Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №490/3309/23 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/3309/23

н\п 2/490/80/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді – Чулуп О.С. за участю секретаря судового засідання – Правник А.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на утримання житлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину всіх витрат, які були понесені у зв`язку зі сплатою за житлово-комунальні послуги та послуги по утриманню житлового приміщення – житлового будинку АДРЕСА_1 , що складає 26 649 гривень 25 коп.

В обгрунтування позову позивач вказує, що 01 жовтня 2020 року, на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_3 , позивачка набула у власність 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частка належить відповідачці ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54152414 від 21.09.2020 року (зміна адреси) та свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 31.08.2011 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету ММР №675 від 24.06.2011 року житловому будинку по АДРЕСА_1 надано нову адресу – АДРЕСА_1 , але дані за особовими рахунками підприємств – надавачів комунальних послуг колишніми власниками не оновлювалися.

Позивач вказує, що станом на 01.10.2020 року, коли позивачка набула у власність 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , існувала заборгованість за спожиті комунальні послуги, а саме за:-електропостачання – 12 747, 28 грн-спожитий природний газ – 4 192 грн (ТОВ «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ») яку позивачка повністю погасила власними коштами. Також по день звернення до суду позивачем було сплачено заборгованість за спожитий природний газ, за електропостачання – 9 953, 72 грн- послуги розподілу (доставки) природного газу – 378 грн- за спожитий природний газ - 20 131 грн.

Позивач зазначає, що порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 між його співвласниками не встановлювався, частка позивачки ОСОБА_1 не виділена в натурі, окремі для кожного договори на споживання комунальних послуг не укладались, в будинку встановлений один електролічильник, один газовий лічильник, один газовий котел, яким опалюється цілий житловий будинок, щоб підтримувати його в належному технічному та санітарному стані. Відповідач за період з 2020-2023 року не проводила жодної оплати по утриманню житла, так само і на сьогоднішній день між сторонами не досягнуто жодної згоди щодо відшкодування витрат на утримання будинку, тому, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду із даним позовом.

Представник позивача надала заяву в якій просить розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача надав заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності, проти задоволенні позову заперечує. У відзиві на позов представника відповідача зазначив, що дійсно згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.08.2011 року виданого на підставі рішення ВК ММР від 26 серпня 2011 року власником частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності є ОСОБА_2 . Вказує, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва договір дарування укладений 01.10.2020 року між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем. Вказує, що відповідач ОСОБА_2 не може вселитись в будинок, так як ОСОБА_1 здала будинок в оренду військовослужбовця. Крім того вказує, що в матеріалах справи наявні квитанції про сплату коштів за житлово-комунальні послуги від мені ОСОБА_3 , а не від ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

А згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18), від 18 серпня 2020 року № 703/2200/15.

Судом досліджено рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 червня 2011 року згідно якого житловому будинку по АДРЕСА_1 надано нову адресу: АДРЕСА_1 .

Судом досліджено договір дарування від 01.10.2020 року згідно якого ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Судом досліджено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.10.2020 року згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на частку будинку АДРЕСА_1 .

Судом досліджено квитанції згідно яких ОСОБА_1 сплатила кошти за електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: квитанцію від 11.02.2021 року на суму 1215 грн., квитанцію № 11 від 26.07.2022 року на суму 6000 грн., квитанцію від 29.07.2022 року на суму 498,50 грн., квитанцію № 0.0.2700330773.1 від 10.10.2022 року на суму 2674 грн., квитанцію № 0.0.27740744431 від 13.12.2022 року на суму 3186 грн., квитанцію № 53 від 30.08.2022 року на суму 2535 грн., квитанцію № 182 від 02.02.2023 року на суму 1893 грн., квитанцію № 181 від 02.02.2023 року на суму 1170 грн., квитанцію № 13 від 20.04.2023 року на суму 2255 грн., квитанцію № 12 від 20.04.2023 року на суму 1282 грн.

Судом досліджено квитанції згідно яких ОСОБА_1 сплатила кошти за газопостачанння та спожитий газ, а саме квитанцію від 10.10.2022 року на суму 1000 грн., квитанцію від 14.12.2022 року на суму 126 грн., квитанцію № 179 від 02.02.2023 року на суму 126 грн., квитанцію від 14.12.2022 року на суму 3764 грн.

Таким чином судом встановлено, що всього ОСОБА_1 сплатила кошти за житлово-комунальні послуги на суму 27724,50 грн.

За такого з відповідача як співвласника майна підлягає сплаті частина вартості цих витрат, що становить 13862,25 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення боргу за іншими квитанціями, то суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог в даній частині слід відмовити, оскільки з поданих позивачем квитанцій вбачається, що платником за ними є ОСОБА_3 , а не позивач, а тому у останньої відсутні підстави для стягнення з відповідача на її користь коштів сплачених ОСОБА_3 за надання житлово-комунальних послуг.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що відповідач не могла вселитись до спірного будинку, оскільки належних доказів того не надано.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4020 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, детальний опис робі, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги.

Так позивачем долучено до матеріалів позову квитанцію до прибуткового касового ордера № 10-19/04-2023 від 10.04.2023 року на суму 4020 грн., ордер про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги.

За такого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу про пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 2145,87 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 573,08 грн.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 282, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені кошти за житлово-комунальні послуги по утриманню житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 13862,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2145,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 573,08 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя