Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №479/779/24 — Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/779/24

1-кп/479/28/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2026 року с-ще Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ;

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024152290000066 від 30 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , громадянин України, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 27 червня 2000 року, має неповну середню освіту, пенсіонера, не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/22 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IХ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та в останнє продовжено Указом Президента України №49/2024 від 05 лютого 2024 року, затвердженим Законом України №3564-ІX від 06 лютого 2024 року "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", з 05.30 год. 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

30 березня 2024 року, в умовах воєнного стану, у ОСОБА_5 повторно виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, маючи ціль на незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_6 , таємно, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає та розуміючи, що його дії залишились непомітними, близько 10:00 год. проникнув з території городу, відчинивши дерев`яну хвіртку, на територію домогосподарства ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після чого викрав звідти наступні речі, а саме: металевий візок, вагою 13,60 кг., металевий корпус від дитячого візку, вагою 10,60 кг. та магазинний металевий візок "Таврія В" та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_8 матеріального збитку на суму 5101 грн..

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, беззастережно підтвердив усі обставини, викладені в обвинувальному акті, та щиро розкаявся у вчиненому.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просив призначити покарання на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку прокурора, потерпілого, обвинуваченого, роз`яснивши останньому зміст положень ч.3 ст.349 КПК України, переконавшись у правомірності застосування цих норм, правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, а також відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Суд ухвалив обмежитися дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та повністю відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим суд визнає їх достовірними та кладе в основу вироку.

Відповідно до положень ч.3 ст.337 КПКУ, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до пред`явленого обвинувачення, дії обвинуваченого ОСОБА_3 за епізодом таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 , яке мало місце 30 березня 2024 року, стороною обвинувачення кваліфіковані за ознакою повторності.

Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року кримінальне провадження, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024152290000066 від 30 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України по епізоду викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 , яке мало місце 29 березня 2024 року, на загальну суму 1017,50 грн., закрито на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, в зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння.

Тому суд, виключає із пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення за епізодом таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 , яке мало місце 30 березня 2024 року, кваліфікуючу ознаку "повторність".

У зв`язку з вищевикладеним, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого діяння та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується положеннями ст.65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують, а також сімейний і майновий стан особи.

Аналізуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд встановив, що він вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, під наглядом у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, пенсіонер.

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, дотримуючись принципів законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи положення ч.2 ст.50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч.4 ст.185 КК України, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст.75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених положеннями ст.76 КК України, позицію потерпілого, який не заявляв претензій до обвинуваченого.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст.100 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному провадженні не затримувався, запобіжний захід відносно нього не обирався.

Керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк - 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ч.ч.1, ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Миколаївського апеляційного суду через Кривоозерський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

СУДДЯ: