Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №127/24824/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24824/26

Провадження № 3/127/4926/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2026 о 12.27 год по вул. М. Приймаченко, 8 в м. Вінниці ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Ford, р.н. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, допустив наїзд на припаркований автомобіль марки Nissan, р.н. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Після цього, ОСОБА_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), яка мала місце 27.06.2026 о 12.27 год по вул. М. Приймаченко, 8 в м. Вінниці, самовільно залишив місце події.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про вручення судової повістки у формі смс-повідомлення.

Вирішуючи питання щодо можливості здійснення судового розгляду за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує, що останній про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення був обізнаний, про що свідчить відмітка у протоколі, згідно з якою повідомив, що пояснення надасть у суді. Судом були вжиті належні та достатні заходи, спрямовані на повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про час та місце судового розгляду справи. Тому суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальнсті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції статті 124 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху (далі – ПДР), що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Слід звернути увагу, що зазначена норма є бланкетною.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 10.9 ПДР.

Зі змісту пункту 10.9 ПДР випливає, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

До протоколу про адміністративні правопорушення суду надана схема місця ДТП, відповідно до якої зафіксоване розташування транспортного засобу марки Nissan, р.н. НОМЕР_2 (далі – Схема), рапорт поліцейського (далі – Рапорт), письмові пояснення ОСОБА_2 (далі – Пояснення), диск із записом з камер спостереження (далі – Запис).

Аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що в судовому засіданні підтверджений факт недотримання ОСОБА_1 вимог пункту 10.9 ПДР, зміст якого наведений вище. Саме тому, на переконання суду, його діяння охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, за ознаками порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Окрім цього, суд встановив, що ОСОБА_1 після ДТП залишив місце події. Разом з тим, підпунктом «а» пункту 2.10 ПДР визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до підпункту «в» пункту 2.10 ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.

Зі змісту визначення, наданого у пункті 1.10 ПДР, випливає, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Тому суд вважає, що діяння ОСОБА_1 також охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КпАП, за ознаками залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення ним нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує таке.

Згідно з наданими суду матеріалами ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху притягнутий не був. Разом з тим, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки суду завчасно та належним чином суд не повідомив. У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 у судові засідання суд був позбавлений можливості вирішити питання щодо наявності обставин, які пом`якшують його відповідальність. Надані ж суду матеріали про наявність таких обставин не свідчать. Отже, аналізуючи надані суду матеріали, зважаючи на те, що ОСОБА_1 допустив грубі порушення вимог ПДР, надані суду матеріали свідчать, що ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив, що може свідчити про можливість вчинення ним нових порушень в майбутньому. Саме тому з метою попередження вчинення ОСОБА_3 нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом. При цьому згідно з приписами частини другої статті 36 КпАП, до останнього необхідно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 124, 122-4, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до приписів частини другої статі 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 2 (два) роки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: