Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №293/1460/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/1460/25 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О. М.

Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №293/1460/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Збаражського О.М. в селищі Черняхів,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на свою користь в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів боржника щомісячного з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання, а саме до 30.06.2027, але не пізніше ніж до досягнення 23-х років.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона навчається в Житомирському державному університеті ім. Івана Франка, є студенткою 2 курсу спеціальності 016 освітньої програми - спеціальна освіта (логопедія), соціально-психологічного факультету. Термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2027. Зазначала, що згідно договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №469 від 17.08.2023 вартість платної освітньої послуги за навчання становить 57 600 грн. Вказувала, що вона допомоги ні від кого не отримує, часто хворіє, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги з боку батька, зокрема на витрати, пов`язані з проїздом до навчального закладу, витрати на навчання (канцелярські товари), харчування, одяг та взуття. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) платника аліментів, щомісяця, з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 28.11.2025, та до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_1 23-х років. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути аліменти в розмірі 1/10 частини всіх видів доходів (заробітку) платника аліментів.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що позивач досудово не зверталась з відповідними вимогами до відповідача, не повідомляла про навчання, його вартість. Більш того, за весь період служби не проявляла зацікавленості до життя батька, до його місцезнаходження, самопочуття. Позивач не надала доказів на підтвердження, що вона вживала заходів для отримання від відповідача допомоги на своє утримання. Позивачем не обґрунтовано та не підтверджено в повній мірі витрати на навчання в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходів) відповідача. Жодних підтверджуючих документів та доказів щодо понесення витрат не додано. Зазначає, що оскільки вартість навчання складає 57 600 грн., то з кожного з батьків в місяць підлягає стягненню 2400 грн.

Вказує, що відповідач має ряд хвороб, що потребують лікування - ускладнений остеохондроз, деформуючий спондильоз шийного, грудного, поперекового відділу хребта, протрузії дисків, хронічний гастродуоденіт, поширений псоріаз, що підтверджується довідкою ВЛК від 08.09.2025. Крім того, відповідач є військовослужбовцем та потребує додаткові витрати, пов`язані з несенням військової служби, придбанням військового обладнання, екіпірування, форми, проживання, оскільки належного фінансування наразі немає. Звертає увагу на те, що на утриманні відповідача перебуває рідна сестра, якій щомісячно допомагає відповідач у готівковій формі, оскільки ОСОБА_4 поховала чоловіка - ОСОБА_5 , який загинув при виконанні бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини і наразі вона з дітьми потребує матеріальної допомоги і допомоги для проходження лікування, і відповідач як брат її систематично надає. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в розмірі 1/10 частини всіх видів доходів (заробітку) платника аліментів.

03 липня 2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що посилання апелянта на те, що він не знав про розгляд справи є безпідставними, оскільки суд першої інстанції надсилав повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а також додатково викликав відповідача через офіційний веб-портал судової влади. Звертає увагу на те, що апеляційна скарга містить прохання врахувати нові обставини: захворювання, витрати військовослужбовця, допомога сестрі, проте жодні докази на підтвердження вказаних обставин до суду першої інстанції не подавалися. Апелянт не довів, що долучені до апеляційної скарги докази не могли бути подані до суду першої інстанції. Звертає увагу на те, що закон не пов`язує розмір аліментів лише з оплатою контракту на навчання. Крім того зазначає, що добровільне утримання повнолітньої сестри не може зменшувати обсяг аліментного обов`язку щодо власної дочки.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.02.2006.

Згідно рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 26.07.2011 ухваленого у справі №2/0624/314/2011, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на вихованні матері ОСОБА_7

17.08.2023 між Житомирським державним університетом імені Івана Франка та ОСОБА_7 укладено договір про навчання, предметом якого є навчання у закладі вищої освіти за спеціальністю 016 (Логопедія) заочної форми здобуття освіти Соціально-психологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Згідно довідки виданої Житомирським державним університетом імені Івана Франка №248/2425 від 26.08.2025, ОСОБА_1 є здобувачем ІІ курсу, за спеціальністю 016 (Логопедія) заочної форми здобуття освіти Соціально-психологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка, термін навчання: 01.09.2023 - 30.06.2027.

Відповідно до договору №469 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 17.08.2023 загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 57 600 грн.

Згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5), сформованих засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 22.12.2025, встановлено, що дохід позивача з травня 2024 року по грудень 2024 року склав 39 829,55 грн., з січня 2025 року по травень 2025 року - 48 925,37 грн.

Згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5), сформованих засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 22.12.2025, встановлено, що дохід ОСОБА_7 (мати позивача) з липня 2025 року по листопад 2025 року склав 39 000 грн.

Згідно відомостей отриманих з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, тощо, дохід відповідача ОСОБА_2 з 4 кварталу по 3 квартал 2025 року становить в середньому 51 657,98 грн щомісяця.

Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_2 від 14.05.2026 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією.

Згідно довідки в/ч НОМЕР_2 від 14.05.2026 ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , яка є донькою відповідача ОСОБА_2 на день звернення до суду не досягла 23-х років, продовжує навчання, не працює, що позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Зазначені обставини є підставами для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та отримує виплати військовослужбовцям, відтак аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, достатні для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, відповідає реаліям сьогодення та забезпечує баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За змістом ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.

Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.

У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Згідно довідки виданої Житомирським державним університетом імені Івана Франка №248/2425 від 26.08.2025, ОСОБА_1 є здобувачем ІІ курсу, за спеціальністю 016 (Логопедія) заочної форми здобуття освіти Соціально-психологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка, термін навчання: 01.09.2023 - 30.06.2027.

Отже, відповідно до положень закону ОСОБА_1 має право на отримання аліментів на навчання.

Разом з тим сам по собі факт навчання не є безумовною підставою для стягнення аліментів у заявленому позивачкою розмірі, оскільки для вирішення спору підлягають встановленню також потреба у матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням та можливість відповідача таку допомогу надавати.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Зазначена постанова підтримана постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року по справі №754/866/18.

За змістом ч. 1 ст. 199 СК України батьки зобов`язані утримувати повнолітню дочку, сина які продовжують навчання, однак при цьому СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи донці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

Таким чином, встановивши необхідність у додатковій матеріальній допомозі, зумовленій платним навчанням та супутніми витратами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач зобов`язаний надавати таку допомогу дочці, яка продовжує навчатися.

Проте, при визначенні розміру аліментів, суд не в повній мірі взяв до уваги рівність обох батьків щодо надання такого утримання. Обов`язок щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання не може покладатися повністю на одного з батьків.

Також, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 навчається на заочній формі навчання, що не позбавляє її можливості працевлаштуватися.

При цьому, колегія суддів зауважує, що навчання дитини на заочній формі та можливість працевлаштування дитини не є доказом звільнення відповідача від обов`язку утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, проте, впливає на розмір аліментів, які підлягають стягненню.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила стягнути аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів боржника щомісячного.

Проте, на підтвердження витрат, пов`язаних з навчанням (на проїзд до навчального закладу, проживання, придбання підручників, іншого приладдя тощо) не надано жодних доказів.

Також, ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження необхідності стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини доходу батька, що складає приблизно 12 914,50 грн.

Водночас підставою для зменшення розміру аліментів, визначених судом першої інстанції в сукупності із вищенаведеним є ряд хронічних захворювань відповідача, що підтверджуються довідкою військово-лікарської комісії від 08.09.2025 №2025-0908-1048-3127-7, оскільки наявність хронічних захворювань, що потребують витрат на лікування та обмежують працездатність особи, впливають на зменшення розміру аліментів.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідач надає матеріальну допомогу своїй сестрі ОСОБА_4 , колегія суддів не приймає, оскільки дана обставина не виключає обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дитині, яка її потребує у зв`язку із продовженням навчання.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, визначеного судом першої інстанції, які стягуються на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, до досягнення нею 23-річного віку з 1/4 частки усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно до 1/8 частки усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно.

Такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для забезпечення потреб повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, та водночас відповідає принципам справедливості, розумності й співмірності, закріпленим у сімейному законодавстві.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, що є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання з 1/4 до 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.11.2025 та до припинення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_1 23-х років.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.