Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №694/2627/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1073/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №694/2627/25 Категорія: 304090200 Смовж О. Ю.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 09 березня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 942158365 на суму 7 000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора №MNV6W6X4. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінета і пароля особистого кабінета кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав грошові кошти у повному обсязі.

Крім того, позивач зазначив, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 228 від 09 травня 2023 року, за умовами якого від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01. На виконання договору факторингу сторони підписали реєстр прав вимоги №1 від 27 травня 2024 року до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 04 червня 2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 35 228,40 грн.

На виконання умов договору факторингу 04 червня 2025 року сторонами був підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників за договором 04/06/25-Ю.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із позовом до суду заборгованість за кредитним договором № 942158365 від 09 березня 2023 року не погашена.

Керуючись такими доводами, позивач просив суд стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № 942158365 від 09 березня 2023 року у розмірі 35 228,40 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000,00 грн, заборгованості по відсотках в розмірі 28 228,40 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» відсотки за користування кредитом у розмірі 3 885,00 грн за кредитним договором №942158365 від 09 березня 2023 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 267,14 грн та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 771,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виснував про укладення між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого на підставі договорів факторингу є позивач, та ОСОБА_1 кредитного договору №942158365, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою за користування кредитними коштами 1,85 % в день. Суд врахував, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за цим договором в частині сплати тіла кредиту виконала, що підтверджується розрахунком заборгованості, які надав позивач, то позовні вимоги в цій частині залишив без задоволення.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами суд зазначив, що відповідач отримала грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою за користування кредитними коштами 1,85 %, отже розмір відсотків, що підлягає до стягнення становить 3 885,00 грн. На переконання суду, позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами в розмірі 28 228,40 грн, однак не надав суду жодних доказів щодо підстав та способу нарахування заборгованості за відсотками у пред`явленому розмірі.

Судові витрати районний суд стягнув пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги товариства у повному обсязі.

Обгрунтовуючи аргументи для скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначає про те, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості, створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат. Відповідно до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України такі розрахунки підпадають під ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому суд мав перевірити ці документи в сукупності з іншими доказами, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги № 228 від 09 травня 2023 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, реєстру прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.

Скаржник наголошує на тому, що відповідачем було сплачено лише 480,00 грн на погашення заборгованості, що відображено у наданих розрахунках, тому висновок суду про сплату відповідачем суми боргу у розмірі 7 000,00 грн є помилковими. Зазначена у розрахунку оплата тіла кредиту та відсотків є відображенням балансового списання грошових коштів від клієнта до фактора у день підписання реєстру права вимоги відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником.

Апелянт наголошує, що відповідачем не надано: власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Таким чином, доводи скарги зводяться до того, що суд першої інстанції прийшов помилкового висновку щодо відсутності заборгованості відповідача, адже розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами в сукупності з платіжним дорученням й листом - підтвердженням перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.

В апеляційній скарзі апелянт наводить практику апеляційних судів на підтвердження своїх мотивів для задоволення скарги, зокрема щодо строків кредитування та нарахування відсотків за користування кредитними коштами в межах такого строку.

Крім того, у скарзі товариство зазначає про понесення ним витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Гаврилов Д.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення районного суду залишити без змін.

За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 35 228,40 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.

За матеріалами справи встановлено, що згідно із договором кредитної лінії № 942158365 від 09 березня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 7 000,00 грн, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, відповідно до умов договору, додатків до нього та Правилах наданні грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 12 зв -16).

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 7 000,00 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 08 квітня 2023 року (п. 2.2., 2.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, в частині розрахунків до повного та належного їх виконання (п.11.1 договору).

За період від дати видачі кредиту до 08 квітня 2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 675,25 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,85 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (дисконтна процентна ставка) (п.8.3.1 договору).

У разі якщо позичальник вчинить описані в п.3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 08 квітня 2023 року проценти нараховуються за ставкою 673,98 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,85 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків у день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним. (п.8.4 договору)

Договір кредитної лінії підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 09 березня 2023 року о 15:00 MNV6W6X4.

Згідно із платіжним дорученням №8ecf748b-e6c4-4bae-9b96-eafe1f3010a5 від 09 березня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 7 000,00 грн для зарахування на платіжну карту № НОМЕР_1 . (а.с. 27)

Крім того, згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 01 жовтня 2025 року та виписки по рахунку за договором за період з 09 березня 2023 року по 14 березня 2023 року на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 09 березня 2023 року переказ на суму 7 000,00 грн. (а.с.116 зв, 117).

Відповіджно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Таким чином, позивачем доведено належне виконання кредитодавцем умов договору споживчого кредиту № 942158365 від 09 березня 2023 року та перерахування відповідачу коштів на виконання умов договору.

Заперечення відповідача про відсутність доказів надання (перерахування) відповідачу кредитних коштів та отримання коштів за договором спростовуються матеріалами справи.

За матеріалами справи також встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. (а.с. 32-33). 28 листопада 2018 року до договору факторингу була підписана додаткова угода №19, 31 грудня 2021 року - додаткова угода №27, 31 грудня 2022 року - додаткова угода №31 (продовження строку дії договору факторингу). 31 грудня 2020 року сторонами була підписана додаткова угода №26 (щодо переходу права майбутньої вимоги (п.4.1) та права фактора нараховувати боржникам після відступлення права вимоги процентів та інших обов`язкових платежів за кредитними договорами (п.5.3.4.).

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 228 від 09 травня 2023 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 17 351, 60 грн. (а.с. 39-40).

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01 (а.с. 42-42-43). На виконання договору факторингу сторони підписали реєстр прав вимоги №1 від 27 травня 2024 року до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 35 228,40 грн. (а.с. 45-46).

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с. 48-49).

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 04 червня 2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 35 228,40 грн. (а.с. 51-52) Акт прийому-передачі реєстру боржників був підписаний позивачем та попереднім кредитором 04 червня 2025 року (а.с. 53).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із наявності доказів повернення відповідачем тіла кредиту у розмірі 7 000,00 грн та наявності підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 3 885,00 з розрахунку 1,85% денної ставки за 30 днів користування кредитними коштами.

Підстав для нарахування та стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 28 228,40 грн суд не вбачав.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення строку дії кредитного договору, періоду правомірного користування кредитними коштами, а також сумою заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками із наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що, відповідно до умов кредитного договору, сторони погодили наступні умови кредитування: кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.2.1. кредитного договору); кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 7000,00 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 08 квітня 2023 року.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 08 квітня 2023 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. (п.11.1 договору)

Таким чином, умовами договору передбачено строк дії дисконтного періоду користування, а також загальний строку дії договору.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти, які нараховуються в наступному порядку: 8.3.1 за період від дати видачі кредиту до 08 квітня 2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 675,25 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,85 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (дисконтна процентна ставка); 8.4 після закінчення дисконтного періоду користування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним; 7.3.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно; 8.6 проценти у розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу до дня закінчення строку дії цього договору.

ТОВ «Юніт Капітал», як позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог у цій справі надано розрахунки заборгованості, створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Юніт Капітал» (а.с.56, 57-58, 59). Слід зауважити, що позивачем будь-яких нарахувань по заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 не проводилося.

Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат. Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України вищезазначені розрахунки підпадають під ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити для первинних документів: назва документа; дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посаду та підпис особи, відповідального за здійснення операції і правильність її оформлення; дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року у справі №219/7527/16 зазначав, що розрахунок заборгованості, разом з іншими суміжними документами, може бути належним доказом існування заборгованості. Відтак, суд першої інстанції мав самостійно перевірити вищезазначені надані позивачем розрахунки заборгованості в їх сукупності з іншими наданими вищезазначеними доказами позивача в обґрунтування свого позову у цій справі.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач у справі надав докази і довів факт виконання кредитодавцем ПАТ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 , які виникли на підставі кредитного договору №942158365 від 09 березня 2023 року.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження виконання нею зобов`язань за кредитними договорами щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі, а також - відсутності у неї заборгованості за кредитними договорами, чи наявної заборгованості в іншому розмірі.

Так, апеляційним судом встановлено, що нарахування здійснювались в наступному порядку: 7000,00 грн (сума виданого кредиту)* 1,85 (процентна ставка)/100 = 129,50 грн (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось з 09 березня 2023 року по 08 квітня 2023 року, що підтверджується розрахунком, підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога». За вказаний період відповідачем жодних оплат не проводилося, тому у межах встановленого строку ОСОБА_1 не скористалася правом на пролонгацію дисконтного періоду. Заборгованість відповідача за вказаний період складає 7 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 3 885,00 грн відсотків за користування кредитними коштами. В подальшому, після закінчення строку дії пільгового періоду кредитор продовжив нарахування відсотків вже за стандартною відсотковою ставкою 2,98 відсотків за день в наступному порядку: 7000,00 грн (сума виданого кредиту)* 2,98 (процентна ставка)/100 = 208,60 грн. (сума за один день користування кредитом), що за період з 09 квітня 2023 року по 09 травня 2023 року (31 день) складає 6466,60 грн.

Таким чином, первісним кредитором загальна заборгованість за кредитним договором нарахована на суму 17 351,60 грн (7 000,00 грн тіло кредиту та 10 351,60 відсотків за користування кредитними коштами).

Після переходу права вимоги до нового кредитора ТОВ «Таліон Плюс» з 10 березня 2023 року продовжив нараховувати визначені договором відсотки за стандартною відсотковою ставкою 208,60 грн в день до наступного відступлення права вимоги, що за період з 10 травня 2023 року по 05 серпня 2023 року (88 днів) складає 18 356,80 грн. (за виключенням проведеної відповідачем оплати на суму 480,00 грн 16 червня 2023 року)

Таким чином, заборгованість відповідача перед ТОВ «Таліон Плюс» складала 35 228,40 грн (7 000,00 грн тіло кредиту, 10 351,60 відсотків за користування кредитними коштами (нараховані первісним кредитором), 18 356,80 відсотків за користування кредитними коштами (нараховані ТОВ «Таліон Плюс»).

Нарахування відсотків первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» проводилися в межах загального строку кредитування за договором, тому висновок суду першої інстанції щодо узгодження строку кредитування відсотків виключно на 30 днів є помилковим, оскільки такий строк є лише пільговим періодом кредитування, за яким передбачений дисконтний розмір відсотків, а не строк кредитного договору, після закінчення якого можуть бути нараховані відсотки за ст. 625 ЦК України.

При цьому, слід зазначити, що суд першої інстанції помилково вважав належним доказом погашення позичальником тільки тіла кредиту, врахувавши відображення у розрахунках у графах «оплати» тіла та процентів 09 травня 2023 року та 27 травня 2024 року.

09 травня 2023 року відбувся перехід права вимоги за кредитним договором до наступного кредитора, а 27 травня 2024 року - перехід права вимоги від ТОВ Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», таким чином ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс» зобразили балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником. Балансове списання - це бухгалтерська операція, яка відображає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов`язань, що були раніше враховані в її облікових регістрах. У контексті передачі права вимоги за кредитом, балансове списання означає, що фінансова компанія більше не відображає заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки це право було передано іншому суб`єкту (Фактору) внаслідок договору факторингу. Дана процедура передбачена Положеннями (стандарт) бухгалтерського обліку, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національними стандартами бухгалтерського обліку та положеннями НБУ.

У контексті вказаних обставин також слід врахувати, що за реєстром права вимоги №288 від 09 травня 2023 року до кредитора перейшла заборгованість ОСОБА_1 саме на 7 000,00 грн по тілу кредиту та 10 351, 60 по відсоткам за користування (а.с. 39), а за реєстром права вимоги №1 від 27 травня 2024 року до нового кредитора перейшла заборгованість ОСОБА_1 на 7 000,00 грн по тілу кредиту та 28 228,40 по відсоткам за користування. (а.с. 45).

До того ж, надані позивачем розрахунки заборгованості містять окремі таблиці щодо суми видачі та суми оплат. Слід зауважити, що таблиця із оплатами, де зазначені дата та сума оплат, не містить відомостей щодо погашенян заборгвоаностей по тілу кредиту. ОСОБА_1 була внесена проплата на суму 480,00 грн 16 червня 2023 року, яка відображена у таблиці оплат і врахована при визначенні загальної суми заборгованості.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що вищезазначені надані позивачем розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягами реєстрів прав вимоги

Отже, апеляційним судом встановлено, що розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами в сукупності з платіжним дорученням й листом - підтвердженням перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги щодо стягнення заборгованості на суму 35 228,40 грн доведені позивачем у цій справі у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги підлягають задоволення у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у судах першої та апеляційної інстанції на суму 6 056, 00 грн (2 422,40+3633,60).

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем наданий попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу адвоката визначені у загальному розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат до матеріалів справи долучена копія договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ "Тараненко та партнери" (а.с. 60); додаткова угода №25770725786 до договору від 05 червня 2025 року щодо доручення ТОВ «Юніт Капітал» АБ "Тараненко та партнери" надання юридичної допомоги та захисту прав та інтересів товариства у судах всіх інстанцій у справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором 942158365 від 09 березня 2023 року (а.с. 61); акт прийому-передачі наданих послуг за договором від 25 червня 2025 року про надання виконавцем клієнту правничої допомоги на суму 7 000,00 грн (а.с. 62)

У відзиві на позовну заяву адвокат відповідача не вказав своїх заперечень щодо неспівмірності розміру заявлених витрат, проте апеляційний суд враховує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін. Крім того, послуги, надані адвокатським об`єднанням, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позицій.

При цьому суд з власної ініціативи перевіряє чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними (постанова Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 466/4361/20). У постанові від 22 травня 2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що до подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 4 000,00 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

В апеляційній скарзі ТОВ «Юніт Капітал» зазначило про понесення ним витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн.

На підтвердження вказаних витрат до матеріалів справи долучена копія договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Соломко та партнери» (а.с. 147-148), копія додаткової угоди №25770725786 до договору від 30 березня 2026 року щодо доручення ТОВ «Юніт Капітал» АБ «Соломко та партнери» надання юридичної допомоги у справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором 942158365 від 09 березня 2023 року (а.с. 150); акт прийому-передачі наданих послуг за договором від 30 березня 2026 року про надання виконавцем клієнту правничої допомоги на суму 6 000,00 грн. (а.с. 146).

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, а також і того, що дана справа не є унікальною, тому обґрунтованим буде стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 942158365 від 09 березня 2023 року у розмір 35 228,40 грн, яка складається з 7 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 28 228,40 грн заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір на суму 6 056,00 грн, яка складається з 2 422,40 грн судового збору у суді першої інстанції та 3 633,60 грн судового збору у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу на суму 6 000,00 грн, яка складаються із 4 000,00 витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції та 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: