Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №754/11446/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-о/754/420/26

Справа №754/11446/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2026 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя О. Грегуль, секретар судового засідання І. Чебанова, справа № 754/11446/26

ОСОБА_1 - заявник

ОСОБА_2 - заінтересована особа 1

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гавловська Ірина Олексіївна - заінтересована особа 2

Вимоги заявника: встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження майна та запису про іпотеку

Оніщенко В.М. - представник/адвокат заявника

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 головуючому канцелярією суду передано справу за заявою з проханням 1) Встановити факт припинення іпотеки за договором іпотеки від 19.02.2008 укладеного між Комерційним Банком «Західінкомбанк» ТзОВ, правонаступником якого було публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», та ОСОБА_4 , що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською Іриною Олексіївною 19.02.2008 за реєстром № 2042 за яким ОСОБА_4 передала банку в іпотеку належну їй однокімнатну кв. АДРЕСА_1 , 2) Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 19.02.2008 за № 6624244 про заборону відчуження нерухомого майна кв. АДРЕСА_1 ; 3) Скасувати в Державному реєстрі іпотек запис від 19.02.2008 за № 6624338 про іпотеку кв. АДРЕСА_1 . Вимоги заяви обґрунтовуються тим, що заборгованість за кредитним договором у забезпечення якого укладався договір іпотеки, погашення, іпотекодавець померла, іпотекодержатель ліквідований, предмет іпотеки успадкований заявником однак заявник не може повноцінно розпоряджатись успадкованою власністю із-за записів у державних реєстрах про перебування спадкового майна під іпотекою.

Ухвалою суду від 01.07.2026 відкрито провадження.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

Учасники справи в судове засідання не з`явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали.

Заявником подано клопотання про приєднання до матеріалів справи власноручно написаної заяви заінтересованої особи 1, яка перебуває за межами України з проханням про розгляд справи за її відсутності, а також заявника і його представником подано заяву з проханням про розгляд за їхньої відсутності.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного і ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті засідання за відсутності учасників справи, які в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Згідно ст. 321 ЦК України, 1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 3. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 295/7291/20 «Щодо припинення іпотеки Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни). Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України). Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання (частина п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку"). Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку"). Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України). Обміркувавши вказані норми, касаційний суд зауважує, що: укладення договору застави (іпотеки) або її виникнення на основі рішення суду чи при наявності юридичних фактів, вказаних в законі, зумовлює виникнення між заставодержателем і заставодавцем додаткового (акцесорного) зобов`язання відносно до основного, забезпеченого заставою (іпотекою). З огляду на похідний характер застави (іпотеки), виконання забезпеченого заставою основного зобов`язання або його припинення з інших підстав припиняє право застави (іпотеки); стаття 609 ЦК України присвячена такій підставі припинення зобов`язання як ліквідація юридичної особи. Під ліквідацією розуміється спосіб припинення юридичної особи без правонаступництва. Юридична особа є такою, що припинена, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України). Ліквідація для юридичних осіб призводить по своїй суті до аналогічних правових наслідків, що і смерть фізичної особи, тобто, обумовлює припинення правоздатності юридичної особи. Замість припиненої юридичної особи не виникає іншої юридичної особи, яка наділяється її майном; зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як за добровільного, так і за примусового порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання. У справі, що переглядається: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку з припиненням без правонаступників юридичної особи - позикодавця, а тому є припиненою й іпотека. Вважала нотаріуса належним відповідачем за такими вимогами, оскільки лише нотаріус має повноваження зняти заборону на відчуження іпотечного майна; суди не звернули увагу, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як у добровільному, так і за примусовому порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання; з урахуванням установлених обставин у цій справі, положень статті 609 ЦК України, ліквідації юридичної особи позикодавця (ПАТ КБ "Західінкомбанк") за кредитним договором від 26 грудня 2006 року № 261206/2203-271, укладеним між КБ "Західінкомбанк" та ОСОБА_2, існують підстави для висновку про припинення зобов`язань за кредитним договором,та внаслідок цього припинення права іпотеки за договором іпотеки від 26 грудня 2006 року № 271, який укладений між ПАТ КБ "Західінкомбанк" та ОСОБА_1; касаційний суд зауважує, що належним відповідачем за вимогами про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку є ПАТ "Західінкомбанк", щодо якого 03 травня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи.Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України "Про нотаріат" не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки. Щодо встановлення факту припинення іпотеки Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України). Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин. Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли "відсутня" особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли "відсутня" особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому Касаційний Суд підкреслює, що коли "відсутня" особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. У справі, що переглядається, за таких обставин та з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, касаційний суд вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору іпотеки від 26 грудня 2006 року. Касаційний суд акцентує увагу, що ця постанова Верховного Суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.».

Відповідно до свідоцтва про смерть від 03.09.2021 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності від 21.07.2006 ОСОБА_4 за життя була власником однокімнатної кв. АДРЕСА_1 .

Відповідно до нотаріально посвідченого свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.2024 заявником успадковано кв. АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору іпотеки від 19.02.2008 та договору про зміну Договору іпотеки від 08.05.2012 укладених ОСОБА_4 та Комерційним Банком «Західінкомбанк» ТзОВ, правонаступником якого було публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», ОСОБА_4 передала в іпотеку належну їй на праві власності кв. АДРЕСА_1 у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладеним між ОСОБА_2 (заінтересована особа 1) і Комерційним Банком «Західінкомбанк» ТзОВ, правонаступником якого було публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк».

Відповідно до наданої заявником інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (дата, час формування 22.06.2026 17:41:39) у державний реєстрах дійсно має місце державна реєстрація обтяжень на предмет іпотеки про які йдеться в заяві заявника.

Відповідно до листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2024 ПАТ «Західінкомбанк» ліквідовано, а інформація щодо контрагента банку ОСОБА_4 , а також наявних угод та відкритих рахунків на її ім`я в ЄОІС відсутня.

Листом приватного нотаріуса (заінтересована особа 2) від 19.03.2026 заявниці повідомлено про неможливість зняття нотаріусом обтяжень накладених на підставі іпотечного договору.

Вищевикладене дає правові підстави про порушення права власності заявника на успадковане майно, яке заявник позбавлений можливості захистити у позасудовому порядку із-за ліквідації юридичної особи, яка була іпотекодержателем.

За таких обставин заява про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження майна та запису про іпотеку задовольняється.

Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України, 7. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 263-265, главою 6 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву заявника ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстрація: АДРЕСА_2 ) про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження майна та запису про іпотеку.

Встановити факт припинення іпотеки за договором іпотеки від 19.02.2008 укладеного між Комерційним Банком «Західінкомбанк» ТзОВ, правонаступником якого було публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», та ОСОБА_4 , що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською Іриною Олексіївною 19.02.2008 за реєстром № 2042 за яким ОСОБА_4 передала банку в іпотеку належну їй однокімнатну кв. АДРЕСА_1 .

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 19.02.2008 за № 6624244 про заборону відчуження нерухомого майна кв. АДРЕСА_1 .

Скасувати в Державному реєстрі іпотек запис від 19.02.2008 за № 6624338 про іпотеку кв. АДРЕСА_1 .

Понесені заявником судові витрати по справі покласти на заявника.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: