Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №607/14689/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2026 Справа №607/14689/26 Провадження №3/607/4358/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Майки М.Б., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 , працює охоронцем в ТОВ «ДК – Богдан», пенсіонер, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

25.06.2026 о 00:51 в м. Тернополі, вул. Патріарха Любомира Гузара (Чалдаєва), 6 приблизно о 00:51 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6820 №ARHJ-0251 (повірка дійсна до 18.11.2026), що підтверджується тестом 2566 від 25.06.2026, результат огляду становить 2.09% проміле. З результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння згідний, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

У судовому засіданні захисник Майка М.Б. подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивував тим, що висновки, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними та допустимими доказами, з огляду на таке: у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом, а також відсутні підстави для його зупинки; особа не погоджувалася з результатами огляду на місці зупинки; направлення на проходження огляду в лікарні на руки не вручалося; поліцейськими не було дотримано вимог інструкції щодо використання газоаналізатора; у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про підстави застосування поліцейських заходів до транспортного засобу та особи, а також підстави для проведення огляду на стан сп`яніння; відсутні докази, які б підтверджували порушення особою Правил дорожнього руху; особі не було пред`явлено сертифікат відповідності на пристрій, не роз`яснено порядок його використання та не встановлено факт вживання ароматичних напоїв перед проходженням огляду; особі не було надано відомостей щодо калібрування газоаналізатора та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а відповідні документи також відсутні в матеріалах справи; вказаний у протоколі газоаналізатор не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також не є сертифікованим приладом, що відповідно до вимог Інструкції та положень ч. 2 ст. 266 КУпАП унеможливлює його використання працівниками лікарні; огляд за допомогою приладу «Alcotest Drager» було проведено лише один раз, тоді як повторне вимірювання через 20 хвилин не було проведено; у приладі «Alcotest Drager» наявна помилка в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі; особі не були роз`яснені її права та обов`язки; відеозапис із реєстратора патрульного автомобіля є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки: у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснювалася відеофіксація; відсутні докази, які б підтверджували, що наданий відеозапис є оригінальним та достовірним.

Також захисник подав до суду скаргу в порядку ст. 267 КУпАП, у якій просив визнати результати проведеного огляду на стан сп`яніння незаконними та виключити акт огляду з числа доказів. На обґрунтування скарги навів доводи, які за своїм змістом є аналогічними тим, що викладені у клопотанні про закриття провадження у справі.

Крім того, у судовому засіданні захисник надав виписку №69 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) від 25.06.2026 та результати лабораторного дослідження крові на наявність алкоголю від 25.06.2026 №430.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , підтвердивши, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав. Підтримав позицію свого захисника. Також надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що вживав фруктовий сік, порушень Правил дорожнього руху не вчиняв, вважає наданий відеозапис змонтованим, із результатами огляду на стан сп`яніння не погоджувався, вказав на відсутність доказів керування ним транспортним засобом, а також зазначив, що направлення на проходження огляду в лікарні йому на руки не надали.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи захисника, ознайомившись із клопотанням сторони захисту, дослідивши матеріали адміністративної справи, доходжу такого висновку:

згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження водіями огляду на такий стан врегульований ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція).

Згідно з п.п. 2, 3 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я) (п.п. 6, 7 Розділу І Інструкції).

Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 266 КУпАП, якою визначено підстави та порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, а також процедуру проведення їх огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Керуючись наведеними положеннями, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненому доводиться матеріалами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №702188 від 25.06.2026, у якому викладено обставини вчинення правопорушення;

- відеозаписом з реєстратора службового автомобіля, на якому зафіксовано рух транспортного засобу Opel Vivaro, якого було зупинено працівниками поліції;

- відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано: момент виявлення за кермом автомобіля Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_2 , водія ОСОБА_1 ; повідомлення йому причини зупинки транспортного засобу – порушення комендантської години; на запитання працівника поліції ОСОБА_1 відповів, що він був на роботі та завіз жінку; виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота, поведінки, що не відповідає обстановці, вираженого тремтіння пальців рук, у зв`язку з чим працівником поліції запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора; проходження водієм зазначеного огляду, за результатами якого встановлено показник 2,09‰; повідомлення ОСОБА_1 , що він випив пляшку пива (00:06:57 відеофрагменту «export-b7nky»); згоду з результатами огляду (00:07:27 відеофрагменту «export-b7nky»); повідомлення ОСОБА_1 про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП; роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України (00:08:07 відеофрагменту «export-b7nky»); оголошення змісту зазначеного протоколу;

- роздруківкою тесту приладу «Drager Alcotest 6820» від 25.06.2026, відповідно до якої результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння склав 2,09‰;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому відображено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, назву газоаналізатора та результат огляду на стан сп`яніння (проба позитивна 2,09‰). З результатами ОСОБА_1 згоден, що підтверджується його підписом;

- копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора «Alcotest 6820» №ARHJ-0251 № П 51 QM 2164 103 25, чинне до 18.11.2026;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.06.2026;

- розпискою ОСОБА_1 від 25.06.2026;

- рапортом поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП І. Зозуляка від 25.06.2026;

- довідкою, виданою 25.06.2026 УПП в Тернопільській області ДПП, згідно з якою ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 .

Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, оскільки із дослідженого відеозапису вбачається, що працівником поліції водію було повідомлено причину зупинки – порушення комендантської години. Комендантська година встановлюється відповідним рішенням військової адміністрації під час воєнного стану і передбачає обмеження перебування осіб та руху транспорту у визначений час. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. На території Тернопільської області у період з 00:00 до 05:00 діє комендантська година, а тому зупинка транспортного засобу була законною.

Посилання на відсутність доказів керування транспортним засобом суд не бере до уваги, оскільки цей факт підтверджується відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано ОСОБА_1 безпосередньо за кермом автомобіля після його зупинки, а також його власними поясненнями про те, що він перебував на роботі та завіз жінку.

Доводи про незгоду з результатом огляду спростовуються відеозаписом та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до яких ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, що також підтверджується його підписом.

Посилання на те, що направлення до закладу охорони здоров`я не було вручено, суд відхиляє, оскільки обов`язок направлення особи до закладу охорони здоров`я виникає у разі її незгоди з результатами огляду або відмови від його проходження. Оскільки ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, підстав для проведення такого огляду в закладі охорони здоров`я не було.

Твердження про недотримання вимог Інструкції під час проведення огляду є безпідставними, оскільки з відеозапису вбачається, що перед проведенням огляду працівник поліції повідомив ОСОБА_1 назву спеціального технічного засобу, його заводський номер, реквізити свідоцтва про повірку та строк його чинності.

Доводи про непред`явлення документів щодо повірки та калібрування газоаналізатора не знайшли свого підтвердження, оскільки копія свідоцтва про повірку міститься в матеріалах справи, а її реквізити були оголошені особі до проведення огляду.

Посилання на те, що газоаналізатор не є спеціальним технічним засобом та не може використовуватися для проведення огляду, суд вважає необґрунтованими, оскільки огляд проведено із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», який є законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки та мав чинну повірку на момент проведення огляду.

Доводи про непроведення повторного вимірювання через 20 хвилин ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм законодавства, оскільки Інструкція № 1452/735 не містить обов`язку проведення повторного огляду через 20 хвилин у разі згоди особи з результатом огляду.

Посилання захисника на допустиму похибку газоаналізатора не впливає на висновок суду, оскільки навіть з урахуванням максимальної похибки показник 2,09‰ істотно перевищує допустиму норму.

Твердження про нероз`яснення прав спростовуються відеозаписом, на якому зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також протоколом про адміністративне правопорушення, у графі 13 якого стоїть підпис особи про роз`яснення їй процесуальних прав та обов`язків

Доводи про відсутність у протоколі відомостей про технічний засіб відеофіксації не відповідає матеріалам справи, оскільки відповідні відомості у протоколі про адміністративне правопорушення зазначені. Крім того, відеозаписи є безперервними, логічно послідовними, узгоджуються з іншими доказами у справі та не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а тому є належними та допустимими доказами у справі

Посилання ОСОБА_1 на те, що він вживав фруктовий сік, суд оцінює критично, оскільки цей довід нічим не підтверджений та спростовується результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння 2,09‰, а також його власними словами, зафіксованими на відеозаписі, про те, що він випив пляшку пива.

Твердження про змонтованість відеозапису є припущенням, оскільки жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цієї обставини стороною захисту суду не надано.

Крім того, сам по собі факт самостійного звернення ОСОБА_1 25.06.2026 о 15:00 до закладу охорони здоров`я та проходження ним лабораторного дослідження крові на наявність алкоголю не спростовує результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного працівниками поліції у порядку, визначеному законом. Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського та у встановленому законом порядку. Натомість матеріали справи свідчать, що зазначене лабораторне дослідження було проведене за ініціативою самого ОСОБА_1 , поза межами процедури, передбаченої законом. За таких обставин результати лабораторного дослідження та виписка з медичної карти, отримані за результатами самостійного звернення, не є належними та допустимими доказами для спростування результатів огляду, проведеного відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції.

Таким чином, суд доходить висновку, що працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною належними, допустимими та достатніми доказами у їх сукупності.

За вказаних обставин приходжу до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП беру до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за вчинене правопорушення, а тому приходжу до переконання, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 33, 40-1, 130 ч. 1, 221, 251, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, який стягнути в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

CуддяН. П. Воробель