Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №675/802/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/802/26

Провадження № 2/675/888/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

"20" липня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого – судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання – Хом`як І. Г., позивача – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування позову зазначає, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ізяславським районним судом Хмельницької області видано судовий наказ від 22 квітня 2024 року у цивільній справі № 675/610/24, за яким вирішено стягувати з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Однак на даний час ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за своєю хворою матір`ю ОСОБА_4 , а тому не має змоги працевлаштуватися і не має самостійного доходу. Розмір стягуваних із нього на користь відповідачки аліментів є надмірним, а його матеріальний стан значно погіршився.

Тому позивач просить зменшити розмір аліментів та стягувати їх у розмірі 1/10 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідачка ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подала.

Ухвалою судді від 29 травня 2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання у даній справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини свого неприбуття суд не повідомила.

У відповідності до положень статті 223 частини 4, статей 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим Ізяславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 15 травня 2026 року.

22 квітня 2024 року Ізяславським районним судом Хмельницької області видано судовий наказ у цивільній справі № 675/610/24, за яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказаний наказ перебуває на виконанні у Ізяславському відділі державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 травня 2026 року заборгованість по аліментах відсутня (ВП № 75490356).

Крім того, судом встановлено, що позивач здійснює постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка має потребу у такому догляді, що підтверджується висновком № 123 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 14 квітня 2026 року, актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 17 квітня 2026 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що він здійснює постійний догляд за своєю хворою матір`ю ОСОБА_4 , а тому не має змоги працевлаштуватися і не має самостійного доходу, з огляду на що наявні всі підстави для зменшення розміру аліментів.

Надаючи правову оцінку доводам ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 1 статті 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

За змістом частини 7 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Відповідно частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно роз`яснень, які містяться у пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За правилами частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що він здійснює постійний догляд за своєю хворою матір`ю ОСОБА_4 , а тому не має змоги працевлаштуватися і не має самостійного доходу, що свідчить про погішення його майнового стану.

Між тим, на момент видачі судового наказу від 22 квітня 2024 року позивач також не працював і не мав самостійного доходу, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 12 травня 2026 року, а тому відсутність роботи не може свідчити про зміну майнового стану ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу також і на те, що позивач не підтвердив погіршення його майнового стану будь-якими належними та допустимими доказами.

Сам позивач у судовому засіданні визнав ту обставину, що його матір ОСОБА_4 одержує пенсію по втраті годувальника у розмірі близько 20 000 грн на місяць, а тому він жодних витрат на її утримання не несе.

Крім того, суд зауважує, що доводи позивача відносно здійснення постійного догляду за своєю хворою матір`ю не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Без доведення погіршення майнового становища позивача задоволення судом даного позову та стягнення аліментів на утримання доньки сторін ОСОБА_3 у розмірі 1/10 частини заробітку (доходу) платника аліментів суперечитиме інтересам дитини.

На підставі викладеного, суд приходить висновку, що здійснення постійного догляду за своєю хворою матір`ю не є підставою для зміни (зменшення) розміру аліментів, оскільки ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами погіршення у зв`язку з цим його майнового стану.

Окремо факт здійснення постійного догляду за матір`ю без надання відповідних належних доказів надання регулярної матеріальної допомоги останній, на думку суду, не змінює сімейний стан та саме по собі не свідчить про погіршення матеріального стану платника аліментів.

З урахуванням того, що позивачем не надано суду доказів, які є підставами для зміни розміру аліментів та свідчили б про погіршення матеріального стану ОСОБА_1 , поліпшення матеріального стану ОСОБА_2 , підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статей 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідачка ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складене 24 липня 2026 року.

Суддя: В. І. Столковський