Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №990SСGС/8/26 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

м. Київ

справа № 990SCGC/8/26

провадження № 11-84сап26

Велика Палата Верховного Судуу складі:

головуючого Погрібного С. О.,

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Біляр Л. В.,

представників скаржника - адвокатів Кравця Р. Ю., Мартиненко А. В.,

представника Вищої ради правосуддя - Ізвєкова К. В.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, на рішення Вищої ради правосуддя від 10 лютого 2026 року № 179/0/15-26, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 серпня 2025 року № 1745/2дп/15-25, і

ВСТАНОВИЛА:

1. ОСОБА_1 06 березня 2026 року звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 10 лютого 2026 року № 178/0/15-26 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 серпня 2025 року № 1745/2дп/15-25 про притягнення судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).

2. Рада погодилася з рішенням її дисциплінарного органу про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), та застосованим дисциплінарним стягненням у виді подання про звільнення судді з посади.

3. Спірне рішення ОСОБА_1 оскаржує з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

4. Коротко доводи скарги можна викласти так.

5. Рада проігнорувала доводи судді про недотримання Другою Дисциплінарною палатою ВРП (далі - Друга ДП ВРП) процедури підготовки та розгляду скарги. Законодавство чітко розмежовує роль скарги як юридичного факту, що запускає механізм її перевірки, з повноваженнями ВРП щодо самостійного реагування у випадку виявлення факту допущення суддею порушення закону чи морально-етичних вимог, які містять склад дисциплінарного проступку. Скаржник переконаний, що зміст дисциплінарної скарги ОСОБА_2 свідчить, що вона не містить ні відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді, ні посилань на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді, що є підставою для залишення її без розгляду та повернення особі, яка її подала. Вважає також, що дисциплінарний інспектор разом із членом ВРП під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги вийшли за межі своїх повноважень, оскільки замість здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги вимогам закону розпочали процес збору доказів і свідчень про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому складу дисциплінарного проступку.

6. Суддя посилається й на те, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності після спливу визначеного законом строку. Зокрема, вказує, що станом на дату ухвалення Другою ДП ВРП рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності строк здійснення дисциплінарного провадження за встановлених у справі обставин не повинен був перевищувати сто двадцять днів (визначений частиною тринадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII загальний строк розгляду дисциплінарної справи). Зазначає, що загальна тривалість періоду з 25 березня 2021 року до 20 серпня 2025 року становить 4 роки 4 місяці 27 днів і навіть після виключення з його перебігу граничного строку здійснення дисциплінарного провадження в 120 днів такий строк становитиме 4 роки і 29 днів, тобто на дату ухвалення дисциплінарним органом рішення від 20 серпня 2025 року трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності сплинув. До того ж ВРП не обґрунтувала, чому після відновлення з 01 листопада 2023 року діяльності Ради дисциплінарна справа розглядалася впродовж 1 року 9 місяців 19 днів.

7. Скаржник переконаний, що дисциплінарний орган в оскаржуваному рішенні не довів наявності у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Так, на його переконання, матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів того, що суддя мав намір будь-яким чином цілеспрямовано затягувати проведення медичного огляду, а сам факт висловлення скаржником прохання про присутність адвоката при проходженні ним медичного огляду не свідчить про наявність такого наміру. Теза про зухвалу поведінку судді спростовуються відеозаписами з бодікамер поліцейських, які демонструють стриману та гідну поведінку судді. Навпаки, саме поліцейські проявляли зневажливе ставлення у бік судді; працівники медичного закладу теж не поводили себе стримано, підвищували голос. Звинувачення у використанні сфальсифікованих документів (висновку про те, що суддя не перебував у стані алкогольного сп`яніння) базується на припущеннях і не враховує відповідальності медичного закладу за достовірність відомостей, зазначених у медичних документах. Умовиводи щодо нібито підробки медичного висновку ґрунтується на показаннях працівників медичного закладу, які надавали пояснення щодо подій чотирирічної давності без належного дослідження всіх обставин справи.

8. Зазначає, що ВРП вийшла за межі своїх повноважень і на власний розсуд оцінила події, які відбулись 25 березня 2021 року, попри наявність рішення суду, яким закрито провадження у справі про притягнення судді до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

9. Скарга також містить доводи щодо дискримінації заявника і обрання йому непропорційного виду дисциплінарного стягнення порівняно з іншими подібними дисциплінарними справами, де застосовувалося м`якше покарання, а також щодо неврахування бездоганної репутації судді та відсутності негативних наслідків для держави чи системи правосуддя.

Стислийвиклад позиції ВРП

10. Рада з використанням системи «Електронний суд» 10 квітня 2026 року подала до Великої Палати відзив на скаргу ОСОБА_1 , згідно з яким просить залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відзив на скаргу обґрунтований тими ж підставами, згідно з якими Рада ухвалила оскаржуване рішення, про що детальніше буде зазначено далі за текстом.

Обставини справи

11. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 07 грудня 2009 року № 1016/2009 призначений на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

12. Указом Президента України від 03 квітня 2017 року № 95/2017 призначений на цю посаду безстроково.

13. 25 березня 2021 року ОСОБА_1 зупинив наряд працівників поліції «АЗОВ-103» через керування автомобілем марки «Subaru» із технічною несправністю, а саме, за версією поліцейських, лампа лівої фари в режимі ближнього світла не працювала під час руху в темну пору доби.

14. Під час розгляду адміністративного провадження згідно з частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) заявник спочатку відмовлявся від факту керування ним транспортним засобом, а також надавати документи, які посвідчують особу, стверджуючи, що він є незаконно затриманим пішоходом, що зумовило додаткове інкримінування йому частини першої статті 126 КУпАП. Згодом висловив клопотання про забезпечення йому професійної правничої допомоги поліцейськими та перенесення розгляду провадження на наступний день у другій половині дня для реалізації прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

15. Під час спілкування з ОСОБА_1 у працівників поліції виникла підозра, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, тому йому запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager № 0611» у присутності двох свідків. Заявник відмовився та виявив бажання пройти медичний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я з метою визначення перебування у стані алкогольного сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

16. 26 березня 2021 року о 00:10 ОСОБА_1 у супроводі поліцейських був доставлений до Комунального підприємства «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради (далі - КП «РОЦПЗН» РОР) для огляду в чергового лікаря (згідно з графіком чергувань лікарів наркологічного відділення на березень 2021 року чергувала лікар-нарколог ОСОБА_3 ).

17. Згідно з відеозаписами з бодікамер поліцейських (хронометраж запису: «26 березня 2021 року» від 00:15:00 до 01:39:00) ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу за адресою: місто Рівне, вулиця Князя Володимира, 17 для проведення медичного огляду, про що його неодноразово поінформували під час транспортування і поліцейські, і фельдшер медичного закладу (відеофайли 20210326023709000049.mov, 20210326045437000077.mov). Суддя відмовився від проходження медичного огляду за допомогою алкотестера під приводом того, що прилад не сертифікований, а наданий йому документ щодо цього є нечитабельною незасвідченою копією, що не дозволяє встановити законність його використання, через що написав відмову від проходження огляду та не заперечував проти забору біологічних матеріалів (крові або сечі). Також ОСОБА_1 відмовився від здавання крові та сечі через незабезпечення йому професійної правничої допомоги, погіршення самопочуття, психологічні причини, зумовлені, за його словами, тиском із боку працівників поліції та примусовим утриманням і погрозами застосування спеціальних засобів після спроби покинути медичний заклад до проведення огляду. Посилаючись на незадовільний стан здоров`я, неодноразово відмовлявся від отримання медичної допомоги чергового лікаря, вимагав викликати та самостійно телефонував на номер екстреної медичної допомоги «103», хоча отримав пояснення, що до медичного закладу такі виїзди не здійснюються.

18. Отже, після неодноразової пропозиції пройти медичний огляд у закладі стосовно ОСОБА_1 26 березня 2021 року о 01:35 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 300058 про притягнення його до адміністративної відповідальності згідно із частиною першою статті 130 КУпАП, у якому зафіксовано, що 25 березня 2021 року о 23:07 в місті Рівному на вулиці Данила Галицького, 1 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Subaru» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, вираженим тремтінням пальців рук, поведінкою, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager № 0611» та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно із частиною першою статті 130 КУпАП.

19. Відповідно до одного з пунктів протоколу до нього долучено відеодиск, пояснення свідків, акт огляду, направлення та зобов`язання. Протокол підписала особа, що притягається до адміністративної відповідальності, яка зазначила, що пояснення надасть у суді, та додатково дописала власноруч текст такого змісту: «З протоколом не згідний. Від огляду не відмовлявся. Протокол містить недостовірні відомості».

20. Матеріали судової справи містять акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25 березня 2021 року, складений о 23:33, яким зафіксовано факт відмови від проходження огляду, а також пояснення свідків, зазначених і в протоколі, і у відповідному акті.

21. Клопотанням від 26 березня 2021 року поліцейський взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Максимчук Ю. А. поінформувала, що через неправильні шаблони бланків пояснень свідків у них недостовірно зафіксована інформація, оскільки водій відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та наполягав на огляді в медичному закладі.

22. В акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції № 253 КП «РОЦПЗН» РОР (далі - Акт № 253) зафіксовано, що ОСОБА_1 26 березня 2021 року доставили працівники поліції на медичний огляд на визначення стану сп`яніння в КП «РОЦПЗН» РОР; медичний огляд відповідно до графіка чергувань протягом 26 березня 2021 року проводила лікар-нарколог ОСОБА_3 .

23. ОСОБА_1 під час проходження медичного огляду відмовився від тестування на алкоголь шляхом продуву алкотестера з мотивів відсутності його сертифікації (відповідні документи пред`являли) та від здавання біологічного матеріалу (сечі), наполягав на здаванні біологічного матеріалу (крові), проте неодноразово відмовлявся здавати кров через погане самопочуття та відсутність адвоката.

24. В Акті № 253 також зазначено, що заявнику пропонували медичну допомогу черговим лікарем, проте він від неї відмовився. Було здійснено виклик екстреної медичної допомоги за номером «103».

25. Протягом двох годин із моменту направлення на медичний огляд біологічний матеріал ОСОБА_1 не здав, що зумовило фіксування відмови без оформлення висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції.

26. 07 квітня 2021 року відповідні матеріали про адміністративне правопорушення надійшли на розгляд Рівненського міського суду Рівненської області та системою автоматизованого розподілу судових справ визначені для розгляду судді Яковлєву Д. В.

27. За клопотаннями ОСОБА_1 протягом квітня - червня 2021 року розгляд справи відкладено, через неможливість заявника або його захисника взяти участь у судовому засіданні, а також визначено нові дати розгляду.

28. 15 липня 2021 року ОСОБА_1 заявив відвід первинно визначеному судді Яковлєву Д. В. через виникнення сумнівів у неупередженості судді, оскільки суддя не роз`яснив його право просити проведення звуко- та відеозапису судового засідання. Крім того, суддя Яковлєв Д. В. у попередньому судовому засіданні висловився щодо необхідності зібрання додаткових доказів на підтвердження винуватості заявника у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

29. Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 27 липня 2021 року задовольнив заяву ОСОБА_1 про відвід судді Яковлєва Д. В., а справу № 569/6972/21 передав до канцелярії суду для повторного автоматичного розподілу між суддями.

30. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу розгляд справи призначено у складі головуючого судді Наумова С. В.

31. Рівненський міський суд Рівненської області у складі головуючого судді Наумова С. В. постановою від 10 вересня 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрив у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

32. Під час встановлення фактичних обставин суд узяв до уваги пояснення заявника та його представника, у яких вони не заперечували того факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час зупинки поліцейськими, проте заперечили факт перебування у стані сп`яніння під час керування; суд дослідив адміністративні матеріали в судовому засіданні, зокрема поданий ОСОБА_1 висновок щодо відсутності ознак алкогольного сп`яніння, складений лікарем того ж медичного закладу Пасічник Т. Р. 26 березня 2021 року о 01:50, тобто через 23 хв після складання Акта № 253 та протоколу про адміністративне правопорушення.

33. Суд зауважив, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння.

34. Суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

35. У письмових поясненнях, наданих на запит дисциплінарного інспектора (вх. № 5152/0/8-25), інспектор взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Максимчук Ю. А., крім підтвердження обставин, які відповідають фактично встановленим під час підготовки справи по суті, пояснила, що після того, як було прийнято рішення зупинити транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , водій, помітивши службовий автомобіль поліції, збільшив швидкість, різко змінив траєкторію руху та намагався зникнути з поля зору. Потім швидко припаркував автомобіль на тротуарі на вулиці Данила Галицького, вийшов з нього з боку водія, вимкнув двигун та всі світлові прилади, закрив транспортний засіб, поклав ключі до кишені й намагався покинути місце події та уникнути спілкування з поліцейськими. ОСОБА_1 категорично заперечував керування транспортним засобом і взагалі будь-яку причетність до нього.

36. Під час спілкування з працівниками наряду поліції «АЗОВ-103» громадянин ОСОБА_1 помітно нервував, поводив себе зухвало, ймовірно, перебував у стані сильного емоційного збудження, можливо, викликаного особистими життєвими обставинами, стверджував про упереджене ставлення працівників наряду поліції «АЗОВ-103» до нього, перейшов до особистих безпідставних образ, відволікав увагу від себе, а саме неодноразово здійснював дзвінки, нібито звертаючись за наданням юридичної допомоги, безцільно пересувався з місця на місце, постійно збільшуючи відстань до поліцейських, щоб покинути місце події, а пізніше взагалі вимагав прибуття іншого наряду поліції; на вимогу пред`явити документи, що посвідчують особу, також відмовився їх пред`явити в категоричній формі.

37. Виявленими ознаками, які свідчили про стан алкогольного сп`яніння, на думку Максимчук Ю. А. , були запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідала обстановці. З огляду на зазначене ОСОБА_1 запропонували пройти відповідні обстеження на місці, а згодом забезпечили право особи на медичний огляд у медичному закладі, для чого доставили в КП «РОЦПЗН» РОР.

38. Однак, прибувши за адресою: місто Рівне, вулиця Князя Володимира, 17, громадянин ОСОБА_1 вчиняв дії щодо непроходження огляду протягом двох годин, через що був складений відповідний протокол.

39. Згідно з усіма наявними джерелами поліцейські встановили особу громадянина ОСОБА_1 і що він є посадовою особою (суддею Рівненського окружного адміністративного суду) відповідно до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування. Особисто цієї інформації громадянин ОСОБА_1 не озвучував. Спроб вплинути на працівників патрульної поліції або ж медичних працівників у будь-який спосіб (погрози, підкуп, прохання, обман) не вчиняв.

40. У письмових поясненнях, наданих на запит дисциплінарного інспектора (вх. № 5695/0/8-25), лікар-нарколог КП «РОЦПЗН» РОР ОСОБА_3 підтвердила встановлені обставини щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння та засвідчила достовірність змісту складеного нею Акта № 253.

41. Повідомила, що ОСОБА_1 про сферу діяльності, посаду не повідомляв; вплинути на медичних працівників жодним чином не намагався; у її присутності не намагався повідомити іншим особам про зупинку транспортного засобу й участь в огляді. Під час проведення медичного огляду громадянина ОСОБА_1 додатково був присутній працівник медичного закладу (фельдшер).

42. На запит дисциплінарного інспектора щодо надання лікарем-наркологом Пасічник Т. Р. письмових пояснень із приводу проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 26 березня 2021 року медичний директор КП «РОЦПЗН» РОР повідомив, що лікар-нарколог Пасічник Т. Р. не може надати пояснень, оскільки не чергувала того дня в кабінеті медичних оглядів.

43. Ця інформація відповідає також графіку чергувань лікарів наркологічного відділення на березень 2021 року.

44. На запит дисциплінарного інспектора щодо надання завірених копій документів стосовно медичних оглядів ОСОБА_1 25, 26 березня 2021 року КП «РОЦПЗН» РОР листом від 26 травня 2025 року (вих. № 2522, вх. № 6134/0/8-25) повідомило, що у зв`язку з відмовою від проходження тестування на алкоголь та здавання біологічного матеріалу (сеча) висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не було оформлено.

45. У витягу із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, міститься лише один запис за запитуваними критеріями - АКТ № 253 про огляд ОСОБА_1 , 26 березня 2021 року о 00:35, доставленого поліцейським Максимчук Ю. А. із зафіксованою відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду.

46. КП «РОЦПЗН» РОР на запит члена ВРП (вх. № 8213/0/8-25) додатково підтвердило, що лікар-нарколог Пасічник Т. Р. , від імені якої підписано висновок від 26 березня 2021 року, у цей час не чергувала та, відповідно, не проводила огляду, підпис на документі їй не належить; єдиний запис про огляд громадянина ОСОБА_1 стосується огляду за направленням патрульних поліцейських, а не за заявою самої особи; висновок не містить реквізитів у частині акта огляду, тому було зроблено припущення, що зазначений висновок є «підробленим документом».

47. Рада також установила, що 8 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 42025000000000770 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (використання завідомо підробленого документа).

Короткий зміст рішення Другої ДП ВРП

48. Рішенням Другої ДП ВРП від 20 серпня 2025 року № 1745/2дп/15-25 притягнуто суддю Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

49. Друга ДП ВРП, погоджуючись із пропозицією дисциплінарного інспектора - доповідача Ільницького О. В., яку він підтримав у засіданні, про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади, виходила з такого.

50. Посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов`язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті. Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Водночас суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

51. Установлені під час розгляду справи обставини, пов`язані зі спілкуванням судді з працівниками патрульної поліції, подальші дії та рішення, які, очевидно, спрямовані на уникнення ним відповідальності за допущені порушення, зумовили висновок дисциплінарного органу про те, що перелічених стандартів ОСОБА_1 не дотримав, а здобуті докази є чіткими та переконливими і з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку, що така поведінка судді порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя у питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду.

52. Дисциплінарна палата врахувала, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

53. Крім того, транспортний засіб позиціонується законодавцем як джерело підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), його експлуатація завжди пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, безпеки довкілля, а тому особа, яка володіє чи користується транспортним засобом, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.

54. Здійснений системний аналіз приписів законодавства, на переконання дисциплінарного органу, свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, оскільки санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.

55. Інститут юридичної відповідальності і відповідних деліктних проваджень традиційно виконує кілька важливих завдань щодо безпосередніх учасників ситуацій і має вагоме публічно-правове значення для забезпечення суспільного правопорядку. Відповідно, суддя у зв`язку зі своїм професійним статусом не може не розуміти важливості суспільного значення цього інституту та зобов`язаний на вимоги суддівської етики бути прикладом неухильного додержання вимог закону, особливо в таких складних юридичних ситуаціях.

56. З метою захисту суспільства та держави від таких протиправних посягань поліція як уповноважений орган застосовує комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Серед превентивних заходів, які поліцейські вживали стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з ознаками технічної несправності транспортного засобу, який перебував у русі, що зумовлювало порушення Правил дорожнього руху (роботи світлових приладів у темну пору доби), були зупинення транспортного засобу та перевірка документів особи.

57. Однак з очевидною метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 не виконував законних вимог працівників поліції, створював їм перешкоди у здійсненні повноважень, намагаючись уникнути спілкування, застосовуючи обман у частині власного статусу як учасника дорожнього руху (пішохода), а також відмовляючись надавати відповідні документи для встановлення і перевірки особи та транспортного засобу, що зафіксовано на відео та підтверджено поясненнями поліцейських.

58. Перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів є саме по собі негативним соціальним явищем та окремим різновидом протиправної поведінки, що полягає у створенні умов та будь-яких інших перешкод (у тому числі невиконання законних вимог), спрямованих на унеможливлення належного виконання службових обов`язків працівниками правоохоронних органів для виконання перелічених вище завдань Національної поліції та має наслідком адміністративну і кримінальну відповідальність.

59. У дослідженій ситуації таке перешкоджання вчинялося з метою уникнути відповідальності з боку судді як особи, що в силу свого соціально-професійного статусу володіє «знаннями і досвідом, якими не зловживає» (цитата самого ОСОБА_1 ), водночас такі знання та досвід не застосовувалися в частині норм щодо законної поведінки особи, стосовно якої висувалися законні вимоги поліцейських у зв`язку з підозрою у вчиненні адміністративних правопорушень.

60. У процесі підготовки справи до розгляду не знайшли свого підтвердження доводи судді щодо провокацій, незаконних вимог, погроз чи образ стосовно нього, натомість подальший розвиток подій і підозра у здійсненні керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що є серйозним проступком, дають змогу вважати саме це причиною такої поведінки судді, спрямованої на уникнення спілкування з поліцейськими та притягнення його до відповідальності. Більше того, посилання на провокаційні дії з боку працівників патрульної поліції не можуть бути предметом дослідження в зазначеному дисциплінарному провадженні, оскільки ОСОБА_1 чи від його імені будь-яка уповноважена особа не звертались із заявами до відповідних правоохоронних органів щодо неправомірних дій працівників патрульної поліції, незважаючи на те, що йому неодноразово було роз`яснено відповідне право.

61. Самі по собі відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, вимога про забезпечення професійної правничої допомоги, проведення огляду в медичному закладі справді є законними правами особи, однак добросовісність їх використання повинна пов`язуватися з метою доведення своєї невинуватості, а не зі зловживанням ними з метою уникнення відповідальності.

62. Зокрема, вимагаючи надання професійної правничої допомоги, ОСОБА_1 не зауважив, що йому було забезпечено можливість здійснення телефонних дзвінків, перенесено розгляд справи про адміністративні правопорушення, однак, незважаючи на те, що він близько трьох годин спілкування з поліцейськими висував такі самі вимоги, жодних дій із забезпечення своїх прав самостійно не здійснив, що може свідчити про затягування часу.

63. Ще більш переконливою є поведінка судді ОСОБА_1 в кабінеті КП «РОЦПЗН» РОР, перебуваючи в якому з 00:10 до 01:35 під різними приводами суддя відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння як за допомогою технічного пристрою, так і шляхом забору біологічних матеріалів та проведення лабораторних досліджень. Аргументи в частині несертифікованості пристрою для вимірювання, необхідності участі адвоката під час забору аналізів, неможливості із психологічних причин здати аналіз, поганого самопочуття спростовуються пред`явленням особі документів на вимірювальну техніку, веденням відеозапису, що виключає побоювання щодо підробки чи фальсифікації, відсутністю тиску, погроз чи застосування незаконних методів (спецзасобів), наданням первинної допомоги черговим лікарем і спробами викликати невідкладну медичну допомогу як лікарем, так і самим ОСОБА_1 .

64. Водночас у частині підтвердження критичності оцінки аргументів судді на відео зафіксовано вільне самостійне пересування, свідоме спілкування, активна поведінка, що суперечить озвученій симптоматиці та причинам неможливості пройти огляд у встановленому порядку. Така поведінка судді з точки зору звичайної розсудливої людини, очевидно, буде сприйнята не як спосіб захисту власних конституційних прав, а як використання спеціальних знань і досвіду функціонування системи притягнення до відповідальності, створення сумнівів у доказовій базі з метою уникнення належного покарання за вчинення істотного правопорушення з високим рівнем суспільної шкідливості.

65. Поведінка судді під час спілкування як з поліцейськими, так і медичним персоналом вказує на невиразність мови, плутане викладення думок. Доволі часто ОСОБА_1 повторював безпідставні надумані звинувачення на адресу працівників поліції, вводив в оману лікарів, що свідчить про недодержання ним професійних стандартів поведінки судді, відсутність сприяння в забезпеченні виконання завдань адміністративного провадження.

66. Крім того, про умисний характер дій, спрямованих на уникнення відповідальності, свідчить і подальша поведінка судді ОСОБА_1 під час судового розгляду - безпідставні та необґрунтовані затягування судового провадження шляхом подання клопотань про відкладення, у яких містилися суперечності в частині забезпечення участі захисника. Відвід судді з підстав упередженості через нероз`яснення прав і вимоги забезпечити докази невинуватості з точки зору звичайної розсудливої людини вказує саме на зловживання процесуальними правами з метою закінчення строку застосування адміністративних стягнень, що є однією зі «схем» уникнення відповідальності.

67. Чітким і переконливим доказом умисності поведінки, що водночас однозначно свідчить про порушення суддею етичних норм, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, є використання суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 569/6972/21 висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який зроблено 26 березня 2021 року о 01:50, відомості щодо видачі якого відсутні в КП «РОЦПЗН» РОР.

68. Попередньо суперечливою є взагалі можливість проходження ОСОБА_1 відповідного огляду з власної ініціативи, якщо о 01:23 в Акті № 253, щодо якого наявна офіційна інформація в КП «РОЦПЗН» РОР, зафіксована відмова від проходження огляду через описані вище причини, а через 27 хвилин особа з власної ініціативи, але вже без присутності працівників поліції, отримує відповідний доказ стану «тверезості».

69. Подальше дослідження та отримані відповіді КП «РОЦПЗН» РОР дали змогу дійти висновку, що такий огляд не проводився взагалі (відсутні акт огляду до висновку та записи про огляд у відповідному журналі), документ в офіційному порядку не міг бути виданий, а його поява та використання суддею лише на завершальній стадії судового розгляду свідчать про те, що суддя вдався до свідомого використання сфальсифікованого доказу з метою введення в оману правосуддя та уникнення відповідальності, що йому вдалося, зважаючи на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2021 року.

70. На думку Другої ДП ВРП, усе вище перелічене в сукупності переконливо свідчить, що поведінка судді ОСОБА_1 свідчить про його небажання усунути сумніви щодо перебування його у стані сп`яніння, а в силу наявності в судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді має місце недостатнє виконання обов`язків щодо сприяння у встановленні істини та її завідоме приховування у власних цілях з метою уникнення відповідальності.

71. Така поведінка судді, за висновком дисциплінарного органу, свідчить про його недоброчесність та підриває особистий професійний авторитет, порочить звання судді, оскільки призводить до втрати довіри громадян у чесність та справедливість ОСОБА_1 як судді, який ігнорує закон та вдається до описаних методів його порушення, і, як наслідок, підриває авторитет усієї судової гілки влади як спроможної забезпечувати справедливий розгляд справ на підставі принципів права та закону у зв`язку із свідомим ігноруванням їх суддями.

72. Дисциплінарна палата відхилила посилання судді на те, що Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 10 вересня 2021 року не підтвердив обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки склад інкримінованого дисциплінарного проступку стосується не зазначеної обставини, яка у зв`язку з рішенням суду, що набрало законної сили, має юридично неспростовне значення, а поведінки судді загалом, яка свідчить про використання ним судової системи у власних цілях на шкоду персональному та загальному службовому авторитету.

73. Дисциплінарний орган нагадав, що у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального чи адміністративного провадження. Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, установлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Ураховуючи викладене, постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2021 року у справі № 569/6972/21, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, жодним чином не суперечить наведеним висновкам дисциплінарного органу щодо наявності складу дисциплінарного проступку в поведінці судді та кваліфікації його дій на підставі чітких і переконливих доказів, які дослідила під час розгляду дисциплінарної справи Друга ДП ВРП за відповідним нормативним стандартом доказування.

Короткий зміст рішення ВРП

74. Рішенням ВРП від 10 лютого 2026 року № 179/0/15-26 рішення Другої ДП ВРП від 20 серпня 2025 року № 1745/2дп/15-25 залишено без змін.

75. Рада, здійснюючи розгляд скарги адвоката Кравця Р. Ю., який діє в інтересах судді ОСОБА_1., провела повний перегляд матеріалів дисциплінарної справи, за результатами якого погодилася з рішенням дисциплінарного органу.

76. Аналізуючи доводи про те, що скарга ОСОБА_2 не могла слугувати належним приводом для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження, оскільки не відповідала вимогам статті 107 Закону № 1402-VIII, ВРП зауважила, що аналіз змісту скарги свідчить, що в ній ОСОБА_2 висловила припущення щодо порушень саме судді ОСОБА_1 , які вона кваліфікувала за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

77. Рада зауважила, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не власне дисциплінарна скарга з викладеними у ній мотивами, а факт допущення таким суддею порушення закону чи морально-етичних вимог, яке містить склад дисциплінарного проступку. Тому в разі встановлення таких обставин дисциплінарним органом ВРП у процесі розгляду дисциплінарної справи сама по собі скарга та наведені в ній мотиви вже не мають правового значення для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

78. Щодо виходу дисциплінарного інспектора та члена ВРП за межі своїх повноважень Рада зазначила, що оскільки дисциплінарна скарга ОСОБА_2 стосовно судді ОСОБА_1 надійшла у провадження дисциплінарного інспектора Ільницького О. В. 26 грудня 2024 року, а висновок дисциплінарного інспектора про відкриття дисциплінарної справи за цією скаргою передано 04 березня 2025 року та розподілено як доповідачу Маселку Р. А. , то запити, з якими вони зверталися, здійснювалися в межах проведення попередньої перевірки для всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин дисциплінарної скарги як тих, що свідчать про порушення в діях судді, так і тих, що свідчать про відсутність підстав для кваліфікації окремої поведінки як правопорушення.

79. Рада не встановила ознак дискримінаційного підходу під час кваліфікації та надання оцінки матеріалам справи, оскільки оскаржуване рішення Другої ДП ВРП ґрунтується на чітких і переконливих доказах у межах обставин, що становлять предмет доказування щодо поведінки судді ОСОБА_1 за ознаками інкримінованого йому дисциплінарного проступку.

80. ВРП погодилася, що дисциплінарний орган в оскаржуваному рішенні детально встановив нормативну підставу дисциплінарної відповідальності, яка полягає у характеристиці елементів складу проступку, визначених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, з урахуванням відповідного припису, міжнародних стандартів визначення елементів об`єктивної сторони, практики його застосування дисциплінарним органом, а також з огляду на правові позиції Верховного Суду.

81. На підставі всебічного, об`єктивного та повного дослідження доказів із застосуванням стандарту доказування, визначеного частиною шістнадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII, дисциплінарний орган установив чіткими та переконливими доказами, що суддя ОСОБА_1 намагався уникнути відповідальності за підозрою в керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння шляхом ухилення від проходження медичного огляду, затягування судового провадження, фальсифікації доказів як під час провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності, так і в ході розгляду дисциплінарної справи. На основі цих обставин встановлено фактичну підставу притягнення до дисциплінарної відповідальності за поведінку, яка порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

82. Доводи, наведені в поясненнях судді ОСОБА_1 та скарзі адвоката Кравця Р. Ю., поданій в інтересах судді ОСОБА_1., не спростовують установлених обставин та їх правової оцінки. Вони не спростовують того, що суддя уникав під надуманими приводами повного проходження огляду, зокрема проведення лабораторних аналізів; звинувачував у провокації працівників поліції під час виконання ними своїх обов`язків; створював процесуальні підстави для відкладення і затягування судового розгляду; використав висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, стосовно якого згодом встановлено фальсифікацію. Такі заперечення суддя не підтвердив жодними доказами, крім його власних припущень, що ґрунтуються на суб`єктивній переоцінці матеріалів дисциплінарної справи.

83. Аналізуючи доводи скарги в частині недодержання строків накладення дисциплінарного стягнення, ВРП зауважила, що допущене порушення мало місце в березні 2021 року й було триваючим, оскільки відповідна поведінка, об`єднана єдиним умислом, продовжувалася і під час судового провадження, а скаржниця ОСОБА_2 звернулася з дисциплінарною скаргою до ВРП 24 липня 2023 року, що зумовило переривання строку, у зв`язку із чим немає нормативних і фактичних підстав уважати, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності в цій ситуації пропущено.

84. Твердження адвоката Кравця Р. Ю. про те, що до спірних правовідносин необхідно було застосувати положення щодо обмеження строку тривалості дисциплінарного провадження 18 місяцями, після спливу якого провадження підлягало закриттю, ВРП відхилила з посиланням на висновки, наведені в постанові Великої Палати від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24, за змістом яких до дисциплінарних проваджень, розпочатих до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП, не застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII. Тобто перевищення визначених законом строків дисциплінарного провадження не має наслідком його закриття, якщо таке провадження було розпочато до 21 грудня 2024 року.

85. Оцінюючи висновки Великої Палати, сформульовані у тій же постанові, в контексті того, що тривалість дисциплінарного провадження може впливати на суворість призначеного дисциплінарного стягнення, ВРП вказала, що строк між вчиненим порушенням та прийняттям рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності в цій справі жодним чином не вплинув на суспільну шкідливість допущеного діяння, враховуючи його грубий характер, а поведінка судді ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні продовжує свідчити про відсутність усвідомлення з його боку недопустимості власних дій та їх шкоди для авторитету судової влади загалом. Загальна тривалість дисциплінарного провадження не є надмірною та зумовлена об`єктивними чинниками, зокрема внесенням змін до законодавства, що регулює діяльність ВРП, відсутністю повноважного складу органу, що унеможливлювало здійснення дисциплінарних проваджень із 05 серпня 2021 року до 01 листопада 2023 року, складністю провадження, а також діями самого судді, який ухилявся від участі в розгляді справи і встановленні істини.

86. Ураховуючи викладене, Рада підсумувала, що дії судді ОСОБА_1. відповідають поняттю істотного дисциплінарного проступку, а тому відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та пункту 1 частини восьмої статті 109, статті 115 Закону № 1402-VIII з урахуванням принципу пропорційності виправданим є застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Рух справи у Великій Палаті

87. Ухвалою від 19 березня 2026 року Велика Палата відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на Спірне рішення.

88. Ухвалою від 21 травня 2026 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28 травня 2026 року.

89. В судовому засіданні 28 травня 2026 року оголошено перерву в розгляді справи до 14-ї години 02 липня 2026 року.

Позиція Великої Палати

(1) Право, що підлягає застосуванню судом

90. В Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (стаття 131 Конституції України).

91. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

92. Статтею 1 цього Закону визначено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

93. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП (частина друга статті 26 Закону № 1798-VIII).

94. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Відповідно до частин першої, сьомої та восьмої статті 49 цього Закону розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

95. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону № 1798-VIII).

96. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51

Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана винятково до ВРП. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

97. Право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення (частина друга статті 52 Закону № 1798-VIII).

98. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати [частина сьома статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)].

99. Наведені вище приписи Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3(2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - Висновок КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, а саме питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, зокрема, визначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

100. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

101. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному вище органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, неодмінно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

102. З огляду на зміст статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, визначаючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

103. Рішенням від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» ЄСПЛ визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Водночас такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

104. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

105. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та правила Конвенції, Велика Палата вважає за потрібне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, зокрема й на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

(2) Оцінка висновків ВРП

(2.1) Щодо визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП

106. З матеріалів справи Велика Палата встановила, що на засіданні ВРП 10 лютого 2026 року під час розгляду скарги судді були присутні 13 членів ВРП; рішення, ухвалене за результатами розгляду скарги, підписали всі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні.

107. Дотримано також вимоги частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII щодо виключення участі в розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь в ухваленні оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати.

108. Тож це рішення прийнято повноважним складом ВРП. До того ж заявник у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

109. Не посилається ОСОБА_1 і на те, що оскаржуване рішення ВРП ухвалено без його належного повідомлення про дату, час і місце розгляду дисциплінарної справи.

110. З огляду на викладене Велика Палата зробила висновок про невстановлення визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

(2.2) Щодо визначеної пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП

111. Велика Палата, оцінюючи Спірне рішення на відповідність вимогам пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII щодо наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, виходить із того, що визначальним критерієм правомірності такого рішення є встановлення дисциплінарним органом обставин, які підтверджують наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

112. В оскаржуваному рішенні Рада виснувала про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

113. Склад дисциплінарного проступку як Друга ДП ВРП, так і Рада пов`язували з подіями, які сталися 25-26 березня 2021 року. Коротко обставини, які ставляться у провину судді ОСОБА_1 в межах дисциплінарного провадження, можна викласти так:

- після зупинки автомобіля, яким керував суддя, заявник намагався залишити місце події, та запевняв патрульних, що він є пішоходом і за кермом відповідного транспортного засобу не перебував, незважаючи на те, що в подальшому в межах судового розгляду визнав, що був водієм автомобіля, вимогу про зупинення якого висловили поліцейські;

- в ході спілкування судді з патрульними у працівників правоохоронного органу виникла підозра, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, про що, на їх переконання, свідчив різкий запах з ротової порожнини, характерне тремтіння рук та загальна поведінка, що не відповідала обстановці;

- на пропозицію пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці ОСОБА_1 відмовився, просив скористатися правничою допомогою (і в такому праві працівники поліції заявника не обмежували, надавши можливість користуватися засобами телефонного зв`язку), перенести вирішення цього питання на наступний день та, зрештою, погодився пройти такий огляд у спеціалізованому медичному закладі з відібранням біологічного матеріалу;

- в медичному закладі суддя під різними приводами відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння як за допомогою технічного пристрою, так і шляхом забору біологічних матеріалів та проведення лабораторних досліджень. Наводив аргументи про несертифікованість пристрою для вимірювання, необхідність участі адвоката під час забору аналізів, неможливість із психологічних причин здати аналіз, а також погане самопочуття;

- після неодноразових пропозицій пройти медичний огляд та зі спливом двох годин було складено Акт № 253, за змістом якого заявник відмовився від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та прокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП;

- при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя також неодноразово клопотав про відкладення розгляду справи, заявляв відвід судді, а на завершальних етапах розгляду справи надав висновок того ж медичного закладу, куди його було доставлено 26 березня 2021 року, за змістом якого він не перебував у стані алкогольного сп`яніння і який був складений через 23 хвилини після складення патрульними протоколу про адміністративне правопорушення;

- згідно з дослідженими дисциплінарним органом доказами, поясненнями працівників і керівництва медичного закладу, другий медичний висновок щодо ОСОБА_1 цей заклад не складав, в ньому наявний підпис лікаря, який не був на чергуванні 26 березня 2021 року, і насправді такий підпис виконано не цим лікарем, а іншою особою, що, очевидно, вказує на сфальшованість такого документа.

114. Резюмуючи, Велика Палата зазначає, що, по суті, ОСОБА_1 ставиться у провину його послідовна поведінка, яка розпочалася з моменту зупинки його транспортного засобу 20 березня 2021 року та систематично продовжувалася до закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення. Така поведінка була непрозорою та підозрілою з точки зору розумного стороннього спостерігача і полягала не тільки у невжитті суддею дій, що сприятимуть швидкому та об`єктивному встановленню істини в питанні (не)перебування судді за кермом під дією алкоголю або інших речовин, а й свідомому затягуванні та перешкоджанні у з`ясуванні цього питання.

115. Така поведінка судді обґрунтовано пов`язана дисциплінарним органом з наявністю в нього спеціальних знань у сфері юриспруденції та правничого досвіду: відтермінування проходження медичного огляду мало на меті спотворення фактичних даних щодо його дійсного медичного стану, а затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення могло мати наслідком закриття провадження у справі за спливом строку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

116. У цьому контексті необхідно нагадати, що за змістом пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний, зокрема: дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

117. Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

118. За змістом пунктів 60, 61 Висновку КРЄС у кожній країні закон або базові правові положення, які застосовуються до суддів, повинні визначати в якнайточнішому формулюванні ті порушення, які можуть призвести до застосування дисциплінарних санкцій.

119. У пункті 29 Висновку КРЄС зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

120. Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).

121. Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.

122. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов`язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов`язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

123. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165(1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

124. Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов`язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.

125. Крім наведених стандартів поведінки судді, Велика Палата не може не зауважити, що з огляду на наявність у судді спеціальних знань у сфері права та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватись не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й у певних ситуаціях вчиняти всі можливі дії для усунення будь-яких сумнів, які виникають чи могли б виникнути у стороннього спостерігача, щодо бездоганності поведінки судді (наприклад, шляхом безумовної співпраці в питанні встановлення дійсних обставин певної події).

126. Європейська асоціація суддів у пункті 2 Резолюції (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) наголошує, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.

127. У параграфах 3, 6 висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 року) зазначається, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та підкреслюється необхідність розмежовувати поняття порушення професійних стандартів та дисциплінарних проступків.

128. Аналіз суб`єктивних та об`єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов`язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.

129. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.

130. Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

131. Перевіряючи правильність кваліфікації ВРП дій судді ОСОБА_1. за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, Велика Палата виходить з того, що кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

132. Оцінивши в сукупності встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, Друга ДП ВРП дійшла висновку, з яким погодилася й Рада, про те, що суддя ОСОБА_1 умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Такі дії порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

133. Велика Палата зазначає, що ВРП у спірному рішенні навела обґрунтування його прийняття, а висновки Ради щодо наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є достатньо мотивованими.

134. З урахуванням наведеного Велика Палата вважає висновки ВРП про наявність у діях скаржника складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, обґрунтованими, а визначене судді дисциплінарне стягнення - пропорційним учиненому дисциплінарному проступку, що відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII.

(3) Оцінка доводів скарги ОСОБА_1

(3.1) Щодо доводів про відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку

135. Доводи скарги судді, поданої до Великої Палати, умовно можна поділити на чотири групи: 1) невмотивованість висновку ВРП щодо наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ; 2) притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за межами визначеного законом трирічного строку; 3) непропорційність застосованого стягнення, у тому числі в порівнянні з іншими подібними справами; 4) процедурні порушення, допущені дисциплінарним органом, у контексті відсутності підстав для відкриття дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_2 .

136. Відповідаючи на доводи скарги судді про невмотивованість висновку ВРП щодо наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, Велика Палата покладається на власні висновки та мотиви ВРП, наведені у попередньому розділі цієї постанови.

137. Так, оскаржуване рішення містить чіткі та послідовні мотиви з детальним обґрунтуванням того, які саме дії судді сприяли формуванню у ВРП враження про вчинення ним дисциплінарного проступку. Водночас незгода скаржника зі здійсненою ВРП оцінкою обставин і подій не свідчить про відсутність мотивів в оскаржуваному рішенні.

138. У скарзі суддя посилається, зокрема, на те, що ВРП вийшла за межі своїх повноважень і на власний розсуд оцінила події, які відбулись 25 березня 2021 року, попри наявність рішення суду, яким закрито провадження у справі про притягнення судді до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

139. Відповідаючи на такі доводи, Велика Палата зауважує, що питання розмежування дисциплінарної та інших видів юридичної відповідальності (зокрема, адміністративної чи кримінальної) неодноразово висвітлювалося у практиці Великої Палати, зокрема в постановах від 04 квітня 2019 року та від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18.

140. У вказаних справах сформульовано висновок про те, що кримінальна (адміністративна) та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб`єктів, характером стягнень, а тому притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за одночасного існування кримінального провадження (чи справи про адміністративне правопорушення) щодо цієї особи не суперечить принципам справедливості та пропорційності і не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

141. Не є зайвим нагадати, що у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального чи адміністративного провадження. Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, установлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

142. Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею суспільно небезпечного діяння, яке містить визначений законом склад адміністративного правопорушення.

143. Натомість перелік підстав для притягнення особи (зокрема, судді) до дисциплінарної відповідальності є набагато ширшим. Серед таких підстав пункт 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ визначає допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

144. Очевидно, що питання про вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення може вирішити лише суд, який розглядає відповідне провадження. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу - Дисциплінарним палатам ВРП (стаття 42 Закону № 1798-VIII).

145. Тому, на переконання Великої Палати, дисциплінарна відповідальність не може наставати за ту саму сукупність дій (бездіяльності), за яку особа притягається до адміністративної відповідальності, оскільки в межах дисциплінарного провадження не може встановлюватися вина особи у вчиненні діяння, відповідальність за яке настає за приписами КУпАП, та не надається оцінка мотивам його вчинення. Водночас у межах провадження про адміністративне правопорушення не досліджується вплив відповідних дій особи на авторитет судової влади та довіру суспільства до суду.

146. Велика Палата вкотре підкреслює, що під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення дисциплінарним органом рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не повинні стосуватися обставини доведеності вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

147. Тобто сукупність обставин і фактів, які ВРП кваліфікувала як вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, дійсно можуть опосередковано стосуватися подій, які є предметом дослідження в справі про адміністративне правопорушення, проте такі обставини і факти не можуть повністю повторювати об`єктивну сторону адміністративного правопорушення (чи ідеально охоплюватися нею), а їх оцінка дисциплінарним органом повинна відбуватися винятково в контексті дотримання суддею норм етики, моралі та інших стандартів поведінки судді.

148. Підсумовуючи, Велика Палата зауважує, що в оскаржуваному рішенні ВРП зазначено: «Дисциплінарна палата відхилила посилання судді на те, що Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 10 вересня 2021 року не підтвердив обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки склад інкримінованого дисциплінарного проступку стосується не зазначеної обставини, яка у зв`язку з рішенням суду, що набрало законної сили, має юридично неспростовне значення, а поведінки судді загалом, яка свідчить про використання ним судової системи у власних цілях на шкоду персональному та загальному службовому авторитету».

149. Отже, ВРП надала оцінку поведінці судді ОСОБА_1 в ніч з 25 на 26 березня 2021 року винятково в контексті етичних і моральних стандартів поведінки судді поза межами судового процесу та дійшла обґрунтованого висновку про те, що дії скаржника очевидно підривають авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду.

150. Водночас питання щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ВРП не вирішувала та не встановлювала будь-яких обставин, які стосуються об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

151. Тому сам факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях судді складу правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, не свідчить про безпідставність притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, у тому числі й з огляду на наведене вище чітке розмежування дій (поведінки) судді, за які він притягався до кожного зі згаданих видів юридичної відповідальності.

152. Варто підкреслити і те, що, як видно зі змісту рішення у справі про адміністративне правопорушення, суд не аналізував і не давав оцінки діям судді ОСОБА_1 щодо його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, про що йшлося в протоколі про адміністративне правопорушення, а констатував сам факт відсутності доказів про перебування судді у такому стані.

153. Наведені у рішенні суду висновки не перешкоджали дисциплінарному органу здійснити самостійну оцінку обставин справи в контексті моральних та етичних стандартів поведінки судді ОСОБА_1 . Встановивши, що о 01:23 26 березня 2021 року суддя відмовився від проходження огляду в медичному закладі на стан сп`яніння, про що було складено відповідний акт, у якому суддя поставив свій підпис, а потім на завершальній стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення подав висновок цього ж медичного закладу від 01:50 26 березня 2021 року про неперебування в стані алкогольного сп`яніння, який згідно з письмовими поясненнями та журналами реєстрації виданих документів медичного закладу, цей заклад не видавав та лікар-нарколог не підписував, ВРП обґрунтовано врахувала зазначену обставину в сукупності з іншими проявами поведінки судді, про які детально йшлося в попередніх розділах цієї постанови, й дійшла цілком вмотивованого висновку про вчинення суддею дій з однією метою - уникнення будь-якої відповідальності, у тому числі дисциплінарної, незважаючи на встановлені високі стандарти та етичні норми до особи, яка займає посаду судді.

154. Саме вказана поведінка судді, яку він послідовно демонстрував на кожному етапі притягнення до адміністративної відповідальності, обґрунтовано кваліфікована дисциплінарним органом як істотний дисциплінарний проступок, оскільки відповідні дії ОСОБА_1 вказують на нехтування ним нормами моралі й неповагу до суспільства в цілому через використання системи правосуддя у своїх інтересах, що може викликати негативний суспільний резонанс, скомпрометувати весь суддівський корпус та здатне підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

155. Доводам скарги судді про те, що він не мав наміру свідомо затягувати проведення медичного огляду та розгляду справи про адміністративне правопорушення, надані детальні та аргументовані відповіді в рішенні дисциплінарного органу, з якими суд погоджується.

156. Так, у відповідному рішенні зазначено, що самі по собі відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, вимога про забезпечення професійної правничої допомоги, проведення огляду в медичному закладі справді є законними правами особи, однак добросовісність їх використання повинна пов`язуватися з метою доведення своєї невинуватості, а не зі зловживанням ними з метою уникнення відповідальності.

157. Дисциплінарний орган установив відсутність у ОСОБА_1 об`єктивних перешкод як скористатися правничою допомогою, на забезпеченні якої він наголошував патрульним, так і вчиняти дії, спрямовані на сприяння встановленню об`єктивної істини в цій справі. Усе вище перелічене в сукупності переконливо свідчить, що поведінка судді ОСОБА_1 вказує на його небажання усунути сумніви щодо перебування його у стані сп`яніння, а в силу наявності в судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді має місце недостатнє виконання обов`язків щодо сприяння у встановленні істини та її завідоме приховування у власних цілях з метою уникнення відповідальності.

158. Аргументи скарги судді про те, що в цьому випадку відсутній суспільний резонанс та шкода державі, системі правосуддя чи будь-яким іншим особам, Велика Палата відхиляє, адже, зважаючи на незалежність судової гілки влади та її функціональне місце в державі, винятково публічний розголос не може свідчити про серйозність порушення, натомість очевидність порушення, його однозначна оцінка як суспільно негативного, що порушує базові норми суспільного співжиття та прямі приписи закону, є такими, що вказують на його істотність / грубість із позицій суб`єктивного усвідомлення суддею своєї поведінки та її виправдовування, приховування, неготовності понести покарання.

(3.2) Щодо доводів про притягнення до дисциплінарної відповідальності за межами встановленого законом строку

159. Відповідаючи на доводи скарги про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за межами встановленого законом трирічного строку, Велика Палата зазначає таке.

160. Наведені доводи суддя аргументує тим, що з моменту вчинення ним дій, які ставляться йому у провину, до моменту притягнення його до дисциплінарної відповідальності минуло понад 4 роки. Із цього строку заявник пропонує виключити максимальний строк здійснення дисциплінарного провадження (120 днів), що свідчитиме про те, що його було притягнено до дисциплінарної відповідальності за межами визначених законом строків. На підтвердження своїх доводів зазначає й про те, що граничний строк здійснення дисциплінарного провадження Законом № 1798-VIII в актуальній редакції обмежується 18 місяцями.

161. Для повної та всебічної відповіді доцільно нагадати хронологію змін до законодавства в цій частині.

162. Так, у період з 05 січня 2017 року (дати набрання чинності Законом № 1798-VIII) до 07 листопада 2019 року (дати набрання чинності Законом № 193-IX) стаття 42 Закону № 1798-VIII визначала, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та Регламентом ВРП.

163. Самим же Регламентом ВРП було визначено, що Рада та дисциплінарні палати розглядають питання, віднесені Законом про ВРП до їх компетенції, у розумні строки. Якщо Закон про ВРП і цей Регламент визначають строки розгляду певних категорій справ, Рада та дисциплінарні палати розглядають питання у ці строки (пункт 5.25 глави 5 розділу ІІ Регламенту). Попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, здійснюється доповідачем у розумний строк (пункт 12.3 глави 12 розділу II Регламенту).

164. Водночас частина тринадцята статті 49 Закону № 1798-VIII визначала, що дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу протягом дев`яноста днів з дня її відкриття. Цей строк може бути продовжений Дисциплінарною палатою не більше ніж на тридцять днів у виключних випадках, у разі потреби додаткової перевірки обставин та/або матеріалів дисциплінарної справи.

165. У період з 07 листопада 2019 року до 05 серпня 2021 року частина четверта статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції Закону № 193-IX визначала, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.

166. У той же час положення частини тринадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII про розгляд дисциплінарної справи протягом дев`яноста днів з дня її відкриття з можливістю продовження цього строку не більше ніж на тридцять днів залишились незмінними.

167. Надалі, у період з 05 серпня 2021 року (дати набрання чинності Законом № 1635-IX) до 19 жовтня 2023 року (дати введення в дію цього Закону), стаття 42 Закону № 1798-VIII, на відміну від її попередньої редакції, не містила положень щодо строку здійснення дисциплінарного провадження.

168. Водночас інші статті цього Закону встановлювали строкові обмеження для окремих дій, пов`язаних із провадженням. Зокрема, було визначено, що за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги дисциплінарний інспектор протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей строк може бути продовжений дисциплінарним інспектором, але у разі обґрунтованої потреби додаткової перевірки дисциплінарної скарги - не більш як на п`ятнадцять днів (пункт 4 частини першої статі 43 Закону № 1798-VIII). Дисциплінарна палата протягом тридцяти днів з дня отримання висновку дисциплінарного інспектора ВРП доповідача розглядає такий висновок та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, і за результатами розгляду ухвалює рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина перша статті 46 Закону № 1798-VIII).

169. Положення частини тринадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII знову ж таки залишились незмінними. Однак важливо зазначити, що попри наявність у законодавстві наведених норм, які стосувалися строків дисциплінарного провадження, до 21 грудня 2024 року законодавство не містило прямої вказівки на правові наслідки недотримання цих строків, зокрема, не встановлювало, що їх порушення зумовлює, наприклад, закриття дисциплінарного провадження чи поновлення перебігу трирічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Крім того, положення частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII не пов`язували сплив трирічного строку з тривалістю самого дисциплінарного провадження. Навпаки, вони прямо передбачають, що до трирічного строку не включається період здійснення дисциплінарного провадження.

170. Лише 06 вересня 2023 року законодавець ухвалив Закон України № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі - Закон № 3378-IX), яким доповнив статтю 49 Закону № 1798-VIII частиною п`ятнадцятою, де вперше передбачив як граничну тривалість дисциплінарного провадження, так і чітко визначив правовий наслідок її порушення. Зокрема, встановлено, що загальна тривалість дисциплінарного провадження не може перевищувати 18 місяців, а у разі порушення цього строку провадження підлягає закриттю за рішенням Дисциплінарної палати.

171. Ця норма була введена в дію тільки з 21 грудня 2024 року - з дня опублікування повідомлення ВРП про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів у газеті «Голос України» № 194 (246), як це передбачено пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3378-IX.

172. Однак тим же Законом № 3378-IX розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII були доповнені пунктом 23-13, який чітко визначив: «До дисциплінарних проваджень, розпочатих до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, не застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 49 цього Закону».

173. Відтак ця норма закону прямо і недвозначно вказує на те, що перевищення визначених законом строків дисциплінарного провадження не має наслідком закриття дисциплінарного провадження, якщо воно було розпочато до 21 грудня 2024 року. Це явно свідчить про те, що законодавець не мав наміру ухвалити закон, який мав би наслідком закриття численних дисциплінарних проваджень, які накопичились у ВРП за попередні роки.

174. Такий висновок сформульовано Великою Палатою у постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24.

175. Отже, оскільки дисциплінарне провадження у цій справі в силу приписів статті 42 Закону № 1798-VIII розпочалося з моменту надходження дисциплінарної скарги ОСОБА_2 до ВРП (24 липня 2023 року) і строк здійснення дисциплінарного провадження не зараховується до строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, то відсутні підстави для висновку, що дисциплінарне стягнення на суддю ОСОБА_1. накладено поза межами встановленого законом трирічного строку.

(3.3) Щодо інших доводів скарги

176. Необхідно зауважити, що у постанові Великої Палати від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 міститься й висновок про те, що тривалість дисциплінарного провадження є однією з тих обставин, які можуть бути враховані судом в оцінці пропорційності виду дисциплінарного стягнення.

177. Втім, Велика Палата погоджується з ВРП, яка в оскаржуваному рішенні зазначила, що строк між вчиненням порушення та прийняттям рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності в цій справі жодним чином не вплинув на суспільну шкідливість допущеного діяння, враховуючи його грубий характер, а поведінка судді ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні продовжує свідчити про відсутність усвідомлення з його боку недопустимості власних дій та їх шкоди для авторитету судової влади.

178. Загальна тривалість дисциплінарного провадження в цій справі не є надмірною та зумовлена об`єктивними чинниками, зокрема внесенням змін до законодавства, що регулює діяльність ВРП, відсутністю повноважного складу органу, що унеможливлювало здійснення дисциплінарних проваджень із 05 серпня 2021 року до 01 листопада 2023 року, складністю провадження, а також діями самого судді, який ухилявся від участі в розгляді справи і встановленні істини.

179. Доводи скарги ОСОБА_1 про застосування ВРП до нього дискримінаційного підходу при виборі дисциплінарного стягнення Велика Палата відхиляє, оскільки заявник не обґрунтував наявності в нього певної ознаки (раса, колір шкіри, стать, вік та ін.), яка б могла вплинути на прийняття ВРП щодо нього іншого рішення, а також обставин, які б свідчили про певну вибірковість при розгляді подібних дисциплінарних проваджень.

180. Необхідно зазначити, що ВРП в межах своїх дискреційних повноважень робить висновки щодо наявності або відсутності в діях судді складу того чи іншого дисциплінарного проступку та обирає вид дисциплінарного стягнення, пропорційний характеру вчинених суддею дій, виходячи з фактичних обставин кожної конкретної справи. Оскільки кожне дисциплінарне провадження є унікальним та має свій набір фактичних обставин, які впливають на остаточне рішення у межах дисциплінарної процедури, то застосування більш м`якого покарання в іншому дисциплінарному провадженні навіть за наявності певної схожості в складах дисциплінарних проступків не свідчить про застосування дискримінаційного підходу.

181. Аргументи скарги ОСОБА_1 щодо процедурних порушень, допущених дисциплінарним органом на стадії допуску такої скарги до провадження, у контексті відсутності підстав для відкриття дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_2 та виходу дисциплінарного інспектора та члена ВРП за межі їхніх повноважень Велика Палата не оцінює як такі, що не охоплюються підставами для скасування рішення ВРП, визначеними частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII.

182. До того ж ВРП слушно зазначила, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не власне дисциплінарна скарга з викладеними в ній мотивами, а факт допущення таким суддею порушення закону чи морально-етичних вимог, яке містить склад дисциплінарного проступку. Тому в разі встановлення таких обставин дисциплінарним органом ВРП у процесі розгляду дисциплінарної справи сама по собі скарга та наведені в ній мотиви вже не мають правового значення для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

183. З урахуванням наведеного доводи скарги судді ОСОБА_1. є необґрунтованими, оскільки спрямовані на ревізію мотивів рішення ВРП, а не доводять їх відсутність. Вони не спростовують висновків про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Висновки за результатами розгляду скарги

184. Відповідно до частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У разі скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.

185. З огляду на викладені в цій постанові мотиви Велика Палата вважає, що скарга ОСОБА_1 має бути залишена без задоволення, а Спірне рішення - без змін.

Керуючись статтями 195, 266, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Вищої ради правосуддя від 10 лютого 2026 року № 179/0/15-26 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 серпня 2025 року № 1745/2дп/15-25 про притягнення судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. О. Погрібний

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько К. М. Пільков

О. В. Білоконь Н. С. Стефанів

О. Л. Булейко Т. Г. Стрелець

О. А. Губська О. В. Ступак

А. А. Ємець М. Ю. Тітов

М. В. Мазур І. В. Ткач

Н. М. Мартинюк В. Ю. Уркевич