Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №644/9444/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 644/9444/24

провадження № 51-736км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора (відеоконференція) ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника (відеоконференція) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221100000007 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами попередніх інстанцій обставини

За вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 18 серпня 2025 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 вирішено рахувати з дня його фактичного затримання в порядку виконання вироку. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Національного природного парку «Дворічанський» 502 985, 35 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Згідно з вироком ОСОБА_8 , будучи громадянином України, обіймав посаду командувача відділенням НОМЕР_1 батальйону НОМЕР_2 стрілецького полку у незаконно утвореному збройному формуванні терористичної організації так званої «Донецької народної республіки» (далі - «ДНР») та 03.06.2022, приблизно о 14:00 (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), перебуваючи на території окупованого збройними силами РФ та проросійськи налаштованими незаконними збройними формуваннями так званих «ДНР» та «ЛНР» у с. Петроіванівка Куп`янського району Харківської області, діючи умисно, з корисливих мотивів та мотивів національної нетерпимості, усвідомлюючи обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України, діючи в його умовах, за попередньою змовою групою осіб із іншими невстановленими військовослужбовцями, досудове розслідування щодо яких здійснюється у інших кримінальних провадженнях; будучи кожен озброєний стрілецькою вогнепальною зброєю невстановленого в ході досудового розслідування зразка та моделі й одягнутими у військову форму, вийшли із невстановленого в ході досудового розслідування транспортного засобу та зайшли на територію домоволодіння ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 .

Там, побачивши останнього та розуміючи, що він є громадянином України, цивільною особою, під погрозою застосування наявної при них вогнепальної зброї, з метою залякування останнього для подальшого пригнічення та подолання будь-якого супротиву почали погрожувати застосуванням вогнепальної зброї відносно ОСОБА_9 та його дружини ОСОБА_10 , чим вчинили жорстоке поводження з цивільним населенням.

Під час здійснення вищевказаних незаконних дій, діючи умисно, з корисливих мотивів ОСОБА_8 , погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, почав вимагати у ОСОБА_9 передати йому автомобіль «Renault» модель «Duster», 2018 року випуску, ключ запалення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, який зареєстрований та знаходився на балансі НПП «Дворічанський». ОСОБА_9 погрози сприйняв як реальну загрозу його життю та здоров`ю, а також життю та здоров`ю його родичів, що можуть бути з високою імовірністю реалізовані.

У зв`язку з погрозами застосування насильства небезпечного для життя з боку військовослужбовця ОСОБА_9 передав автомобіль «Renault», модель «Duster», 2018 року випуску, вартістю 502 985, 35 грн, ключ запалення від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яким ОСОБА_8 відкрито заволодів, а в подальшому використовував його у власних невійськових цілях для переміщення по смт Дворічна Куп`янського району Харківської області.

Вищезазначене майно, отримане в результаті протиправних дій, не використовувалось для досягнення воєнної мети, не було пристосовано для здійснення бойових дій, не використовувалось для транспортування боєприпасів, поранених та військовослужбовців, тобто своїми діями ОСОБА_8 порушив закони і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 33 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року вирок місцевого суду змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку визнання обставини, яка обтяжує покарання, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою. В решті вирок залишено без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що апеляційний суд безпідставно виключив з мотивувальної частини вироку обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, пославшись на положення ч. 4 ст. 67 КК України і зазначивши, що вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб уже враховано при кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 28 у поєднанні з ч. 1 ст. 438 КК України.

Вказує, що ч. 1 ст. 438 КК України не містить кваліфікуючої ознаки вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, а форма співучасті, визначена ч. 2 ст. 28 КК України, не змінює правової кваліфікації діяння, не впливає на межі санкції та не є елементом складу злочину, передбаченого ст. 438 КК України, тому у апеляційного суду були відсутні правові підстави для виключення указаної обтяжуючої покарання обставини.

Крім того, п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України прямо передбачає обставиною, що обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою або організованою групою, тому виключення вказаної обставини як обтяжуючої прямо суперечить зазначеній нормі права.

Позиції учасників судового провадження

Прокурори підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України засуджений ОСОБА_8 був повідомлений про касаційний розгляд шляхом опублікування відповідного повідомлення в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Верховного Суду, однак в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає касаційному розгляду.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За приписами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі прокурора, Верховний Суд виходить з фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 розглядалося в порядку спеціального судового провадження з обов`язковою участю захисника й за відсутності обвинуваченого («in absentia»).

Висновки суду про доведеність винуватості, кваліфікацію вчиненого злочину, вид і розмір призначеного покарання в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Доводи прокурора про безпідставність виключення апеляційним судом обставини, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, на думку колегії суддів, є слушними.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд дійшов такого висновку, виходячи з того, що обвинувачений був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням та у іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто, на переконання апеляційного суду, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб вже є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з цією позицією апеляційного суду, виходячи з такого.

Як убачається із обвинувального акта та із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, було встановлено, що ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб із іншими невстановленими військовослужбовцями, досудове розслідування щодо яких здійснюється у інших кримінальних провадженнях, вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням та порушив закони і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також як органом досудового розслідування, так і судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 67 КК України було визнано обставинами, які обтяжують покарання, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою та вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Диспозицією ч. 1 ст. 438 КК України передбачено відповідальність за жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, незаконне переміщення або депортацію дитини, невиправдану затримку репатріації дитини, вербування або використання дитини для участі у збройному конфлікті, воєнних (бойових) діях, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Тобто в диспозиції цієї статті не передбачено такої ознаки складу кримінального правопорушення, як його вчинення за попередньою змовою групою осіб. В цій справі застосування у формулі кваліфікації інкримінованого особі діяння посилання на положення ч. 2 ст. 28 КК України таку ознаку до вказаної диспозиції не додає. Вказана ознака не впливає на вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності, адже перебуває поза межами відповідного складу кримінального правопорушення, проте має значення для з`ясування кримінально-правових наслідків вчиненого злочину, зокрема призначення покарання.

Склад кримінального правопорушення, вчиненого виконавцем, визначається виключно в нормі особливої частини КК України. У разі вчинення кримінального правопорушення декількома особами, які діяли як співвиконавці, кваліфікація їх дій не пов`язана із застосуванням норм ст. 28 КК України, де визначено ознаки відповідних форм співучасті.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 10 грудня 2024 року у справі № 163/2670/21, провадження № 51-300км23; від 21 жовтня 2025 року у справі № 459/176/23, провадження № 51-1313км25 вже наголошував, що у формулі кримінально-правової кваліфікації вказуються, окрім інкримінованої особі статті Особливої частини КК України, статті Загальної частини цього Кодексу лише у випадках зазначення стадії вчинення кримінального правопорушення (готування або замах) або ж для вказівки на роль особи, крім ролі виконавця (організатор, підбурювач або пособник). Вказівка у формулі кримінально-правової кваліфікації на інші статті Загальної частини КК України (у тому числі на форму співучасті) є зайвою в аспекті застосування приписів ч. 1 ст. 2 КК України.

З огляду на вказане вище, не можна погодитися з позицією сторони обвинувачення про доцільність використання у формулі кваліфікації взагалі і в цьому випадку зокрема посилання на положення ст. 28 КК України.

Враховуючи викладене, зазначення у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб й відповідно визнання цієї обставини такою, що обтяжує покарання, відповідає в цьому випадку положенням ч. 4 ст. 67 КК України у їх взаємозв`язку із приписами ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 438 КК України.

Тому апеляційний суд, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання на застосування цієї обставини, допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, про що в цілому слушно вказує прокурор у касаційній скарзі.

Тому, керуючись положеннями статей 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3