Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:
Дата: 21 липня 2026 р.
Справа: №755/4042/26
Суддя: Савлук Т. В.
Справа №:755/4042/26
Провадження №: 2/755/5339/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" липня 2026 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., за участю секретаря судових засідань Лазоренко Н.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами:
«визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, опубліковану на Telegram каналі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», доступному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 такого змісту:
«Ваш старший следователь по особо важным делам, ОСОБА_1 занимается систематическим вымогательством денежных средств, а также блокировкой хозяйственной деятельности компаний, которые обеспечивают поставку товаров военного назначения.
В сопровождении нескольких оперативных сотрудников.
В 2018 году, супруга вашего «важняка» получила российский паспорт.
Множество раз посещала оккупированные территории. Регулярно ведет общение с абонентами по вотсапу с номерами, которые начинаются цифрами +791
Что может говорить о работе на спецслужбы России, коллаборационизме, подрывной деятельности связанной с блокировкой поставок военных товаров во время войны сотрудником Национальной полиции Украины.
Более того, мне достоверно известно, что ОСОБА_1 , в сопровождении оперативных сотрудников, получил 300 000 тысяч долларов от одного из таких предприятий, которое занимается поставкой товаров военного назначения.
А также, про еще одно вымогательство в размере 300 000 тысяч долларов».
«А есть другие, которые сидят в мажорном, Главном следственном управлении, выбивают взятки по 300 000 тысяч долларов США.
Загоняют людей. Берут эти деньги. Идут дальше вымогать.
И блокируют поставки товаров военного назначения тем, кто воюет.
Чьи жены получают российские паспорта, ведут регулярные коммуникации с вражеской территорией, возможно/вероятно для подрывной деятельности с блокировкой работы военных компаний в Украине, через «важняков» Национальной полиции Украины.
Как, например, ОСОБА_1 …».
«Как работает бандитизм украинских правоохранителей. Завтра начну рассказывать хорошую историю.
Как следователь Главного следственного управления Национальной полиции Украины ОСОБА_1 .
При поддержке оперативных сотрудников СБУ.
Вымогают 300 000 долларов США.
Путем фабрикации уголовных производств и блокировкой предприятий, которые являются надежными поставщиками Министерства обороны Украины.
Также, опубликую российские паспорта…».
«Надеюсь, вы не подумали о том, я не опубликую новое расследование про организованную преступную группу силовиков, которое я обещал на днях?
В которую входят оперативные сотрудники СБУ, следователь по особо важным делам Главного следственного управления Национальной полиции Украины ОСОБА_1.
А также, как оказалось, в группировке участвует директор одного из Департаментов центрального аппарата Налоговой службы Украины.
У которого папа - бывший налоговой милиционер с хорошими связями.
И все вместе они занимаются блокировкой деятельности оборонных компаний.
А члены их семьи получают российские паспорта и ведут регулярные коммуникации с РФ.
…Тем более, что это организованная преступная группа, со связями с РФ, еще и на хороших должностях в правоохранительных органах Украины.»
та інформацію, зазначену у запиті на доступ до публічної інформації (вих. № 12012026 від 12.01.2026), а саме: «Тобто, майже 2 роки слідчий перешкоджає роботі приватній компанії, яка виконує контракти та є надійним постачальником МОУ, за відсутності потерпілих, повного виконання державних контрактів, відсутності претензій з боку Міністерства оборони України, юридичної необґрунтованості кваліфікації ст. 190 КК України - блокує роботу підприємства.
Дружина старшого слідчого ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_1 - ОСОБА_9 за матеріалами, які є в моєму розпорядженні, 11.09.2018 отримала російське громадянство. Російський паспортНОМЕР_1 .
Неодноразово відвідувала окуповані території та має систематичні з`єднання з російськими абонентами.
А слідчий веде спосіб життя та користується майном, яке не відповідає його декларації».
Зобов`язати ОСОБА_2 протягом п`яти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену відносно ОСОБА_1 інформацію такими шляхами:
- опублікування на Telegram-каналі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», доступному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 тексту такого змісту:
«СПРОСТУВАННЯ!!!
Опублікована інформація, а саме:
«Ваш старший следователь по особо важным делам, ОСОБА_1 занимается систематическим вымогательством денежных средств, а также блокировкой хозяйственной деятельности компаний, которые обеспечивают поставку товаров военного назначения.
В сопровождении нескольких оперативных сотрудников.
В 2018 году, супруга вашего «важняка» получила российский паспорт.
Множество раз посещала оккупированные территории. Регулярно ведет общение с абонентами по вотсапу с номерами, которые начинаются цифрами +791
Что может говорить о работе на спецслужбы России, коллаборационизме, подрывной деятельности связанной с блокировкой поставок военных товаров во время войны сотрудником Национальной полиции Украины.
Более того, мне достоверно известно, что ОСОБА_1 , в сопровождении оперативных сотрудников, получил 300 000 тысяч долларов от одного из таких предприятий, которое занимается поставкой товаров военного назначения.
А также, про еще одно вымогательство в размере 300 000 тысяч долларов».
«А есть другие, которые сидят в мажорном, Главном следственном управлении, выбивают взятки по 300 000 тысяч долларов США.
Загоняют людей. Берут эти деньги. Идут дальше вымогать.
И блокируют поставки товаров военного назначения тем, кто воюет.
Чьи жены получают российские паспорта, ведут регулярные коммуникации с вражеской территорией, возможно/вероятно для подрывной деятельности с блокировкой работы военных компаний в Украине, через «важняков» Национальной полиции Украины.
Как, например, ОСОБА_1 …».
«Как работает бандитизм украинских правоохранителей. Завтра начну рассказывать хорошую историю.
Как следователь Главного следственного управления Национальной полиции Украины ОСОБА_1 .
При поддержке оперативных сотрудников СБУ.
Вымогают 300 000 долларов США.
Путем фабрикации уголовных производств и блокировкой предприятий, которые являются надежными поставщиками Министерства обороны Украины.
Также, опубликую российские паспорта…».
«Надеюсь, вы не подумали о том, я не опубликую новое расследование про организованную преступную группу силовиков, которое я обещал на днях?
В которую входят оперативные сотрудники СБУ, следователь по особо важным делам Главного следственного управления Национальной полиции Украины ОСОБА_1.
А также, как оказалось, в группировке участвует директор одного из Департаментов центрального аппарата Налоговой службы Украины.
У которого папа - бывший налоговой милиционер с хорошими связями.
И все вместе они занимаются блокировкой деятельности оборонных компаний.
А члены их семьи получают российские паспорта и ведут регулярные коммуникации с РФ.
…Тем более, что это организованная преступная группа, со связями с РФ, еще и на хороших должностях в правоохранительных органах Украины.»
є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 »;
- надіслання Міністру внутрішніх справ України Клименку В.І. листа такого змісту: «СПРОСТУВАННЯ!!!
Зазначена у запиті на доступ до публічної інформації (вих. № 12012026 від 12.01.2026) інформація, а саме: «Тобто, майже 2 роки слідчий перешкоджає роботі приватній компанії, яка виконує контракти та є надійним постачальником МОУ, за відсутності потерпілих, повного виконання державних контрактів, відсутності претензій з боку Міністерства оборони України, юридичної необґрунтованості кваліфікації ст. 190 КК України - блокує роботу підприємства.
Дружина старшого слідчого ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_1 - ОСОБА_9 за матеріалами, які є в моєму розпорядженні, 11.09.2018 отримала російське громадянство. Російський паспорт НОМЕР_2 .
Неодноразово відвідувала окуповані території та має систематичні з`єднання з російськими абонентами.
А слідчий веде спосіб життя та користується майном, яке не відповідає його декларації»
є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн».
22 квітня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Савлук Т.В.) постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.
За змістом положень статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
04 червня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Калашник Ярослав Григорович у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на недостовірність поширеної відповідачем інформації та порушення ним особистих немайнових прав позивача.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом подання відзиву на позов та доказів на спростування заявлених вимог не скористався.
На підставі ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Разом із цим, статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно із статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній стороні.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки.
Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього.
У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Згідно з усталеної судової практики не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 58 хв. ОСОБА_2 у своєму Telegram-каналі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», доступному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 опублікував інформацію у вигляді відкритого листа, адресованого начальнику Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7, такого змісту (мовою оригіналу):
«Речь пойдет об уголовном производстве: №12024000000000495 від 05.03.2024.
Ваш старший следователь по особо важным делам, ОСОБА_1 занимается систематическим вымогательством денежных средств, а также блокировкой хозяйственной деятельности компаний, которые обеспечивают поставку товаров военного назначения.
В сопровождении нескольких оперативных сотрудников.
В 2018 году, супруга вашего «важняка» получила российский паспорт.
Множество раз посещала оккупированные территории. Регулярно ведет общение с абонентами по вотсапу с номерами, которые начинаются цифрами +791
Что может говорить о работе на спецслужбы России, коллаборационизме, подрывной деятельности связанной с блокировкой поставок военных товаров во время войны сотрудником Национальной полиции Украины.
Более того, мне достоверно известно, что ОСОБА_1 , в сопровождении оперативных сотрудников, получил 300 000 тысяч долларов от одного из таких предприятий, которое занимается поставкой товаров военного назначения.
А также, про еще одно вымогательство в размере 300 000 тысяч долларов».
Станом на 17.02.2026 вказаний допис було переглянуто 6851 особою.
Того ж дня о 15 год. 56 хв. у вказаному Telegram-каналі ОСОБА_2 було опубліковано допис такого змісту (мовою оригіналу):
«Украинская реальность после духоподъемных и незламных речей, про геройство от первых лиц в праздники, выглядит следующим образом.
Смотрите.
Я лично знаю многих и многих генералов разных служб, в том числе полиции.
Очень заслуженных, влиятельных, авторитетных. Которые на службе, которые на пенсии. Разные.
Знаю их детей, которые все это время в самых горячих точках.
Знаю даже таких, которые уже с ранениями и продолжают воевать.
Обычные парни, полицейские по всей стране, по пару раз в месяц тянут жребий и идут в стрелецкий батальон, тоже воевать.
А есть другие, которые сидят в мажорном, Главном следственном управлении, выбивают взятки по 300 000 тысяч долларов США.
Загоняют людей. Берут эти деньги. Идут дальше вымогать.
И блокируют поставки товаров военного назначения тем, кто воюет.
Чьи жены получают российские паспорта, ведут регулярные коммуникации с вражеской территорией, возможно/вероятно для подрывной деятельности с блокировкой работы военных компаний в Украине, через «важняков» Национальной полиции Украины.
Как, например, ОСОБА_1 .
Вот вам и вся правда.
Вопрос:
Вот, что делать, как побеждать, с кем воевать и как воевать, если враг в тылу очень комфортно и открыто ведет подрывную деятельность?
Вот она, настоящая Украина.
А не в речах, написанных текстов, прочитанных для народа в праздник.
Россияне разрушают Украину изнутри, руками своих мусоров.
Сколько бы не писали текстов про перемогу и дух, они просто и методично делают свое дело.
Откройте глаза.
И осознайте глубину».
Зазначений допис станом на 17.02.2026 року переглянуло 7718 осіб.
04.01.2026 року о 20 год. 10 хв. у цьому ж Telegram-каналі ОСОБА_2 опублікувано інформацію такого змісту (мовою оригіналу):
«Как работает бандитизм украинских правоохранителей. Завтра начну рассказывать хорошую историю.
Как следователь Главного следственного управления Национальной полиции Украины ОСОБА_1 .
При поддержке оперативных сотрудников СБУ.
Вымогают 300 000 долларов США.
Путем фабрикации уголовных производств и блокировкой предприятий, которые являются надежными поставщиками Министерства обороны Украины.
Также, опубликую российские паспорта.
И еще, парочку бандитов из центральных органов власти, которые в составе организованной преступной группы силовиков занимают вымогательством с оборонных компаний.
Уверен, вам понравится.
Особенно понравится ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ».
Зазначений допис станом на 17.02.2026 року переглянуло 8 052 особи.
09.01.2026 року о 14 год. 54 хв. у цьому ж Telegram-каналі ОСОБА_2 опублікував інформацію такого змісту (мовою оригіналу):
«Надеюсь, вы не подумали о том, я не опубликую новое расследование про организованную преступную группу силовиков, которое я обещал на днях?
В которую входят оперативные сотрудники СБУ, следователь по особо важным делам Главного следственного управления Национальной полиции Украины ОСОБА_1.
А также, как оказалось, в группировке участвует директор одного из Департаментов центрального аппарата Налоговой службы Украины.
У которого папа - бывший налоговой милиционер с хорошими связями.
И все вместе они занимаются блокировкой деятельности оборонных компаний.
А члены их семьи получают российские паспорта и ведут регулярные коммуникации с РФ.
Все будет. Все-все будет.
Просто, поймите,
Париж, переговоры… обстрел.
Люди заняты.
А я хотел бы, чтобы все максимально сфокусировались на бандитах в погонах.
Тем более, что это организованная преступная группа, со связями с РФ, еще и на хороших должностях в правоохранительных органах Украины.».
Зазначений допис, який станом на 17 лютого 2026 року переглянули 7 622 особи, також містив посилання на відкритий лист до начальника Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7, опублікований ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у Telegram-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією цей Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Зі змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.
Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.
Як роз`яснено у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Виходячи з предмета спору та суб`єктного складу його учасників, суд, надаючи оцінку позовним вимогам щодо визнання недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформації, поширеної в Telegram-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_3», враховує характер такої інформації. Зокрема, суд виходить із того, що наведені висловлювання не містять фактичних тверджень, а є оціночними судженнями, у яких автор висловлює власне ставлення до позивача.
Отже, відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки та поглядів, не містять фактичних даних, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, оскільки не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в медіа, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона має право скористатися передбаченим законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи в тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень та надання їм іншої оцінки.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути лише покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.
Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.
Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в статті 34 Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб.
Політичний діяч має право на захист свого приватного життя, але межа захисту його репутації повинна бути такою, щоб забезпечити й вільне обговорення політичних питань. Політичні діячі неминуче стають відкритими для прискіпливого висвітлення своїх слів та вчинків і мають усвідомлювати це. При цьому преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, але й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Лінгенс проти Австралії» та «Українська Прес-Група проти України»).
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба.
Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є майором поліції та обіймає посаду старшого слідчого в особливо важливих справах 2-го відділу (розслідування службових злочинів) управління розслідування корупційних злочинів Головного слідчого управління. Враховуючи характер займаної посади та виконуваних позивачем службових повноважень, суд бере до уваги, що діяльність такої особи може становити суспільний інтерес, у зв`язку з чим межі допустимої критики щодо неї є ширшими, ніж щодо приватної особи.
Оцінивши зміст спірної інформації, поширеної ОСОБА_2 у Telegram-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_3», доступному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 суд дійшов висновку, що наведені у ній висловлювання не містять конкретних фактичних даних, які можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності, а є оціночними судженнями та відображають суб`єктивне ставлення автора до позивача. За своїм змістом і формою викладення такі висловлювання мають критичний та суб`єктивний характер, хоча й можуть сприйматися позивачем як образливі або такі, що викликають обурення. Водночас сам по собі критичний, різкий чи емоційний характер висловлювань не змінює їх правової природи як оціночних суджень та не надає їм статусу фактичних тверджень, які можуть бути визнані недостовірними та спростовані. Водночас позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірна інформація поширена відповідачем «із явним умислом», тобто з усвідомленим нехтуванням питанням щодо її правдивості чи неправдивості, а не з метою висловлення власної оцінки та формування суспільної думки щодо позивача як публічної особи.
Відтак, положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» розмежовано фактичні твердження та оціночні судження, які не містять фактичних даних, а є критикою, оцінкою дій або висловлюваннями, що з огляду на характер використаних мовно-стилістичних засобів не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Такий підхід узгоджується з гарантіями свободи думки і слова та права на вільне вираження своїх поглядів і переконань, передбаченими статтею 34 Конституції України та статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 у справі про поширення відомостей, судовому захисту підлягають права особи у разі поширення щодо неї недостовірної інформації, тоді як оціночні судження, думки, переконання та критична оцінка певних фактів, які не містять фактичних даних та не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності, не підлягають спростуванню.
Водночас, якщо особа вважає, що поширені щодо неї оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, вона вправі скористатися передбаченим частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» правом на відповідь та власне тлумачення справи в тому самому медіа. У разі ж висловлення суб`єктивної думки у брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь або ділову репутацію особи, така обставина за наявності передбачених законом підстав може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.
При цьому відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду. Отже, поширення інформації, яка за своїм змістом містить твердження про вчинення особою кримінального правопорушення, потребує оцінки з урахуванням гарантованого Конституцією України принципу презумпції невинуватості.
Водночас сама по собі можливість особи скористатися правом на відповідь не свідчить про відсутність у неї права на судовий захист у випадку поширення недостовірних фактичних тверджень. Право на відповідь є одним із передбачених законом способів реагування на поширення інформації та не виключає можливості застосування інших способів захисту, передбачених законом.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що спірні висловлювання, поширені ОСОБА_2 у Telegram-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_3», за своїм змістом є оціночними судженнями, які не містять фактичних даних, тому позовна вимога про визнання зазначеної інформації недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформації, викладеної у запиті на доступ до публічної інформації (вих. № 12012026 від 12 січня 2026 року), суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що згідно із запитом на доступ до публічної інформації, адресованим Міністру внутрішніх справ України Кліменку Ігорю Володимировичу, вих. № 12012026/2 від 12 січня 2026 року, Первинна профспілкова організація «Професійна спілка журналістів «П`ята влада» та Всеукраїнська професійна спілка «Незалежна медіа-профспілка України» просили прокоментувати інформацію та матеріали щодо кримінального провадження № 12024000000000495 від 05 березня 2024 року, досудове розслідування у якому здійснюється старшим слідчим ОВС ГСУ НП України ОСОБА_1., а процесуальне керівництво - Офісом Генерального прокурора.
У запиті, зокрема, зазначено, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває майже два роки, а також наведено твердження щодо проведення 20 червня 2025 року слідчими ГСУ НП України обшуків у співробітників ТОВ «АЛЬФА СЕК`ЮРІТІ» на підставі судових ухвал, які на момент проведення слідчих дій втратили чинність. Автори запиту також висловили припущення щодо необґрунтованості кваліфікації дій за частиною п`ятою статті 190 КК України та можливого блокування роботи підприємства, яке, за наведеними у запиті відомостями, виконувало державні контракти з Міністерством оборони України.
Крім того, у запиті порушено питання щодо громадянства дружини старшого слідчого ОВС ГСУ НП України ОСОБА_1, її можливих зв`язків із представниками держави-агресора, а також відповідності способу життя слідчого його задекларованим доходам. З огляду на наведене автори запиту просили Міністра внутрішніх справ України прокоментувати обставини здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000495 від 05 березня 2024 року, висловити позицію щодо можливих ознак злочину, які розслідуються органом досудового розслідування, а також щодо можливого втягнення Міністерства внутрішніх справ України у публічний скандал, пов`язаний із російськими паспортами та блокуванням постачання продукції Міністерству оборони України.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом із тим позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач звертався до Міністра внутрішніх справ України із запитом вих. № 12012026/2 від 12 січня 2026 року та, відповідно, є автором або підписантом зазначеного запиту.
Вищезазначений запит подано від імені Первинної профспілкової організації «Професійна спілка журналістів «П`ята влада» та Всеукраїнської професійної спілки «Незалежна медіа-профспілка України», однак сам по собі факт викладення у ньому інформації щодо позивача не свідчить про те, що автором або особою, яка підписала чи направила цей запит, є відповідач ОСОБА_2 . Належних і допустимих доказів на підтвердження участі відповідача у підготовці, підписанні або направленні зазначеного запиту матеріали справи не містять.
За таких обставин позивачем не доведено факту поширення саме відповідачем інформації, викладеної у запиті на доступ до публічної інформації (вих. № 12012026 від 12 січня 2026 року), відтак позовні вимоги в частині визнання недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформації, викладеної у запиті на доступ до публічної інформації (вих. № 12012026 від 12 січня 2026 року), задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача спростувати поширену щодо позивача інформацію суд зазначає таке.
Згідно з частиною шостою статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Отже, необхідною передумовою для покладення на особу обов`язку спростувати поширену інформацію є встановлення факту її поширення саме цією особою, а також недостовірності такої інформації та порушення у зв`язку з її поширенням особистих немайнових прав позивача.
Як установлено судом, позивачем не доведено, що саме відповідач є особою, яка поширила інформацію, викладену у запиті на доступ до публічної інформації (вих. № 12012026/2 від 12 січня 2026 року), адресованому Міністру внутрішніх справ України. Зазначений запит подано від імені Первинної профспілкової організації «Професійна спілка журналістів «П`ята влада» та Всеукраїнської професійної спілки «Незалежна медіа-профспілка України», а належних і допустимих доказів на підтвердження того, що його автором, підписантом або особою, яка його направила, є відповідач, матеріали справи не містять.
За таких обставин відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку спростувати інформацію, викладену у зазначеному запиті, шляхом направлення Міністру внутрішніх справ України листа відповідного змісту.
Щодо вимоги про зобов`язання відповідача опублікувати на Telegram-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_3» текст спростування суд зазначає, що така вимога є похідною від вимоги про визнання поширеної інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, а тому відсутні й підстави для її задоволення.
Крім того, відповідно до частини сьомої статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий самий спосіб, у який вона була поширена.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди має похідний характер, оскільки її задоволення залежить від встановлених обставин за іншими вимогами, які відхилені, отже, суд доходить висновку, що відсутні підстави для компенсації моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про залишення позову без задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про інформацію», статтями 23, 201, 277, 280 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуального кодексу України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
С у д д я
Оригінал: reyestr.court.gov.ua