Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №183/3647/14 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 183/3647/14

провадження № 61-14898св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю, Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , старший державний виконавець Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Харченко Тетяна Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс», в інтересах якого діє адвокат Шипіленко Роман Олександрович, на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2024 року у складі судді Оладенко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року в складі колегії суддів Макарова М. О., Барильської А. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог скарги

У квітні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс» (далі - ТОВ «Інком-Фінанс», товариство) звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2006 року № 11094612000 у сумі 148 517,09 грн, що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 10 877,17 доларів США, що еквівалентно 126 234,40 грн; заборгованості за процентами у розмірі 1 920,02 доларів США, що еквівалентно 22 282,69 грн; пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 144,81 доларів США, що еквівалентно 1 680,59 грн, пені за прострочення сплати процентів 148,98 доларів США, що еквівалентно 1 728,99 грн, а також судові витрати в сумі 1 519,26 грн, а всього 150 036,35 грн.

Заявник набув права вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу від 30 листопада 2023 року, укладеним із первісним кредитором ПАТ «УкрСиббанк».

Державним виконавцем Харченко Т. В. розмір заборгованості ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 розрахована із суми 150 036, 35 грн. Тобто державний виконавець виходила із суми гривневого еквіваленту, встановленого у рішенні від 03 грудня 2014 року, однак не звернула уваги на те, що в резолютивній частині рішення зазначена валюта зобов`язання (долар США) і тому має застосовуватися еквівалент у національній валюті на момент виконання/здійснення відповідного погашення. На момент прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження боржниця не сплатила всю суму заборгованості в доларах США, тому у державного виконавця Харченко Т. В. не було підстав для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Виходячи з наведеного, товариство просило суд:

замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Інком-Фінанс»;

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - державний виконавець) Харченко Т. В. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;

скасувати постанову державного виконавця Харченко Т. В. у ВП № НОМЕР_1 від 05 січня 2024 року;

зобов`язати державного виконавця Харченко Т. В., іншу уповноважену особу Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновити виконавче провадження № НОМЕР_1.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 14 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року, скаргу ТОВ «Інком-Фінанс» задовольнив частково.

Скасував постанову старшого державного виконавця Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Харченко Т. В. у ВП № НОМЕР_1 від 05 січня 2024 року про закінчення виконавчого провадження. Замінив сторону стягувача у ВП № НОМЕР_1 з ПАТ «Укрсиббанк» на його правонаступника ТОВ «Інком-Фінанс». В іншій частині вимог скарги відмовив.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги скарги, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що до ТОВ «Інком Фінанс» перейшли права кредитора за вимогою до ОСОБА_1 , тому суд вважав, що заява про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні підлягає задоволенню, отже, у нового кредитора виникло право на отримання несплачених первісному стягувачеві грошових коштів, які були стягнуті з боржника ОСОБА_1 та не перераховані первісному стягувачу. Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є передчасним, оскільки у повному обсязі судове рішення не виконано, так як грошові кошти, стягнуті з боржника, стягувачеві не перераховані, а залишилися на рахунку органу виконавчої служби.

Крім того, апеляційний суд доводи апеляційної скарги ТОВ «Інком-Фінанс» про те, що при виконанні рішення суду виконавець мав керуватися сумою заборгованості у валюті зобов`язання (доларах США), а не наведеному еквіваленті у гривнях, для чого був вказаний курс валют, актуальний на час ухвалення рішення суду, відхилив оскільки зі змісту резолютивної частини заочного рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року вбачається, що заборгованість за кредитним договором стягнуто у сумі 148 517,09 грн, тобто у грошовій одиниці України - гривні, а також з урахуванням судових витрат зазначено загальну суму до стягнення - 150 036,35 грн.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

07 листопада 2024 року ТОВ «Інком-Фінанс», в інтересах якого діє Шипіленко Р. О., через підсистему «Електронний Суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить:

- скасувати частково ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року щодо мотивів ухвалених судових рішень;

- змінити мотивувальну частину ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року згідно з доводами, викладеними в касаційній скарзі;

- залишити без змін резолютивну частину ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2024 року

та постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права

та порушення норм процесуального права.

Крім того, заявник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження

№ 14-134цс18) та постановах Верховного Суду від 22 вересня 2023 року у справі

№ 2-1540/12 (провадження № 61-6860св23), від 03 листопада 2021 року у справі

№ 303/6057/17 (провадження № 61-4616св21), від 08 грудня 2021 року у справі

№ 1622/13706/2012 (провадження № 61-15012св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначає, що ухваливши рішення, за яким у цій справі стягується заборгованість за кредитним договором, суд зазначив розмір такої заборгованості у валюті зобов`язання (долари США), та у резолютивній частині рішення навів еквівалент суми у національній валюті (гривні), при цьому загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню, є простим складанням сум усіх наведених еквівалентів, а не твердженням про стягнення коштів виключно у національній валюті, про що зазначили суди першої та апеляційної інстанцій. Під час виконання рішення суду про стягнення заборгованості державний виконавець мав керуватися сумою заборгованості у валюті зобов`язання (долари США), а не еквівалентом цієї суми у гривні, для чого був указаний курс валют, актуальний на момент ухвалення судового рішення. Тобто належним виконанням заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року є стягнення суми в іноземній валюті за офіційним курсом валют на дату платежу, а у випадку виконання судового рішення частинами - за офіційним курсом валют на дату кожного з платежів. З урахуванням того, що боржником не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 погашено у повному обсязі заборгованість і такі докази відсутні у матеріалах справи, наявні підстави для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження саме з наведених мотивів.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 05 лютого 2025 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2026 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

За договором про надання споживчого кредиту від 13 грудня 2006 року № 11094612000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , позичальнику надано кредит у розмірі 18 000,00 доларів США.

Відповідно до пункту 1.1 договору банк зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті у розмірі 18 000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Сума кредиту дорівнює еквіваленту 90 900,00 грн за курсом НБУ на день укладення кредиту. Строк кредитування - до 21 грудня 2021 року.

Згідно із пунктом 2.1 договору на забезпечення виконання зобов`язань за договором приймається, зокрема, порука ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 6, 7).

За пунктом 1.3 договору поруки від 13 грудня 2006 року № 11094612000/2, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, у тому числі за повернення суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором (т. 1, а. с. 19).

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року у справі № 183/3647/14 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2006 року № 11094612000 у сумі 148 517,09 грн, що складається із: заборгованості за кредитом - 10 877,17 доларів США, що еквівалентно 126 234,40 грн; заборгованості за процентами - 1 920,02 доларів США, що еквівалентно 22 282,69 грн; пеня за прострочення сплати кредиту - 144,81 долари США, що еквівалентно 1 680,59 грн; пеня за прострочення сплати процентів - 148,98 доларів США, що еквівалентно 1 728,99 грн, а також судові витрати у сумі 1 519,26 грн, а всього - 150 036,35 грн (т. 1, а. с. 73-75).

На підставі зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист, на виконання якого відділом ДВС Новомосковського МРУЮ відкрито виконавче провадження АСВП № НОМЕР_1, у якому боржником зазначена ОСОБА_1 , а стягувачем ПАТ «УкрСиббанк».

За договором факторингу від 30 листопада 2023 року № 30/11/1/2023 АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Інком-Фінанс» права вимоги в розмірі заборгованості боржника перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, зокрема і за договором про надання споживчого кредиту від 13 грудня 2006 року № 11094612000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , про що складено акт приймання-передавання документації (т. 1, а. с. 135, 136, 146).

Постановою державного виконавця Харченко Т. В. від 05 січня 2024 року при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого у цивільній справі № 183/3647/14, закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т. 1., а. с. 195).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції частина друга статті 400 ЦПК України).

Судові рішення переглядаються лише в частині мотивів скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. В іншій частині судові рішення не оскаржені, а тому в силу положень статті 400 ЦПК України касаційному перегляду не підлягають

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення відповідають з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Положенням пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Статтею 447 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення заявника до суду зі скаргою) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині другій статті 451 ЦПК України зазначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На відміну від позовного провадження, в якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

У частині восьмій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Приписами статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Так, пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, державний виконавець приймає постанову про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, на виконання якого було видано виконавчий документ. Тобто підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є факт виконання рішення суду у повному обсязі та у спосіб, зазначений у відповідному виконавчому документі.

При цьому перед прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний встановити факт виконання відповідного рішення боржником, зокрема, шляхом отримання від боржника доказів його виконання.

Суди встановили, що за договором про надання споживчого кредиту позичальнику ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 18 000,00 доларів США. Відповідно до пункту 1.1 договору банк зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті у розмірі 18 000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених цим договором. Сума кредиту дорівнює еквіваленту 90 900,00 грн за офіційним курсом НБУ на день укладення кредиту. Строк кредитування - до 21 грудня 2021 року. З

гідно із пунктом 2.1 договору на забезпечення виконання зобов`язань за договором приймається, зокрема, порука ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 6, 7). За пунктом 1.3 договору поруки від 13 грудня 2006 року № 11094612000/2, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, у тому числі за повернення суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором (т. 1, а. с. 19).

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року у справі № 183/3647/14 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2006 року № 11094612000 у сумі 148 517,09 грн, що складається із: заборгованості за кредитом - 10 877,17 доларів США, що еквівалентно 126 234,40 грн; заборгованості за процентами - 1 920,02 доларів США, що еквівалентно 22 282,69 грн; пеня за прострочення сплати кредиту - 144,81 долари США, що еквівалентно 1 680,59 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 148,98 доларів США, що еквівалентно 1 728,99 грн, а також судові витрати у сумі 1 519,26 грн, а всього - 150 036,35 грн (т. 1, а. с. 73-75).

На підставі цього рішення суду було видано виконавчий лист, на виконання якого відділом ДВС Новомосковського МРУЮ відкрито виконавче провадження АСВП № НОМЕР_1, у якому боржником зазначена ОСОБА_1 , а стягувачем ПАТ «УкрСиббанк».

За договором факторингу від 30 листопада 2023 року № 30/11/1/2023 АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Інком-Фінанс» права вимоги в розмірі заборгованості боржника перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, зокрема і за договором про надання споживчого кредиту від 13 грудня 2006 року № 11094612000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , про що складено акт приймання-передавання документації (т. 1, а. с. 135, 136, 146).

Постановою державного виконавця Харченко Т. В. від 05 січня 2024 року при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого у справі № 183/3647/14, закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т. 1., а. с. 195). Сума, яка стягнута з ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа № 183/3647/14, виданого у цій справі, становить 150 036,35 грн (т. 1, а. с. 112).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги скарги, керувався тим, що у ТОВ «Інком-Фінанс» як нового кредитора виникло право на отримання несплачених первісному стягувачеві грошових коштів, які були стягнуті з боржника ОСОБА_1 та не перераховані первісному стягувачу. Такого висновку суд дійшов з тих підстав, що рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження було передчасним, оскільки у повному обсязі судове рішення не виконано, грошові кошти, стягнуті з боржника, на рахунок стягувача не надійшли та залишилися на рахунку органу виконавчої служби.

Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, вказав, що при виконанні рішення суду виконавець мав керуватися сумою заборгованості за кредитним договором, яка стягнута у сумі 148 517,09 грн, тобто у грошовій одиниці України - гривні, а з урахуванням судових витрат загальна сума до стягнення становить 150 036,35 грн.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги про те, що при виконанні рішення суду виконавець мав керуватися саме вказаною сумою заборгованості у валюті зобов`язання (доларах США), а не наведеному еквіваленті у гривнях, для чого був вказаний курс валют актуальний на час ухвалення рішення суду, колегія суддів відхиляє.

Зі змісту резолютивної частини заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року вбачається, що заборгованість за кредитним договором стягнуто у розмірі 148 517,09 грн, тобто у грошовій одиниці України - гривні, а з урахуванням судових витрат зазначено загальну суму до стягнення - 150 036,35 грн.

Відповідно до виконавчого листа № 183/3647/14, виданого у цій на виконання вказаного рішення суду, сума заборгованості, яка підлягала стягненню на користь стягувача, становить 150 036,35 грн (т. 1, а. с. 112).

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни мотивувальних частини ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, як про це зазначено у касаційній скарзі.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).

Наведене спростовує доводи касаційної скарги в їх сукупності про те, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам процесуального закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини друга статті 410 ЦПК України).

За таких обставин відповідно до статті 400 ЦПК України у межах вимог і доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс», в інтересах якого діє адвокат Шипіленко Роман Олександрович, залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЄ. В. Синельников

СуддіО. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович