Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №161/5947/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/5947/26 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.

Провадження № 22-ц/802/874/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2026 року позивач звернулася до суду з цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є донькою відповідача.

Після досягнення повноліття позивач продовжує навчання в Естонській Республіці, а саме: у Курессаареському професійно-технічному училищі за навчальною програмою «Дизайнер (дизайнер рухомої графіки)». Очікувана дата закінчення навчання 29 лютого 2028 року.

Зазначає, що у зв`язку з продовженням навчання після досягнення повноліття, вона потребує матеріальної допомоги. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) до припинення навчання.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2026 року позов задоволено.

Ухвалено стягувати щомісяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), починаючи з 17 березня 2026 року та до закінчення навчання 29 лютого 2028 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині стягненні аліментів в межах суми платежу за один місяць - допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати або змінити стягнувши з нього аліменти в розмірі 3500 гривень щомісячно.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 27 липня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою відповідача ОСОБА_2 (а.с.5-6).

До досягнення повноліття, на користь позивача стягувалися аліменти у розмірі 10 000 грн щомісячно, що підтверджується рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2023 року №161/9642/23 (а.с.8-10).

Згідно з даними з освітньої інформаційної системи Естонії від 25 лютого 2026 року, позивач навчається в Курессаареському професійно-технічному училищі за навчальною програмою «Дизайнер (дизайнер рухомої графіки)». Очікувана дата закінчення навчання 29 лютого 2028 року. Форма навчання - очна, а вид - середнє професійне навчання (а.с.16, 18).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що у зв`язку з продовженням навчання після досягнення повноліття, вона потребує матеріальної допомоги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Як передбачено статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 182 СК України).

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку/сина, які навчаються, виникає за сукупності таких фактів: досягнення дочкою/сином 18 років, але менше 23 років; навчання; потребують у зв`язку із цим матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надавати таку матеріальну допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд враховує всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов`язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд зробив висновок, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України) правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Звернувшись з позовом до суду позивач не подала жодних доказів на підтвердження своїх витрат у зв`язку із навчанням та проживанням, не заявляла клопотань про витребування таких доказів з підстав неможливості самостійно надати докази на підставі ч. 1 ст. 84 ЦПК України. Окрім того позивач не надала беззаперечних доказів, що відповідач може сплачувати аліменти в заявленому розмірі, а також щодо свого майнового стану.

Позивачем не зазначено, орієнтовної щомісячної суми витрат, у зв`язку з своїм навчанням, що позбавляє суд можливості визначити розмір аліментів, який потрібно стягувати з батька дитини, з врахуванням і обов`язку матері нести витрати на повнолітню доньку.

В матеріалах справи відсутні докази, щодо розміру доходу, який отримують, як відповідач, так і ОСОБА_3 ..

З матеріалів справи вбачається, що на утриманні у ОСОБА_2 також перебуває неповнолітня дитина від другого шлюбу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана обставина також має бути враховано при вирішенні даного позову та визначення розміру аліментів.

Позивачем не обумовлено та не надано доказів, щодо форми навчання а саме: платне чи безоплатне.

Доводи позивача про наявність у ОСОБА_2 на праві власності рухомого та нерухомого майна не свідчить про розмір його прибутків, який є визначальним при вирішенні даного спору.

Ураховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про відмову в позові у зв`язку із їх бездоказовістю.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене у Цивільному процесуальному кодексі з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

У постанові від 24 липня 2024 року ( справа № 646/857/18) Верховний Суд виснував, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Всупереч зазначеним нормам процесуального обов`язку, позивачем не подано жодного доказу, який би слугував підставою для задоволення позову. Лише наявність навчання повнолітньої дитини, не є безумовною підставою для стягнення аліментів.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя:

Судді: