Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №990/43/26 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

м. Київ

справа № 990/43/26

провадження № 11-104заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Мартинюк Н. М.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/43/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, держави України в особі судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) ОСОБА_4, за участі третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення від 22 січня 2026 року № 100/0/15-26, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 березня 2026 року (судді Білак М. В., Загороднюк А. Г., Мацедонська В. Е., Соколов В. М., Уханенко С. А.),

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, скаржник) через підсистему «Електронний суд» подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), держави України в особі судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду), за участі третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 22 січня 2026 року № 100/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку»;

- зупинити дію рішення ВРП від 22 січня 2026 року № 100/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку» до вирішення питання у справах № 380/1246/25, № 380/1182/25, № 380/19379/25, розгляду дисциплінарної скарги, зареєстрованої за єдиним унікальним номером справи Н-326/0/7-26, вхідний номер справи 127252, до набрання законної сили рішенням суду в цій та інших справах;

- зобов`язати ВРП після отримання рішень у справах № 380/1246/25, № 380/1182/25, № 380/19379/25, які набрали законної сили, розгляду дисциплінарної скарги, повторно здійснити розгляд заяви ОСОБА_4 про звільнення у відставку відповідно до її заяви або звільнити за порушення присяги судді.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що рішення ВРП від 22 січня 2026 року № 100/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку» прийнято з грубим порушенням Конституції України та чинного законодавства. У позові ОСОБА_1 твердить, що таке рішення ВРП порушує його права та законні інтереси, а також постановлене на підставі умисно прихованих обставин.

3. Наголошує, що на момент ухвалення рішення ВРП від 22 січня 2026 року № 100/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку» тривали судові провадження та дисциплінарна процедура щодо судді ОСОБА_4 , результати яких могли вплинути на висновок про наявність або відсутність підстав для її звільнення з посади, у тому числі у зв`язку з можливим дисциплінарним проступком та порушенням присяги судді. Водночас зазначені обставини, на думку позивача, не були належним чином враховані ВРП під час прийняття рішення.

4. Крім того, позивач ставить під сумнів правильність обчислення стажу роботи судді, який дає право на відставку, оскільки до такого стажу було зараховано періоди професійної діяльності, правомірність врахування яких, за версією ОСОБА_1 , належним чином не перевірялася. Зокрема, позивач вважає недоведеним, що відповідна діяльність відповідала вимогам законодавства щодо стажу професійної діяльності у сфері права, необхідного для призначення на посаду судді.

5. За твердженням позивача, наведені обставини свідчать про можливу необґрунтованість та передчасність прийняття рішення ВРП, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Рух справи у суді першої інстанції

6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, надавши йому десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

7. Підставою для постановлення цієї ухвали суд визначив невідповідність позовної заяви вимогам пунктів 4 та 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позивач, визначивши відповідачами у справі ВРП та державу Україну в особі судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду), не навів змісту позовних вимог та їх обґрунтування щодо другого відповідача.

8. Суд першої інстанції окремо звернув увагу на те, що саме на позивача покладається обов`язок визначення кола відповідачів, характеру спірних правовідносин та формулювання відповідних позовних вимог. До того ж відсутність у позовній заяві належного обґрунтування вимог щодо одного з відповідачів унеможливлює перевірку дотримання суб`єктами владних повноважень критеріїв правомірності їхніх дій, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а також перешкоджає забезпеченню завдань адміністративного судочинства щодо ефективного та своєчасного захисту прав та інтересів позивача.

9. У зв`язку із цим суд запропонував ОСОБА_1 подати уточнену позовну заяву із зазначенням змісту позовних вимог та наведенням їх правового обґрунтування.

10. Суд першої інстанції також вказав на те, що у пункті 3 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 фактично порушив питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ВРП від 22 січня 2026 року № 100/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку» до вирішення питання у справах № 380/1246/25, № 380/1182/25, № 380/19379/25, розгляду дисциплінарної скарги, зареєстрованої за єдиним унікальним номером справи Н-326/0/7-26, вхідний номер справи 127252, до набрання законної сили рішенням суду в цій та інших справах.

11. Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що така вимога за своєю суттю є заявою про забезпечення позову, яка повинна відповідати положенням глави 10 КАС України щодо форми та змісту відповідної заяви. Оскільки наведена ОСОБА_1 вимога у пункті 3 прохальної частини позовної заяви була викладена без дотримання встановленого процесуального порядку, суд першої інстанцій запропонував позивачеві у разі наявності відповідного наміру подати належним чином оформлену заяву про забезпечення позову.

12. Копія вказаної ухвали була доставлена в електронний кабінет ОСОБА_1 23 лютого 2026 року о 20 год 35 хв, про що складено довідку про доставку електронного листа.

13. 3 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків.

14. У поданій заяві ОСОБА_1 послався на положення статей 55 та 64 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо гарантування судового захисту порушеного права з повним дотриманням процесуальних норм.

15. Позивач зазначив, що, на його думку, залишення позовної заяви без руху свідчить про надмірний формалізм та створює перешкоди у доступі до правосуддя. Наголосив, що подана ним позовна заява містить виклад обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, а оцінка їх достатності, так само як і оцінка доказів, має здійснюватися судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження.

16. Також позивач звернув увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23, відповідно до якої КАС України не передбачає конкретної форми викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

17. Крім того, ОСОБА_1 вважав, що під час вирішення питання про відкриття провадження суд першої інстанції не уповноважений оцінювати достатність доказів чи встановлювати наявність або відсутність усіх обставин справи, оскільки такі питання підлягають дослідженню на інших стадіях адміністративного процесу.

18. Позивач також вказав, що, залишаючи позовну заяву без руху або повертаючи її, суд фактично надає оцінку доказам, поданим на підтвердження позовних вимог, що, на його думку, є неприпустимим.

19. ОСОБА_1 наголосив, що саме позивач визначає, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено, а також формулює вимоги щодо способу судового захисту, тоді як суд має перевірити наведені доводи та наявність матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах.

20. З метою ухвалення обґрунтованого та вмотивованого судового рішення позивач просив суд зобов`язати суддю Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду):

- надати оригінали первинних фінансових документів щодо сплати нею податків з отриманого блага (подарунка чи оренди квартири);

- надати завірені належним чином копії дипломів про отримання вищої освіти;

- надати завірену належним чином копію трудової книжки;

- надати надати належний допустимий доказ того, що перебування на посаді помічника голови суду (голова суду адміністративна посада), начальника Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області пов`язане з професійною діяльністю в галузі права та дає право на отримання відповідного стажу;

- вважати зауваження, зазначені в ухвалі суду у справі № 990/43/26 від 23 лютого 2026 року, усуненими;

- відкрити провадження у справі № 990/43/26.

21. Крім того, 3 березня 2026 року від ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення ВРП від 22 січня 2026 року № 100/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку» до вирішення питання у справах № 380/1246/25, № 380/1182/25, № 380/19379/25, розгляду дисциплінарної скарги, зареєстрованої за єдиним унікальним номером справи Н-326/0/7-26, вхідний номер справи 127252, до набрання законної сили рішенням суду в цій та інших справах.

Короткий зміст судового рішення, яке оскаржується

22. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 9 березня 2026 року заяву позивача про забезпечення позову в цій справі залишив без розгляду, а позовну заяву ОСОБА_1 до ВРП, держави України в особі судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) ОСОБА_4, за участі третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення від 22 січня 2026 року № 100/0/15-26, повернув особі, яка її подала.

23. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліків позовної заяви, визначених ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого 2026 року. Заява позивача про усунення недоліків так і не містила змісту позовних вимог щодо кожного з визначених ним відповідачів із належним обґрунтуванням та зазначенням доказів, що їх підтверджують. Суд першої інстанції зауважив, що подана скаржником заява на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху фактично містила лише незгоду із цією ухвалою.

24. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що позивач не обґрунтував наявності публічно-правового спору з другим відповідачем [державою Україною в особі судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду)], не навів конкретних рішень, дій чи бездіяльності, якими було порушено його права, а також не виклав належним чином позовні вимоги та їх обґрунтування.

25. У зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений строк суд першої інстанції повернув позовну заяву на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, зазначивши, що таке повернення не позбавляє права повторного звернення до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

26. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 березня 2026 року та повернути цю справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

27. На переконання скаржника, суд першої інстанції, повертаючи його позовну заяву, вдався до надмірного процесуального формалізму. ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу про повернення позову вийшов за межі делегованих повноважень, нав`язуючи позивачу власне бачення судового процесу, умисно порушив конституційне право останнього на судовий захист та способи його захисту.

28. Позивач також вважає, що у заяві про усунення недоліків він чітко виклав вимоги до другого відповідача, тому підстави для повернення позовної заяви були відсутні.

29. З покликанням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/114/23 скаржник зазначає, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд не вправі оцінювати обраний позивачем спосіб захисту, наведені обставини справи чи подані докази, оскільки такі питання підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті. До того ж КАС України не встановлює конкретної форми викладення позовних вимог, а тому позивач має право самостійно визначати зміст та спосіб захисту своїх прав.

30. Крім того, скаржник наголошує, що перевірка достатності чи недостатності наведених обставин, а також наявності чи відсутності доказів не належить до повноважень суду на стадії відкриття провадження. На його думку, такі обставини не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху або її повернення позивачу.

31. ОСОБА_1 вважає, що будь-яких об`єктивних причин, що перешкоджали б розгляду цієї справи, суд не навів.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

32. ВРП у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 березня 2026 року без змін.

33. Зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням положень КАС України.

34. На обґрунтування своєї позиції ВРП вказує, що позовну заяву правомірно було залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 160 КАС України, оскільки позивач визначив другим відповідачем державу Україну в особі судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду), однак не сформулював жодних самостійних позовних вимог до цього відповідача. На думку ВРП, відсутність чітко визначених вимог унеможливила встановлення предмета спору та меж судового розгляду.

35. Наголошує, що позивач не усунув зазначених судом недоліків у встановлений строк, а подана ним заява про усунення недоліків фактично містила лише заперечення щодо процесуальних дій суду та не містила нової редакції позовної заяви, конкретизації вимог до другого відповідача чи належного обґрунтування публічно-правового спору.

36. Також ВРП вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо порушення права на доступ до правосуддя, оскільки перевірка відповідності позовної заяви вимогам процесуального закону є обов`язком суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження та не передбачає оцінки спору по суті. Крім того, повернення позовної заяви не позбавляє особу права повторно звернутися до суду після усунення недоліків.

37. З огляду на викладене ВРП вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення її без руху, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

38. Суддя Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду), а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Рух апеляційної скарги

39. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19 березня 2026 року суддею-доповідачкою визначено Мартинюк Н. М.

40. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 24 березня 2026 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 березня 2026 року, а іншою ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 8 квітня 2026 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

41. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 квітня 2026 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 березня 2026 року.

42. Ухвалами судді Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2026 року та 3 червня 2026 року встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з моменту отримання вказаних ухвал для подання своїх міркувань та заперечень щодо клопотань ОСОБА_1 про приєднання і витребування доказів, та виклик свідків у цій справі.

43. 17 червня 2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Мартинюк Н. М. від участі у розгляді справи № 990/43/26, у задоволенні якої Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 червня 2026 року відмовила.

44. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про приєднання і витребування доказів та виклик свідків у справі № 990/43/26.

45. Також ухвалою від 2 липня 2026 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 23 липня 2026 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

46. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

47. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

48. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

49. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

50. За визначенням, наведеним у пункті 8 частини першої статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

51. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

52. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроєкту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою

53. Правила статті 266 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України, поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (пункти 2, 3 частини першої статті 266 КАС України).

54. Згідно із частиною першою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. До того ж, закон (частина друга цієї статті) дозволяє об`єднати кілька пов`язаних вимог в одній позовній заяві, які територіально підсудні різним місцевим адміністративним судам. Дозволу на об`єднання в одній позовній заяві кількох пов`язаних вимог, щодо яких визначено різну інстанційну підсудність, КАС України не надає.

55. Більше того, об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, забороняється (частина п`ята статті 172 КАС України).

56. Поряд з тим закон установлює умову, за якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або кілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог (частина шоста статті 172 КАС України).

57. Нормами КАС України імперативно врегульовано підсудність адміністративних справ з визначенням категорій справ, які підлягають розгляду Верховним Судом як судом першої інстанції та не підлягають розгляду іншими адміністративними судами в разі об`єднання у позові вимог, які хоч і пов`язані між собою, але їх розгляд віднесено до підсудності іншого адміністративного суду. Так само такі об`єднані позовні вимоги не підлягають розгляду Верховним Судом. В разі об`єднання в одній позовній заяві вимог, які підсудні Верховному Суду, з вимогами, які мають іншу інстанційну юрисдикцію, позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України як подана з порушенням правил об`єднання позовних вимог.

58. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС України.

59. Так, згідно із частиною першою цієї статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

60. Частина п`ята статті 160 КАС України передбачає, що в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

61. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21 липня 2022 року у справі № 9901/17/22, від 13 лютого 2025 року у справі № 990/361/24 вказувала, що необхідність дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 160 КАС України спрямована на формування у суду та учасників справи стійкого уявлення про предмет і засоби доказування в адміністративній справі, зміст і особливості спірних адміністративно-правових відносин.

62. Змістом позовних вимог вважають запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини на їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2022 року у справі № 9901/517/21.

63. Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції звернув його увагу на недотримання вимог пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України. У зв`язку із цим роз`яснив позивачу, що йому слід вказати зміст позовних вимог щодо кожного з визначених ним відповідачів із належним обґрунтуванням та зазначенням доказів, що їх підтверджують. Суд зауважив, що саме на позивача покладається обов`язок визначення кола відповідачів, характеру спірних правовідносин та формулювання відповідних позовних вимог. Одночасно, суд першої інстанції запропонував позивачеві, у разі наявності відповідного наміру, подати належним чином оформлену заяву про забезпечення позову, оскільки наведена нимвимога у пункті третьому прохальної частини позовної заяви викладена без дотримання встановленого процесуального порядку.

64. Із змісту поданого ОСОБА_1 адміністративного позову слідує, що такі висновки суду першої інстанції є коректними і такими, що відповідають матеріалам справи. Так, у вказаному позові ОСОБА_1 оскаржує рішення ВРП 22 січня 2026 року № 100/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку», поряд з цим заявляючи вимоги про зупинення дії цього рішення та зобов`язання ВРП повторно розглянути заяву про звільнення після вирішення інших судових справ і дисциплінарного провадження. Водночас позивач визначив відповідачами не лише ВРП, а й державу Україну в особі судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду), однак не навів змісту позовних вимог та їх обґрунтування щодо другого відповідача, а також не зазначив, у чому саме полягає порушення його прав, свобод чи законних інтересів діями або рішеннями такого відповідача. За таких обставин викладені у позовній заяві вимоги та обставини не давали суду можливості належним чином визначити межі спору щодо кожного із відповідачів, перевірити наявність матеріально-правового інтересу позивача та встановити належний спосіб судового захисту. Саме тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність уточнення позовних вимог і залишення позовної заяви без руху.

65. В заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 висловив незгоду з наведеними в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого 2026 року висновками та наполягав, що його адміністративний позов містить виклад обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а оцінка їх достатності, так само як і оцінка доказів, має здійснюватися судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження. У цій заяві позивач зазначив відповідачами ВРП та державу Україну в особі судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду), проте так і не конкретизував зміст позовних вимог до останнього відповідача та не навів обставин, які б свідчили про порушення саме ним прав, свобод чи законних інтересів позивача.

66. До того ж, у прохальній частині цієї заяви скаржник просив суд зобов`язати суддю Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) ОСОБА_4 надати такі документи: оригінали первинних фінансових документів щодо сплати нею податків з отриманого блага (подарунка чи оренди квартири); завірені належним чином копії дипломів про отримання вищої освіти; завірену належним чином копію трудової книжки; належний допустимий доказ того, що перебування на посаді помічника голови суду (голова суду адміністративна посада), начальника Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області пов`язана з професійною діяльністю в галузі права та дає право на отримання відповідного стажу; вважати зауваження, зазначені в ухвалі суду у справі № 990/43/26 від 23 лютого 2026 року усуненими; відкрити провадження у справі № 990/43/26. Проте позивач так і не виклав зміст позовних вимог щодо кожного із означених ним відповідачів з належним обґрунтуванням та зазначенням доказів, що їх підтверджують. Разом з тим в силу принципу диспозитивності, закріпленого у частині третій статті 9 КАС України, суд не може визначити вимоги замість особи, яка звернулася за судовим захистом.

67. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що конкретизація позивачем оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності має істотне значення для визначення предмета та меж судового розгляду, перевірки наявності публічно-правового спору, а також встановлення належного способу судового захисту. За відсутності таких відомостей суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі. Саме на ці обставини обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, вимоги якої позивач фактично не виконав. Відтак висновок суду про неусунення недоліків позовної заяви та наявність підстав для її повернення ґрунтується на правильному застосуванні положень статті 169 КАС України.

68. Принагідно Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме позивач має конкретно та чітко зазначити, які саме рішення, дії чи бездіяльність держави Україна в особі судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) як суб`єктом владних повноважень спричинили порушення його прав, обґрунтувати ці порушення та чітко визначити, які рішення чи дії він просить суд зобов`язати відповідача прийняти або вчинити на поновлення його порушених прав. На це слушно звернув увагу позивача і суд першої інстанції в ухвалі від 9 березня 2026 року про повернення позовної заяви.

69. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про усунення недоліків, подана ОСОБА_1 , не містила змісту позовних вимог та їх обґрунтування щодо другого відповідача. Зокрема, позивач так і не сформулював зміст позовних вимог до держави Україна в особі судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_4, не навів обставин, які б свідчили про порушення цим відповідачем його прав, свобод чи законних інтересів, а також не зазначив, які саме рішення, дії чи бездіяльність цього відповідача є предметом судового оскарження, що свідчить про відсутність конкретизованого предмета позову та не дає суду можливості визначити межі судового розгляду і предмет доказування у справі та, відповідно, здійснити ефективний захист прав позивача.

70. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк.

71. З огляду на наведені обставини Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути позивачу з огляду на неусунення ним недоліків про які йшлося в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року.

72. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ОСОБА_1 про допущення судом першої інстанції надмірного формалізму при вирішенні питання про відкриття провадження у його справі. Так, хоча закон і не передбачає вимог щодо повноти, обсягу чи слушності доводів позивача, але, щонайменше, зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення тощо. Водночас позивач означених мінімальних вимог, що висуваються до змісту позовної заяви, не дотримався.

73. Водночас суд не наділений повноваженнями замість особи, яка звернулась за судовим захистом, визначити, які саме порушення були допущені суб`єктом владних повноважень та в чому вони проявились.

74. У пункті 37 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

75. Велика Палата Верховного Суду вважає, що повернення судом першої інстанції позивачу його позовної заяви в цій справі у зв`язку з невиконанням ухвали вказаного суду про усунення недоліків позовної заяви переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

76. Слід зазначити, що суд першої інстанції роз`яснив позивачу положення частини восьмої статті 169 КАС України, яка визначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак ОСОБА_1 не позбавлений права повторно звернутися до суду із позовом, врахувавши усі наведені судом зауваження. Отже, оскаржуване судове рішення не перешкоджає доступу ОСОБА_1 до суду за умови дотримання ним вимог процесуального закону.

77. З приводу доводів скаржника про те, що наявність або відсутність порушення його прав може бути встановлена судом виключно під час судового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суд попередньої інстанції не робив висновків про порушення або непорушення прав позивача. Підставою для повернення позовної заяви слугувало неусунення позивачем недоліків позовної заяви, які полягали у ненаведені змісту позовних вимог та обґрунтування порушення державою Україною в особі судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) прав, свобод, інтересів, як це вимагається пунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України.

78. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про повернення позову, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

79. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

80. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

81. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі твердження не спростовують правильності висновків суду.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідачкаН. М. Мартинюк

Судді:О. О. БанаськоК. М. Пільков

О. Л. БулейкоС. О. Погрібний

О. А. ГубськаТ. Г. Стрелець

А. А. ЄмецьО. В. Ступак

В. В. КорольМ. Ю. Тітов

О. В. КривендаІ. В. Ткач

М. В. МазурО. С. Ткачук

В. Ю. Уркевич