Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №755/9699/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9699/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026100040001107, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, громадянина України, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, маючого на утриманні доньку ОСОБА_7 , 2020 року народження, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

УСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 13.05.2026 о 07 год. 00 хв. відповідно до розстановки сил та засобів батальйону №3 полку №2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції (Далі - УПП у м. Києві ДПП) затвердженої командиром полку №2 УПП у м. Києві ДПП поліцейський УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Далі - ОСОБА_4 ), та поліцейський УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Далі - ОСОБА_8 ), які відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» є службовими особами правоохоронного органу Національної поліції України заступили на службу для патрулювання Дніпровського району м. Києва у складі екіпажу автопатруля «Рубін-402».

Того ж дня, приблизно о 13 год. 20 хв. поліцейський ОСОБА_4 , разом з поліцейським ОСОБА_8 , будучи одягнуті у формений однострій на службовому автомобілі із знаками розрізнення Національної поліції України встановленого зразка прибули на виклик про дорожньо-транспортну пригоду за адресою: м. Київ, Дніпровського району, вул. Юрія Поправки, 14.

За вказаною адресою поліцейськими виявлено пошкодженні транспортні засоби, а саме автомобіль марки BMW Х1, номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль марки Honda CR-V, номерний знак НОМЕР_3 , які мали механічні пошкодження характерні до дорожньо-транспортної пригоди.

Під час складання адміністративних матеріалів поліцейськими виявлено, що водій автомобіля Honda CR-V ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( Далі – ОСОБА_6 ), перебуває в стані алкогольного сп`яніння, тому останньому було запропоновано пройти освідування на стан сп`яніння, на що ОСОБА_6 відмовився та почав поводити себе агресивно, ігноруючи законні вимоги працівників поліції, окрім того відмовився надавати документи, які встановлюють його особу.

Після чого, ОСОБА_6 поліцейськими повідомлено, що його буде затримано у порядку ст. 261 КУпАП та застосовано відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» спеціальний засіб кайданки.

В цей час, з метою уникнення затримання, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень поліцейському ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, в момент затримання ОСОБА_6 почав чинити активний фізичний опір та вкусив за кисть правої руки поліцейського

ОСОБА_4 , спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на долонно-внутрішній поверхні правої кисті в проекції дистального кінця 5 п`ясної кістки, на тильній її поверхні в проекції дистального кінця 5 п`ясної кістки, на передній поверхні правого передпліччя в верхній третині.

В послідуючому ОСОБА_4 за допомоги інших поліцейських було затримано ОСОБА_6 на місці події.

Таким чином, дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину за ч. 2 ст. 345 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, повідомив, що у стані алкогольного сп`яніння сів за кермо та вчинив ДТП. Ця подія відбулась 13 травня 2026 року в обідню пору та коли стосовно нього почали оформлювати протокол він почав з цим не погоджуватись, чинити опір та коли до нього почали застосовувати кайданки він вкусив поліцейського ОСОБА_4 за кисть правої кисті, та його було затримано.

Обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи час, місце, спосіб, винним визнав себе повністю, щиро розкаявся, запевнив суд, що він зробив для себе належні висновки, є діючим військовослужбовцем.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 тих, що стосуються вирішення питання щодо долі речових доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 345 КК України.

Призначаючи обвинуваченому міру покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами. Також, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд відповідно до ст. 65 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; відсутність завданої шкоди; дані про його особу, а саме: спосіб життя, той факт, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; пом`якшуючи обставини; відношення обвинуваченого до вчиненого (вину визнає, кається у вчиненому, готовий понести покарання відповідно до законодавства України).

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Так, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України.

Відповідно до ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

У відповідності з ч. 2 ст. 58 КК України із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, обіймає посаду оператора безпілотних літальних апаратів 1-го екіпажу безпілотних літальних комплексів 2-го відділення безпілотних літальних комплексів вогнеметного взводу батальйону підтримки (ВОС-218671П), позитивно характеризується за місцем служби, враховуючи обставини справи та особу винного, суд уважає за необхідне на підставі ст. 58 КК України замінити призначене йому покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження на той самий строк з відрахуванням у дохід держави 10 відсотків з його грошового забезпечення.

При цьому суд уважає, що з огляду на продовження воєнного стану в Україні, високої необхідності держави у військовослужбовцях, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченому продовжувати проходити військову службу, та шляхом відрахування в дохід держави частини його грошового забезпечення принести більшу суспільну користь.

На думку суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Процесуальні витрати в данному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 349, 368, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_6 покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у виді 2 (двох) років службового обмеження для військовослужбовців та із суми грошового забезпечення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відраховувати в дохід держави 10 % (десять) відсотків.

Речові докази у даному кримінальному провадженню, а саме:

- DVD-R диск з відеозаписами із портативного відео-реєстратора працівників Управління патрульної поліції у місті Києві та камери відеоспостереження - залишити в матеріалах кримінального провадження; серветку з речовиною бурого кольору - знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_10