Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №736/1003/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 30 червня 2026 р.

Справа: №736/1003/24

Суддя: Петров Євген Вікторович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВА)

01 липня 2026 року

м. Київ

справа № 736/1003/24

провадження № 61-3878св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Карпенко С. О., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про розподіл судових витрат у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог і рішень судів

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), ОСОБА_2 , у якій просила визнати протиправними дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М., що полягали у стягненні з її пенсійного рахунку грошових коштів у розмірі 16 439,22 грн, а також зобов`язати зазначеного виконавця негайно повернути ці кошти на рахунок, з якого вони були стягнуті.

Корюківський районний суд Чернігівської області ухвалою від 23 грудня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Чернігівський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2025 року - без змін.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У березні 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги на дії приватного виконавця у повному обсязі; постановити окрему ухвалу щодо допущення суддею Корюківського районного суду Чернігівської області ОСОБА_3 численних умисних порушень норм законодавства під час постановлення ухвали від 23 грудня 2025 року; постановити окрему ухвалу щодо допущення суддями Чернігівського апеляційного суду ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 численних умисних порушень норм законодавства під час ухвалення постанови від 18 лютого 2026 року.

У квітні 2026 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало відзив на касаційну скаргу, вякому, зокрема, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу. При цьому товариство зазначило, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат на правничу допомогу становить 5 000,00 грн, а докази фактичного понесення таких витрат під час касаційного провадження будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом судового рішення у справі.

Верховний Суд постановою від 27 травня 2026 року, яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10 червня 2026 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року - без змін.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Приходька Ю. М. 4 000,00 грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал відмовив.

Короткий зміст заяви про розподіл судових витрат та її обґрунтування

11 червня 2026 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді касаційної інстанції, у якій просить поновити строк для подання доказів понесення судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

На обґрунтування заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зазначає, що відповідно до вимог процесуального закону докази понесення судових витрат можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Водночас до 10 червня 2026 року заявнику не було відомо про ухвалення Верховним Судом постанови у цій справі. Крім того, текст постанови Верховного Суду від 27 травня 2026 року було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 10 червня 2026 року. На думку заявника, зазначені обставини свідчать про поважність причин пропуску строку для подання доказів понесення судових витрат.

Також заявник зазначає, що у зв`язку з підготовкою та поданням відзиву на касаційну скаргу він поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат до заяви додано договір про надання професійної правничої допомоги від 01 січня 2026 року № 01/01-26, додаток № 1 до зазначеного договору та акт про надання правничої допомоги від 11 червня 2026 року.

Позиція та висновки Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов таких висновків.

Щодо клопотання про поновлення строку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За змістом наведених правових норм суд може поновити пропущений строк лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Отже, згідно з положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі (в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі), повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними (пункт 44 додаткової постанови Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 753/23417/19 (провадження № 61-3364св23)).

Оскільки у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заявило клопотання про стягнення судових витрат та зазначило орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу (5 000,00 грн), а також повідомило, що протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом судового рішення у справі надасть докази понесення відповідних витрат на стадії касаційного провадження, після чого з моменту отримання 10 червня 2026 року в електронному кабінеті постанови Верховного Суду від 27 травня 2026року зазначене товариство подало такі докази у межах п`ятиденного строку, а саме 11 червня 2026 року, то наявні підстави для поновлення строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, для подання доказів понесення витрат, пов`язаних з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Схожі за змістом висновки містяться у додаткових постановах Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі № 522/564/21 (провадження № 61-2623св23), від 10 серпня 2023 року у справі № 392/581/22 (провадження № 61-3383св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 367/1267/20 (провадження № 61-9573св22), від 22 листопада 2023 року у справі № 513/730/21 (провадження № 61-8320св23), від 17 січня 2024 року у справі № 357/6367/15-ц (провадження № 61-8282св23), від 02 квітня 2025 року у справі № 643/1342/17 (провадження № 61-12117св24).

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала про те, що під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У заяві про розподіл судових витрат ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просило здійснити розподіл судових витрат, понесених під час розгляду справи судом касаційної інстанції, та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із наданням адвокатом Чміль Ю. В. консультацій клієнту, а також підготовкою та поданням відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , заявник надав:

- договір про надання правничої допомоги від 01 січня 2026 року № 01/01-26 та додаток № 1 до нього, укладені між Адвокатським бюро «Юлії Чміль» в особі керуючого бюро Чміль Ю. В. і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»;

- акт про надання правничої допомоги від 11 червня 2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг із підготовки та подання відзиву на касаційну скаргу становить 5 000,00 грн.

Копію заяви про розподіл судових витрат разом із доданими до неї документами ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» направило ОСОБА_1 до її електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до довідки про доставлення електронного листа документ в електронному вигляді «Заява № 18820/0/220-26 у справі № 736/1003/24 (61-3878ск26)» доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1. 12 червня 2026 року о 01 год 20 хв 26 с.

Станом на 01 липня 2026 року заперечень щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу або клопотань про їх зменшення від ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після внесення змін до ЦПК України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року, роль суду в позовному провадженні полягає в оцінці доказів і доводів, наведених сторонами, без вчинення дій на користь будь-якої зі сторін. Принцип змагальності, зокрема, знайшов своє відображення у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та наявності підстав для їх зменшення покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання. Тому під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд оцінює насамперед ті обставини, щодо яких інша сторона висловила заперечення.

Оцінивши надані ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати в розмірі 5 000,00 грн є реальними, необхідними та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт під час розгляду справи судом касаційної інстанції.

При цьому ОСОБА_1., будучи належним чином повідомленою про подання заяви про розподіл судових витрат та доданих до неї документів, не подала до Верховного Суду заперечень щодо заявленого розміру витрат, не навела доводів про їх неспівмірність та не заявила клопотання про їх зменшення. За таких обставин відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з ініціативи суду.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» належними та допустимими доказами підтвердило понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом касаційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.

Оскільки Верховний Суд постановою від 27 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року - без змін, при цьому питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції, не вирішив, заява ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підлягає задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь товариства підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» строк для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді касаційної інстанції, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

СуддіА. І. Грушицький

А. А. Калараш

С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua