Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №298/1535/18 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1535/18

Номер провадження 1-кп/298/7/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

номер кримінального провадження 12018070070000249 від 30 липня 2018 року,

про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Маріуполь Донецької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , незаміжньої, має статус багатодітної матері (5 дітей), без освіти, непрацюючої, неодноразово судимої, яка відбуває покарання в ДУ «Кам`янська виправна колонія (№34)», етапована до ДУ «Закарпатська УВП №9», де наразі утримується:

- вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.08.2017 за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень (штраф сплачено 08.09.2017);

- вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.05.2018 за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.09.2023 за ч.1 ст.357 КК України, ч.3 ст.357 КК України, ч.4 ст.186 КК України на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 4 роки позбавлення волі;

- вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2023 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання більш суворого покарання призначеного за даним вироком, покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.09.2023 остаточно призначено 4 роки 2 місяці позбавлення волі; Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.04.2025 (справа №208/13066/24, провадження №1-в/208/137/25) на підставі ч.2 ст.74 КК України звільнено засуджену ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2023;

- вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.12.2023 за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання покарання призначеного за цим вироком, покарання, призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2023 остаточно призначено 4 роки 2 місяці позбавлення волі; Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.04.2025 (справа №208/13066/24, провадження №1-в/208/137/25) на підставі ч.2 ст. 74 КК України звільнено засуджену ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2023;

- вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.02.2024, який змінено відповідно до ухвали Закарпатського апеляційного суду від 24.10.2024, за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за даним вироком, більш суворим призначеним за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.12.2023 остаточно призначено 4 роки 2 місяці позбавлення волі;

- вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2024 за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.02.2024, остаточно призначено покарання 4 роки 3 місяці позбавлення волі; ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01.07.2024 виправлено описку, допущену у вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2024, зазначено вірну дату вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - 07.12.2023;

- Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.04.2025 (справа №208/2422/25, провадження №1-в/208/356/25) визначено наступний порядок виконання вироків та призначеного ними покарання засудженій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2024, вважати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженою за ст. 185 ч.2, ст.70 ч.4 КК України до покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України, покаранням за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2024, поглинути менш суворе покарання за попереднім вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.02.2024, остаточно призначивши ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі. Початок строку відбуття ОСОБА_8 покарання рахувати з 16.11.2023;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

захисника – адвоката ОСОБА_13 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції зазначене кримінальне провадження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 , будучи засудженою за вчинення кримінальних правопорушень 28.08.2017 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., 16.05.2018 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, на підставі ст.75 КК України звільнена з іспитовим строком один рік, маючи відповідно до вимог ст. 89 КК України не погашену та не зняту судимість, на шлях виправлення не стала і знову скоїла новий злочин за наступних обставин.

22 травня 2018 року близько 11 години 30 хвилин ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, з корисливих спонукань, разом з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшли на територію дворогосподарства за адресою АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підійшли до вхідних дверей будинку АДРЕСА_2 , переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, за допомогою ключа, який знайшли біля вхідних дверей, відчинили їх та проникли всередину будинку, звідки з шафи в спальній кімнаті таємно викрали гроші у сумі 1500 гривень та 100 Євро, що у перерахунку згідно курсу НБУ станом на 22.05.2018 становить 3067 (три тисячі шістдесят сім) гривень, внаслідок чого ОСОБА_14 та ОСОБА_8 спричинили ОСОБА_15 матеріальну шкоду на загальну суму 4567 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім) гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_8 скоїла кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в житло.

Потерпілий ОСОБА_15 , будучи неодноразово повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду, у судове засідання повторно не з`явився. У матеріалах справи наявна письмова заява потерпілого ОСОБА_15 від 07.09.2023, в якій він просить розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , в якому він є потерпілим, розглядати без його участі, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченої не має, міру покарання залишає на розсуд суду.

У судовому засіданні ОСОБА_8 визнала себе винною по пред`явленому обвинуваченню за ч.3 ст.185 КК України в повному обсязі, погодилася із обставинами, викладеними в обвинувальному акті, та пояснила, що дійсно у день події вони їхали автомобілем з м.Перечин в напрямку с.Малий Березний, зупинилися біля житлового будинку в с.Мирча, вона захотіла пити, вони з Альбіною зайшли на подвір"я, ключі знайшли під дверима, зайшли в хату і почали шукати гроші. ОСОБА_8 знайшла тисячу п"ятсот гривень і сто доларів, взяла гроші і вони поїхали. Вказала, що усвідомлювала, що зайшла в чужий будинок і взяла чужі гроші. Так поводилась і вчиняла, бо мала таких подруг. В будинок зайшли з ціллю щось взяти, однак не знали, що там будуть гроші. Ствердила, що все усвідомила, більше не буде вчиняти злочинів, щиро кається, просить суворо не карати, вибачається.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_8 , визначивши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Отже, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме: крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в житло.

Дії обвинуваченої ОСОБА_8 підлягають кваліфікації за ч.3 ст.185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в житло, і вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_8 , у відповідності до ст. 66 КК України є щире каяття, яке виразилось в тому, що обвинувачена ОСОБА_8 повністю визнала вину, дала суду визнавальні показання, повідомила у відповідній послідовності обставини вчинених нею дій, усвідомила протиправність своєї поведінки, висловила сором за скоєне, попросила вибачення за вчинене.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання ОСОБА_8 суд у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченої, зокрема її вік, остання є незаміжньою, має статус багатодітної матері (має 5 дітей – найменшій дитині до 3 років), непрацевлаштована, однак є працездатною, має місце реєстрації та проживання, є неодноразово судимою за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, відсутність у потерпілого претензій до обвинуваченої, обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що таке покарання обтяжує.

Враховуючи вищевикладені обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.3 ст.185 КК України.

Суд приходить до висновку, що покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки буде відповідати меті, визначеній у ст.50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

В ході розгляду даного кримінального провадження судом встановлено, що ОСОБА_8 є неодноразово судимою.

У даному кримінальному провадженні злочин ОСОБА_8 вчинила 22.05.2018 в період іспитового строку.

16.05.2018 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ОСОБА_8 засуджена за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Крім того, вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2024 з урахуванням ухвали Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.04.2025 (справа №208/2422/25, провадження №1-в/208/356/25) ОСОБА_8 засуджена за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі. Початок строку відбуття ОСОБА_8 покарання постановлено рахувати з 16.11.2023.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що обвинувачена ОСОБА_8 вчинила злочин у розглядуваному кримінальному провадженні 22.05.2018, тобто після постановлення вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.05.2018 та до постановлення вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2024.

Відповідно до ч.3 ст.78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якого, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно за сукупністю вироків.

Згідно правової позиції, що викладена у постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 01.06.2020 (справа №766/39/17, провадження №51-8867кмо18) суди, призначаючи остаточне покарання, повинні: а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч.4 ст.70 КК (за сукупністю злочинів); б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст.71 КК (за сукупністю вироків).

Водночас, Об`єднана палата Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 25 червня 2018 року у справі № 511/37/16-к зробила такі висновки щодо застосування норм права: коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього за правилами ч. 4 ст. 70 КК, потім за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу.

Виходячи із законодавчих приписів, у разі, якщо порушується хоча б один із принципів кримінального права, то руйнуються окремі елементи відповідної структури, і як наслідок рішення суду містить помилку.

Частиною 4 ст. 70 КК України унормовано, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Частина 5 статті 72 КК України передбачає, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Положення ч. 5 ст.72 КК України у їх взаємодії із приписами ст. 71 КК України не містять підстав до зарахування у строк остаточно призначеного покарання за сукупністю вироків, покарання відбутого за попереднім вироком.

Зарахування покарання відбутого за попереднім вироком у строк остаточного покарання передбачено лише правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Суд після призначення остаточного покарання за ст. 71 КК України повинен вказати про необхідність відраховувати строк відбуття покарання з дня ухвалення вироку.

Наведене повністю узгоджується із правовою позицією ККС ВС, що міститься у постановах від 08.08.2024 у справі №553/2295/20, від 21.10.2021 у справі №221/8513/18.

За матеріалами даного кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_8 вчинила злочин 22.05.2018, тобто до ухвалення вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2024 та в період іспитового строку, визначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.05.2018.

Отже, суд відповідно до вимог закону України про кримінальну відповідальність (ч.4 ст.70 КК України та ч.1 ст.71 КК України) та враховуючи правові позиції, викладені у постановах Об`єднаної палати ККС ВС від 25.06.2018 та від 01.06.2020, після визначення виду та розміру покарання за ч.3 ст.185 КК України, у даному провадженні, вважає за необхідне спочатку призначити покарання ОСОБА_8 за правилами ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, а потім вже остаточно за правилами ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків.

З огляду на наведене, обвинуваченій ОСОБА_8 після призначення покарання за ч.3 ст. 185 КК України, у даному провадженні слід призначити покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, за цим вироком і за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2024, з урахуванням ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.04.2025.

Разом з цим, за правилами ч.4 ст.70 КК України, ОСОБА_8 слід зарахувати в строк покарання, відбуте нею покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2024 з 16.11.2023.

Після цього, за правилами статті 71 КК України, обвинуваченій ОСОБА_8 за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.05.2018 та визначити початок строку його відбування з моменту ухвалення вироку.

Таке рішення, на думку суду, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речових доказів нема, судові витрати відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні не обирався. З огляду на те, що обвинувачена ОСОБА_8 на даний момент перебуває під вартою та відбуває покарання у виді позбавлення волі, то суд не знаходить підстав для обрання запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні до набрання вироком законної сили і клопотання щодо цього сторонами не були заявлені.

Ухвалою суду від 25.07.2025 постановлено етапувати обвинувачену ОСОБА_8 із Державної установи "Кам"янська виправна колонія (№34)", до Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9", де залишити обвинувачену до закінчення розгляду судового провадження у кримінальному провадженні №12018070070000249 від 30 липня 2018 року про її обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. У зв`язку з цим, а також ухваленням щодо ОСОБА_8 вироку у даному провадженні, обвинувачену ОСОБА_8 після набрання вироком законної сили припинити утримувати у Державній установі "Закарпатська установа виконання покарань №9" згідно ухвали суду від 25.07.2025.

Керуючись ст.ст.368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2024, з урахуванням ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.04.2025, призначити ОСОБА_8 покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.05.2018 та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 4 (чотирьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст.70, ч.5 ст.72 КК України у строк відбутого покарання ОСОБА_8 зарахувати відбуте частково покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2024 з 16.11.2023 до дня ухвалення даного вироку.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту ухвалення даного вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1