Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №643/8563/20 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/8563/20 Номер провадження 22-ц/814/2383/26Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Обідіної О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2026 року, постановлену суддею Сініциним Е.М.

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики

В С Т А Н О В И В

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є правонаступниками ОСОБА_6 , про стягнення боргу за договором позики залишено без розгляду на підставіп. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач, будучи належним чином повідомленою, повторно, в судові засідання, що були призначені на 10 березня 2025 року, на 25 квітня 2025 року, на 01 травня 2025 року, на 18 червня 2025 року, на 05 серпня 2025 року, на 25 вересня 2025 року, на 24 грудня 2025 року, на 25 лютого 2026 року, не з`явилася, а її неявка перешкоджає розгляду справи внаслідок неможливості з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, в тому числі і відносно достовірності та належності наданих доказів та правової позиції позивачки. Зазначено, що ОСОБА_1 не виконала ухвали Шевченківського районного суду м. Полтави від 10 лютого 2025 року та 10 березня 2025 року, якими визнано її явку в судове засідання обов?язковою.

Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду із заявами про розгляд справи за її відсутності, де зазначала, що усі обставини, які є важливими для вирішення справи, викладені у позові, більше нічого іншого позивачка повідомити суду не може.

Вказала, що в оскаржуваній ухвалі, як і в ухвалі місцевого суду від 10.03.2025 про визнання обов`язковою явки позивачки, судом першої інстанції не обґрунтовано яким чином неявка позивача перешкоджає з`ясуванню судом обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідженню доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, тобто жодним чином не обґрунтовано як неявка позивача перешкоджає справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду справи.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що згідно положень ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, у травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 13).

На виконання розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності справ в умовах воєнного стану» вказана справа була направлена за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2023 року дану цивільну справу прийнято до провадження та визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 85-86).

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 23 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики залишено без розгляду (т. 1, а.с. 130-131).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 січня 2025 року скасовано ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 23 липня 2024 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1, а.с. 147-149).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 лютого 2025 року призначено підготовче судове засідання по справі на 10 березня 2025 року на 10:00 год. Явку позивача ОСОБА_1 визнано обов?язковою (т. 1, а.с. 153-154).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2025 року визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 або її представника, у підготовче судове засідання, що призначене на 11:15 год. 25.04.2025 (т. 1, а.с. 163).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2025 року первісний відповідач ОСОБА_6 була замінена на правонаступників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 224-225).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є правонаступниками ОСОБА_6 , про стягнення боргу за договором позики залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (т. 1, а.с. 235-237).

Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що явка позивача визнана судом обов`язковою, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, повторно в судові засідання, призначені на 10 березня 2025 року, на 25 квітня 2025 року, на 01 травня 2025 року, на 18 червня 2025 року, на 05 серпня 2025 року, на 25 вересня 2025 року, на 24 грудня 2025 року, на 25 лютого 2026 року не з`явилася, а її неявка перешкоджає подальшому розгляду справи.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

За положеннями ст. 55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право на справедливий суд. У ч. 1 цієї статті встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції закріплені такі елементи права на судовий захист, як право на розгляд справи, справедливість судового розгляду, публічність розгляду справи та проголошення рішення, розумний строк розгляду справи, розгляд справи судом, встановленим законом, незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.

Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя, що кореспондується із положеннями статті 4 ЦПК України, з огляду на які, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

У відповідності до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Частиною 3 ст. 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 лютого 2025 року призначено підготовче судове засідання по справі на 10 березня 2025 року на 10:00 год. Явку позивача ОСОБА_1 визнано обов?язковою.

Вказана ухвала та судова повістка про виклик до суду була отримана позивачем 25.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 157).

04 березня 2025 року до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій вона повідомила про неможливість прибути до суду за станом здоров?я, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи (т. 1, а.с. 160).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2025 року визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 або її представника, у підготовче судове засідання, що призначене на 11:15 год. 25.04.2025 (т. 1, а.с. 163).

Разом з тим, доказів отримання позивачем даної ухвали суду та судової повістки про виклик на вищевказане судове засідання матеріали справи не містять.

Згідно довідки, складеної секретарем судового засідання, розгляд справи 25.04.2025 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці (т. 1, а.с. 166).

Окрім того, 25.04.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Дудник В.В. звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, надання доступу до електронної справи та відкладення розгляду справи (т. 1, а.с. 167-168).

26.05.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Дудник В.В. повторно звернувся до місцевого суду з заявою про надання доступу до електронної справи (т. 1, а.с. 174-175).

Відповідно до судової повістки про виклик розгляд справи було відкладено на 15:00 год. 18.06.2025, проте доказів її отримання позивачем матеріали справи не містять.

18.06.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Дудник В.В. втретє звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з заявою про надання доступу до електронної справи. Вказав, що внаслідок ненадання доступу до справи в електронному вигляді, він позбавлений можливості подавати процесуальні документи, вчиняти процесуальні дії, зокрема участі у судових засіданням в режимі відеоконференції (т. 1, а.с. 176-178).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 18.06.2025 витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Васікової Ю.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 09/2023 заведеної 06.03.2023 після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 179).

Відповідно до судової повістки про виклик розгляд справи було відкладено на 11:00 год. 23.07.2025, проте доказів її отримання позивачем або її представником матеріали справи не містять.

Згідно довідки, складеної секретарем судового засідання, розгляд справи 23.07.2025 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці (т. 1, а.с. 183).

В оскаржуваній ухвалі місцевий суд посилається на неявку ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 05 серпня 2025 року, проте в матеріалах справи відсутня судова повістка про виклик позивача на вказану дату та, відповідно, докази її отримання.

Доказів отримання ОСОБА_1 або її представником судової повістки на судове засідання призначене на 16:00 год. 25.09.2025 матеріали справи не містять.

10.09.2025 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі. Вказала, що позов підтримує в повному обсязі, з?явитися до суду не має можливості, бо є особою з інвалідністю 2 групи. Просила надати доступ її представнику до матеріалів справи (т. 1, а.с. 211).

Згідно довідки, складеної секретарем судового засідання, розгляд справи 25.09.2025 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному (т. 1, а.с. 210).

Докази отримання ОСОБА_1 або її представником судової повістки на судове засідання призначене на 10:30 год. 24.12.2025 в матеріалах матеріали відсутні.

18.11. 2025 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі. Вказала, що неодноразово зверталася до суду з відповідними заявами, інтерес до справи не втрачений, прибути до суду не має можливості, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи та постійно мешкає в м. Харкові (т. 1, а.с. 216).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2025 року замінено первісного відповідача ОСОБА_6 на правонаступників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Доказів отримання ОСОБА_1 або її представником судової повістки на судове засідання призначене на 11:30 год. 25.02.2026 матеріали справи не містять.

11.02.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити, стягнути з відповідачів борг у межах спадкового майна (т. 1, а.с. 227).

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За змістом частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15, від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц, від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18, від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».

Наведені правові висновки неодноразово викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18, від 03 червня 2021 року у справі № 227/2751/19, від 05 жовтня 2022 року у справі № 465/6745/17 та інших.

В свою чергу повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі підстави залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду (див. постанову Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі № 764/6846/24).

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції вказав на повторну неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи позивача в судові засідання, проте доказів отримання ОСОБА_1 чи її представником судових повісток матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», у якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (див. рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А, № 262), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (див. рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] () [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274).

ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та інші, пункт 36, від 31 травня 2016 року). У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).

Сам факт періодичного направлення позивачем заяв про розгляд справи без її участі, не свідчить про її належне повідомлення про розгляд справи, порядок якого визначений процесуальним законодавством.

Також колегія суддів враховує факт неодноразового звернення представника ОСОБА_1 адвоката Дудник В.В. про надання йому доступу до матеріалів даної справи в електронному вигляді та відсутність в матеріалах справи доказів задоволення вказаних клопотань.

Окрім того, оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування щодо неможливості правильного вирішення спору по суті за відсутності позивача.

Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.

При цьому, позивач не відмовлявся в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату його інтересу до власного позову.

Відтак, районним судом використаний процесуальний засіб у виді залишення позовної заяви без розгляду, що не є пропорційним досягнутій цілі обмеження позивача.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року (справа № 756/13550/16).

За таких обставин висновок суду першої інстанції, щодо наявності правових підстав для залишення позову без розгляду згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують помилкові висновки суду першої інстанції.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо вона постановлена з порушення норм процесуального права чи неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ст. 368, ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 382 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

О.І. Обідіна