Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №471/1040/25 — Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/1040/25

Провадження №2/471/73/26

Номер рядка звіту 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"24" липня 2026 р.Братський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді – Жили Н.М.,

з участю секретаря судового засідання – Холоденко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Братське Вознесенського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Крозиревич О.С. звернулася до суду з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з відповідачем перебували у шлюбі з 23.12.1995 року, який розірвано рішенням суду. В період шлюбу подружжя разом за спільні кошти придбало житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та легковий автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Але при реєстрації права власності та в договорі куплі-продажу будинку та автомобіля був вказаний власником тільки відповідач. У нотаріуса оформити договір поділу спільного майна подружжя відповідач не бажає, тому позивач вимушена звернутися до суду в зазначеною позовною завою. Просить суд визнати житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та легковий автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку з господарським спорудами і будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , як таке, що набуто у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя; визнати за ОСОБА_2 право власності на частку житлового будинку з господарським спорудами і будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , як таке, що набуто у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку легкового автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 як таке, що набуто у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя; визнати за ОСОБА_2 право власності на частку легкового автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 як таке, що набуто у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя; судові витрати залишити за позивачем.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, однак в матеріалах справи наявна заява, в якій остання просить суд розглянути справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. № 67).

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, причину неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судовими повістками, надісланими йому рекомендованими листами з повідомленням за зареєстрованим місцем проживання, однак листи повернулися на адресу суду з зазначенням на конвертах причини повернення – «адресат відсутній», що відповідно до пункту 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України свідчить про вручення повісток в день проставлення у поштовому повідомленні таких відміток (а.с. № 60, 65, 71, 80). За таких обставин суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Така правова позиція викладена у постанові ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22).

Відповідач відзив на позов не подав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; в судове засідання не з`явився без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позовну заяву, позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає можливим ухвалити у вищевказаній цивільній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Під час розгляду справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 23 грудня 1995 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Шевченківською сільською радою Братського району Миколаївської області за актовим записом № 03 (а. с. № 6).

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, рішення набрало законної сили 09 січня 2026 року (а. с. № 74-76).

В період шлюбу подружжям за спільні кошти було придбано наступне майно: житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (до зміни адміністратино-територіального поділу України – Братського) району Миколаївської області; легковий автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією Договору №3-28 купівлі-продажу від 28.02.2001 року, зареєстрованого Універсальною товарною біржею «РіКо-Альянс» 28.02.2001 року за №3-28, копією рішення Братського районного суду Миколаївської області від 23.12.2019 року, яким вказаний договір визнаний дійсним, копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. № 7, 10, 11-12, 18). При реєстрації вказаного майна власником був вказаний відповідач ОСОБА_2 ..

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною третьою ст. 368 ЦК України також передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Частиною першою ст. 70 СК України регламентовано, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що цей спір вирішено на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач до суду не прибув, будь-яких доказів на спростування презумпції спільності права власності на майно, набуте за час шлюбу із позивачем, не надав.

Крім цього, згідно положень ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.

Така правова позиція викладена у постанові ВС КЦС від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18.

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що вищевказані житловий будинок та легковий автомобіль були придбані за час перебування сторін у шлюбі, презумпція спільності права власності подружжя на житловий будинок та автомобіль відповідачем не спростована шляхом доказування того, що це майно є його особистою приватною власністю, зазначене майно не є таким, що виключене з цивільного обороту, а відтак суд дійшов висновку про те, що спірне майно (будинок та автомобіль), набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, у якому частки чоловіка та дружини є рівними.

Слід зазначити, що за наслідками розгляду справи, виходячи із аналізу наявних у суду доказів, не встановлено істотних обставин, які б зумовили відступ від засади рівності часток подружжя ч. 2 ст. 70 СК України.

Також не встановлено судом домовленості між сторонами щодо іншого розміру часток при поділі майна чи наявності укладеного між ними шлюбного договору.

Згідно ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За вищевказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач в позовній заяві просить суд судові витрати залишити за нею.

Керуючись ст. ст.60, 61, 63, 68, 69, 70 СК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, ст. ст. 4, 10-13, 76, 81, 83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити.

Визнати житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та легковий автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як таке, що набуто у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як таке, що набуто у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку легкового автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , як таке, що набуто у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку легкового автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , як таке, що набуто у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Жила Н. М.