Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №160/11283/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа №160/11283/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

30.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом №16 від 14.04.2026 року, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

- за наявності встановлених судом усіх необхідних підстав зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку ОСОБА_1 від призову за мобілізацією на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є військовозобов`язаним та здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , його рідним дідусем, який є інвалідом І групи довічно. Він звернувся до відповідача із заявою у наданні відстрочки від призову на службу під час мобілізації. Відповідач відмовив, оскільки в наявності є інші не військовозобов`язані. Вважає що відмова формальна, чим порушено його право. З урахуванням вткладених обставин у позовній заяві просить позов задовольнити.

Ухвалою від 06 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі № 160/11283/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач відзив відзив на позовну заяву протягом 15 днів не надав; про час та місце розгляду справи повідомлений через систему Електронний суд.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є військовозобов`язаним, що підтверджується витягом із за стосунку Резерв+ сформованим 14.02.2026 року.

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) із заявою та пакетом документів про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для здійснення постійного догляду за його рідним дідусем який має першу групу інвалідності та потребує постійного догляду.

Відповідач 14.04.20226 №16/20 повідомив позивача, що протоколом від 14.04.2026 року №16 комісія ухвалила про відмову у наданні йому відстрочки, оскільки наявні інші не військовозобов`язані члени сім`ї.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Водночас, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон №3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки та місце, зазначені у повістках чи інших документах.

Разом із тим статтею 23 Закону №3543-XII встановлено категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I чи II групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Порядок оформлення та надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Пунктами 56-60 зазначеного Порядку передбачено, що питання надання відстрочки вирішується комісією територіального центру комплектування та соціальної підтримки за результатами перевірки поданих військовозобов`язаним документів. При цьому комісія зобов`язана дослідити всі подані документи, перевірити наявність законних підстав для надання відстрочки та прийняти вмотивоване рішення.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки у зв`язку із здійсненням постійного догляду за своїм рідним дідусем, який є особою з інвалідністю І групи довічно.

Факт встановлення ОСОБА_2 І групи інвалідності відповідачем не заперечується та покладений в основу прийнятого рішення.

Єдиною підставою для відмови у наданні відстрочки, зазначеною у протоколі комісії №16 від 14.04.2026 року, є наявність інших не військовозобов`язаних членів сім`ї.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд зазначає таке.

Положення пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII пов`язують можливість надання відстрочки саме з відсутністю інших осіб, які одночасно відповідають двом критеріям: не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати особу, яка потребує постійного догляду.

Таким чином, сама лише наявність інших родичів або членів сім`ї не може автоматично свідчити про відсутність у позивача права на відстрочку.

Відповідач повинен був встановити, хто саме є такими особами, чи є вони не військовозобов`язаними, чи покладає закон на них обов`язок щодо утримання особи з інвалідністю, чи мають вони реальну можливість здійснювати постійний догляд.

Натомість зі змісту оскаржуваного рішення вбачається лише загальне посилання на наявність інших не військовозобов`язаних членів сім`ї без зазначення конкретних осіб, їх правового статусу, ступеня спорідненості, обсягу їхніх юридичних обов`язків та доказів, якими це підтверджується.

Матеріали справи також не містять будь-яких доказів того, що комісією витребовувалися відомості щодо сімейного стану особи, яка потребує догляду, перевірялося коло осіб, на яких законом покладено обов`язок щодо її утримання, або досліджувалося питання фактичного здійснення догляду.

Відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, не скористався наданим йому процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та не надав суду жодних доказів, які б підтверджували законність прийнятого рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Ненадання відповідачем доказів правомірності прийнятого рішення свідчить про невиконання ним покладеного законом обов`язку доказування.

Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із критеріїв перевірки рішень суб`єкта владних повноважень є їх обґрунтованість.

Обґрунтованим є рішення, прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, із наведенням належної мотивації та фактичних підстав.

Оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, оскільки не містить належного мотивування та фактичного обґрунтування причин відмови.

За таких обставин суд робить висновок, що рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №16 від 14.04.2026 року, прийняте без повного та всебічного дослідження обставин справи, без належної перевірки документів, поданих позивачем, та без належного обґрунтування, у зв`язку із чим є протиправним і підлягає скасуванню.

Разом із тим суд зазначає, що питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації законодавством віднесене до компетенції відповідної комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Адміністративний суд не вправі підміняти собою суб`єкта владних повноважень та вирішувати питання, які законом віднесені до його виключної компетенції, якщо для цього необхідне встановлення фактичних обставин та оцінка документів, що не були предметом належного адміністративного розгляду.

З огляду на викладене належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову під час мобілізації з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Підстав для задоволення позовної вимоги про безпосереднє зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку суд не вбачає, оскільки питання встановлення усіх передбачених законом умов для її надання належить до повноважень відповідача під час повторного розгляду заяви.

Такий спосіб захисту відповідає положенням статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та забезпечує ефективне поновлення порушеного права позивача без втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені під час розгляду обставини справи, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що відповіач-3 недовід належними та допустимими доказами правомірності оскаржених дій, в той час, як викладені в адміністративному позові доводи позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі ч. 3ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивач при зверненні до суду з відповідним позовом сплатив судовий збір в сумі 131,20 грн (квитанція про сплату №8860-7664-1933-2092 від 29.04.2026 року).

Оскільки судом задоволено основні позовні вимоги, а відмова стосується лише похідної вимоги про безпосереднє зобов`язання відповідача надати відстрочку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у повному розмірі 1 331 грн 20 коп.

Керуючись ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом № 16 від 14 квітня 2026 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук