Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №317/5846/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 317/5846/25

Пр. 2/336/1490/2026

24.07.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №317/5846/25 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Арсенал-Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування,-

за відсутності сторін (учасників справи) та їх представників,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Синюк С.Л. за допомогою системи «Електронний суд» 26.11.2025 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з зазначеним позовом, згідно з яким просить стягнути з відповідача на користь позивача недоплачене страхове відшкодування у сумі 92 551,00 гривень: яке складається з: 16 144,33 гривень – страхове відшкодування, пов`язане з лікуванням потерпілого; 72 000,00 гривень – страхове відшкодування, пов`язане зі стійкою втратою працездатності потерпілим; 4 406,67 гривень – страхове відшкодування моральної шкоди потерпілого.

За змістом позовної заяви 25.12.2024, приблизно о 17 год. 10 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки “Богдан”, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по лівій смузі проїзної частини Донецького шосе поза межами населеного пункту зі сторони м. Вільнянська в напрямку автодороги «Харків-Сімферополь» в межах адміністративної території м. Запоріжжя, в районі повороту до с. Кринички Запорізького району, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження: травму лівої гомілки у вигляді відкритого (ША) багато уламкового перелому верхньої та нижньої третини діалізу обох кісток лівої гомілки зі зміщенням кісткових фрагментів, рани нижньої третини гомілки дном якої є перелом діалізу великогомілкової та малогомілкової кісток, з подальшою ампутацією лівої нижньої кінцівки на рівні н/3 лівого стегна, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/2382/В від 01.05.2025, ОСОБА_3 встановлено 2 групу інвалідності довічно.

Так, за фактом вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру до судових розслідувань за №12024082050002608.

Крім того, за змістом позовної заяви, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу “Богдан”, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 223321983 застрахована в ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», при цьому, одному потерпілому за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, підлягає виплаті 320 000,00 гривень.

Відповідно до доводів сторони позивача, 10.08.2025 позивач звернувся до відповідача, надавши останньому вичерпний перелік документів та заяву на проведення виплати страхового відшкодування у відповідності до вимог Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. В результаті тривалої процедури врегулювання, як стверджує сторона позивача, відповідачем проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 92 260,00 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 15 866,67 гривень в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаних з лікуванням потерпілої особи; 72 000,00 гривень в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаних зі стійкою втратою працездатності; 4 393,33 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. При цьому, відповідач листом від 10.11.2025, повідомив що виплата страхового відшкодування становить 50% відповідальності водія забезпеченого транспотного засобу, враховуючи відповідальність пішохода і власника транспортного засобу. Вказане рішення не визнається стороною позивача законним, що обумовлює необхідність в судовому захисті.

Сторона позивача наголошує, що положення пункту 36.3 Закону №1961, які зазначені у відповіді страховика, застосуванню не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а в даному випадку мала місце ДТП, в результаті якої один учасник - транспортний засіб, цивільно-правова відповідальність якого застрахована , а інший учасник - пішохід. Оскільки позивачу заподіяно шкоду внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а не взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, то відповідальним за заподіяну шкоду є лише особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Так, оскільки у позивачі не збереглися документально підтверджені витрати на лікування, розрахунок страхового відшкодування на лікування позивач обгрунтовує таким чином: 8 000,00 гривень (мінімальна заробітна плата на момент пригоди) / 30 х 120 = 32 000 гривень - 15 855,67 гривень (часткова страхова виплата) = 16 144,33 гривень (недоплачена виплата страхового відшкодування, пов`язана з лікуванням потерпілого).

Розраховуючи розмір страхового відшкодування, пов`язаного із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, представник позивача наводить такий розрахунок: 8 000,00 гривень (мінімальна заробітна плата на момент пригоди)*18 = 144 000 гривень – 72 000,00 гривень (часткова страхова виплата) = 72 000,00 гривень (недоплачена виплата страхового відшкодування, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим.)

Крім того, розрахунок страхового відшкодування моральної шкоди, на думку сторони позивача, має бути здійснений таким чином: 32 000,00 гривень (страхове відшкодування на лікування) + 144 000,00 гривень (страхове відшкодування у зв?язку із стійкою втратою працездатності) =176 000,00 гривень / 5% =8 800 гривень – 4 393,33 гривень (часткова страхова виплата) = 4 406,67 гривень( недоплачена виплата страхового відшкодування моральної шкоди потерпілому.)

Таким чином, загальна сума страхового відшкодування, яке має бути сплачено позивачеві, становить 92 551,00 гривень.

На підставі наведеного, враховуючи неможливість позасудового врегулювання спору, із посиланням на норми ст. 11, 23, 999, 1167, 1187 ЦК України, приписи Закону “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, представника позивача просить задовольнити позовні вимоги у визначений спосіб.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2025 постановлено уивільну справу передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Матеріали цивільної справи надійшли до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 12.01.2026 на виконання вказаної вище ухвали суду.

Справу передано в провадження визначеного головуючого судді 13.01.2026 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026.

Ухвалою судді від 13.01.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов, що роз?яснено в ухвалі суду. Роз?яснено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечень (з дня отримання відповіді на відзив), які мають відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, а також одночасно з поданням до суду повинні бути надіслані іншим учасникам справи (у копіях).

Копія ухвали суду доставлена до електронного кабінету відповідача 17.01.2026, відповідно, з дотриманням визначеного судом строку за допомогою системи «Електронний суд» до справи скеровано відзив на позовну заяву за підписом представниці Мамедової І.Р.

За змістом відзиву сторона відповідача заперечує проти позову в повному обсязі, у зв?язку із чим зазначає таке.

Відповідачем визнається, що 08.09.2024 Страховиком укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №223321983, забезпечений транспортний засіб «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Також визнається факт події ДТП, яка визнана страховим випадком, виплата позивачу страхового відшкодування у вказаній в позовній заяві сумі сторона відповідача визнає.

Окремо стороною відповідача наголошено, що кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України відповідно до постанови слідчого закрито у зв?зку із відсутністю складу правопорушення в діях водія транспортного засобу. При цьому, згідно з позицією потерпілого, висловленою під час досудового розслідування, як це відображено у постанові слідчого, ОСОБА_1 у заяві зазначив, що потерпілим себе не вважає, просить його не турбувати. Власне, пішохід, як встановлено за результатами досудового розслідування, яким є ОСОБА_1 , проігнорував вимоги Правил дорожнього руху України, поставивши себе в небезпечне для життя і здоров`я положення, відповідно, саме його дії перебувають у прямому причинному зв`язку з подією ДТП та наслідками, що настали.

Крім того, стороною відповідача в обґрунтування розміру виплаченого страхового відшкодування вказано, що граничні розміри страхового відшкодування, порядок підтвердження витрат потерпілого (його представників), порядок розрахунку та виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого встановлені ст. 24-26-1 Закону. Поряд з цим, згідно зі ст. 36 п. 36.3. Закону, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Так, у даному випадку за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями відповідальними є декілька осіб – ОСОБА_2 , як особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та ОСОБА_1 , чия вина встановлена згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 31.03.2025. Відповідно, із врахуванням вимог ст.1187 ЦК України, п. 36.3. ст. 36 спеціального Закону, розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб визначено шляхом зменшення розміру шкоди на 50%. Також страховиком враховано наявність вини позивача, що у порядку ч.2 ст.1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування.

Відповідно, оскільки виплата страхового відшкодування здійснена страховиком у повному обсязі у порядку, передбаченому Законом, тому підстави для задоволення позову відсутні. Окремо у відзиві наголошено, що Закон не містить беззаперечного обов`язку Страховика здійснити страхове відшкодування у розмірі, заявленому заявником (потерпілим), отже, у будь-якому випадку, розмір страхового відшкодування оцінюється та розраховується Страховиком самостійно з урахуванням обставин справи.

05.02.2026 представником позивача скеровано відповідь на відзив, відповідно до якого адвокат Синюк С.Л. зауважує, що під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов?язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Проте, жодних доказів наявності у діях потерпілого відповідного умислу, або обставин непереборної сили стороною відповідача не надано. Крім того, представник позивача заперечує проти застосованості припсів п.36.3 ст.36 Закону в даному випадку, адже лише у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов?язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Так, в даній справі розмір страхового відшкодування на користь позивача повинен визначатись страховиком без поділу розміру заподіяної шкоди на водія транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована, та пішохода, тобто сплата відповідних регламентних виплат у 50% розмірі не є обґрунтованою.

10.02.2026 до справи подано заперечення на відповідь на відзив за підписом представника позивача. Так, на спростування тверджень сторони позивача, висловлених у відповіді на відзив, вказано, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (в редакції, чинній на дату укладання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №223321983 від 08.09.2024), не містить беззаперечного обов`язку Страховика здійснити страхове відшкодування у розмірі, заявленому заявником (потерпілим), отже, у будь-якому випадку, розмір страхового відшкодування оцінюється та розраховується Страховиком самостійно з урахуванням обставин справи. При цьому, зміст п.36.3 ст.36 Закону, на переконання сторони відповідача, не містить обмежень щодо застосування цієї норми у випадку, якщо відповідальними за завдання шкоди є, в тому числі, фізичні особи (пішоходи), як учасники дорожнього руху. Інші доводи дублюють зміст відзиву. Враховуючи наведене, сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, 13.02.2026 за підписом представника позивача скеровані додаткові пояснення у даній справі.

Разом з цим, суд не приймає дані письмові пояснення, враховуючи таке.

Види заяв по суті справи чітко визначені нормою ч.2 ст.174 ЦПК України. Крім того, за приписами ч.2, 4, 5 ст.174 ЦПК України підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Відповідних ухвал судом не постановлено, що обумовлює висновок суду про неможливість прийняття додаткових пояснень, відповідно, суд не бере їх до уваги при розгляді справи.

20.03.2026 судом розпочато з?ясування обставин справи та перевірку їх доказами, відповідно до встановленого порядку досліджено заяви по суті справи, а також письмові докази.

Після оголошення в судовому засіданні 20.03.2026 перерви, - 21.07.2026 судом досліджено клопотання сторін щодо розподілу судових витрат, постановлено ухвалу про закінчення з?ясування обставин справи та перевірку їх доказами, після чого суд відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення рішення.

За нормою ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Зазначене положення роз?яснено в ухвалі суду. Відповідних клопотань до матеріалів справи не скеровано.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.

Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази у справі, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку із таким.

Судом встановлено, що за даними роздрікувки з сайту МТСБУ, цивільно-правова відповідальність власника (законного володільця) транспортного засобу «Богдан 211040», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», що з боку відповідача визнається, а саме відповідно до полісу ЕР №223321983, що діє станом на 25.12.2024. Ліміт за шкоду життю та здоров?ю визначений у сумі 320 000,00 гривень, за шкоду майну – 160 000,00 гривень, франшиза – 1 500,00 гривень. Таким чином, є застосовними приписи ч.1 ст.82 ЦПК України.

Згідно з постановою слідчого Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції Набока П.В. від 31.03.2025, винесеної у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024082050002608 від 26.12.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, судом встановлено наступне:

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 25 грудня 2024 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по лівій смузі проїзної частини Донецького шосе поза межами населеного пункту зі сторони м. Вільнянська в напрямку автодороги «Харків - Сімферополь» в межах адміністративної території м. Запоріжжі.

В цей же час пішохід ОСОБА_1 , перебуваючи в районі повороту до с. Кринички Запорізького району Запорізької області, не переконався в безпеці своїх дій та, діючи в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху, раптово вийшов на проїзну частину з розділової смуги - здійснюючи перетин проїзної частини Донецького шосе зліва - направо відносно напрямку руху транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_4 , на неосвітленій ділянці дороги. В свою чергу водій ОСОБА_2 , виявивши гішохода ОСОБА_1 , застосував заходи для зменшення швидкості свого руху, прото своїми діями запобігти наїзду не зміг, в результаті чого відбувся контакт задньої лівої бічної частини кузова керованого ним транспортного засобу із пішоходом ОСОБА_1 . Після дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 , не маючи можливості самостійно вжити заходів для надання домедичної допомоги постраждалому ОСОБА_1 - відвіз останнього на своєму антомобілі до лікувального закладу, де повідомив про свою причетність до вказаної пригоди.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи N477п від 18.03.2025, отримав тяжкі тілесні ушкодження, з якими був госпіталізований до КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР.

Вказаний вище механізм виникноння дорожньо-транспортної пригоди підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме:

- оглядом транспортного засобу, а саме автомобілю «Богдан» ресстраційний номер НОМЕР_3 , в ході якого зафіксована відсутність будь-яких механічних пошкоджень передньої частини автомобілю та наявність на задньому лівому крилі транспортного засобу незначного пошкодження у вигляді потертості лакофарбового покриття, також визначено фактичну працездатність робочої гальмівної системи, рульового керування та ходової частини транспортного засобу.

- оглядом місця дорожньо-транспортної пригоди, в ході якого було встановлено, що подія ДТП відбулась на ділянці автошляху Донецьке шосе поза межами поселеного пункту з окремими проїзними частинами зустрічних напрямків руху які відокремлені одна від одної розділювальною смугою - швидкісний рух на якій дозволяється зі швидкістю 110 км/год. Крім того, даною слідчою дією була встановлена відсутність будь-яких засобів освітлення дороги, визначені параметри загальної видимості в напрямку руху транспортного засобу, тощо,

- показами допитаного в якості свідка ОСОБА_1 , який пояснив, що будь-яких претензій до водія ОСОБА_4 за фактом дорожньо-транспортної пригоди за їх участі він не має, потерпілим собе не вважає: приймати упасть у слідчих діях відмовляється. Порушене кримінальне провадження просить закрити, його з цього приводу більше не турбувати.

Відносно самих обставин ДТП ОСОБА_1 пояснив, що 25 грудня 2024 року, приблизно о 17 годині, в якості пішохода здійснюван перетин проїзної настини автодороги Донецьке шосе в районі повороту до о. Кринички. На то нас була темна доба, опадів не було, проїзна частна була сухою та ліхтарями не освітлювалась. Сама дорога призначалась для руху в обох напрямках, смуги зустрічного руху були розділені між собою розділовою смугою, Перетнувши смуги, які воли від м. Запоріжжя до м.Вільнянська - він вийшов на розділову смугу, ще зупинився. Простоявши певний час він відновив рух та почав здійснювати перетин смуг Донецького шосс, які вели від м. Вільнянська в сторону м. Запоріжжя, фактично здійснивши кільки кроків він відчув удар в кінцівку, від чого впав на дорожне покриття. Згодом до нього підійшов чоловік, який виявився водієм автомобілю, який здійснив на нього наїзд - враховуючи відсутність можливості надати необхідну медичну допомогу водій доставив його до лікарні на власному автомобілі.

- матеріалами судової-медичної експертизи N477п від 18 березня 2025 року, відповідно до якої пішохід ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав наступні тілесні ушкодження: травма лівої гомілки у вигляді відкритого (Ша) багатоуламкового перелому верхньої та нижньої третини діафізу обох кісток лівої гомілки зі зміщенням кісткових фрагментів, рани нижньої третини гомілки дном якої є перелом діафізу великогомілкової та малогомілкової кісток, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпека для життя.

- показами водія ОСОБА_4 , який пояснив, що 25 грудня 2024 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, в якості водія власного автомобілю «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_4 , здійснював рух по лівій смузі проїзної частини Донецького шосе зі сторони м. Вільнянська в сторону автодороги «Харків - Сімферополь». Швидкість його руху була 90 км/год. В цей час була темна доба, опадів не було, проїзна частина була сухою та призначалась для руху в обох напрямках. Смуги зустрічного руху були розділені між собою розділовою смугою. Під час руху у керованого ним транспортного засобу були увімкнені фари в режимі ближнього світла, сама дорога ліхтарями не освітлювалась. Пасажирів та вантажу в автомобілі не було, як не було транспортних засобів, які здійснювали рух у зустрічному та в попутному напрямі. Під час руху в районі повороту до с. Кринички, раптово для себе, він побачив силует людини - пішохода, який почав здійснювати перетин дороги зліва - направо за ходом його руху, виходячи на проїзну частину з розділової смуги. Пішохід був одягнений в темну одежу. Виявивши пішохода, який раптово вийшов на проїзну частину, він одразу застосував заходи для зменшення швидкості свого руху, однак запобігти наїзду йому не вдалось, в результаті чого стався дотичний контакт лівою задньої бічної частини кузова керованого ним транспортного засобу з пішоходом. Після своєї повної зупинки - він одразу підійшов до постраждалого, який перебував у притомному стані.

Враховуючи, що подія дорожньо-транспортної пригоди відбулась на ділянці дороги де взагалі відсутні будь-які інфраструктурні об?єкти та житлові будинки - він з постраждалим прийняв рішення самостійно відвести останнього до лікарні на своєму автомобілі. По прибутті до лікарні він передав постраждалого медикам, а також повідомив про свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди. Згодом з ним зв?язались поліцейські та повідомили, що за фактом вказаної вище пригоди порушене кримінальне провадження,

- матеріалами проведеного додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за участі водія ОСОБА_4 , в ході якого встановлено розташування місця наїзду на пішохода, як відносно ширини проїзної частини, рухався автомобіль до наїзду, місце виходу пішохода на проїзну частину з розділової смуги, експериментально встановлено темп руху пішохода від місця виходу на проїзну частину до місця наїзду. Також було проведено експериментальне визначення конкретної видимості пішохода для водія ОСОБА_5 із залученням саме автомобілю «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_4 .

- матеріалами проведеної судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди NСЕ-19/108-25/1689-ІТ від 24 січня 2025 року, згідно з якими в діях водія ОСОБА_4 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху Украти, які перебувають у причинному зв?язку з подією ДТП, не вбачається. Водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 .

В цей же час, від постраждалого ОСОБА_1 надійшла заява у якій останній повідомляє, що будь-яких претензій за фактом свого травмування до водія ОСОБА_4 не має. Відмовляється визнавати себе потерпілим у кримінальному провадженні, просить не викликати його для участі у слідчих діях, а саме кримінальне провадження за фактом ДТП за його участі - закрити.

Прийняті органом досудового розслідування заходи спрямовані на встановлення можливих свідків та очевидців зазначеної дорожньо-транспортної пригод позитивного результату не дали.

Таким чином, дослідивши матеріали кримінального провадження та проведеної судової інженерно-транспортної експертизи, оцінивши механізм виникнення події та дії учасників руху, відповідно до вимог Правил дорожнього руху України, слідство приходить до висновку, що в даній дорожній обстановці, в діях водія ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху України не вбачаються.

Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення пішоходом ОСОБА_1 вимог п.4.14 а), б) ПДР, згідно якими 4.14. «Пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід», - що знаходяться в причинному зв?язку з подією ДТП і її наслідками.

Виходячи з цього, маються підстави вважати, що саме пішохід ОСОБА_1 проігнорував вимоги Правил дорожнього руху України, тим самим поставивши себе в небезпечне для життя та здоров`я положення, а тому саме його дії перебувають в прямому причинному зв?язку з подією ДТП та наслідками, що настали, в цей же час, у зв?язку з чим наявні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУПАП.

Враховуючи викладене, орган досудового розслідування, оцінивши в сукупності докази, прийшов до висновку, що в діях водія ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений ст. 286 України, у зв?язку із чим зазначене кримінальне провадження підлягає закриттю, керуючись ст. 110, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, слідчий постановив: кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за N12024082050002608 від «26» грудня 2024 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_4 та пішохода ОСОБА_1 , закрити у зв?язку з відсутністю в діях водія складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Копію постанови разом з копіями матеріалів направити начальнику управління патрульної поліції Запорізької області для притягнення пішохода ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до приписів ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом також встановлено, що за даними Єдного державного реєстру судових рішень даних про оскарження вказаної вище постанови, а також про розгляд судами протокола про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, або за ознаками вчинення інших адміністративних правопорушень ОСОБА_6 у зв?язку із вказаною подією ДТП не встановлено.

Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_5 від 11.06.2025, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, є інваліодм 2 групи за загальним захворюванням.

Крім того, яе встановлено з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/2382/В від 01.05.2025, номер рішення відповдає номеру витягу, експертною командою прийнято рішення про встановлення інвалідності ОСОБА_1 , рішення про потребу в постійному сторонньому догляді не застосовується, інвалідність встановлюється з 22.04.2025 безстроково, ІІ групи. Основний діагноз «набута відсутність ноги вище коліна», супутні діагнози – інші негнійні середні отити, кондуктивна втрата слуху, двостороння, причина інвалідності – загальне захворювання.

ОСОБА_1 із рішенням ознайомлений, додатком є рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю. Так, згідно з рекомендаціями констатовано помірний ступінь обмеження у задтності до самообслуговування, виражений - у здатності до пересування, помірний – у здатності до орієнтації та спілкування, нормальна здатність до контролю за своєю поведінкою, помірний ступінь обмеження до трудової діяльності. Також визначено потребу у забезпеченні допоміжними засобами реабілітації – взуття за наявності фіксованих деформацій стопи, комплект чохлів для кукси нижньої кінцівки, вкладиші для кукс нижніх кінцівок, протези стегна (після ампутації вище від колінного суглоба), милиці пахвові. Також визначена потреба в реабілітаційній допомозі, санаторно-курортному лікуванні.

Судом під час розгляду справи досліджено засвідчені копії виписок КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР №21080 від 20.03.2025, КНП «Міська лікарня №8» ЗМР від 07.04.2025, копії висновків ЛКК №58/8, 64/2, 72/4, 78/4, що також долучені до заяви про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 від 10.08.2025 разом із витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/2382/В від 01.05.2025 та рекомендаціями до нього. Крім того, до справи долучено та досліджено судом засвідчену копію консультаційного висновку лікаря ОСОБА_7 від 07.04.2025.

Так, під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що 10.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою відповідно до ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої просить здійснити виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП, що сталась 25.12.2024 близько 17-00 години за участі ОСОБА_2 , який керуючи транспортним засобом «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по Донецькому шосе у м.Запоріжжя, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті ДТП пішохід отримав тілесні ушкодження, відповідно, страхове відшкодування витрат, які просить здійснити позивач, складається з відшкодування витрат на лікування, стійку втрату працездатності, моральну шкоду.

Судом встановлено, що 10.11.2025 ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» у відповідь на заяву представника позивача щодо страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.12.2024 в м. Запоріжжя за участю транспортного засобу «Богдан 211040», р.н. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_2 ) та пішохода ОСОБА_1 , який внаслідок даної пригоди зазнав тілесних ушкоджень, наводить приписи п.24.2. ст.24, ст.25, п.26.2 ст.26, ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та повідомляє наступне. Згідно зі ст. 36 п. 36.3. Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» «...якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов?язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб» визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб».

Так, у відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону, ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ, прийнято рішення щодо виплати 50% страхового відшкодування за вищевказаним випадком у сумі 92 260,00 грн., з них 15 866,67 грн. - відшкодування витрат, пов?язаних з лікуванням потерпілої особи; 72 000,00 грн. - відшкодування шкоди, пов?язана зі стійкою втратою працездатності; 4 393,33 грн. - відшкодування моральної шкоди потерпілій особі. Зазначену суму буде сплачено протягом семи робочих днів шляхом переказу на реквізити, що вказані в заяві на виплату страхового відшкодування. Відповідь засвідчена підписом директора департаменту врегулювання збитків вказаного страховика ОСОБА_8 .

Факт здійснення страхового відшкодування у вказаній сумі сторонами визнається та не підлягає додатковому доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Предметом позову є матеріально-правова вимога потерпілого внаслідок ДТП позивача ОСОБА_1 до страховика забезпеченого транспортного засобу, водій якого був учасником події за вказаних вище обставин, щодо стягнення недоплаченого страхового відшкодування у зв?язку із завданою шкодою здоров?ю позивача, із врахуванням суми страхового відшкодування, сплата якого здійснена відповідачем в позасудовому порядку.

Підставою для звернення до суду стала неможливість позасудового врегулювання спору між сторонами, обов`язковості якого чинним законодавством не встановлено.

При розгляді справи суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Загальні положення про відшкодування шкоди врегульовані ст.22, главою 82 ЦК України. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час ДТП регулюються ЦК України, Законом України «Про страхування» від 18.11.2021, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», іншими законодавчими актами.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Згідно з п.1,3 ч.2, 3, 6 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) шкоди та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За нормою ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.2,4 ст. 14 ЦК України)

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Суд зауважує, що 21.05.2024 прийнято Закон України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” № 3720-IX, відповідно до прикінцевих положень якого цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, крім: статті 11, яка вводиться в дію з 1 січня 2026 року; частини другої статті 14, яка вводиться в дію з 1 січня року, що настає через п`ять років після вступу України до Європейського Союзу; абзацу другого частини першої статті 23, який вводиться в дію з 1 січня 2028 року; підпунктів 2, 5, 9-14 пункту 3, пунктів 8, 9, 12-16 цього розділу, які набирають чинності та вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування цього Закону; підпунктів 6 і 7 пункту 3 цього розділу, які набирають чинності та вводяться в дію з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій Національного банку України з державного регулювання ринків фінансових послуг".

Тому, враховуючи дату події ДТП, застосуванню підлягають приписи чинного на час її настання Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі – Закон).

Так, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).

Згідно з ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України судом враховано правові висновки, здійснені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, пр. 14-316цс18, в якій вказано, якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За змістом ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Так, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону).

При цьому, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, здійснений у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18), відповідно до якого право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Так, під час розгляду справи знайшло підтвердження, що у зв?язку із настанням події ДТП, потерпілим в якій є ОСОБА_1 , ПрАТ “СК “Арсенал Страхування” на підставі заяви позивача визнано даний випадок страховим та у відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону, прийнято рішення щодо виплати йому 50% страхового відшкодування за вищевказаним випадком у сумі 92 260,00 гривень, з них 15 866,67 гривень - відшкодування витрат, пов?язаних з лікуванням потерпілої особи; 72 000,00 гривень - відшкодування шкоди, пов?язана зі стійкою втратою працездатності; 4 393,33 гривень - відшкодування моральної шкоди потерпілій особі.

Слід зауважити, що, розглядаючи дану справу, суд погоджується із доводами сторони позивача в частині незастосовності приписів п.36 ст.36 Закону, яким передбачено, - у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

В даному контексті суд застосовує висновки, здійснені у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №477/875/19 (провадження № 61-4213св20) у п.42.

Так, Верховний Суд виснував, що припис пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV розрахований на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов`язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданням шкоди здоров`ю чи моральної шкоди). Тільки за таких умов розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які завдали шкоди, треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб, які цю шкоду завдали.

У випадку ДТП, що сталась 25 грудня 2024 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, за участі водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2 , та ОСОБА_1 , наданими доказами не доведено протиправності дій ОСОБА_2 , відповідно, й причинного зв?язку між ними та подією.

Так, з урахуванням приписів ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова про закриття кримінального провадження є достатнім доказом на користь відсутності порушень ПДР України в діях водія забезпеченого транспортного засобу та наявності відповідних порушень в діях позивача.

Відповідно, докази на користь того, що шкода позивачу заподіяна спільними неправомірними діями вказаних осіб відсутні, тому відсутні й підстави для застосування до спірних правовідносин положень пункту 3 статті 36 Закону щодо поділу розміру завданої шкоди.

Також на спростування доводів, висловлених у відзиві, слід зазначити, що, дійсно, за змістом ч.1,2 ст.1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Проте, врегулювання питань страхового відшкодування, - як підстав для його виплати, так і порядок розрахунків певного виду регламентної виплати (щодо відносин у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), унормовані спеціальним Законом, відповідно, суд не погоджується із твердженнями сторони відповідача щодо можливості в даному випадку врахувати умисел потерпілого (за його доведення) або грубу необережність потерпілого й зменшити розмір відшкодування.

Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість підстав для звернення позивача до суду із даним позовом та належність відповідача, до якого пред?явлено позовні вимоги, як страховика забезпеченого транспортного засобу – учасника ДТП.

Суд виходить з того, що стороною позивача не спростовано порядку здійснення розрахунку вже виплаченого страхового відшкодування (на лікування, у зв?язку із стійкою втратою працездатності та моральної шкоди), який здійснено на підставі доказів, поданих потерпілим разом із заявою про виплату страхового відшкодування.

Також суд зауважує, що клопотань про витребування додаткових доказів стороною позивача не заявлено.

За нормою п.24.1 ст.24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

При цьому, п.24.2 ст.24 Закону врегульовано, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Стороною позивача не подано доказів на спростування розрахунку страхового відшкодування, що виплачено потерпілому у розмірі 1/2 частини, а саме у сумі 15 866,67 гривень (в рахунок відшкодування витрат, пов?язаних з лікуванням ОСОБА_1 ) Також стороною позивача не подано доказів обґрунтованих витрат ОСОБА_1 на лікування та реабілітацію, придбання лікарських препаратів, не спростовано кількості днів, що враховані страховиком для розрахунку, виходячи з наданих потерпілим медичних доказів, які додані до заяви про виплату страхового відшкодування (та досліджені судом).

Тому, беручи до уваги неправомірність зменшення розміру страхового відшкодування, виплаченого позивачеві, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення тотожної суми - 15 866,67 гривень (в рахунок відшкодування витрат, пов?язаних з лікуванням ОСОБА_1 ).

Суд в даному випадку враховує згідно з п.24.3 ст.24 Закону, якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Щодо вимог про стягнення недоплаченого страхового відшкодування внаслідок завдання шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, суд застосовує норму ст.26 Закону.

Крім того, як відповідач під час виплати страхового відшкодування в даній частині, так і позивач, здійснюючи розрахунок суми, яка підлягає виплаті на підставі рішення суду, здійснили однаковий розрахунок.

Порушення порядку його здійснення судом не встановлено, позаяк належними та допустимими доказами доведено встановлення ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи безстроково, що свідчить саме про стійку втрату працездатності.

Відповідно, згідно з п.26.2 ст.26 Закону мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Крім того, згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що з 1 квітня 2024 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 8 000,00 гривень.

Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає недоплачене страхове відшкодування у зв?язку із завданням шкоди, пов?язаної зі стійкою втратою працездатності, у сумі 72 000,00 гривень, з урахуваннм виплачених сум.

Згідно зі ст.26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до п.23.1 с.23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Таким чином, шкодою, завданою здоров?ю потерпілого вважається й шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого, й шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Тобто, 5% страхової виплати повинні обраховуватись, виходячи з суми 87 866,67 гривень (15 866,67 гривень + 72 000,00 гривень), яка не була сплачена страховиком: 87 866,67 гривень / 100*5=4 393,33 гривень, та підлягає стягненню на користь позивача. Також суд зауважує, що в позасудовому порядку страховиком сплачено тотожну суму, що визнається сторонами у справі.

Слід також зауважити, що відповідно до п.12.2 ст.12 Закону франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Поряд із цим, змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно він не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, адже доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

За нормою ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, надаючи їм належну оцінку, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, що зумовлює ухвалення рішення судом про часткове задоволення позову у спосіб, визначений стороною позивача, а саме шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми недоплаченого стразового відшкодування, яке дорівнює 92 260,00 гривень, складається з: 15 866,67 гривень - відшкодування витрат, пов?язаних з лікуванням потерпілої особи; 72 000,00 гриень - відшкодування шкоди, пов?язаних зі стійкою втратою працездатності; 4 393,33 гривень - відшкодування моральної шкоди потерпілій особі. У іншій частині вимог позов залишається без задоволення.

За приписами п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до п.2,9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач, звернувшись до суду через представника за допомогою системи «Електронний суд», звільнений від сплати судового збору, а також часткове задоволення позову, - судові витрати у вигляді судового збору у сумі 968,96 гривень підлягають стягненню з відповідача в дохід держави (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2025 році дорівнює відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» *3 028,00 гривень*коефіціент 0,8, що є мінімально можливим розміром збору за розгляд позовних вимог майнового характеру).

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити таке. Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

25.05.2026 до суду надійшло клопотання про стягнення витрат на правову допомогу за підписом адвоката Синюка С.Л., скероване за допомогою системи «Електронний суд» у сумі 10 000,00 гривень. За змістом клопотання, 25.05.2026 між адвокатом та позивачем складено та підписано акт наданих послуг до договору про надання правової (правничої ) допомоги (копія в додатку до клопотання), відповідно до п. 1 якого зазначено, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв відповідно юридичну, правничу, правову допомогу, роботи, послуги за Договором №49 про надання (правничої ) правової допомоги від 17.11.2025.

Суд зауважує, що зміст акта, викладений в клопотанні, не відповідаю акту, долученому до нього.

28.05.2026 ОСОБА_9 в інтересах відповідача подала до справи заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, що позивач просить стягнути на його користь з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», а саме скерувала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Так, за змістом клопотання, з копії договору № 49 від 17.11.2025 не вбачається, що послуги пов`язані саме з розглядом судової справи №317/5846/25, що перебуває в провадженні суду. Також наголошено на безпідставності та необґрунтованості витраченого на надання адвокатом послуг часу, оскільки, адвокат С. Синюк представляв інтереси позивача при досудовому зверненні до страховика та інших органів. При цьому, письмові докази, долучені до позовної заяви, є документами, які підготовлені та подані до Страховика раніше, у досудовому порядку. Крім того, у позовній заяві відсутні посилання на судову практику Верховного Суду у справах з аналогічними правовідносинами, що підтверджує безпідставність врахування часу, витраченого на вищезазначені послуги адвокатом. Також, відповідно до тверджень сторони відповідача, послуги з аналізу судової практики не лише не передбачені договором про надання професійної правничої допомоги, а взагалі не можуть вважатись видом професійної правничої допомоги, оскільки адвокат, виходячи зі змісту п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності зобов?язаний самостійно підвищувати свій професійний рівень, а не аналізувати законодавство і судову практику на підставі договору безпосередньо при наданні правової допомоги клієнту. Такі послуги адвоката, як «копіювання, зшивання, надсилання позовної заяви з додатками в суд» не мають впливу на хід розгляду справи, оскільки позовна заява подана в електронний спосіб. Окремо у клопотанні наголошено, що представник позивача спеціалізується на веденні судових справ у сфері страхування, тісно співпрацює зі страховими компаніями ПрАТ «СК «ПРОСТО-страхування», ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» та представляє їх інтереси у спорах з фізичними та юридичними особами у справах про стягнення страхового відшкодування. Таким чином, у представника позивача є досить велика база процесуальних документів (позовних заяв та інших) у справах з подібними обставинами, тому немає потреби кожного разу витрачати значну кількість часу на підготовку процесуальних документів.

Відповідно, представниця відповідача зазначає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є завищеним, а кількість часу, витраченого на надання правової допомоги позивачу – необґрунтованою, тому вартість витрат на правову допомогу, у випадку наявності підстав для їх стягнення зі страховика, підлягає зменшенню до 1 000,00 гривень.

Судом встановлено, що згідно з договором про надання правової допомоги №49 від 17.11.2025, укладеним між позивачем та адвокатським бюро «Синюк та партнери» в особі керуючого адвоката Синюка С.Л., обов?язки адвоката наведені у розділі 2 договору. Згідно з п.4.5 за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін, в акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридиної допомоги і її вартість, порядок оплати. Строк дії договору обумовлений у п.7.1. договору, з моменту підписання і до 31.12.2030 або до повного виконання сторонами своїх зобовїязань за даним договором. Також до справи долучено ордер, копія посвідчення адвоката та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно з актом від 25.05.2026 за підписами сторін правочину, за консультацію по справі, збір та підготовку документів, аналіз законодавства, підготування, складання процесуальних документів по справі, копіювання, надсилання матеріалів, участь в судових засіданнях в разі необхідності, загальна вартість фактично виконаної роботи та наданих послуг за договором становить 10 000, 00 гривень.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

За приписами ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, суд враховує загальні засади цивільного процесуального законодавства та критерії відшкодування, їх доцільність та співрозмірність, висловлені заперечення з боку відповідача.

Враховуючи вищезазначене, ціну позову, висновок суду про часткове задоволення позову щодо позовних вимог, доцільність та ефективність здійснення правової допомоги для розгляду вимог про стягнення страхового відшкодування, наявні докази на підтвердження надання правової допомоги адвокатом беручи до уваги наведений стороною позивача розрахунок, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість судових витрат, понесених ОСОБА_1 у загальній сумі 5 000,00 гривень. Зазначена сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Суд також наголошує, що відшкодування витрат на професійну правову допомогу здійснюється незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В цьому контексті суд зауважує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 275, 278-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Арсенал-Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал-Страхування» на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове вішкодування у загальній сумі 92 260,00 гривень (дев?яносто дві тисячі двісті шістдесят гривень 00 копійок).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал-Страхування» в дохід держави судовий збір у сумі 968,96 гривень (дев?ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал-Страхування» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 гривень (п?ять тисяч гривень 00 копійок).

Реквізити сторін: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», код ЄРДПОУ 33908322, адреса місцезнаходження: 03056, м.Київ, вул. Борщагівська, буд.154;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 24.07.2026.

Суддя Вайнраух Л.А.