Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №910/20417/21 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/20417/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 (Тарасенко К. В. - головуючий суддя, судді Гончаров С. А., Сибіга О. М.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк»

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - на стороні позивача:

1) Державний реєстратор Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлана Олександрівна,

на стороні відповідача:

2) Приватне підприємство «Ратмир-Соло»,

3) Приватне підприємство «Раном»,

4) ОСОБА_1 ,

5) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Проксима»,

6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Феномен Солюшнз» (Phenomen Solutions LTD),

про визнання протиправними та скасування наказів,

(у судовому засіданні взяли участь: ОСОБА_1 , представники: позивача - Бруль А. С., відповідача Рєпкін Н. І. , Приватних підприємств «Ратмир-Соло» і «Раном» Свічколап С. Д.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2021 року Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк», Банк, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, Міністерство, відповідач) про визнання протиправними та скасування:

1) наказу Мін`юсту від 10.07.2020 № 2377/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено повністю скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , іпотекодавець-3, третя особа-3) від 05.06.2020 № С-16371 та скасовано рішення від 17.04.2020 № 52008647 і № 52009355, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною (далі - державний реєстратор Міюц С.О.);

2) наказу Мін`юсту від 10.07.2020 № 2376/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено повністю скаргу Приватного підприємства «Раном» (далі - ПП «Раном», іпотекодавець-2, третя особа-2) від 05.06.2020 № 16602-33-20 та скасовано рішення від 17.04.2020 № 52010255 і № 52010631, прийняті державним реєстратором Міюц С. О.;

3) наказу Мін`юсту від 16.07.2020 № 2438/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено повністю скаргу Приватного підприємства «Ратмир-Соло» (далі - ПП «Ратмир-Соло», іпотекодавець-1, третя особа-1) від 05.06.2020 № 16776-33-20 та скасовано рішення від 17.04.2020 № 552009689 і № 52010353, прийняті державним реєстратором Міюц С. О.

Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорювані накази видано Міністерством як із порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), так і прав Банку як іпотекодержателя за іпотечними договорами від 27.09.2005 № 649, від 28.09.2005 № 652, від 28.09.2005 № 655, укладеними з Приватним підприємством «Свічколап трейдінг» (далі - ПП «Свічколап трейдінг», позичальник) (правонаступником якого є ПП «Ратмир-Соло»), з Приватним підприємством «Свічколап» (правонаступником якого є ПП «Раном») та зі ОСОБА_1 відповідно.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 27.09.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (далі - ВАТ «МТБ») і ПП «Свічколап трейдінг» (позичальник), правонаступником якого з 18.05.2009 є ПП «Ратмир-Соло», було укладено кредитний договір № 76/К, за умовами якого Банк зобов`язався надати на поповнення обігових коштів, фінансування витрат на ремонт виробничих і офісних приміщень кредит, придбання нерухомого майна у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 1 500 000 доларів США з 27.09.2005 і строком погашення до 27.09.2010 включно, із сплатою 14,5 % річних, а позичальник зобов`язався на умовах, в розмірі та в строки встановлені в цьому договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити пеню та штрафи, які передбачені умовами цього договору. Кредит видається з можливістю конвертації у національну валюту України.

У подальшому назву та організаційно-правову форму ВАТ «МТБ» змінено на Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань ВАТ «МТБ».

Згодом найменування Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» було змінено на ПАТ «МТБ Банк».

27.09.2005 між ПП «Свічколап трейдінг», правонаступником якого є ПП «Ратмир-Соло» (іпотекодавець-1) та ВАТ «МТБ» (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В., реєстровий № 649, за умовами пункту 1.2 якого за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця-1, що випливають з кредитного договору № 76/К.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець-1 надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця-1, а саме: комплекс будівель загальною площею 2542,20 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. № 13а. Комплекс будівель та споруд складається з: прохідна (літ. Д) площею 25,10 м2, адміністративна будівля, виробничий корпус, підвал (літ. Б) площею 2082,40 м2, матеріальний склад (літ. Г) площею 434,70 м2. Загальна площа предмету іпотеки становить 2542,20 м2.

28.09.2005 між ПП «Свічколап», правонаступником якого є ПП «Раном» (іпотекодавець-2) та ВАТ «МТБ» (Іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В., реєстровий № 652, згідно з яким іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору № 76/К.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець-2 надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця-2, а саме: будівлю прирізного цеху (літ А) загальною площею 1532,30 м2, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 12, блок 1 .

28.09.2005 між ОСОБА_1 (іпотекодавець-3) та ВАТ «МТБ» (Іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В., реєстровий № 656, згідно з яким іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору № 76/К.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець-3 надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця-3, а саме: квартиру загальною площею 149,4 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

21.09.2018 між первісним іпотекодержателем (ПАТ «МТБ Банк») і новим іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 27.09.2005, посвідчений 21.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1253.

21.09.2018 між первісним іпотекодержателем (ПАТ «МТБ Банк») і новим іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 21.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1254.

21.09.2018 між первісним іпотекодержателем (ПАТ «МТБ Банк») і новим іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 21.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1255.

19.12.2018 між первісним іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») та новим іпотекодержателем (ТОВ «Феномен Солюшнз») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 27.09.2005, посвідчений 19.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1723.

19.12.2018 між первісним іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») та новим іпотекодержателем (ТОВ «Феномен Солюшнз») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 19.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1724.

19.12.2018 між первісним іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») та новим іпотекодержателем (ТОВ «Феномен Солюшнз») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 19.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1725.

Таким чином, 21.09.2018 Банк передав всі права вимоги за кредитним договором від 27.09.2005 № 76/К та іпотечними договорами від 27.09.2005 № 649, від 28.09.2005 № 652, від 28.09.2005 № 655 на користь ТОВ «ФК «Проксима», яке в свою чергу передало ці права на користь ТОВ «Феномен Солюшнз», що підтверджується договорами відступлення прав вимоги, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 21.09.2018 № 138727427, № 138728091, № 138728442 про підтвердження переходу прав та обов`язків за кредитним та іпотечними договорами від позивача до ТОВ «ФК «Проксима», витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 19.12.2018 № 150315331, № 150317988, № 150316976 про підтвердження переходу прав та обов`язків за кредитним та іпотечними договорами від ТОВ «ФК «Проксима» до ТОВ «Феномен Солюшнз» і листами-зверненнями ТОВ «Феномен Солюшнз» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шабаніної О. Г. про припинення іпотеки за договорами № 1723, № 1724, № 1725 відступлення прав вимоги за вказаними вище іпотечними договорами.

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 30.01.2020 та від 31.01.2020 вбачається, що іпотека за іпотечними договорами від 27.09.2005 № 649, від 28.09.2005 № 652, від 28.09.2005 № 655 є припиненою.

Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52008647 внесено запис № 36290582 про іпотеку за ПАТ «МТБ Банк» на квартиру загальною площею 149,4 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору від 28.09.2005 № 655, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В.

Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52009355 внесено запис № 36290959 про іпотеку за ТОВ «Феномен Солюшнз» на квартиру загальною площею 149,4 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52010255 внесено запис № 36291707 про іпотеку за ПАТ «МТБ Банк» на будівлю прирізного цеху, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 12, блок 1, на підставі іпотечного договору від 28.09.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В. (зареєстровано в реєстрі за № 652).

Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52010631 внесено запис № 36292050 про іпотеку за ТОВ «Феномен Солюшнз» на будівлю прирізного цеху, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 12, блок 1.

Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52009689 внесено запис про іпотеку № 36291196 за ПАТ «МТБ Банк» на підставі іпотечного договору від 27.09.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В. (зареєстровано в реєстрі за № 649), на комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. № 13а.

Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52010353 внесено запис № 36291847 про іпотеку за ТОВ «Феномен Солюшнз» на комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. № 13а .

Наказом Міністерства юстиції України № 2377/5 від 10.07.20. задоволено скаргу ОСОБА_1 від 05.06.20. № С-16371 та скасовано рішення від 17.04.20. № 52008647, № 52009355, прийняті державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною.

Наказом Міністерства юстиції України № 2376/5 від 10.07.20. задоволено скаргу Приватного підприємства «Раном» від 05.06.20. № 16602-33-20 та скасовано рішення від 17.04.20. № 52010255, №52010631, прийняті державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною.

Наказом Міністерства юстиції України № 2438/5 від 16.07.20. задоволено скаргу Приватного підприємства «Ратмир-Соло» від 05.06.20. № 16776-33-20 та скасовано рішення від 17.04.20. № 552009689, № 52010353, прийняті державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.10.2022 позов задовольнив.

Рішення аргументоване тим, що Мін`юстом видано спірні накази із порушенням вимог пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній до 25.07.2022) та пункту 11 Порядку № 1128, оскільки: 1) на час видачі відповідачем наказів (у липні 2020 року) були наявні незавершені судовим розглядом спори щодо предметів іпотеки за іпотечними договорами від 27.09.2005 № 649, від 28.09.2005 № 652, від 28.09.2005 № 655 (справи №№ 910/2933/13, 752/2605/13-ц), які є спорами з приводу нерухомого майна, в зв`язку з чим розгляд скарг третіх осіб не належить до компетенції Міністерства, яке мало би відмовити в задоволенні зазначених скарг; 2) відповідач не надав доказів щодо розміщення на офіційному веб-сайті Мін`юсту оголошення про розгляд скарг третіх осіб із дотриманням встановленого строку (не пізніше ніж за 2 дні до дня розгляду), що призвело до порушення права Банку як заінтересованої особи на участь у такому розгляді та на подання своїх доводів і пояснень.

3.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.12.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/20417/21 скасував. У задоволенні позову відмовив з огляду на недоведеність порушення оспорюваними наказами прав Банку як іпотекодержателя.

3.3. Верховний Суд постановою від 16.04.2024 (колегія суддів Чумак Ю. Я., Багай Н. О., Дроботова Т. Б.) постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №910/20417/21 скасував, справу №910/20417/21 передав до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постанова аргументована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою встановлені постановою Київського апеляційного суду від 23.12.2021 у справі № 752/2605/13-ц (за участю ПАТ "МТБ Банк", ПП "Ратмир-Соло" та ОСОБА_1 ) преюдиціальні обставини розірвання 10.06.2020 договору відступлення прав вимоги від 21.09.2018, внаслідок чого за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10.06.2020 іпотекодержателем за іпотечним договором від 28.09.2005 № 655 є Банк, чим порушив приписи частини 4 статті 75 ГПК України.

Обмежившись посиланням на недоведеність порушення оспорюваними наказами прав Банку як іпотекодержателя станом на 17.04.2020, що спростовується викладеним вище, апеляційний суд помилково не звернув увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається та відповідачем і третіми особами не доведено припинення іпотеки спірного нерухомого майна за іпотечними договорами від 27.09.2005 № 649, від 28.09.2005 № 652, від 28.09.2005 № 655 з підстав, вичерпно врегульованих статтею 17 Закону України "Про іпотеку" (схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 19.09.2023 у справі № 912/1155/22).

На порушення вимог статей 86, 269, 282 ГПК України, пославшись на підтвердження припинення 30.01.2020 та 31.01.2020 іпотеки за іпотечними договорами від 27.09.2005 № 649, від 28.09.2005 № 652, від 28.09.2005 № 655 передусім на листи-повідомлення ТОВ "Феномен Солюшнз" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шабаніної О. Г. (а.с.283- 288, том 1), в яких виключно заявник зазначає про набуття ним 23.01.2019 права власності на предмети іпотеки в порядку, передбаченому абзацом 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою та без надання належної правової оцінки пункти 4.2.1 вказаних іпотечних договорів, зі змісту яких чітко вбачається, що позасудове врегулювання здійснюється шляхом укладення між іпотекодержателем та іпотекодавцем окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, яким може бути передбачено передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателя.

Натомість матеріали справи не містять, апеляційним судом не встановлено та відповідачем і третіми особами не доведено укладення між ТОВ "Феномен Солюшнз" (як новим іпотекодержателем) та іпотекодавцями (ПП "Ратмир-Соло", ПП "Раном" і ОСОБА_1 ) відповідних договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, в зв`язку з чим висновок суду про припинення іпотеки є передчасним.

3.4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.03.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/20417/21 скасував. Ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховує встановлені постановою Київського апеляційного суду від 23.12.2021 у справі № 752/2605/13-ц (за участю ПАТ «МТБ Банк», ПП «Ратмир-Соло» та ОСОБА_1 ) преюдиціальні обставини розірвання 10.06.2020 договору відступлення прав вимоги від 21.09.2018, внаслідок чого за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10.06.2020 іпотекодержателем за іпотечним договором від 28.09.2005 № 655 є Банк, на неврахування яких звернув увагу Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд.

Таким чином, апеляційний суд виснував, що станом на момент вчинення реєстраційних дій (рішення державного реєстратора Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. від 17.04.2020 № 52008647, № 52009355; від 17.04.2020 № 52010255, № 52010631; від 17.04.2020 № 552009689, № 52010353), які скасовано оскаржуваними наказами, у позивача були відсутні права та обов`язки за кредитним договором №76/К від 27.09.2005, іпотечними договорами №649 від 27.09.2005, №652 та №655 від 28.09.2005 та договорами поруки з 21.09.2018, у зв`язку з відступленням усіх прав вимоги до ТОВ «ФК «Проксима», яке у свою чергу відступило їх ТОВ «Феномен Солюшнз».

При цьому, обставини про те, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10.06.2020 іпотекодержателем за іпотечним договором від 28.09.2005 № 655 є Банк - не спростовують наведений вище висновок суду апеляційної інстанції з огляду на те, що розірвання 10.06.2020 договору відступлення прав вимоги від 21.09.2018 мало місце пізніше, аніж вчинення оскаржуваних реєстраційних дій 17.04.2020, правомірність яких оцінювалась оскаржуваними наказами Мін`юсту.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття прав, а є лише засвідченням державою вже набутих особою речових прав, що унеможливлює ототожнення факту набуття права з фактом його державної реєстрації.

З огляду на наведене, позивачем не було доведено належними засобами доказування наявність порушеного права оскаржуваними наказами, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують речові права позивача на нерухоме майно та/або будь-які інші належні та допустимі докази стосовно майнових прав на майно, щодо яких було вчинено реєстраційні дії, які були скасовані спірними наказами.

Також судом враховано практику щодо суб`єктного складу сторін у подібній категорії спорів, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №910/2546/22, зокрема про те, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом відповідача, тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного за твердженням позивача цивільного (майнового) права, у даному випадку, як іпотекодержателя, а спір виник щодо речового права, сторонами якого є, з одного боку, Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Феномен Солюшнз», щодо яких внесено записи про іпотеку рішеннями державного реєстратора, а з іншого - ОСОБА_1 , ПП «Раном», ПП «Ратмир-Соло», які ініціювали скасування відповідних рішень державного реєстратора шляхом подання відповідних скарг до Мін`юсту. Таким чином, у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ОСОБА_1 , ПП «Раном», ПП «Ратмир-Соло», і саме до цих осіб мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивача, які здатні ефективно захистити порушені, на його думку, права іпотекодержателя. Натомість, Мін`юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ПАТ«МТБ Банк» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 910/20417/21 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 залишити в силі.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Скаржник стверджує, що постанова апеляційного господарського суду суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/11870/20, від 09.09.2020 у справі № 400/936/18, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 08.09.2022 у справі № 916/3945/19, від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20, 04.12.2019 по справі № 917/1739/17, від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21 щодо особливостей дослідження та встановлення обставин на підставі поданих сторонами доказів.

Суд апеляційної інстанції у судовому засідання 11.03.2026 залишив без розгляду значну кількість заяв та клопотань, фактично не аргументуючи причини такого висновку, та без належного обґрунтування такого рішення суду.

Посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №800/25/17, від 15.11.2024 у справі №910/21039/20 скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував/ухилився від загальних вимог судочинства та суддівської етики.

В порушення вимог статті 75 ГПК України, суд апеляційної інстанції проігнорував преюдиціальні обставини по справі, які спростовували висновок суду апеляційної інстанції про нібито відсутність права вимоги у позивача, про що зазначав Верховний суд у постанові від 16.04.2024 у цій справі № 910/20417/21, також суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 920/874/22, від 23.05.2023 у справі №910/8060/19, від 31.05.2023 у справі № 910/18193/21, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України.

Також скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 18.06.2020 у справі №915/940/18 щодо принципу jura novit curia («суд знає закони») і можливості суду самостійно застосовувувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції мав змогу, запропонувати сторонам подати відповідне клопотання щодо заміни статусу сторони в судовому процесі або самостійно дослідити матеріали судової справи та замінити статус сторін у відповідній судовій справі, та замінити їх з третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на відповідачів (співвідповідачів у справі). Однак, суд апеляційної інстанції повторно знехтував судовою практикою Верховного Суду.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржену постанову.

4.4. У відзивах на касаційні скарги Приватне підприємство «Ратмир-Соло», Приватне підприємство «Раном» та ОСОБА_1 вказують на безпідставність доводів скаржника та просять залишити без змін оскаржену постанову.

4.5. Приватне підприємство «Ратмир-Соло», Приватне підприємство «Раном» та ОСОБА_1 подали заяву про зупинення розгляду справи через несплату скаржником судового збору у повному обсязі.

Верховний Суд зауважує, що під час подання касаційної скарги позивач сплатив судовий збір з огляду на наявність трьох немайнових позовних вимог.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь - який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Водночас, у пункті 57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно якого до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

З урахуванням зазначеного, заявлені вимоги позивача до відповідача щодо скасування наказів не підлягають грошовій оцінці та є немайновими, а тому колегія суддів не убачає підстав для задоволення заяв про необхідність зупинення розгляду справи через несплату скаржником судового збору.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. У зв`язку із перебуванням судді Случа О. В. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 28.05.2026, для розгляду справи визначено колегію суддів: Волковицька Н. О., Мачульський Г. М., Могил С. К. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Як слідує із оскарженої постанови, відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції врахував практику щодо суб`єктного складу сторін у подібній категорії спорів, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №910/2546/22.

Так, у постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вирішуючи питання щодо складу сторін спору та визначення відповідачів, належним відповідачем у цій категорії справ (за вимогою про скасування наказу Мін`юсту), є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі прав. Участь Мін`юсту та державного реєстратора як співвідповідачів (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру, у зв`язку з чим не знайшла підстав для відступу від власних висновків, викладених у постанові від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, про те, що: спір про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача іншою особою, за якою було зареєстроване аналогічне право щодо одного й того ж нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідачем у такій категорії справ має бути особа, за скаргою якої Мін`юст скасував рішення про державну реєстрацію речових прав, адже у цьому випадку існує спір саме між скаржником і позивачем.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду вказала, що Мін`юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права (пункт 9.27 постанови від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).

З урахуванням висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, Верховний Суд зазначає, що правильним є аргументи суду апеляційної інстанції про те, що у цих правовідносинах вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ОСОБА_1 , ПП «Раном», ПП «Ратмир-Соло», і саме ці особи мають входити до складу сторін у справі.

У свою чергу, усталеною є практика про те, що звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 103 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, пункт 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 та інші).

У той же час, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 18.06.2020 у справі №915/940/18 та твердження про те, що суд апеляційної інстанції мав можливість самостійно залучити належних співвідповідачів.

Так, у зазначених постановах вказано на те, що оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Водночас, у статті 48 ГПК України зазначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.

Колегія суддів зауважує, що у постанові від 03.02.2026 у справі № 910/10207/25 Верховний Суд також зауважив, що чинним ГПК України не передбачено залучення до участі у справі співвідповідача за власною ініціативою суду, оскільки вказана процесуальна дія залежить виключно від волевиявлення позивача та вчиняється на підставі поданого ним клопотання. Суд не вправі ініціювати залучення до участі у справі позовного провадження навіть і в тому випадку, коли матеріали справи свідчать про наявність обставин для такого залучення.

Крім того, відповідно до приписів статей 13, 14 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування принципу jura novit curia не надає процесуальної можливості суду апеляційної інстанції самостійно залучити належних співвідповідачів, як і загалом ініціювати у порядку статті 48 ГПК України залучення таких осіб вже на стадії апеляційного перегляду справи № 910/20417/21.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові з огляду на звернення з позовом у межах справи № 910/20417/21 лише до Міністерства юстиції України, без залучення співвідповідачами інших належних суб`єктів є правильним і обґрунтованим.

5.4. Щодо доводів про неправильне застосування норми частини 4 статті 75 ГПК України, всупереч висновкам, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 910/8060/19, від 31.05.2023 у справі № 910/18193/21, від 14.09.2023 у справі № 920/874/22, на які посилається скаржник, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 910/18193/21 (предмет позову - визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту) сформульовано такі правові висновки щодо застосування положень частини 4 статті 75 ГПК України:

"Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, що набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що набрав законної сили. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, яка є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/10892/21).

Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування)".

Схожі за змістом висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, від 23.05.2023 у справі № 910/8060/19, від 14.09.2023 у справі № 920/874/22.

Як зазначалося вище, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 16.04.2024 акцентував увагу, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою встановлені постановою Київського апеляційного суду від 23.12.2021 у справі № 752/2605/13-ц (за участю ПАТ "МТБ Банк", ПП "Ратмир-Соло" та ОСОБА_1 ) обставини.

Отже, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права до встановлених попередніми судовими інстанціями обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення по суті спору є таким, що не ґрунтується на всіх наявних у матеріалах справи доказах, у зв`язку з чим направив справу на новий розгляд для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі преюдиціальних.

Такі висновки не відповідають визначенню обставин, які не потребують доказуванню, а саме обставин, встановлених рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, як це передбачено частиною четвертою статті 75 ГПК України, на яку посилається позивач у касаційній скарзі. Водночас, не створюють преюдицію і висновки суду апеляційної інстанції у цій справі щодо оцінки обставин, які підлягають встановленню у справі з відповідним суб`єктним складом.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові у зв`язку з тим, що ПАТ «МТБ Банк» пред`явив вимоги лише до Міністерства юстиції України, касаційна скарга підлягає - залишенню без задоволення, а оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 910/20417/21 необхідно залишити без змін.

З огляду на наявність обставин, які є обов`язковою підставою для відмови у позові, Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги.

У свою чергу доводи відзивів на касаційну скаргу ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що узгоджуються із наведеним у цій постанові. В іншому відзиві не спростовують необхідність врахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, вкладеного у постанові від 03.09.2025 у справі №910/2546/22.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 910/20417/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил

Повний текст постанови складений у розумний строк з урахуванням перебування судді Мачульського Г. М. у відпустці.