Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №466/3814/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Суд: Шевченківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 26 липня 2026 р.

Справа: №466/3814/26

Суддя: Баєва О. І.

Справа № 466/3814/26

Провадження № 2/466/2966/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в :

28.04.2026 ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 , в якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25.07.2016 року у цивільній справі №466/3806/16-ц на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 та визначити розмір аліментів в розмір 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до повноліття дитини.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач та відповідач перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2016 року.

25 липня 2016 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова з позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу але не менше 30% встановленого постановою Кабінету Міністрів України прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19 квітня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Позивач упродовж всіх років постійно своєчасно сплачував аліменти на утримання доньки, окрім цього під час спільних зустрічей купував їй усе необхідне, що донька бажала, надавав кошти на особисті потреби дитини.

15 серпня 2020 року позивач одружився з ОСОБА_6 . Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На даний час позивач офіційно працевлаштований, проте його дохід має мінливий характер та залежить від певних обставин, відтак не має можливості сплачувати визначений судом розмір аліментів на утримання доньки, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача скерував на адресу суду відзив, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог та просив в позові відмовити з огляду на те, зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народились в іншому шлюбі не допускається без доведення погіршення майнового становища. Крім того зазначив, що відповідач станом на зараз здійснює процедуру легалізації рішення українського суду на території Польщі, з метою стягнення реальних аліментів з позивача, оскільки останній не надавав правдивих даних, щодо розміру свого доходу для вирахування відповідних аліментів призначених судом

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та пояснила, що у позивача в іншому шлюбі народилось двоє дітей, що є підставою для зменшення розміру аліментів.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позову заперечив та зазначив, що позивачем до матеріалів справи не долучено довідку про його доходи, а відтак не надано доказів погіршення його матеріального становища, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2016 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Від спільного шлюбу з відповідачем у позивача є донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

25 липня 2016 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова з позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу але не менше 30% встановленого постановою Кабінету Міністрів України прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19 квітня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

15 серпня 2020 року позивач одружився з ОСОБА_6 . Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька Ева, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Шевченківського районного суду від 27.06.2025 року по справі 466/2357/25, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21.10.2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини. Підставою звернення з вказаним позовом до суду було перебування на утриманні ОСОБА_3 – його батька ОСОБА_9 .

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилається на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від іншого шлюбу ОСОБА_6 у них народилось двоє дітей.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, - зміна сімейного стану платника аліментів, а саме народження у нього ще однієї дитини в іншому шлюбі, сама по собі не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. У такому разі платник аліментів зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Відтак, наявність на утриманні декількох дітей не може автоматично анульовувати обов`язки позивача перед однією з них. Аргументи позивача про зменшення аліментів у зв`язку з наявністю ще однієї дитини суд розцінює як намір ухилитися від базових обов`язків, а не про дійсну турботу про іншу дитину. Суд не може і не буде схвалювати поведінку, коли нові життєві обставини використовуються як інструмент для обмеження прав дитини на гідне утримання, про що свідчить повторне звернення позивача до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У цьому контексті будь-які спроби зменшити розмір аліментів виглядають не як вияв турботи про інших дітей, а як бажання мінімізувати власні витрати за рахунок інтересів дитини, що є неприпустимим.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких належних чи допустимих доказів погіршення матеріального становища позивача. Зокрема позивачем не долучено довідку про доходи, а в судовому засіданні представник не надав інформації щодо місця праці та розміру доходу позивача, що в свою чергу позбавляє суд можливості оцінити матеріальний стан позивача та встановити факт його погіршення.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25.07.2016 року у цивільній справі №466/3806/16-ц відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач в іншому шлюбі має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_10 - дочки ОСОБА_5 та суперечитиме її інтересам.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження ще однієї дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження№ 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О. І. Баєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua