорядженні відповідні інструменти для вчинення належних заходів з метою перевірки відповідних даних, у тому числі витребуванням в уповноважених суб`єктів відповідних документів та інших відомостей для визначення права на пенсію.

Таким повноваженням пенсійний орган наділений в силу положень частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV, за яким органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Визначаючись у вирішенні спору у цій справі суд виходить з того, що згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відтак, за наслідком звернення позивача щодо призначення пенсії за віком працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства зобов`язаний був перевірити, зокрема, чи має заявник вік, відповідний страховий стаж, сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснити такій особі її права, а також, за потреби, здійснити перевірку відповідних даних/відомостей/інформації з метою повного опрацювання поданих документів на предмет достатності та належності підстав для призначення пенсії.

Натомість пенсійний орган обмежився висновком про незарахування відповідного періоду до страхового стажу, що не може визнаватись обґрунтованим та відповідним критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Відповідаючи завданню адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, визначаючись щодо відповідності обраного позивачем способу захисту порушеному праву слід зважати й на його ефективність у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту). При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

У судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 01 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21).

Також відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

А тому у цій справі слід враховувати, що єдина підстава, зазначена пенсійним органом на обґрунтування рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, - недостатність страхового стажу, - спростована за результатом розгляду цієї справи, й при цьому інші умови щодо призначення спірної пенсії, як-то: вік, страховий стаж 28 років 05 місяців 01 день, перевірені пенсійним органом й визнані належними. А тому суд доходить висновку, що ефективним та кореспондуючим порушеному праву способом захисту, якого прагне домогтися позивач, буде зобов`язання пенсійного органу призначити спірну пенсію з 21 січня 2025 року.

Такий спосіб захисту, на переконання суду, ефективно поновить право позивача щодо призначення пенсії та повною мірою зумовить вичерпання спору.

Оскільки для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, дії зобов`язального характеру щодо зарахування страхового стажу та призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23.

Тому, звернені позовні вимоги до іншого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, задоволенню не підлягають, отже позов слід задовольнити частково.

Виходячи з положень частини третьої статті 139 КАС України, оскільки позов ОСОБА_1 містить одну вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених / незадоволених позовних вимог.

Такий підхід викладено Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20 та який є застосовним при вирішенні розподілу судових витрат зі сплати судового збору у цій справі.

Тож сплачений позивачем 29 травня 2025 року судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним немайновим вимогам.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 13559341) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28 січня 2025 року № 262740013312 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 03 березня 1997 року по 30 січня 1998 року, з 17 лютого 1986 року по 13 листопада 1987 року та період навчання з 01 вересня 1979 року по 15 липня 1982 року, та з 21 січня 2025 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

27.07.26