Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №539/4655/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/4655/25 Номер провадження 22-ц/814/1995/26Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О. Ш. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Панченка О.О.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Петракова Володимира Анатолійовича

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Мирошникової О.Ш., повний текст судового рішення виготовлено - 29.12.2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» завернулося до суду з вказаним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 52000 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1370-3708 від 25.03.2024 та 2422,40 грн судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач не виконала зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії № 1370-3708 від 25.03.2024 з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, в зв`язку з чим виникла заборгованість.

Кредитний договір № 1370-3708 від 25.03.2024 укладений відповідно до вимог статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Розмір процентів за користування кредитом, зазначений в договорі та не суперечить пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування». При розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивач не нараховував відповідачу жодних штрафних санкцій.

Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просив суд стягнути з позичальника 52000 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1370-3708 від 25.03.2024 та 2422,40 грн судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1370-3708 від 25.03.2024 у загальній сумі 52000 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 10400 гривень та заборгованості за процентами в сумі 41600 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

З рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 - адвокат Петраков В.А. та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення суду першої інстанції змінити в частині суми стягнення, та стягнути з відповідачки тільки тіло кредиту у розмірі 10 400 грн. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує на те, щоматеріали справи не містять належних та допустимих доказів, якими підтверджено узгодження між сторонами всіх істотних умов договору, підписання даного договору.

Також позивачем на підтвердження своїх вимог, не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перерахування ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитних коштів на користь відповідача.

11.03.2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в якому просило апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петракова Володимира Анатолійовичазалишити без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2025 року залишитибез змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, що здійснює діяльність з інших видів кредитування, має свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ІК №116 від 01.08.2013 року, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с. 41).

25.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1370-3708 (а. с. 11-19).

Кредитний договір разом із правилами відкриття кредитної лінії складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими позичальник був ознайомлений (п. 12.1 договору).

Згідно з пунктом 3.10 договору про відкриття кредитної лінії, укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами цього договору та правил.

В п. 4 договору сторони погодили порядок та умови надання кредиту, періодичність внесення платежів.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах визначених договором: розмір кредитного ліміту - 10400 грн, дата видачі кредиту - 25.03.2024; тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована; стандартна процентна ставка - 2,5% за кожен день користування кредитом протягом всього строку дії договору; строк кредитування: 300 календарних днів; дата повернення кредиту - 18.01.2025; реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 173324,29%; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 88400 грн - пп. 4.1, 4.2, 4.7, 4.10, 4.12-4.15 договору.

Базовий період складає 21 календарних днів - п. 4.8 договору.

Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені графіком платежів (який ж додатком 3 до договору) дати, які є останніми днями відповідних базових періодів - п. 4.9 договору.

В п. 5 договору сторони погодили порядок повернення кредиту та сплати процентів. Зокрема, позичальник зобов`язувалася повернути кредитодавцю отриманий кредит не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного в п. 4.12. цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця, у порядку, визначеному у Правилах.

25.03.2024 відповідач ознайомилася з паспортом споживного кредиту на підписала його (а. с. 27 - 29).

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання, надавши кредит відповідачу відповідно до умов договору, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1370-3708 від 25.03.2024 через систему платежів LiqPay в розмірі 10400 грн, відповіддю АТ КБ Приватбанк про належність картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та випискою про рух коштів по цій картці, згідно якої 25.03.2024 на картку № НОМЕР_1 відбулося зарахування коштів в сумі 10400 грн (а. с. 32, 34, 91,92).

За розрахунком позивача, відповідач станом на 08.07.2025 має заборгованість за кредитним договором № 1370-3708 від 25.03.2024 у сумі 88400 грн, що складається із: простроченої заборгованості за кредитом 10400 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 78 000 грн.

Кредитодавцем було прийнято рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 36400 грн.

Після застосування програми лояльності позивач розрахував заборгованість відповідача за договором в сумі 52 тис грн, яка складалася з простроченої заборгованості за кредитом 10400 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 41600 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами факту отримання кредитних коштів, факту прострочення виконання зобов`язання і своєчасного повернення коштів, а також правильність нарахування відсотків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Предметом позову є стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1370-3708 від 25.03.2024 року у розмірі 52 000 грн з яких: прострочена заборгованість за кредитом 10400 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 41600 гривень.

Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1370-3708 від 25.03.2024 року, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані ОСОБА_1 .

Так, згідно матеріалів справи встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1370-3708 від 25.03.2024 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора С2492 з дотриманням ч.ч.6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір №1370-3708 від 25.03.2024 року на суму кредиту 10400 грн., отримано кредитні кошти за договором у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок, зареєстрований позичальником в особистому кабінеті. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору.

Згідно зі ст.. 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 свої обов`язки за кредитним договором №1370-3708 від 25.03.2024 року не виконала, допустила заборгованість за кредитом, яка з урахуванням часткового списання заборгованості за нарахованими відсотками становить 52000 грн. з яких 10400 грн. прострочена заборгованість за кредитом та 41600 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.

Згідно умов кредитного договору №1370-3708 від 25.03.2024 року позичальника було повідомлено, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді. Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складатиме 88 400,00 грн., що включає відсотки за користування кредитом та суму кредиту.

При цьому, вказаним договором встановлено, що заявлений строк кредитування складає 21 календарних днів з дня отримання кредиту, заявлений строк це обраний позичальником в момент укладення цього договору строк користування правом отримання зниженої процентної ставки у розмірі 2,5% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредиту.

Таким чином, ОСОБА_1 була повідомлена про загальні витрати, які будуть понесені нею у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою у кредит.

Отже, ОСОБА_1 підписуючи кредитний договір, усвідомлювала, що сума отриманого кредиту складає 10400 грн., вказані кошти вона отримує строком на 21 календарний день, під час вказаного строку діє стандартна процентна ставка в розмірі 2,5% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом, тобто у разі внесення коштів з метою погашення заборгованості за тілом кредиту, розмір коштів, які підлягатимуть сплаті як відсотки, порівняно зменшуватимуться. При цьому, повідомлено, що у разі непогашення заборгованості у строк, встановлений в договорі, тобто протягом 21 дня, розмір відсотків перераховуватиметься за денною процентною ставкою 2,5% від суми заборгованості. Разом з тим, умови договору та правила надання кредиту не позбавляють ОСОБА_1 права на дострокове повернення кредиту зі сплатою процентів за фактичний час користування кредитом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена та погодилася з умовами надання кредиту, на підставі чого 25.03.2024 року між сторонами укладено кредитний договір № 1370-3708, в якому відображені умови надання кредиту, остання з відповідним договором погодилася, про що свідчить її електронний підпис.

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася з усіма умовами такого договору.

Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право (п.6.9) на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, користувалася коштами відповідача, до відповідача із відповідною заявою не зверталася.

За змістом статей 6, 626, 627, 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, позивач мала можливість не вступати у кредитні відносини з відповідачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, натомість, позивач погодилася зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.

Колегія суддів не вбачає підстав вважати текст кредитного договору незрозумілим та/або таким, що вводить в оману споживача, зокрема, в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитом.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2025 рокуухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Петракова В.А.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петракова Володимира Анатолійовичазалишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.О.Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль