Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №308/14390/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/14390/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч.4 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №463009 від 23.09.2025 вбачається, що 23.09.2025 18:15:00 м.Чоп, вулиця Йосипа Бокшая, 7, 23.09.2025р. близько водій гр. ОСОБА_1 здійснюючи рух на тз марки БМВ д.н.з. НОМЕР_1 здійснюючи паркування не дотримався бічного інтервалу та не врахував дорожньою обстановку, що трапилась внаслідок чого здійснив наїзд на тз марки Шкода д.н.з НОМЕР_2 яка була припаркована поруч на парковці внаслідок чого авто отримали механічні пошкодження з матеріальними з битками. Після чого водій вжив алкогольні напої від проходження на стан сп`яніння на місці ДТП за допомогою приладу Драгер у встановленому законом порядку або в найближчому спеціалізованому медичному закладі гр. ОСОБА_1 відмовився чим порушив п.2.10.є. ПДР - Вживання водієм Т3 після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських преп аратів, виготовлених на їх основ. Відповідальність передбачена: ч.4 ст. 130 КУпАП.

Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про повернення матеріалів справи органу поліції для належного оформлення. Зазначає, що доказів керування ним тз матеріали справи не містять, з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 462977 від 23.09.2025 він не погодився, вказав, що надасть пояснення в суді. Наявна в матеріалах справи схема ДТП не є належним доказом у справі, оскільки складена відносно ДТП, яке сталося 23.09.2025 о 18 год. 55 хв., тобто через 40 хвилин після подій, описаних в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 462977.

З матеріалів справи (відеозапису портативного відеореєстратора поліцейського) вбачається, що фактично не пізніше 18 год. 54 хв. він був затриманий працівниками поліції та доставлений на їхньому службовому транспортному засобі за адресою м. Чоп, вул. Бокшая, 7.

Протокол про адміністративне затримання, що міг би спростувати вказані доводи, в матеріалах справи відсутній. Відтак є незрозумілим, коли саме настало ДТП о 18 год. 15 хв. чи о 18 год. 55 хв. та коли відбувся медичний огляд його на стан сп`яніння. Як наслідок, йому не зрозуміло, в чому його звинувачують та від якого саме конкретного звинувачення він має захищатися. Відеозапису його відмови від проходження медичного огляду згідно направлення на огляд до закладу охорони здоров`я 23.09.2025 о 19 год. 30 хв., як і інших доказів такої відмови, матеріали справи не містять. Отже, з матеріалів справи не можна встановити конкретний проміжок часу, протягом якого він мав дотримуватись вимог підпункт "є" пункту 2.10 Правил дорожнього руху (у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

ОСОБА_1 , вважає, що внаслідок неналежного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення його прав, гарантованих ч. 1, п. а, b ч. З ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на захист та справедливий судовий розгляд). Протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, при цьому суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, що слідує з загальних засад судочинства, закріплених у ст. 129 Конституції України.

ОСОБА_1 у клопотанні про повернення матеріалів справи органу поліції для належного оформлення, вказує на те, що доказів керування ним тз матеріали справи не містять, з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 462977 від 23.09.2025 він не погодився, вказав, що надасть пояснення в суді.

У судовому засіданні від 14.01.2026 ОСОБА_1 вказав, що в його діях відсутній склад правопорушення передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, зазначає при цьому що 23.09.2025 о 18 год. 15 хв. при паркуванні свого автомобіля БМВ А08573ЕР у дворі будинку за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 він допустив зіткнення з припаркованим автомобілем Шкода Октавія НОМЕР_3 .

За твердженням ОСОБА_1 , вони за згодою з власником тз НОМЕР_3 ОСОБА_2 23.09.2025 о 18 год. 25 хв. склали «Повідомлення про ДТП» або «Європротокол» (копія «Європротоколу» додається). Свідком ДТП та складення «Європротоколу» був мешканець м. Чоп ОСОБА_3 . Після цього вони домовились про те, що ОСОБА_1 також на протязі 10-15 хвилин відшкодує ОСОБА_2 завдану моральну шкоду. Оскільки при собі він коштів не мав, пішов до свого знайомого щоб позичити кошти, який на той час перебував у кафе неподалік. Приблизно 18 год 50 хв, коли ОСОБА_1 повертався додому його по дорозі зустріли працівники поліції, які повідомили про необхідність проїхати з ними на місце ДТП для складення матеріалів про адміністративне правопорушення. Після цього вони поїхали на місце ДТП, де відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Як з`ясувалося пізніше, працівники поліції були викликані ОСОБА_2 на місце вчинення ДТП, оскільки на її думку ОСОБА_1 занадто довго не повертався до місця проживання, в зв`язку з чим у неї виникли сумніви в тому, що він добровільно відшкодую їй завдану моральну шкоду.

При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що оскільки безпосередньо після настання ДТП, ним спільно з ОСОБА_2 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, він мав право залишити місце ДТП та правомірно розраховував на звільнення його від адміністративної відповідальності за вчинення ДТП, а отже і на відсутність необхідності чекати прибуття співробітників Національної поліції. З огляду на вищевикладене, після складення повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду в нього був відсутній обов`язок залишатися на місці ДТП та утримуватися від вживання алкоголю, оскільки законних підстав для проведення його медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння не виникло.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні від 14.01.2026 потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_1 , керуючи належним йому транспортним засобом заїжджаючи у двір «стукнув» машину, вона стояла на балконі, та бачила як автомобіль БМВ чорного кольору НОМЕР_4 під час паркування допустив зіткнення із її автомобілем шкода НОМЕР_3 , потім він пішов позичити гроші щоб відшкодувати збитки в кафе поруч. Відчувала запах алкоголю при спілкуванні з ОСОБА_1 .. Оскільки його довго не було тому вона через 10 хвилин викликала поліцію. При цьому зазначила, що вже потім ними було складено Європротокол, однак працівникам поліції вона про це не повідомляла.

ОСОБА_1 у судовому засіданні 14.01.2026 повідомив, що після того як вчинив ДТП він домовився із власником автомобіля який пошкодив, що йде по гроші, та пішов до кафе щоб позичити кошти там вживав алкогольні напої також.

У судовому засіданні 12.02.2026 допитаний в якості свідка ОСОБА_5 (лейтенант поліції інспектор відділення поліції №1 (с. Оноківці) Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області), повідомив, що прибувши за місцем виклику, встановили відомості про сусіда потерпілої, який покинув місце ДТП. Вони встановили де він, привели на місце ДТП, був вже у стані алкогольного сп`яніння. Розяснили всі процесуальні права, роз`яснили право відмови від дачі показів. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. При цьому вказував, що не був у стані сп`яніння під час ДТП. Було складено протоколи про адміністративне правопорушення.

17.07.2026 від захисника ОСОБА_1 – Мартинова Г.К. – подано клопотання. Так у клопотанні вказано на те, що за аналогією закону, в цій справі можливо застосувати норми ч. 3 ст. 337 КПК України, згідно яких з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Зазначає, що з наданої ОСОБА_1 заяви про визнання винуватості, долучених до справи відеоматеріалів вбачається, що 23.09.2025 о 18 год. 15 хв. при паркуванні свого автомобіля БМВ НОМЕР_4 у дворі будинку за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 допустив зіткнення з припаркованим автомобілем Шкода Октавія НОМЕР_3 . При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ще до вказаної ДТП вжив алкогольні напої, під час керування транспортним засобом перебував в стані алкогольного сп`яніння, а після ДТП відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З огляду на викладене, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП визнає, щиро розкаюється.

З огляду на викладене, захисник просить: розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Мартинова Г.К. з огляду на їх перебування на лікарняному; притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До клопотання додано заяву ОСОБА_1 про визнання вини у вчиненні правопорушення. У заяві він вказує що 23.09.2025 о 18 год. 15 хв. при паркуванні свого автомобіля БМВ А08573ЕР у дворі будинку за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 він допустив зіткнення з припаркованим автомобілем Шкода Октавія НОМЕР_3 . При цьому зазначає, що ще до вказаної ДТП вжив алкогольні напої, а після ДТП відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Даний факт підтверджується наявним в справі відеозаписом. З огляду на викладене, він визнає вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, щиро розкаюється та готовий понести за це відповідальність.

ОСОБА_1 та його захисник у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом

Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №463009 від 23.09.2025, у вину водій гр. ОСОБА_1 , ставиться те, що він 23.09.2025 18:15:00 м.Чоп, вулиця Йосипа Бокшая, 7 23.09.2025р. близько здійснюючи рух на тз марки БМВ д.н.з. НОМЕР_1 здійснюючи паркування не дотримався бічного інтервалу та не врахував дорожньою обстановку, що трапилась в наслідок чого здійснив наїзд на тз марки Шкода д.н.з НОМЕР_2 яка була припаркована поруч на парковці внаслідок чого авто отримали механічні пошкодження з матеріальними з битками. Після чого водій вжив алкогольні напої від проходження на стан сп`яніння на місці ДТП за допомогою приладу Драгер у встановленому законом порядку або в найближчому спеціалізованому медичному закладі гр. ОСОБА_1 відмовився чим порушив п.2.10.є. ПДР - Вживання водієм Т3 після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основ. Відповідальність передбачена: ч.4 ст. 130 КУпАП.

За статтею 130 КУпАП особа несе відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.4 вказаної норми відповідальність передбачена за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до ст.266 КУпАП, п.2 та п.3 розділу І Інструкції - огляд водіїв на стан сп`яніння проводиться лише у тому випадку, коли є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до роз`яснень, що міститься в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14 під керуванням транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортними засобами, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Відповідно до роз`яснень, що міститься в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14 під керуванням транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортними засобами, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Положеннями статті 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналогічні норми передбачені вищевказаними Інструкцією та Порядком, відповідно до яких встановлено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: а )запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.

Із змісту положення ч. 5 ст. 266 КУпАП вбачається, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Таким чином, проведення огляду водія на стан сп`яніння, відмова від проходження огляду, чітко регламентовано.

Відповідно до вимог 2.10.є) ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Факт керування транспортним засобом підтверджується матеріалами справи, та не заперечується учасниками провадження.

Так, згідно письмових пояснень та пояснень наданих в суді потерпілою ОСОБА_4 вона стояла на балконі, та бачила як автомобіль БМВ чорного кольору НОМЕР_4 під час паркування допустив зіткнення із її автомобілем шкода НОМЕР_3 .

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення по факту ДТП яке мало місце 23.09.2025 18:15:00 м.Чоп, вулиця Йосипа Бокшая, 7. На підтвердження наявності пошкоджень на вказаних транспортних засобах, матеріали справи містять світлини та пошкодження які відображено у схемі ДТП.

Відповідно до ст. 260, 261 КУпАП: у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, проводиться в порядку, встановленому законом.

Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 260 КУпАП, адміністративне затримання є одним із заходів забезпечення провадження в справах про адміністративне правопорушення. Тобто метою застосування такого виду заходу є саме припинення адміністративного правопорушення, встановлення особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Тобто, призначення застосування заходів забезпечення полягає в тому, щоби гарантувати здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення у точній відповідності з вимогами цього Кодексу, що передбачає розгляд справи про адміністративне правопорушення уповноваженими на те законом органами (посадовими особами) з додержанням всіх необхідних правил та норм і прийняття за результатами такого розгляду справедливого рішення, що в переважній більшості випадків означає винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення і накладення на порушника належного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією відповідної статті цього Кодексу.

Варто зазначити, що згідно дослідженого у судовому засіданні відеозапису VID20250923185445_0051 (15:55) у жінки (потерпілої) поліцейський запитує «це він?» на що вона відповідає ствердно. Разом із тим, у ОСОБА_1 запитують як він заїжджав на що він відповідає що «заїхав». Поліцейський вказує що він пошкодив чужий автомобіль, ОСОБА_1 не заперечує, натомість відповідає «добре..добре». При цьому підтверджує що саме він є власником автомобіля та надає документи на машину.

В свою чергу потерпіла також надає документи щодо належного їй транспортного засобу. При дослідженні відеозапису із бодікамери вбачається, що за твердженням потерпілої, що від ОСОБА_1 було чутно запах алкоголю на момент вчинення ДТП. Однак на момент документування події працівниками поліції ОСОБА_1 такий факт – а саме перебування його на момент вчинення ДТП в стані алкогольного сп`яніння заперечував.

В подальшому поліцейський запитує у ОСОБА_1 чи буде він проходити тест на, що він вказує що щойно випив. Поліцейський повторює питання кілька разів на що ОСОБА_1 повторює що щойно випив, та зазначає що не буде (18:57-18:58). Поліцейський уточняє ви відмовляються він відповідає «да». При цьому поліцейський пропонує пройти огляд у лікаря нарколога. Йому повідомляють що буде відносно нього складено протокол по ст.. 130 КУпАП. ОСОБА_1 зазначає що випив після ДТП. При цьому саме керування та вчинення ним ДТП останній не заперечує.

На дослідженому в судовому засіданні відеозаписі вбачається, що поведінка ОСОБА_1 та його дії свідчили про те, що вказана особа перебувала вже на момент ДТП у стані сп`яніння, і такий стан не міг виникнути одразу після вжиття алкоголю з огляду на проміжок часу між подією ДТП та момент фіксування такого працівниками поліції бодікамерами.

Поряд із цим у клопотанні від 16.07.2026 захисник ОСОБА_1 , вказує на те, що до ДТП останній вжив алкогольні напої, під час керування транспортним засобом перебував в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується і показами самої потерпілої.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що до протоколу додано акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де вказано, що ОСОБА_1 , відмовився від проходження огляду. У акті вказано виявлені ознаки сп`яніння: сплутана мова, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота.

Також матеріали справи містить направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де вказано що від огляду він відмовився.

Вказане свідчить про те, що у порушення вимог ПДР, ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції, від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння відмовився.

Вказаного не заперечує і сам ОСОБА_1 .

Суд вважає безпідставним клопотання сторони захисту про повернення матеріалів справи для належного оформлення.

Поряд із цим, щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 , за ч.4 ст. 130 КУпАП, суд зазначає наступне.

Частина 4 статті 130 КУпАП, передбачає відповідальність, за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до матеріалів справи дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівниками поліції за ч. 4ст. 130 КУпАП, з кваліфікуючими ознаками, що після вчинення ДТП водій вжив алкогольні напої та від проходження на стан сп`яніння на місці ДТП за допомогою приладу Драгер у встановленому законом порядку або в найближчому спеціалізованому медичному закладі гр. ОСОБА_1 відмовився чим порушив п.2.10.є. ПДР.

У судовому засіданні поліцейський Риган М.А. повідомив, що протокол складено за ч.4 ст. 130 КУпАП зі слів ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 повідомив що вживав алкоголь, але від проходження огляду відмовився.

Поряд з цим, диспозиція ч.4 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, у тому числі, за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю, алкоголю, а не відмову від проходження такого.

Під час судового розгляду встановлено, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано невірно за ч. 4ст. 130 КУпАП, позаяк останній вживав алкоголь до вчинення ДТП, тобто до того, як він сів за кермо автомобіля та керував ним, а від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.

Натомість, як вбачається з досліджених в судовому засіданні відеозаписів, показів потерпілої ОСОБА_6 , яка була безпосереднім очевидцем самої події, та яка вказує, що на момент вчинення ДТП від ОСОБА_1 вже «було чутно запах алкоголю». ОСОБА_1 у заяві від 16.07.2026 після дослідження всіх доказів, надання пояснень учасників події, підтвердив що перебував у стані алкогольного сп`яніння на час вчинення ДТП також.

Вказані обставини підтверджуються, крім пояснень потерпілої, працівника поліції, самого ОСОБА_1 , дослідженим відеозаписом з місця ДТП та з місця складання протоколів про адміністративні правопорушення, з яких вбачається що поведінка ОСОБА_1 та його дії свідчили про те, що вказана особа перебувала вже на момент ДТП у стані сп`яніння, і такий стан не міг виникнути одразу після вжиття алкоголю.

Так, судовим розглядом встановлено, що 23.09.2025 о 18:15:00 год. в м.Чоп, вулиця Йосипа Бокшая, 7, водій гр. ОСОБА_1 здійснюючи рух на тз марки БМВ д.н.з. НОМЕР_1 здійснюючи паркування не дотримався бічного інтервалу та не врахував дорожньою обстановку, що трапилась внаслідок чого здійснив наїзд на тз марки Шкода д.н.з НОМЕР_2 яка була припаркована поруч на парковці внаслідок чого авто отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (сплутана мова, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку або в найближчому спеціалізованому медичному закладі гр. ОСОБА_1 відмовився.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.10.є ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно частини четвертої статті 130 КУпАП, вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб.

Вивчивши всі обставини справи та оцінивши у сукупності зібрані і досліджені докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення підтверджується показами потерпілої, фототаблицями, цифровим носієм з відеозаписом, показами ОСОБА_1 та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а тому апеляційний суд вважає, що за обставин даної справи необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Встановивши зазначені обставини та їх відповідності наявним в матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про наявність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КупАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що доказів вживання алкоголю ОСОБА_1 саме після ДТП суду не надано, точного часу вживання ним алкоголю не встановлено, у своїх поясненнях працівник поліції підтвердив, що висновок щодо вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв зробили лише з його слів. При цьому, сторона захисту визнавала факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв та його перебування у стані алкогольного сп`яніння саме до моменту ДТП та визнавала факт вчинення ДТП ОСОБА_1 ..

Враховуючи наведене та беручи до уваги ч.3 ст. 337 КПК України, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення та у зв`язку з цим змінити правову кваліфікацію адміністративного правопорушення з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 цієї статті, через те що така кваліфікація відповідає обставинам справи та не погіршує становище ОСОБА_1 .

Обставин, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, суддею не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги при розгляді даної справи, практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності за скоєне правопорушення і застосовується не тільки з метою виховання особи, яка його вчинила, а й з метою загальної та спеціальної превенції.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Санкція ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі викладеного, з урахуванням особи, майнового стану та ступеню вини ОСОБА_1 , те що він визнав вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суддя приходить до висновку про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строк на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 грн. Таким чином, правопорушнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 40-1, 245, 283-285, 287-291 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 307 та ч.2 ст. 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Строк звернення постанови для виконання - три місяці з дня винесення постанови.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош