Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №201/6915/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Київ

справа № 201/6915/25

провадження № 61-15808св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ігнатенка В. М.

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пащенко Вікторія Ігорівна, та Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «ІНФОРМАЦІЯ_1» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у складі колегії суддів

Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В.,

у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, стягнення коштів, визнання спільним сумісним майном та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, стягнення коштів, визнання спільним сумісним майном та визнання права власності.

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила суд:

- зупинити виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом заборони Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснювати платежі

ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського ОСОБА_3 ;

- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ОСОБА_2 на суму 1 500 000,00 грн;

- накласти арешт на автомобіль «AUDI A4», 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що подання позову до відповідача, яка вже отримала право на одноразову грошову допомогу у разі загибелі поліцейського ОСОБА_3 не зупиняє факт виплати вже призначеної одноразової грошової допомоги, тобто існує ризик ускладнення виконання судового рішення у цій справі та виникнення нових, додаткових правовідносин (виплата нових сум одноразової грошової допомоги, без урахування права позивача та їх розподілу), що матиме наслідком виникнення додаткових судових спорів.

Оскільки питання щодо розподілу суми такої допомоги на момент подання позовної заяви не може бути вирішене за взаємною згодою сторін і воно вирішується в судовому порядку, існує необхідність для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснювати платежі ОСОБА_2 щодо одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до набрання законної сили судового рішення у цій справі.

Крім того, з метою збереження спірного майна, яке вже виставлено на продаж, необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль «AUDI A4», 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , оскільки у випадку відчуження цього майна виконання рішення суду стане неможливим.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 05 червня 2025 року у складі судді Федоріщева С. С. заяву ОСОБА_1 задоволено.

Зупинено виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського ОСОБА_3., шляхом заборони Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснювати платежі ОСОБА_2. одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського ОСОБА_3.;

- накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ОСОБА_2 на суму 1 500 000,00 грн;

- накладено арешт на автомобіль «AUDI A4», 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

Суд першої інстанції виходив з того, що, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, у тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд першої інстанції дійшов висновку, що існує реальна загроза невиконання судового рішення. Отже, заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом зупинення виплат та накладення арешту, є співмірними заявленим позовним вимогам, а тому невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду

у випадку його ухвалення на користь позивача, а відтак й порушить її права на судовий захист.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 05 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Апеляційний суд виходив з того, що Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «ІНФОРМАЦІЯ_1» є третьою особою та при отриманні копії ухвали про відкриття провадження у цій справі з урахуванням вимог частини другої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як орган, уповноважений призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги зобов`язаний зупинити виплату одноразової грошової допомоги до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходу забезпечення шляхом заборони Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вчиняти дії щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 , може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі.

Щодо арешту коштів відповідача, апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний рахунок є її рахунком на який зараховуються кошти визначені частиною четвертою статті 150 ЦПК України, що унеможливить для неї, враховуючи заявлені вимоги розпоряджатися коштами, які надходять на вказаний рахунок і є коштами, які не відносяться до предмету позову у цій справі.

У частині накладення арешту на спірний автомобіль, апеляційний суд вказав, що арешт є крайнім заходом забезпечення позову, який полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника та передачі на зберігання іншим особам. Отже, застосування саме такого засобу забезпечення позову позивачем належним чином не вмотивовано і може призвести до безпідставної заборони користуватися відповідним майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пащенко В. І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У грудні 2025 року Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року, просить змінити мотивувальну частину оскаржуваної постанови апеляційного суду, в якій вказати, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не застосовується до поліцейських та членів їх сімей щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі поліцейського.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 25 грудня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пащенко В. І., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції. Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Пащенко В. І., про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду

від 26 листопада 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду 29 грудня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада

2025 року.

У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пащенко В. І. мотивована тим, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами позову і відповідають характеру порушеного права позивача.

Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області при примусовому виконанні ухвали Соборного районного суду

м. Дніпропетровська від 05 червня 2025 року у справі № 201/6915/25 було встановлено відсутність коштів на рахунках ОСОБА_2 . Такі обставини свідчать про зняття ОСОБА_2 з рахунків усіх коштів у сумі

3 900 000,00 грн, отриманих відповідачем від Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Вказані обставини свідчать про недобросовісність поведінки відповідача, яка безпідставно отримала кошти у сумі 1 850 000,00 грн, що підлягають виплаті ОСОБА_1 , як особі яка з вересня 2021 року проживала з ОСОБА_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу по день смерті останнього. Відповідач учинила усі дії з метою недопущення розподілу одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського та унеможливлення виконання рішення суду у цій справі.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов`язаними з ними заходами забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду, у разі задоволення відповідних позовних вимог.

Апеляційна скарга не містила доводів щодо необґрунтованості накладення арешту на спірний автомобіль, який неодноразово виставлявся на продаж після смерті ОСОБА_3 , відповідач у судовому засіданні вказувала, що спірний транспортний засіб був переданий друзям ОСОБА_3 .

Разом з тим апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги і дійшов загального висновку вказавши, що арешт є крайнім заходом забезпечення позову, ОСОБА_1 не вмотивовано забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль.

Касаційна скарга Департамента поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «ІНФОРМАЦІЯ_1» мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію».

Отже, механізм оформлення документів та виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, не регулюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на який послався апеляційний суд, оскільки поліцейські не є військовослужбовцями.

Таким чином, помилковим є висновок апеляційного суду про те, що з урахуванням вимог частини другої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» орган, уповноважений призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги зобов`язаний зупинити вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили. Оскільки Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) поліцейських під час дії воєнного стану, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 червня 2022 року № 376, не передбачає зупинення вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Позиція інших учасників справи

У січні 2026 року Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «ІНФОРМАЦІЯ_1» подав відзив, в якому просив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пащенко В. І. залишити без задоволення.

У січні 2026 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала відзив,

в якому просила касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пащенко В. І. залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої

статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд у постановах від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23,

від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 31 липня 2024 року в справі

№ 623/2015/21 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За пунктом 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21, від 21 лютого 2024 року у справі

№ 201/9686/23, від 01 травня 2024 року у справі № 638/6777/23, від 17 червня 2024 року у справі № 644/1482/22.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого

2024 року у справі № 201/9686/23.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Щодо вирішення вимоги заяви про забезпечення позову шляхом зупинення виплат одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського

Апеляційний суд, посилаючи на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не звернув уваги на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 97 Закону України «Про національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин.

Частиною першою статті 98 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої

статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, визначені в цьому Законі.

Відповідно до частини першої статті 100 Закону України «Про національну поліцію» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених

пунктами 1 і 2 частини першої статті 97 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки поліцейські не є військовослужбовцями.

Cтатус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», згідно з частиною другою статті 101 якого за наявності спору між особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або між особамиі органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на її призначення та отримання та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

У пункті 10 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону не врахував, що зупинення виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського при виникненні спору врегульовано частиною другою статті 101 Закону України «Про Національну поліцію», тому відповідно до вимог пункту 10 частини першої статті 150 ЦПК України такий захід забезпечення позову

не буде суперечити положенням закону.

Заявник вказувала про те, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області при примусовому виконанні ухвали Соборного районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2025 року у справі

№ 201/6915/25 було встановлено відсутність коштів на рахунках ОСОБА_2

ОСОБА_1 вважала, що зазначеніобставини свідчать про зняття

ОСОБА_2 з рахунків усіх коштів у сумі 3 900 000,00 грн, отриманих

від Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » як частина одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що зупинення вказаних виплат є співмірним заявленим позовним вимогам,

а невжиття цього заходу забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача,

тобто порушить її права на судовий захист.

Верховний Суд звертає увагу на те, вжиття такого заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зупинення виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського.

Щодо вирішення вимоги заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на наведені положення законодавства щодо проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Отже, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивач вказувала про те, що за час проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу ними було придбано спірний автомобіль, унаслідок чого вона звернулась до суду з вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Таким чином, апеляційний суд не врахував доводів заявника про те, що спірний автомобіль неодноразово виставлявся на продаж після смерті ОСОБА_3 ,

а у судовому засіданні відповідач зазначала, що вказаний транспортний засіб був переданий друзям ОСОБА_3 .

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заборона на розпорядження спірним автомобілем є видом забезпечення позову, метою якого є запобігання можливості уникнення стороною виконання покладеного на неї зобов`язання.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унаслідок чого таке майно може бути передано іншим особам, які не залучені до участі у цій справі. Такі обставини призведуть до виникнення нових спорів.

Разом з тим забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 та постановою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 369/8876/24.

Щодо вирішення вимоги заяви про забезпечення позову шляхом арешту коштів

Відповідно до частини четвертої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Таким чином, апеляційний суд у частині вирішення вимоги про арешт коштів, дійшов правильного висновку про те, що розрахунковий рахунок відповідача є рахунком на який зараховуються кошти визначені частиною четвертою

статті 150 ЦПК України, унаслідок чого відсутні правові підстави для забезпечення позову.

Отже, постанова апеляційного суду у частині вирішення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського та накладення арешту на автомобіль підлягає скасуванню, із залишенням у цій частині у силі ухвали суду першої інстанції. В іншій частині постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Перевіривши правильність застосування судами норм права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг, скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у частині вирішення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського та накладення арешту на автомобіль і залишення у цій частині в силі ухвали суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада

2025 рокуслід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пащенко Вікторія Ігорівна, та Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «ІНФОРМАЦІЯ_1» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року

у частині вирішення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського та накладення арешту на автомобіль скасувати і залишити у цій частині в силі ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 05 червня

2025 року.

В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада

2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко

Судді С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська