Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №467/933/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/933/26

3/467/239/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрована і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості по притягнення до адміністративної відповідальності,утому числі й протягом року, відсутні,

за ч.1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Суть висунутого поліцією обвинувачення

07 липня 2026 року о 12 год. 15 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи по вул. Набережній, 105 в с. Воєводське Первомайського району, здійснювала роздрібну торгівлю тютюновими виробами марки «Compliment» без марок акцизного податку за ціною 70,00 грн. кожна, чим порушила вимоги п.9 ст. 65, п. 11 ст. 79 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу тютюнових виробів» та п.226.5 ст. 226 Податкового кодексу України.

Дії ОСОБА_1 , за таких обставин, кваліфіковані уповноваженою особою поліції за ч.1 ст. 156 КУпАП.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, викликалась у нього шляхом направлення судової повістки за указаної у справі адресою, причин неявки не вказувала, заяв і клопотань не направляла.

Суд, з огляду на таке, ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, згідно яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді такого роду справ не є обов`язковою, вважав за можливе прийняти рішення по суті справи за відсутності такої особи.

Тому суд перейшов до вирішення справи по суті і перевірки обставин, що регламентовані ст. 280 КУпАП.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

За наслідками аналізу змісту протоколу у частині суті правопорушення, що у ньому викладена, суд дає негативну відповідь на це питання, зокрема, виходячи із такого.

Відповідальність за ч.1 ст. 156 КУпАП у разі встановлення факту роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Визначення роздрібної торгівлі міститься у п.76 ч.1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Це, зокрема, діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування.

Більш того, п.51 ч.1 ст.1 вказаного Закону дає визначення місця роздрібної торгівлі. Так, місце роздрібної торгівлі - місце реалізації товарів (продукції), у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, в якому проводяться розрахункові операції, або місце реалізації товарів (продукції), з якого здійснюється їх відвантаження для подальшої доставки до кінцевих споживачів. Проведення розрахункових операцій у такому місці роздрібної торгівлі здійснюється через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, програмні реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у передбачених законодавством випадках - із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформлюється через них продаж інших товарів. Торговельна площа місця роздрібної торгівлі алкогольними напоями, крім пива та/або сидру і перрі (без додавання спирту), та/або збродженими напоями, одержаними виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 % об. (без додавання спирту) має становити не менше 20 метрів квадратних.

За ч.1 ст.23 вказаного Закону роздрібну торгівлю тютюновими виробами та/або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюють суб`єкти господарювання за наявності у них однієї з таких ліцензій: на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.

Очевидно, що роздрібну торгівлю тютюновими виробами можуть здійснювати виключно суб`єкти господарської діяльності за наявності у них відповідних ліцензій.

Тоді як ліцензія – це право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності ( п.40 ч.1 ст.1 Закону).

То перед тим, як складати протокол за ч.1 ст.156 КУпАП, потрібно встановити факт того, що особа є суб`єктом господарювання і має відповідну ліцензію.

Баз встановлення цих фактів, а тим більше за їх відсутності поліція не мала ніякого права складати протокол про учинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП.

Бо роздрібною торгівлею тютюновими виробами займаються виключно суб`єкти господарювання за наявності у них ліцензії і саме до них закон висуває вимогу здійснювати таку торгівлю тютюновими виробами з марками акцизного податку.

ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання і не може займатися роздрібною торгівлею тютюновими виробами і не має обов`язку продавати їх з марками акцизного податку.

Принаймні, протилежного перед судом поліція не довела.

У цьому контексті суд вкотре зазначає про таке.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони.

Суб`єкт адміністративного правопорушення - це фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення проступку віку, з якого настає адміністративна відповідальність.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП передбачає дії суб`єкта підприємницької діяльності щодо порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами без ліцензії або марок акцизного збору.

Суб`єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП можуть бути працівники торгівлі, громадського харчування, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях.

Тобто, з вищевказаного вбачається, що адміністративна відповідальність за ч.1 ст. ч.1 156 КУпАП настає для працівників підприємств, яка здійснюють торгівлю, а не для будь-яких інших осіб.

Між тим, жодні дані про те, що особа у відношенні якої складено протокол, є працівником підприємства і здійснювала продаж сигарет у місцях роздрібної торгівлі, в матеріалах справи відсутні.

Тобто, ОСОБА_1 не вчинла правопорушення, передбачене ч.1 ст. 156 КУпАП, бо не є його суб`єктом і, апріорі, не може його вчинити.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Суд позбавлений можливості зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 , складання протоколу ще не свідчить про винуватість особи.

Тоді як поліція не надала ніяких доказів того, що ОСОБА_1 є суб1єктом господарювання і що вони, тим самим, може бути суб`єктом інкримінованого їй правопорушення.

Тим самим, ані протоколі, ані письмові пояснення самої ОСОБА_1 разом із фактом вилучення у неї т тютюнових виробів не вказують на факт учинення нею правопорушення.

Відповідно, вина особи не доведена у цій справі.

Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (постанова ВС від 09 серпня 2019 року у справі № 760/20247/16-а).

З урахуванням того, що відповідно до частини першої статті 9, 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності (постанова ВС від 25 травня 2021 року у справі № 383/1120/16-а (2-а/383/4/17).

Звідси, суд вказує, що ОСОБА_1 не винна у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП, і кваліфікація її дій є неправильною.

Це виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за цією нормою.

Суд вкотре безрезультатно вказує, що такі дії, які описані у протоколі, охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 156 КУпАП.

Але суд самостійно перекваліфікувати їх змоги не має з урахуванням рішень ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016) про те, що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому це провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, бо суд однозначно встановив відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

Судовий збір не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , бо вона у цій справі не піддається адміністративному стягненню.

Захід забезпечення цього провадження у виді вилучення речей належить скасувати із їх поверненням володільцю згідно із вимогами ст.ст. 260, 265 КУпАП.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 245, 251, 247, 283,284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 156 КУпАП – закрити на підставі п.1 ст. 247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у її діях складу цього правопорушення.

Захід забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення у виді вилучення речей – скасувати.

ОСОБА_3 вилучені у неї 10 (десть) пачок сигарет марки «Compliment» .

Попередити ОСОБА_1 , що у разі вчинення дій, пов`язаних із торгівлею тютюновими виробами з рук, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, у тому числі й за місце свого проживання, її дії за наявності для того підстав можуть бути кваліфіковані за ч.3 ст. 156 КУпАП і вона може бути притягнута до адміністративної відповідальності згідно із законом.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Суддя Ірина Явіца