Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №495/2380/21 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/2380/21

№ провадження 2/495/2130/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

27 липня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.,

справа № 495/2380/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Білгород-Дністровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

07.04.2021 представник Білгород-Дністровської міської ради звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить суд: зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом розбирання (за власний рахунок) одноповерхової кам`яної прибудови до житлового будинку за адресою; АДРЕСА_1 та відновлення стану земельної ділянки, який існував до проведенням ними будівельних робіт; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Так, вимоги позивача мотивовані тим, що ОСОБА_1 самовільно будує кам`яну одноповерхову прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Розпорядженням міського голови № 96 від 18.06.2020 року «Про заходи запобігання самочинного будівництва на території міста», зі змінами відповідно до Розпорядження № 208 від 23.12.2020, створено робочу групу по запобіганню самочинного будівництва в зв?язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» № 219 з 18.03.2020 року зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування - відділ державного архітектурно- будівельного контролю Білгород-Дністровської міської ради наразі не може здійснювати заходи державного архітектурно-будівельного контролю.

Вказаною робочою групою, з виїздом на місце, 04 січня 2021 року з?ясовано, що громадянином ОСОБА_1 , повністю виконані будівельні роботи із будівництва кам?яної одноповерхово прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 , розмірами 5,19м х1,37м, h-3,3 м.

Будь-яких документів дозвільного характеру на будівництво, як правовстановлюючих документів на земельну ділянку ОСОБА_1 не надав членам робочої групи.

Представник громадянина ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , надав членам робочої групи рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 03.07.2014 № 341 «Про дозвіл гр. ОСОБА_1 на перепланування частини житлового будинку (18/100 частин) по АДРЕСА_2 згідно проекту перепланування.

Згідно графічних матеріалів перепланування частини домоволодіння (квартира АДРЕСА_3 ) (у межах існуючого фундаменту) СПД ОСОБА_3 під №101 експлікації приміщень значиться «Тамбур», який спроектований із склопакетних секцій (відсутні кам?яні стіни) за межами існуючого фундаменту даного житлового будинку.

Згідно поверхового плану житлового будинку літ. «А» по АДРЕСА_2 технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, інвентарний № 434, реєстровий № 4801 від 15.01.1992 р. з поточними змінами на 15.10.2003р. КП Білгород Дністровське міжміське бюро технічної інвентаризації» - на місці кам?яно одноповерхової прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 графічно зображені сходи набагато меншими розмірами ніж існуюча на сьогодні кам?яна прибудовата сходи знаходились за межами (на тротуарі існуючого фундаменту житлового будинку по АДРЕСА_1 і не позначені у плані відповідною літерою.

Відповідач відзив не надав.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

09 квітня 2021 року Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито загальне позовне провадження.

08 листопада 2021 року Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

15 лютого 2022 року Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на стороні відповідача виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради.

19 вересня 2022 року Ухвалою суду провадження зупинено до набрання законної сили рішенням Одеського апеляційного суду по цивільній справі №495/4664/14-ц.

23 березня 2023 року Ухвалою суду провадження по справі було поновлено.

13 березня 2024 року Ухвалою суду було зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішенням Верховного суду по цивільній справі №495/4664/14-ц.

28 листопада Ухвалою суду провадження по справі було поновлено.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Міським головою виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради було видане Розпорядження№ 96 від 18.06.2020 року «Про заходи запобігання самочинного будівництва на території міста», зі змінами відповідно до Розпорядження № 208 від 23.12.2020, у зв`язку з тим, що постановою КМУ «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» № 219 з 18.03.2020 року зупинено дію постанови КМУ від 23.05.2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування.

Так, вирішено створити робочу групу по запобіганню самочинного будівництва на території міста у складі, згідно додатку.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2021 року було складено Акт за результатами роботи робочої групи по запобіганню самочинного будівництва на території міста відносно громадянина ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) щодо самочинного будівництва ним кам`яної прибудови до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки відсутній).

За інформацією, викладеною у Акті від 04.01.2021 року, виходом на місце розташування об`єкта будівництва за вказаною адресою, було встановлено те, що громадянином ОСОБА_1 повністю виконані будівельні роботи із будівництва кам`яної одноповерхової прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 , розмірами:5,19м х1,37м, h-3,30 м.

На місці був присутнім представник громадянина ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (договір про надання юридичних послуг від 29.08.2018 р.), який не надав членам робочої групи відповідних документів дозвільного характеру на будівництво кам?яної одноповерхової прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - відсутній).

Відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності - відсутня інформація про початок виконання громадянином ОСОБА_1 підготовчих або будівельних робіт з будівництва кам?яної одноповерхової прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - відсутній).

Відповідно до листа №922 від 30.12.2020 року Управління комунальної власності Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради - земельна ділянка по вул. Вірменська, 25, м. Білгород-Дністровський не сформована, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста, рішень щодо передачі у власність або орендне користування Білгород-Дністровською міською радою не приймалось.

Відповідно до листа №917/499 від 23.12.2020 року Управління містобудування та архітектури Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста Білгород-Дністровської міської ради, Управлінням не надавались вихідні дані для проектування будь-якого об?єкту на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, у Акті вказано, що громадянин ОСОБА_1 виконав самочинні будівельні роботи із будівництва кам?яної одноповерхової прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - відсутній) - в межах «Першої зони охорони археологічного культурного шару середньовічної фортеці і залишків античного міста Тіра», затвердженої наказом Міністерства культури і туризму України від 30.12.2008 р. № 1642/0/16-08 (зона IК-1).

Згідно Службової розписки № 4 від 16.01.2021 року, Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста доведено до відома Білгород-Дністровському міському голові, що Постановою Кабміну № 1339 від 16.12.2020 року відновлено дію Постанови Кабінету Міністрів від 23.05.2011 року № 553 «Про затвердження порядку здійснення держаного архітектурно-будівельного контролю», але відповідно до Переліку видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, відповідальні виконавці яких проходять професійну атестацію, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 року № 554, до Переліку Постановою КМУ № 219 від 13.03.2020 року, внесено пункт 7 щодо проходження професійної атестації при здійсненні державного архітектурно-будівельного контролюю та нагляду.

Таким чином, відділ державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту економіки та розвитку інфраструктури Білгород-Дністровської міської ради наразі не може здійснювати заходи державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №341 від 03.07.2014 року “Про дозвіл гр. ОСОБА_1 перепланування частини житлового будинку по АДРЕСА_2 ” гр. ОСОБА_1 дозволено перепланування частини житлового будинку (18/100 частин) по АДРЕСА_2 , згідно проекту перепланування.

18 січня 2023 року Одеський апеляційний суд у справі № 495/4664/14-ц ухвалив постанову, якою рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2019 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою залишено без задоволення.

Вирішено компенсувати ОСОБА_7 в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений при зверненні до суду апеляційної інстанції судовий збір в сумі 730,80 грн (сімсот тридцять грн 80 коп.).

Компенсувати ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений при зверненні до суду апеляційної інстанції судовий збір в сумі 730,80 грн (сімсот тридцять грн 80 коп.).

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 495/4664/14-ц Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року в частині вирішення позову про виділ в натурі житлових приміщень та господарських споруд скасовано, залишено в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2019 року в частині:

- виділення ОСОБА_1 33/100 частки, 18/100 частки в натурі в окреме домоволодіння на АДРЕСА_1 , до складу яких входять наступні житлові приміщення та господарські споруди: літ. «А» житловий будинок у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна, 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею по літ. «А», 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, підвалу літ. «а» приміщення - II; сарай під літ. «В»; навіс під літ. «Ж»;

- визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна; 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, приміщення II у підвалі під літ. «а»; сарай під літ «В»; навіс під літ. «Ж»;

- припинення права спільної часткової власності на 51/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , до складу яких входять наступні житлові приміщення та господарські споруди: літ. «А» житловий будинок у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна, 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова;

3-4 - житлова, загальною площею по літ. «А» 120,2 кв. м, житловою площею

79,8 кв. м, підвалу літ. «а» приміщення II; сарай під літ. «В»; навіс під літ. «Ж».

В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року залишено без змін.

Нормативне обґрунтування.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», до земель комунальної власності відносяться всі землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Управління земельними ділянками комунальної власності здійснює Білгород-Дністровська міська рада.

Відповідно до пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України - до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Статтею 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що до об`єктів благоустрою належать, зокрема, території загального користування.

У відповідності до вимог ст. 16, 17 даного Закону громадяни повинні дотримуватися правил благоустрою та не порушувати права та законні інтереси інших суб`єктів благоустрою.

Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 наголошує, що відповідно до статей 90, 95, 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки мають бути повернуті їх власникам або землекористувачам.

Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до постанови ВСУ від 17.04.2017 у справі № №354/612/13-ц: «Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить із такого.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в ч.1 ст. 376 ЦК, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо цей об`єкт:

1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети;

2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;

3) зведений з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозвіл на забудову.

За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.376 ЦК, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із ч.4 ст.376 ЦК, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З урахуванням змісту ст. 376 ЦК в поєднанні з положеннями ст.ст.16, 386, 391 цього кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ст.ст. 3, 15, 16 ЦК та ст.3 ЦПК.

Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, передбачений ст.391 ЦК.

Згідно з положеннями цієї статті власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст.41 Конституції, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням володіння.

Підставою для подання позову відповідно до цієї норми є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування й розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод у здійсненні ним цих правомочностей.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосуванням наслідків, у тому числі й звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою».

В рамках справи № 296/5460/17 11 серпня 2020 року Верховний Суд досліджував питання щодо підстав та умов для знесення або перебудови самочинно збудованого об`єкта нерухомості.

Статтею 15 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за наявності двох умов: доведеності факту порушення прав; будівництво є самочинною забудовою.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Якщо проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Таким чином, існує певний алгоритм дій, при дотриманні якого правомірним чином може бути висунута вимога про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Предметом позову у справі, яка розглядається є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом розбирання (за власний рахунок) одноповерхової кам`яної прибудови до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та відновлення стану земельної ділянки, який існував до проведенням будівельних робіт.

Водночас, суд враховує, що постановою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 495/4664/14-ц Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року в частині вирішення позову про виділ в натурі житлових приміщень та господарських споруд скасовано, залишено в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2019 року в частині:

- виділення ОСОБА_1 33/100 частки, 18/100 частки в натурі в окреме домоволодіння на АДРЕСА_1 , до складу яких входять наступні житлові приміщення та господарські споруди: літ. «А» житловий будинок у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна, 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею по літ. «А», 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, підвалу літ. «а» приміщення - II; сарай під літ. «В»; навіс під літ. «Ж»;

- визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна; 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, приміщення II у підвалі під літ. «а»; сарай під літ «В»; навіс під літ. «Ж»;

- припинення права спільної часткової власності на 51/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , до складу яких входять наступні житлові приміщення та господарські споруди: літ. «А» житловий будинок у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна, 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова;

3-4 - житлова, загальною площею по літ. «А» 120,2 кв. м, житловою площею

79,8 кв. м, підвалу літ. «а» приміщення II; сарай під літ. «В»; навіс під літ. «Ж».

В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року залишено без змін.

Тобто ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 під літ. «А» у складі приміщень: 1-1 - коридор; 1-2 - житлова; 1-3 - коридор; 1-4 - кухня; 1-5 - житлова; 1-6 - ванна; 3-1 - коридор; 3-2 - кухня; 3-3 - житлова; 3-4 - житлова, загальною площею 120,2 кв. м, житловою площею 79,8 кв. м, приміщення II у підвалі під літ. «а»; сарай під літ «В»; навіс під літ. «Ж».

Втім, звертаючись до суду із позовом Білгород-Дністровська міська рада посилається виключно на акт, складений за результатами роботи робочої групи від 04.01.2021, при цьому надаючи також копію службової записки, у якій повідомляється, що відділ ДАБК «наразі не може здійснювати заходи державного архітектурно-будівельного контролю».

Жодних інших доказів на підтвердження обставин, викладених у позову, позивач не надає.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

В постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Таким чином, з урахуванням усього вищевикладеного, на основі повно та всебічно встановлених доказів, надавши оцінку їх належності, об`єктивності, допустимості, виходячи із фактичних обставин справи та норм чинного законодавства України, їх правозастосування до даних правовідносин, з огляду на необґрунтованість позовних вимог Білгород-Дністровської міської ради, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову Білгород-Дністровської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою – необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст.12, 83, 116, 158, 211, 212, 152, 155 ЗК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Білгород-Дністровської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Білгород-Дністровська міська рада, ЄДРПОУ: 26275763, юридична адреса: Одеська область, місто Білгород-Дністровський вулиця Михайлівська, будинок 56.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 27 липня 2026 року.

СУДДЯ :