Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №160/16167/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа №160/16167/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

визнати наказ командира по стройовій частині від 30.06.2023 №478 та дії Військової частини НОМЕР_1 протиправними та такими, що порушує права позивача на отримання грошового забезпечення в повному обсязі;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 12.10.2022 по 30.06.2023 в розмірі окладу за званням;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за останньою займаною посадою, з урахуванням щомісячних основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 12.10.2022 по 30.06.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 12.10.2022 по 30.06.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в нарахуванні та виплаті додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 14.10.2022 по 17.10.2022 та з 06.04.2023 по 06.04.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з розрахунку 100 000,00 грн на місяць;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 14.10.2022 по 17.10.2022 та 06.04.2023 по 06.04.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з розрахунку 100 000,00 грн на місяць;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 12.10.2022 по 30.06.2023;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 12.10.2022 по 30.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 12.10.2022 до 30.06.2023 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини від 30.06.2023 № 478 з 30.06.2023 був виключений зі списків особового складу, знятий з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 01.07.2023. Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022050010001100 від 09 листопада 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань було встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_1 , отримавши поранення, на момент подачі повідомлення про його самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 та проведення службового розслідування перебував на лікуванні. Після лікування у період з 17.10.2022 по 22.10.2022 позивач повернувся до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби та дізнався про те, що наказом командира його внесли в СЗЧ та фактично відсторонили від виконання своїх службових обов`язків. Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, було направлено лист у військову частину НОМЕР_1 з проханням не здійснювати перешкоду для подальшого проходження військової служби військовослужбовцем та здійснити його повернення за місцем його з`явлення до найближчого підрозділу військової частини НОМЕР_1 . У квітні 2023 року позивача було поновлено на військовій службі. Проте після повернення на військову службу ОСОБА_1 не було нараховано жодного виду грошового забезпечення за весь період проходження військової служби у військовій частини НОМЕР_1 в період з 12.10.2022 по 30.06.2023. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/16167/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів звернення до суду в межах строків, про які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з іншими обґрунтуванням та доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.

Від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку,

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

В ухвалі суд дійшов висновку про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Від відповідача через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що позивач з 12 жовтня 2022 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді навідника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) (далі – Наказ) від 12.10.2022 № 272. Починаючи з 14 жовтня 2022 року позивач прибув та приступив до виконання службових обов`язків в районі виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (наказ від 14.10.2022 № 274). 15 жовтня 2022 року військовослужбовець отримав поранення під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (наказ від 16.10.2022 № 276) та був доставлений до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 . Наказом від 17.10.2022 № 277 (пункт 2.69) позивач вважається таким, що 17.10.2022 самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Виключений з грошового та речового забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 17 жовтня 2022 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2022 № 11768 «Про результати службового розслідування», підтверджений факт незаконного перебування позивача з 17.10.2022 поза межами військової частини НОМЕР_1 . Пунктом 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2022 № 291 позивача увільнено від займаної посади навідника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з 31 жовтня 2022 року, у зв`язку з самовільним залишенням військової частини. Пунктом 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2022 № 303 позивача увільнено від займаної посади та призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, як військовослужбовцю, який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 17 жовтня 2022 року, згідно ЄРДР від 09 листопада 2022 року № 62022050010001100 – з 09 листопада 2022 року. 28 березня 2023 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську Донецької області стосовно позивача була винесена постанова про закриття кримінального провадження в частині вчинення кримінального правопорушення, та кримінальне провадження внесене за № 62022050010001100 від 09.11.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 408 КК України в частині самовільного залишення військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , - підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Наказом від 06.04.2023 № 221 (пункти 1.5. та 2.3.) позивач вважається таким, що 06 квітня 2023 року повернувся до розташування підрозділу та приступив до виконання завдань за призначенням. Наказом від 30.06.2023 № 478 (пункт 4.9.) зі змінами, внесеними наказом від 26.07.2023 № 628 позивач вважається таким, що здав справи та посаду 30 червня 2023 року та вибув до нового місця служби. У період з 17.10.2022 по 05.04.2023 позивач самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . 06 квітня 2023 року він повернувся до розташування підрозділу та приступив до виконання завдань за призначенням. Тому починаючи з 17.10.2022 всі виплати грошового забезпечення від військової частини НОМЕР_1 позивачу були призупинені, а поновлені з 05.04.2023. В подальшому військовій частині НОМЕР_1 стало відомо, що 28 березня 2023 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську Донецької області, стосовно позивача була винесена постанова про закриття кримінального провадження в частині вчинення кримінального правопорушення, та кримінальне провадження внесене за №62022050010001100 від 09.11.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 408 КК України в частині самовільного залишення військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , - підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Відповідач указує, що цією постановою не було спростовано, що позивач у період з 17.10.2022 по 05.04.2023 знаходився поза межами військової частини, обов`язки військової служби не виконував, проводив час на власний розсуд. Будь-які медичні документи, які б документально підтверджували знаходження позивача у цей період на стаціонарному лікуванні поза межами військової частини позивачем у військову частину НОМЕР_1 не надані. За жовтень 2022 року (з 12.10.2022 по 16.10.2022) позивач отримав грошове забезпечення у розмірі 1058 грн 20 коп. Премію у розмірі 1272 грн 53 коп. він не отримав, відповідно вимог абзаців 1, 2 пункту 5 розділу XVI наказу 260 (в редакції станом на жовтень 2022 року). В частині щодо виплати грошового забезпечення позивачу після його повернення до військової частини НОМЕР_1 , з 06.04.2023 по час виключення його зі списків особового складу частини, у зв`язку з переведенням до нового місця служби (30 червня 2023 року), відповідач зазначає, що пунктом 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2022 № 291 позивача увільнено від займаної посади навідника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з 31 жовтня 2022 року, у зв`язку з самовільним залишенням військової частини. Пунктом 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2022 № 303 позивача увільнено від займаної посади та призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, як військовослужбовцю, який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 17 жовтня 2022 року, згідно ЄРДР від 09 листопада 2022 року № 62022050010001100 – з 09 листопада 2022 року. Позивач отримав від військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення у розмірі його окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а саме у травні 2023 року 435 грн 04 коп., а у червні 2023 року – 522 грн 05 коп. На підставі викладеного, відповідач вважає, що дії військової частини є законними.

Ухвалою суду витребувано у відповідача: належним чином засвідчену копію наказу командира по стройовій частині від 30.06.2023 №478; інформацію про грошове забезпечення (із зазначенням усіх його складових) ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 із 12.10.2022 по 30.06.2023; належним чином засвідчені докази, які є підставою для нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, а також докази нарахування і виплати позивачу указаної додаткової винагороди за період із 12.10.2022 по 30.06.2023; належним чином засвідчені докази, які є підставою для нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, а також докази нарахування і виплати позивачу указаної додаткової винагороди за період із14.10.2022 по 17.10.2022 та з 06.04.2023 по 06.04.2023; належним чином засвідчені копії особових карток ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 із 12.10.2022 по 30.06.2023.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем були надані: картка особового рахунку позивача; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2022 №11768 «Про результати службового розслідування»; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2022 №272; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.10.2022 №274; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.10.2022 №276; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2022 №277; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2022 №291; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2022 №303; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.04.2023 №221; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2023 №224; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2023 №478; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.07.2024 №628.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період, та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу від 12.10.2022 №272.

14.10.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) був виданий наказ №274. У цьому наказі вказано про те, що солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків в районі виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з пункту постійної дислокації 14.10.2022, з 15.10.2022 зарахувати на котлове забезпечення Військової частини.

Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.10.2022 №276, солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 вважається таким, що 15.10.2022 отримав поранення під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2022 №277 солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 вважається таким, що 17.10.2022 самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виключити з котлового забезпечення військової частини з 17.10.2022, виключити з грошового та речового забезпечення військової частини з 17.10.2023.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2022 №291 солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу військової частини, з 31.10.2022.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2022 №303 увільнено від займаної посади та призупинено військову службу солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину 17.10.2022 згідно ЄРДР від 09.11.2022 №62022050010001100 з 09.11.2022.

06.04.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) виданий наказ №221. У наказі вказано про те, що нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов`язків в районі виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії: солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , який 17.10.2022 самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, вважати таким, який 29 вересня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та якому з 09.11.2022 призупинено військову службу, вважати таким, 06.04.2023 повернувся до розташування підрозділу та приступив до виконання завдань за призначенням. Вважати такими, що вибули з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії до пункту постійної дислокації солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 06.04.2023.

07.04.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) виданий наказ №224. У наказі зазначено про те, що нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов`язків в пункті постійної дислокації: з району виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 07.04.2023. з 08.04.2023 зарахувати на котлове забезпечення військової частини.

30.06.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) виданий наказ №478. У наказі зазначено про те, що вважати таким, що вибули з пункту постійної дислокації: солдата військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 21.06.2023 №183-рс на посаду стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважати таким, що здав справи та посаду 30.06.2023 та вибув до нового місця служби. З 30.06.2023 виключити із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 01.07.2023. Не виплачувати щомісячну премію в максимальному розмірі 556% від встановленого посадового окладу відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210, 01 по 30 червня 2023 року. Виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від встановленого посадового окладу, за військове звання та надбавку за вислугу років передбачених наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, рішенням Міністра оборони України викладеного в телеграмі Міністра оборони України від 14.01.2020 №248/291, з 01 по 30 червня 2023 року (включно).

У витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за 15.10.2022, який приєднаний до матеріалів справи, зазначено:

18:00 Артилерійський та мінометний обстріл противника по позиціях 7 мр 3 мб поблизу Соледар з напрямку Володимирівка. Внаслідок обстрілу втрати о/с: санітарні – 9 в/службовців, в тому числі ОСОБА_1 , навідник 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, 20.10.1994 р.н.

15.10.2022 на ОСОБА_1 була складена первина медична картка №17563 (Форма 100).

До матеріалів справи приєднана довідка від 02.12.2022 №12770 (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 . У довідці вказано, що 15.10.2022 ОСОБА_1 отримав осколкове поранення надбрівної дуги та грудної клітини зліва. За обставин: в ході проведення службового розслідування встановлено, що 15.10.2022 приблизно о18:00 розпочався обстріл з артилерії та мінометів окупаційних військ російської федерації по позиціям 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону поблизу АДРЕСА_1 , в результаті чого солдат ОСОБА_1 отримав поранення. Евакуйований з позицій силами медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону до стабілізаційного пункту медичної роти м. Бахмут Донецької області. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Травмування/поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті батьківщини, не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Підстава: наказ командира (начальника) військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2022 №12963.

Також до матеріалів справи приєднана довідка Військової частини НОМЕР_1 №10220 від 08.06.2023, в якій вказано, що ОСОБА_1 у період з 14.10.2022 по 17.10.2022 та з 06.04.2023 по 06.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Бахмутському районі Донецької області.

Поряд із цим, матеріали справи містять наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2022 №11768 «Про результати службового розслідування», в якому вказано, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме 17.10.2022 приблизно в 12:00 при перевірці особового складу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка розташована поблизу АДРЕСА_1 було виявлено відсутність у розташуванні підрозділу солдата ОСОБА_1 . Пошукові заходи результату не дали, вказаний вище військовослужбовець самовільно перебуває поза розташуванням Військової частини НОМЕР_1 його місцезнаходження невідоме. В наказі також зазначено, що солдат ОСОБА_1 , з 17.10.2022 по теперішній час, незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 діб. В діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочину, передбаченого частиною 5 ст.407 Кримінального кодексу України.

Постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 28.03.2023 закрито кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України в частині самовільного залишення військової служби ОСОБА_1 .

У цій постанові, з-поміж іншого, зазначено, що під час досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на момент подачі повідомлення про його самовільне залишення військової частини та проведення службового розслідування перебував на лікуванні, тому в його діях порушень вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України не вбачається, тобто, в його діях відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, а саме дезертирство, самовільне залишення місця несення служби військової частини НОМЕР_1 . Таким чином військова частина НОМЕР_1 подала повідомлення до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську передчасно, не встановивши усіх обставин вчинення кримінального правопорушення.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить суд визнати наказ командира по стройовій частині від 30.06.2023 №478 та дії Військової частини НОМЕР_1 протиправними та такими, що порушують права позивача на отримання грошового забезпечення в повному обсязі. Також позивач вважає, що має право на виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у вказані ним періоди.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п.2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом від 07.06.2018 №260 Міністерства оборони України (далі Порядок №260, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Крім того, постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Поряд із цим, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення (п.15 Розділу І Порядку №260).

У позовній заяві позивач указує, що має право на виплату грошового забезпечення у повному обсязі у період з 12.10.2022 по 30.06.2023.

Із наданих до матеріалів справи банківських виписок і картки особового рахунку суд установив, що позивачеві було виплачено грошове забезпечення у листопаді 2022 року у розмірі 1058,20 грн, у травні 2023 року у розмірі 435,08 грн, у червні 2023 року у розмірі 522,05 грн.

Як установив суд, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2022 №291 солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу військової частини, з 31.10.2022.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2022 №303 увільнено від займаної посади та призупинено військову службу солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину 17.10.2022 згідно ЄРДР від 09.11.2022 №62022050010001100 з 09.11.2022.

06.04.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) виданий наказ №221. У наказі вказано про те, що нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов`язків в районі виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії: солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , який 17.10.2022 самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, вважати таким, який 29 вересня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та якому з 09.11.2022 призупинено військову службу, вважати таким, 06.04.2023 повернувся до розташування підрозділу та приступив до виконання завдань за призначенням. Вважати такими, що вибули з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії до пункту постійної дислокації солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 06.04.2023.

Також суд установив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2023 №478 з 30.06.2023 позивач виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 01.07.2023.

Отже, у зв`язку із самовільним залишенням позивачем військової частини військова служба позивача була призупинена з 09.11.2022. Водночас, 06.04.2023 позивач повернувся у розташування військової частини.

Враховуючи викладене, а також норми п.15 Порядку №260, суд зазначає, що у період з 09.11.2022 по 06.04.2023 виплата позивачу грошового забезпечення призупиняється.

Поряд із цим, враховуючи, що позивач 06.04.2023 повернувся у розташування підрозділу, а зі списків особового складу військової частини був виключений 30.06.2023, у період із 06.04.2023 по 30.06.2023 позивач має право на виплату грошового забезпечення.

Таким чином, суд дійшов висновку про:

визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 у період 06.04.2023 по 30.06.2023 грошового забезпечення відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період військової служби з 06.04.2023 по 30.06.2023 у повному обсязі відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває по цей час.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Згідно із п.1-1 цієї постанови, військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з п.1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

07.06.2018 Міністерством оборони України був прийнятий наказ № 260, яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).

Цей порядок містить розділ XXXIV. Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Згідно із цим розділом, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.

У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Отже, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) [правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23, від 31 липня 2024 року у справі № 200/625/23, від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23, від 28 серпня 2024 року у справі № 200/1310/23, від 04 вересня 2024 року у справі № 280/2228/23, від 30 вересня 2024 року у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 16.01.2025 у справі №120/7840/23].

У спірні у цій справі періоди порядок виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 був урегульований, також, телеграмою Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/1298 (далі Телеграма №248/1298).

Відповідно п.1 Телеграми №248/1298, під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі – бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Відповідно до пункту 3 Телеграми Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/1298 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Позивач вважає, що має право на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 гривень на місяць відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168, за періоди з 14.10.2022 по 17.10.2022 та з 06.04.2023 по 06.04.2023.

У постанові від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23 Верховний Суд також зауважив, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.

Крім того, у постанові від 16.01.2025 у справі №120/7840/23 Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не здійснив перевірки цієї інформації, не витребував та не дослідив первинні документи, на які посилаються учасники справи (бойові накази, журнали бойових дій та рапорти командирів), та не з`ясував, чи дійсно такі документи існують і чи вони були належним чином оформлені та збережені.

Так, суд установив, що 14.10.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) був виданий наказ №274. У цьому наказі вказано про те, що солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків в районі виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з пункту постійної дислокації 14.10.2022, з 15.10.2022 зарахувати на котлове забезпечення Військової частини.

Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.10.2022 №276, солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 вважається таким, що 15.10.2022 отримав поранення під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

У витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за 15.10.2022, який приєднаний до матеріалів справи, зазначено:

18:00 ОСОБА_2 та мінометний обстріл противника по позиціях 7 мр 3 мб поблизу Соледар з напрямку Володимирівка. Внаслідок обстрілу втрати о/с: санітарні – 9 в/службовців, в тому числі ОСОБА_1 , навідник 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, 20.10.1994 р.н.

15.10.2022 на ОСОБА_1 була складена первина медична картка №17563 (Форма 100).

До матеріалів справи приєднана довідка від 02.12.2022 №12770 (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 . У довідці вказано, що 15.10.2022 ОСОБА_1 отримав осколкове поранення надбрівної дуги та грудної клітини зліва. За обставин: в ході проведення службового розслідування встановлено, що 15.10.2022 приблизно о18:00 розпочався обстріл з артилерії та мінометів окупаційних військ російської федерації по позиціям 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону поблизу АДРЕСА_1 , в результаті чого солдат ОСОБА_1 отримав поранення. Евакуйований з позицій силами медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону до стабілізаційного пункту медичної роти м. Бахмут Донецької області. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Травмування/поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті батьківщини, не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Підстава: наказ командира (начальника) військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2022 №12963.

06.04.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) виданий наказ №221. У наказі вказано про те, що нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов`язків в районі виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії: солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , який самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, вважати таким, який 29 вересня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та якому з 09.11.2022 призупинено військову службу, вважати таким, 06.04.2023 повернувся до розташування підрозділу та приступив до виконання завдань за призначенням. Вважати такими, що вибули з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії до пункту постійної дислокації солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 06.04.2023.

07.04.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) виданий наказ №224. У наказі зазначено про те, що нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов`язків в пункті постійної дислокації: з району виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 07.04.2023. З 08.04.2023 зарахувати на котлове забезпечення військової частини.

Також до матеріалів справи приєднана довідка Військової частини НОМЕР_1 №10220 від 08.06.2023, в якій вказано, що ОСОБА_1 у період з 14.10.2022 по 17.10.2022 та з 06.04.2023 по 06.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Бахмутському районі Донецької області.

Отже, вказаними вище документами підтверджується те, що позивач у періоди із 14.10.2022 по 17.10.2022 та з 06.04.2023 по 06.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Таким чином, позивач має право на виплату спірної у цій справі додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн за періоди із 14.10.2022 по 17.10.2022 та з 06.04.2023 по 06.04.2023.

У позовній заяві позивач також просить суд визнати наказ командира по стройовій частині від 30.06.2023 №478 та дії Військової частини НОМЕР_1 протиправними та такими, що порушують права позивача на отримання грошового забезпечення в повному обсязі.

Як уже неодноразово зазначав суд, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2023 №478 з 30.06.2023 позивач виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 01.07.2023 і вибув до нового місця служби.

Суд указує, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З огляду на викладене, а також те, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2023 №478 з 30.06.2023 стосується виключення позивача зі списків особового складу частини та вибуття до нового місця служби, що є компетенцією відповідного командира військової частини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви в частині позовних вимог, що стосуються визнання протиправним цього наказу.

Щодо прав позивача на належне грошове забезпечення, яке, на думку позивача, порушується наказом від 30.06.2023 №478 з 30.06.2023, то суд цьому рішенні вже надав оцінку порушеним правам позивача у цій частині.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 12.10.2022 по 30.06.2023, суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон №2050-III) установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Наведені норми дають підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з пунктом 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Положенням пункту 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції-) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період виплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються законодавством.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі за рішенням суду. А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

До матеріалів справи не надано доказів порушень строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно, відсутні і підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації, тому суд відмовляє у задоволенні наведеної частини позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі ч.ч. 1, 13 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 у період 06.04.2023 по 30.06.2023 грошового забезпечення відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період військової служби з 06.04.2023 по 30.06.2023 у повному обсязі відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях та здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за періоди з 14.10.2022 по 17.10.2022 та з 06.04.2023 по 06.04.2023, виходячи з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях та здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за періоди з 14.10.2022 по 17.10.2022 та з 06.04.2023 по 06.04.2023, виходячи з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 .

Суддя Н.В. Кучугурна