Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №490/6338/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/27/2026 Справа № 490/6338/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі Центральний районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Гуденко О.А., за участі секретаря судового засідання Романової К.Т., без участі сторін, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови №504 від 18.07.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.В обґрунтування вимог позивач вказав наступне.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що 09 липня 2025 року на блокпосту в місті Южноукраїнськ, особами, які там знаходились за допомогою поліціянтів позивача було доставлено до відповідача. При цьому, позивач звертає увагу на те, що він ніколи не знаходився на обліку у відповідача. Протягом 8 днів до 17 липня 2025 року позивача перідично переміщували то до ІНФОРМАЦІЯ_2 , то до різних військових частин. 17 липня 2025 року через те, що позивач мав при собі документи, які свідчать про те, що унього на утриманні знаходиться батько, його відпустили з незаконного утримання. 28 липня 2025 року позивачем було отримано поштою оскаржувану постанову №504 від 18 липня 2025 року, зі змісту якої вбачається, що з 27 червня 2025 року позивач є порушником військового обліку, так як не прибув вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних та проходження ВЛК.

Разом з тим, позивач стверджує, що, вказані в оскаржуваній постанові норми права не стосуються викладеним обставинам і обов`язків відповідача. Яка саме частина, пункт, абзац ст.ст.1,2,3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" стосується або була порушена позвичем незрозуміло. Так само не зрозуміло, у який спосіб позивач порушив абз.2 ч.1 ст.22 України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", якщо його відповідач ніколи не викликав так само є незрозумілим. Позивач ніколи не був на обліку у відповідача. Відповідачем було пропущено строки на притягнення до адміністративної відповідальності за неоновленя даних, оскільки відповідно до п.п.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-ІХ, було встановлено, що протягом 60 днів з дня набрання чинності цього закону (в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року) військовозобов`язані мали уточнити свої адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти, та інші персональні дані. Отже 17 липня 2025 року сплив річний термін притягнення до адміністративної відповідальності. Позивича ніяким способом не було викликано на розгляд його справи, отже вона була розглянути з істотним порушенням права на захист. Чому відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не врахував примітку до ст.210 КУПАП про можливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи лишається незрозумілим. Коли позивач не прибував до відповідача і чому саме до нього, не перебуваючи у нього на обліку без поважних причин з вказаної постанови зрозуміти не можливо. Чому позивач є порушником обов`язку явки до відповідача саме з 27 червня 2025 року взагалі не зрозуміло.

Отже, враховуючи вищевказане, позивач вважає, що він був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке він не вчиняв. Вказане свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 13.08.2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

31.10.2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки 09.07.2025 гр-н ОСОБА_1 був доставлений працівниками Національної поліції до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 як порушник військового обліку, оскільки з 27.06.2025 р. ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку в зв`язку з тим, що він не прибув вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії. Зазначене вказує, що ОСОБА_1 під час дії особливого періоду порушив вимоги частин 1,2,3 статті першої Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацу другого ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Також представник відповідача стверджує, що матеріали справи – протокол №51 від 09.07.2025 р. щодо ОСОБА_1 , електронна облікова картка військовозобов`язаного ОСОБА_1 з АІТС «Оберіг» містять відповідні докази того, що ОСОБА_1 не прибув своєчасно до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 та не уточнив персональні дані як громадян, що перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний, чим скоїв правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП – вчинення порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

За такого, сторона відповідача просила відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з їх безпідставністю.

Ухвалою суду від 22.12.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Розпорядженням №240 від 13.02.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя №101/0/15-26 від 22 січня 2026 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Центрального районного суду м.Миколаєва у зв`язку з поданням заяви про відставку», наказу голови Центрального районного суду м.Миколаєва №4-0с/тр від 22 січня 2026 року про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_2 .

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді від 06.03.2026 року прийнято до провадження даний адміністративний позов, призначено судове засідання з розгляду по суті.

09.06.2026 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що наведені представником відповідача доводи не спростовують обгрунтованість та законність позовних вимог. Вказав, що доданий до відзиву протокол про адміністративне правопорушення не містить підписів позивача, оскільки був складений тільки під судове засідання, та, відповідно, є сфальсіфікованим.

Також позивачу незрозуміло яких саме особистих даних не вистачало відповідачу та чому він є порушником обов`язку явки до відповідача саме з 27 червня 2025 року. Щодо непроходження ВЛК зазначає, що жодного виклику для проходження ВЛК, жодного направлення на проходження ВЛК відповідач йому не вручав. На підставі наведеного просить відхилити відзив представника відповідача та наполягаємо на задоволенні заявлених позивних вимог у повному обсязі.

Сторони до судового засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін.

Проаналізувавши аргументи сторін наведені ними в позові та відзиві, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

09.07.2025 року інструктором ВРК ІНФОРМАЦІЯ_7 молодшим сержантом ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , було складено протокол №51 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Зі змісту протоколу вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_9 та має військове звання «рядовий». 09.07.2025 р. громадянин ОСОБА_1 був доставлений співробітниками Національної поліції до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 як порушник військового обліку з метою уточнення облікових даних. 3 27.06.2025 року громадянин ОСОБА_1 є порушником ВО так як не прибув вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії. Зазначене вказує, що громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду порушив вимоги частин 1,2,3 статті першої Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацу другого частини першої статі 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Таким чином, не прибувши до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 та не уточнивши Як свої персональні дані Як громадянин, що перебуває на військовому обліку військовозобов`язаний, громадянин ОСОБА_1 скоїв правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Відповідальність за дане правопорушення передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Також, в даному протоколі роз`яснено змість ст. 63 Контитуції України, права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. "18" липня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 адресою: АДРЕСА_1 , кабінет № 1.

В даному протоколі містить запис про те, що від пояснення та/або підписання протоколу порушник відмовився у присутності свідків, що завірено їх підписом.

18.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_4 складено Постанову №504 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, згідно якої, на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 грн за скоєне адміністративне правопорушення, описане в протоколі №51 від 09.07.2025 року.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Частинами 1, 3 статті 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку -тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та незараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-закордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Згідно із абзацом 3 пункту 16 Порядку №1487 персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно пункту 4 Порядку №1487 завданнями військового обліку є: утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання вт інтересах оборони та національної безпеки держави; своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

За пунктом 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Пунктом 23 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад", через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи. Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Згідно додатку 2 до Порядку №1487 від 30.12.2022 "Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Частина третя статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період у виді штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч.5 ст.5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «;Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Суд зазначає, що реєстр «Оберіг» – це проєкт Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів, електронна база даних для зберігання інформації, потрібна для ведення військового обліку.

З наданої позивачем електронної облікової картки з АІТС «Оберіг» військовозобов`язаного ОСОБА_1 вбачається, що в системі містяться персональні дані військовозобов`язаного, а також зазначено військове звання «Рядовий», відомості про медичний огляд «06.11.1992 р.» та відмічено ступінь придатності «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

У вказаній обліковій картці адреса місця реєстрації (проживання) вказана з 09.07.2025 р. 13:41 АДРЕСА_2 .

Однак, як вбачається з Довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 24.09.1999 року. Дані щодо зміни позивачем адреси місця проживання матеріали справи не містять.

Разом з тим, з наданих відповідачем копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей останнього в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося, а надана відповідачем роздруківка інформації про порушення ВО не є таким доказом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За приписами абз. 9 та 12 ч.3 ст. 22 Закону №3543-XII у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються, зокрема, мету виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Виходячи з приведених вище приписів Закону №3543-ХІІ, вбачається, що територіальному центру комплектування та соціальної підтримки надано право викликати повісткою громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції, чинній з 29.06.2024 згідно з постановою КМУ № 747 від 25.06.2024), повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Згідно з абз.2, 3 п.34 Порядку (в редакції, чинній з 27.08.2024 згідно з постановою КМУ № 951 від 16.08.2024) у разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Згідно з п п.2 п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що повістка про виклик ОСОБА_1 для уточнення даних та направлення для проходження медичного огляду була сформована, що така повістка надсилалася ОСОБА_1 і за якою адресою, поштового рекомендованого повідомлення про вручення цієї повістки, чи рекомендованого поштового листа, який повернувся без вручення матеріали справи також не містять.

Отже матеріали справи не містять доказів того, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність з`явитися до ТЦК та СП на визначену дату. На підставі викладеного, суд вважає недоведеним факт належного оповіщення про виклик ОСОБА_1 , щодо необхідності з`явитися для уточнення даних та проходження ВЛК.

Відповідно до позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, Верховний Суд вважає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов`язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Суд оцінив відповідні аргументи позивача, і встановив, що у справі відсутні докази вручення позивачу повістки, відповідно до якої позивачу належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення облікових даних, як це передбачено пунктом 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період. Не надано докази правомірності притягнення позивача за ст. 210-1 КУпАП при наявності персональних даних військовозобов`язаного в системі «Оберіг». Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки така позиція не узгоджуватиметься із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення.

У даному випадку відповідач такого обов`язку не виконав, оскільки до суду не подав жодного доказу, який би підтверджував факт вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, законність процедури притягнення та дотримання вимог процесуального закону.

На підставі викладеного у сукупності суд доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_10 , як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, за яке на нього оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення накладено штраф в сумі 17000,00 грн. Це означає наявність підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, постанова № 504 від 18.07.2025 є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закриттю. Це відповідає п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, яка прямо дозволяє суду скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

За такого, всебічно дослідивши обставини справи, а також надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями ч.1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні з позовною заявою сплатив судовий збір у сумі 484,48 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, необхідно стягнути на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 48, 77, 243 246, 250, 255, 286, 292, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 504 від 18 липня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 грн. 48 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Гуденко