Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №916/1845/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/1845/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Єреп В.В.,

Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Кадор» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 (у складі колегії суддів: Діброва Г.І. (головуючий), Савицький Я.Ф., Ярош А.І.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2026 (суддя Мусієнко О.О.)

у справі № 916/1845/25

за позовом Керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор»

про стягнення 8 955 339,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Керівник Чорноморської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі - Таїровська селищна рада; найменування змінено на Таїрівську селищну раду Одеського району Одеської області; далі - Таїрівська селищна рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» (далі - ТОВ «Кадор»), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 8 955 339,99 грн, з яких: 5 151 170,00 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі, 3 191 533,58 грн - інфляційні втрати та 612 636,41 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням ТОВ «Кадор» обов`язку зі сплати грошових коштів як пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на користь Таїрівської селищної ради у зв`язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив №10, ж/м «Дружний», діл. № 22 на території Таїрівської селищної ради Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2026 у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 13.05.2025.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2026 залишено без змін (з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові).

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у квітні 2026 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 916/1845/25 за касаційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.07.2026.

ТОВ «Кадор» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Таїрівська селищна рада, ТОВ «Кадор» в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв учасників щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є їхнім правом, а не обов`язком, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 02.04.2007 між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (виконком) та ТОВ «Кадор» (забудовник) укладено договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт Таїрово Овідіопольського району Одеської області, відповідно до умов якого предметом даного договору є пайова участь забудовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Ради. Забудовник є замовником будівництва житлового комплексу на земельних ділянках загальною площею 15,7 га, що знаходяться в с. Мізікевича, ж/м «Дружний», масив 10, ділянки №№ 11, 24, 25, 28, 30, 31, 32, 33, 34-2, 38 Таїровської селищної ради (пункти п.1.1, 1.2).

У зв`язку з виконанням функцій замовника будівництва комплексу забудовник приймає на себе зобов`язання відповідно до Закону України «Про планування та забудову територій» приймати пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (далі - пайова участь) в порядку, передбаченому цим договором (пункт 3.2).

Загальна сума пайової участі у грошовому виразі становить 2 % кошторисної (будівельної) вартості будівництва житлових будинків і здійснюється шляхом передачі виконкому відповідних квартир у кожному зданому в експлуатацію житловому будинку, площа яких дорівнює 2 % загальної площі квартир будинку. Перелік відповідних квартир за присвоєною нумерацією, які передаються виконкому, визначається додатковою угодою (пункт 3.3).

Зміни й доповнення до договору можуть вноситися тільки в письмовому вигляді за взаємною домовленістю, які є дійсними й обов`язковими після затвердження рішення виконкому (пункт 6.2).

Договір діє до введення в експлуатацію останнього житлового будинку комплексу. Договір набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін та затвердження рішенням виконкому (пункти 7.1-7.2).

07.06.2016 між Таїровською селищною радою (рада) та ТОВ «Кадор» (забудовник) підписано додаткову угоду № 1 до договору від 02.04.2007, відповідно до умов якої окремі пункти договору викладено у новій редакції.

Згідно з пунктом 1.2 договору від 02.04.2007 (у редакції додаткової угоди № 1 від 07.06.2016) забудовник виступає замовником будівництва житлового комплексу на земельних ділянках, що належать на праві приватної власності ТОВ «Кадор», розташованих на території Таїровської селищної ради в с. Мізікевича, ж/м «Дружний», масив 10, ділянки №№ 11, 12, 22, 24, 25, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34-2, 38, Овідіопольського району Одеської області.

Згідно з пунктом 3.2 договору від 02.04.2007 (у редакції додаткової угоди № 1 від 07.06.2016) замовник зобов`язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради та перерахувати до спеціального цільового фонду Таїровської селищної ради на спеціальний рахунок цільового фонду соціального розвитку Таїровської селищної ради, відкритий в Управлінні Державного казначейства України в Одеській області, грошові кошти як пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради у розмірі, що дорівнює 2 % (два відсотки) від загальної кошторисної вартості будівництва об`єктів.

Відповідно до пункту 3.3 договору від 02.04.2007 (у редакції додаткової угоди № 1 від 07.06.2016) розмір (величина) пайової участі замовника будівництва визначається відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виходячи із загальної кошторисної вартості будівництва багатоквартирних житлових будинків згідно з наданими замовником зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва житлових будинків по кожному об`єкту будівництва, після закінчення замовником будівництва та надання документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта з техніко-економічними показниками.

Грошові кошти у розмірі, визначеному пунктом 3.2 цього договору, визначаються шляхом складання та підписання сторонами розрахунків величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів по кожному об`єкту містобудування, що побудований замовником в межах земельних ділянок, визначених у пункті 1.2 договору, та є невід`ємними частинами договору від 02.04.2007 (пункт 3.3.1 договору від 02.04.2007 (у редакції додаткової угоди № 1 від 07.06.2016).

Відповідно до пункту 6.2 договору від 02.04.2007 зміни й доповнення до договору можуть вноситися тільки в письмовому вигляді за взаємною домовленістю, які є дійсними й обов`язковими після затвердження рішенням виконкому.

У пункті 1.5 додаткової угоди № 1 до договору від 02.04.2007 визначено, що вона набирає чинності після її підписання уповноваженими представниками сторін та затвердження рішенням Таїровської селищної ради.

На виконання пункту 6.2 договору від 02.04.2007, пункту 1.5 додаткової угоди № 1 рішенням Таїровської селищної ради від 31.05.2016 № 288-VII погоджено внесення змін до договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту від 02.04.2007, укладеного між виконкомом Таїровської селищної ради та ТОВ «Кадор», та затвердження додаткової угоди № 1 до договору та розрахунків величини пайової участі замовника будівництва.

Цим рішенням затверджено умови та зміст додаткової угоди № 1 до договору від 02.04.2007, розрахунок № 1 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є додатком № 2 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 № 288-VII, розрахунок № 2 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є додатком № 3 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 № 288-VII, розрахунок № 3 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є додатком № 4 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 №288-VII, розрахунок № 4 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є додатком № 5 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 №288-VII.

Крім того, між позивачем та відповідачем було підписано розрахунки № 5-9, якими з урахуванням інших додаткових угод було визначено розмір пайової участі замовника у будівництві об`єктів на земельних ділянках з іншими номерами.

Згідно з розрахунком № 1 розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі наданих замовником документів: пункту 10 акта готовності до експлуатації - житлового будинку № 3 (секції 1, 2, 3, 4) у житловому комплексі на земельних ділянках № 24, 25, від 17.03.2014, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ № 165140910300 від 01.04.2014, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 192 056 300,00 грн. Визначено величину пайового внеску у розмірі 2 %, встановлено строк для виконання грошового зобов`язання - до 31.12.2016.

Відповідно до розрахунку № 2 розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі наданих замовником документів: пункту 10 акта готовності до експлуатації - житлового будинку № 3 (секції 5, 6) в житловому комплексі на земельних ділянках № 24, 25, від 07.07.2014 № 19/07-14, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ № 165142030056 від 22.07.2014, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 146 613 300,00 грн. Визначено величину пайового внеску у розмірі 2 %, встановлено строк для виконання грошового зобов`язання - до 31.12.2016.

Розрахунком № 3 величину пайової участі визначено на підставі наданих замовником документів: пункту 10 акта готовності до експлуатації - житлового будинку № 3 (четверта черга будівництва, секції 7, 8, 9) в житловій будівлі на земельних ділянках № 24, 25, від 13.11.2014 № 24/14-14, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ № 165143290267 від 25.11.2014, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 152 045 600,00 грн. Визначено величину пайового внеску у розмірі 2 %, встановлено строк для виконання грошового зобов`язання - до 31.12.2016.

Згідно з розрахунком № 4 величина пайової участі здійснюється на підставі наданих замовником документів: пункту 10 акта готовності до експлуатації - житлового будинку № 2 (житлового комплексу на земельних ділянках № 11, 24, 25, 28, 30-33, 34-2, 38) від 02.03.2016 № б/н, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ № 165160841673 від 24.03.2016, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 191 339 500,00 грн. Визначено величину пайового внеску у розмірі 2 %, встановлено строк для виконання грошового зобов`язання - до 31.12.2016.

Крім того, між позивачем та відповідачем було підписано розрахунки № 5-9, якими з урахуванням інших додаткових угод було визначено розмір пайової участі замовника у будівництві об`єктів на земельних ділянках з іншими номерами.

Так, відповідно до розрахунку № 5 від 04.08.2017 розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі наданих замовником документів: пункту 10 акта готовності до експлуатації - житлового будинку за адресою: с. Мізікевича, ж/м «Дружний» , масив № 10, ділянка № 31, Овідіопольського району Одеської області від 06.07.2017 № б/н, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 193 561 200,00 грн. Визначено величину пайового внеску у розмірі 2 %, встановлено строк для виконання грошового зобов`язання - до 31.12.2017.

Згідно з розрахунком № 6 від 15.05.2018 розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі наданих замовником документів: пункту 10 акта готовності до експлуатації - житлового будинку за адресою: с. Лиманка, ж/м «Дружний», масив № 10, ділянка № 30, Овідіопольського району Одеської області від 29.04.2018 № б/н, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 219 554 300,00 грн. Визначено величину пайового внеску у розмірі 2 %, встановлено строк для виконання грошового зобов`язання - до 31.06.2019.

Відповідно до розрахунку № 7 від 04.02.2019 розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі наданих замовником документів: зведеного кошторисного рахунку загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - багатоквартирного 3-х секційного житлового будинку на території Таїровської селищної ради за адресою: с. Лиманка, ж/м «Дружний», масив № 10, ділянка № 31, 32, 38 Овідіопольського району Одеської області, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 358 754 200,00 грн. Визначено величину пайового внеску у розмірі 2 %, встановлено строк для виконання грошового зобов`язання - до 30.04.2019.

Розрахунком № 8 від 08.02.2019 визначено величину пайової участі на підставі наданих замовником документів: зведеного кошторисного рахунку загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - багатоквартирного житлового комплексу з приміщеннями соціального і торгового призначення на території Таїровської селищної ради за адресою: с. Лиманка, ж/м «Дружний», масив № 10 , ділянка № 29 Овідіопольського району Одеської області, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 219 176 100,00 грн. Визначено величину пайового внеску у розмірі 2 %, встановлено строк для виконання грошового зобов`язання - до 30.04.2019.

Згідно з розрахунком № 9 від 22.02.2019 величину пайової участі визначено на підставі наданих замовником документів: зведеного кошторисного рахунку загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - багатоквартирного житлового будинку на території Таїровської селищної ради за адресою: с. Лиманка, ж/м «Дружний», масив № 10 , ділянка № 11 , 12 Овідіопольського району Одеської області, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 384 346 800,00 грн. Визначено величину пайового внеску у розмірі 2 %, встановлено строк для виконання грошового зобов`язання - до 30.04.2019.

21.12.2016 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Кадор» укладено додаткову угоду № 2 до договору від 02.04.2007, за умовами якої пункт 3 розрахунків № № 1, 2, 3, 4 викладено у наступній редакції: « 3. Об`єднати фінансові зобов`язання Замовника по сплаті коштів пайової участі за Розрахунками №№ 1, 2, 3, 4, укладеними від 07 червня 2016 року за Договором, що загальною сумою становить 13 641 094, 00 (тринадцять мільйонів шістсот сорок одна тисяча дев`яносто чотири гривні, 00 копійок) гривень, які необхідно буде сплатити окремими частинами за реквізитами оплати, зазначеними у п. 3.3.1. Договору у визначеній сумі та у відповідні строки. Залишок суми становитиме 9 641 094,00 грн. Замовник зобов`язаний в строк до 31.12.2017 року сплатити залишок суми пайової участі за реквізитами, що зазначені п. 3.3.1. Договору».

15.05.2018 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Кадор» укладено додаткову угоду № 3 до договору від 02.04.2007, якою пункт 3.3.1 розділу 3 договору № б/н від 02.04.2007 викладено в наступній редакції: « 3.3.1. Грошові кошти у розмірі, визначеному пунктом 3.2. цього Договору, визначаються шляхом складання та підписання Сторонами Розрахунків величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пунктів по кожному об`єкту містобудування, що побудований замовником в межах земель тих ділянок, визначених пунктом 1.2. Договору, та є невід`ємними частинами Договору від 02.04.2007 року, та сплачуються Замовником за відповідними реквізитами оплати».

28.09.2018 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Кадор» укладено додаткову угоду № 4 до договору від 02.04.2007, якою пункт 3.3.1 розділу 3 договору № б/н від 02.04.2007 викладено в наступній редакції: « 3.3.1. Грошові кошти у розмірі, визначеному пунктом 3.2. цього Договору, визначаються шляхом складання та підписання Сторонами Розрахунків величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пунктів по кожному об`єкту містобудування, що побудований замовником в межах земельних ділянок, визначених пунктом 1.2. Договору, та є невід`ємними частинами Договору від 02.04.2007 року, та сплачуються Замовником за відповідними реквізитами оплати.»

Цією додатковою угодою № 4 визнано такою, що втратило чинність додаткова угода № 3 від 05.05.2018 до договору № б/н від 02.04.2007 і за взаємною згодою сторін всі інші умови договору б/н від 02.04.2007, зі змінами і доповненнями, внесеними сторонами відповідно до укладених додаткової угоди № 1 від 07.06.2016 та додаткової угоди № 2 від 21.12.2016, залишаються без змін.

У акті готовності об`єкта до експлуатації, складеного та підписаного 25.01.2021 за участю ТОВ «Кадор» та підрядників, міститься така інформація: найменування закінченого будівництвом об`єкта згідно з проектом - Будівництво багатоквартирного житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив № 10, ж/м «Дружний», діл. № 22 на території Таїровської селищої ради Овідіопольського району Одеської області, загальна кошторисна вартість будівництва складає 257 558, 5 тис. грн, у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи - 233 863, 2 тис. грн, витрати на машини, обладнання, інвентар - 23 685, 4 тис. грн (п. 10), вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію - 214 632, 1 тис. грн, у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи - 194 886,0 тис. грн, витрати на машини, обладнання та інвентар - 19 746, 2 тис. грн (п. 11), кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до _____ (містить незаповнене поле) укладеного ______ (містить незаповнене поле) договору, найменування органу місцевого самоврядування ______ (містить незаповнене поле), сплачено в повному обсязі відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019 (п. 12). На підставі зазначеного акта Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ № 123210421980 від 07.05.2021.

Відповідно до сертифікату ІУ 123210421980 від 07.05.2021 об`єкт будівництва має такі основні показники: назва об`єкта: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив №10, ж/м «Дружний», діл. № 22 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області»; місце розташування об`єкта: Одеська область, Одеський район, Таїровська територіальна громада, с. Лиманка, масив № 10, ж/м «Дружний», діл. № 22; дата початку будівництва - 07.08.2018; дата завершення будівництва - 03.11.2020; строк введення в експлуатацію - 29.04.2021; кошторисна вартість будівництва - 257 558 500 грн. Цей сертифікат оприлюднено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за посиланням: https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2556590672928835528/optype=100.

У розділі «Пайова участь» сертифікату ІУ 123210421980 від 07.05.2021 зазначено підставу для звільнення від сплати пайової участі: «Пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 року».

15.07.2021 на підставі звернення ТОВ «Кадор» щодо присвоєння адреси об`єкту будівництва (до прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію) Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради було прийнято рішення № 215 «Про присвоєння адреси об`єкту будівництва - багатоповерховому житловому будинку та дитячому садку за адресою: с. Лиманка. масив № 10, ж/м «Дружний», земельна ділянка № 22 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області», згідно з яким багатоповерховому житловому будинку була присвоєна адреса: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м «Дружний», вул. Жемчужна, буд. № 1Б; дитячому садку присвоєна адреса: Одеська область. Одеський район, с. Лиманка, ж/м «Дружний», вул. Жемчужна. буд. № 1-Е.

Таїровська селищна рада направила ТОВ «Кадор» претензію № 1 від 20.02.2025 щодо сплати коштів пайової участі у розвитку населеного пункту, а також пені, 3 % річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо об`єкта: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив № 10, ж/м «Дружний», діл. № 22 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області». Рада запропонувала протягом 14 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати на відповідний рахунок суму заборгованості в сумі 18 093 632,71 грн, які нараховані у зв`язку з порушенням відповідачем покладених законодавством обов`язків зі сплати коштів пайової участі у розвитку населеного пункту.

Відповідач у відповідь на претензію (лист. вх. №873/02-07 від 27.03.2025) підтвердив видачу йому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07.05.2021 сертифікату № ІУ123210421980 щодо відповідності закінченого будівництвом об`єкта житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив №10, ж/м «Дружний», діл. № 22 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Товариство не погодилося з визначеним радою в односторонньому порядку розрахунком пайової участі у розмірі 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва, що суперечить вимогам законодавства та умовам договору, а також зазначило, що 17.10.2019 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» виключено статтю 40 із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала сплату пайової участі замовника у розвитку населеного пункту, у зв`язку з чим відповідач вважає, що на час введення об`єкта будівництва в експлуатацію у товариства був відсутній обов`язок щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки будівельні роботи з будівництва об`єкта розпочались у січні 2020 року, відтак доданий до претензії розрахунок є протиправним та незаконним, а отже відмовило раді у задоволенні претензії та виконанні її вимог.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Таїрівської селищної ради про стягнення з ТОВ «Кадор» грошових коштів у загальній сумі 8 955 339,99 грн, з яких: 5 151 170,00 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі, 3 191 533,58 грн - інфляційні втрати та 612 636,41 грн - 3 % річних, обґрунтувавши вимоги невиконанням ТОВ «Кадор» обов`язку зі сплати грошових коштів як пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на користь Таїрівської селищної ради у зв`язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив №10, ж/м «Дружний», діл. № 22 на території Таїрівської селищної ради Одеської області.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив та мотивував рішення таким, зокрема:

- між позивачем та відповідачем на виконання умов договору склалися усталені правовідносини, за якими ТОВ «Кадор» (замовник) для розрахунку величини пайової участі надавав документи по кожному об`єкту містобудування окремо, а саме: акт готовності до експлуатації житлового будинку на земельних ділянках, визначених договором та додатковими угодами до нього, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видавався сертифікат із зазначенням загальної кошторисної вартості будівництва, з якої визначалася величина пайового внеску і встановлювався строк для виконання грошового зобов`язання, графік сплати внесків та відповідальність за його порушення;

- розрахунків, складених відповідно до порядку, визначеного договором, на підставі наданих замовником документів, зокрема щодо пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Таїровської селищної ради у зв`язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив №10, ж/м «Дружний», діл. № 22, матеріали справи не містять, як і не містять рішень про затвердження таких розрахунків Таїровською селищною радою зі встановленими строками та графіками сплати таких внесків та відповідальності за невиконання грошового зобов`язання;

- прокурор не довів належними та допустимими доказами факт ухилення відповідача від виконання грошового зобов`язання або іншої його недобросовісної поведінки, оскільки на виконання укладеного між сторонами договору грошове зобов`язання у вигляді розрахунку з визначенням величини пайового внеску і встановленням строку його виконання позивачем Таїровською селищною радою на підставі поданих відповідачем документів не сформовано, такий розрахунок з відповідачем не підписано, додатком до договору обов`язковим до виконання у визначений строк не оформлено, рішенням ради не затверджено, графіки оплати внесків не складено та не затверджено, а тому прострочення боржника за грошовим зобов`язанням не настало;

- зважаючи на дату завершення будівництва 03.11.2020, строк введення об`єкта в експлуатацію 29.04.2021, невжиття заходів щодо оспорення підстави для звільнення від сплати пайової участі на підставі пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ, зазначеної у розділі «Пайова участь» сертифікату ІУ № 123210421980 від 07.05.2021, Таїровська селищна рада своїми діями та/або бездіяльністю фактично погодилася, що обов`язок відповідача протягом 2020-2021 років сплатити кошти пайової участі, які мають бути сплачені до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, припинився в силу зазначеного Закону, оскільки пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію

Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишив без змін, проте навів власні мотиви для відмови в позові, а саме обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права держави в особі Таїрівської селищної ради, оскільки прокурор, посилаючись на безпідставність набуття відповідачем коштів, фактично заперечує належне виконання договору, проте такі доводи повинні оцінюватися саме у площині належного чи неналежного виконання договірного зобов`язання, а не позадоговірної відповідальності. Обрання прокурором неналежного способу захисту виключає можливість надання судом апеляційної інстанції оцінки обставинам справи по суті, тому суд відхилив доводи апеляційної скарги прокурора як такі, що не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи.

У поданій касаційній скарзі прокурор в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень послався на те, зокрема, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували, зокрема, положення розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, щодо обов`язку саме суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначення правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору; від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 16.09.2021 у справі № 909/815/20, щодо дійсності договорів про сплату пайової участі, які укладені до 01.01.2020 та продовження ними своєї дії до моменту їх повного виконання; від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 стосовно виконання обов`язків, які виникли у сторони з певного питання; від 22.09.2021 № 904/2258/20 стосовно того, що за умови встановлення судом наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів пайової участі, саме лише неправильне визначення позивачем правового акта, відповідно до якого здійснено розрахунок пайового внеску, не може бути підставою для відмови в позові про стягнення такого внеску; від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22 щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), а також порушили статті 236, 237 ГПК.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

Положеннями частини 1 статті 2 ГПК до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У статті 4 ГПК визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК).

За змістом частин 1, 2 статті 5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)].

Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 ГПК, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 1 статті 45 ГПК).

За усталеним підходом, сформованим у судовій практиці, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Порядок звернення до господарського суду встановлюють положення ГПК, частиною 1 статті 162 якого визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 3 статі 162 ГПК позовна заява повинна містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова від 05.07.2023 у справі № 910/1592/20).

Звертаючись до суду з позовом за захистом порушеного права, позивач відповідно до статті 162 ГПК пропонує (викладає) в позові правову кваліфікацію спору, зокрема формулює в ньому спосіб захисту, який, на його думку, забезпечить відновлення такого права. При цьому процесуальний закон не вимагає посилання на законодавчу норму, яка передбачає цей спосіб захисту або дозволяє його застосувати.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою класичного принципу «jura novit curia» («суд знає закон») (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК). Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22.

У свою чергу, якщо невідповідність способу захисту критеріям належності та ефективності призводить до відмови в задоволенні позовних вимог, то в разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові.

У такому разі спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінку предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке він зазначає в позовній заяві, здійснює суд, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/150/23).

У справі, що розглядається, зміст позовної заяви свідчить про те, що предметом позову прокурор визначив стягнення коштів пайової участі з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор визначив правові підстави позову - пункт 1 частини другої статті 11 ЦК, статті 530, 610 - 612, 625, 626, 627, 654, 1212, 1214 ЦК, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», а також послався на умови договору від 02.04.2007.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з того, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 904/3504/22, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також Закон № 3038-VI), яким урегульовано, зокрема, відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до статті 40 цього Закону, яка була чинною на час укладення договору у справі, що розглядається, та виникнення спірних правовідносин.

За змістом статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Водночас не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

01.01.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі також Закон № 132-IX), яким статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Згідно з пунктами 3, 4 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до внесених Законом № 132-ІХ змін з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 (частина перша пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ).

Укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком забудовника, який виникав у нього в силу статті 40 Закону № 3038-VI (у редакції, яка була чинною станом на момент укладення договору) (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 914/768/22).

З моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, на яку послався прокурор в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, висловила правову позицію, відповідно до якої з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, тоді як дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020. Зауважила також, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язку перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК.

У постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, на яку послався прокурор в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, наведено правовий висновок, за яким у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК.

Право на здійснення оплати коштів протягом певного періоду часу не є тотожним обов`язку з виконання зобов`язання, який настав (виник). При цьому приписи пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не передбачають анулювання обов`язку (звільнення від обов`язку) з оплати пайового внеску, який настав (виник) до 01.01.2020 на підставі укладеного правочину, і з виникненням якого пов`язується подальше прострочення виконання зобов`язання та його наслідки (постанова Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 909/815/20, на яку послався прокурор в касаційній скарзі).

У справі, що розглядається, обмежившись посиланням на обрання прокурором «неправильного» способу захисту при зверненні до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наведені норми права та висновки Верховного Суду, належним чином не встановив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню при вирішенні спору, не надав жодної правової оцінки доводам прокурора щодо суті спору та висновків суду першої інстанції, які стали підставою для відмови в позові.

При цьому суд апеляційної інстанції з огляду на предмет і підстави позову, а також обставини, які входять до предмета доказування у вирішенні такого спору, у тому числі в контексті належного способу захисту у таких правовідносинах, не зазначив у постанові та не надав належної правової оцінки тому, - чи є чинним договір від 02.04.2007 про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, в тому числі, ураховуючи пункти 7.1, 7.2 цього договору; - які об`єкти збудовані і скільки, початок їх будівництва, готовність їх до експлуатації та введення в експлуатацію на земельних ділянках у цій справі; - чи виконаний відповідачем повністю або частково обов`язок з оплати пайового внеску у зв`язку із будівництвом відповідного об`єкта у визначений договором термін; - з якого часу зобов`язання з оплати відповідачем пайового внеску у зв`язку із будівництвом зазначеного об`єкта вважається простроченим та які правові наслідки невиконання або неналежного виконання зобов`язання (якщо останнє має місце) відповідачем.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою.

При цьому наведена скаржником підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, знайшла своє підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору було порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, неправильно застосовано норми матеріального права, цей суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з обранням прокурором неналежного способу захисту порушеного права держави в особі органу місцевого самоврядування.

Порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах, передбачених статтею 300 ГПК, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 у справі № 916/1845/25 скасувати.

3. Справу № 916/1845/25 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко