Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №754/8244/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9579/26

Справа №754/8244/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(часткове)

27 липня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.,

при секретарі Моторенко К.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він та відповідач з 09.08.20203 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначає позивач, з березня 2025 року через подружню невірність відповідача стосунки між ними стали погіршуватись, між ними постійно виникали чвари, свідком чого був їх неповнолітній син. Як стверджує позивач, він не вбачає можливим пробачити відповідача, довіра між ними, як подружжям, втрачена, що призвело до фактичного припинення сімейних відносин. З грудня 2025 року відповідач у квартирі не проживає, орендує інше житло. Наразі спільне господарство не ведеться, сімейний побут розірвано, а будь-яки спроби примирення є безперспективними.

Посилаючись на викладені обставини, позивач вважає, що сім`я розпалась остаточно і подальше збереження шлюбу буде суперечити його інтересам, а тому просить задовольнити його вимоги та розірвати шлюб між ним та відповідачем.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина, посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку кошти на утримання сина не надає.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 08.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

09.06.2026 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому вона визнала позовні вимоги в частині розірвання шлюбу, хоча заперечила проти причин, вказаних відповідачем, а також не визнала вимоги про стягнення аліментів. При цьому відповідачем заявлено клопотання про ухвалення часткового рішення у порядку ч.3 ст.259 ЦПК України в частині вимог про розірвання шлюбу.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги в частиі розірвання шлюбу підтримали та не заперечували проти ухвалення часткового рішення щодо цих вимог.

Представник відповідачки в судовому засіданні просила про ухвалення часткового рішення та задоволення вимог позову про розірвання шлюбу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов в частині позовних вимог щодо розірвання шлюбу таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 09.08.2003 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 1119.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач просить розірвати шлюб з відповідачем, посилаючись на її подружню невірність.

Відповідач проти розірвання шлюбу не заперечувала, проте вказала, що причиною розпаду сім`ї є насильство з боку позивача.

При цьому і позивач і відповідач категорично стверджують про неможливість примирення.

Шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім`ї.

Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім`ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування - значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.

Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.

Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось з них.

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до ч.3 ст.259 ЦПК України, якщо в одному провадженні об`єднані кілька взаємопов`язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об`єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача.

У ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу, суд переконався у дійсному волевиявленні сторін по справі. У судовому засіданні встановлено, що сім`я розпалася остаточно, і шлюб носить формальний характер. Подальше сумісне проживання суперечить їх інтересам, що мають істотне значення.

Враховуючи позиції сторін, суд приходить до висновку, що родина фактично розпалася і її відновлення неможливо, на примирення сторони не згодні. При цьому один з подружжя або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу й це право підлягає судовому захисту.

З урахуванням наведеного суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Таким чином, оскільки було встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що має істотне значення, суд вважає за необхідне ухвалити часткове рішення в частині позовних вимог про розірвання шлюбу між сторонами та продовжити судовий розгляд в частині вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахування наведеного, суд повертає позивачу 50 % сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути решту витрат по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 264, 265, 268, ч.3 ст.259, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113, 114 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Ухвалити часткове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований 09.08.2003 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 1119.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , 50% сплаченого судового збору відповідно до квитанції ID № 2163-2796-8747-6816 від 06.05.2026 року, сплаченої в АТ «Таскомбанк», оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи № 754/8244/26 у Деснянському районному суді м. Києва, а саме грошові кошти в розмірі 665,60 грн.

Продовжити розгляд справи в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: