Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №904/2856/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2856/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Разумовської Регіни Ільясівни, село Любарці Бориспільського р-ну Київської області

до Фізичної особи-підприємця Даніної Олесі Владиславівни, м. Дніпро

про стягнення 12697,88 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Разумовська Регіна Ільясівна через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Даніної Олесі Владиславівни 12697,88 грн, з яких: 9289,22 грн - інфляційні втрати, 3408,66 грн - 3% річних.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі № 904/1887/25, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2026.

Розгляд справи позивач просив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк та на час ухвалення цього рішення не скористався.

Ухвала суду від 19.05.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача в ЄСІКС 19.05.2026 о 17:52 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою та свідчить про обізнаність відповідача щодо судового провадження у справі (а.с. 42).

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі №904/1887/25 (суддя Васильєв О.Ю.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2026, позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача – Фізичної особи-підприємця Даніної Олесі Владиславівни на користь позивача – Фізичної особи-підприємця Разумовської Регіни Ільясівни 108 000,00 грн заборгованості, 4 429,48 грн 3% річних; 18 096,07 грн інфляційних втрат.

Загальна сума стягнення за судовим рішенням у справі № 904/1887/25 склала 130 525,55 грн.

При цьому заявлені позивачем інфляційні втрати в сумі 18 096,07 грн стягнуті судом за період з грудня 2023 року по березень 2025 року, а 3% річних у сумі 4 429,48 грн - з 04.12.2023 по 16.04.2025.

Рішення обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків з поставки товару (клена гостролистого "Глобозум") після отримання від позивача попередньої оплати за товар на підставі платіжної інструкції № 139 від 31.08.2023 на суму 108 000,00 грн.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі № 904/1887/25, яке набрало законної сили 10.04.2026, видано відповідний наказ від 21.04.2026.

Наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі № 904/1887/25 пред`явлено стягувачем до виконання, за наслідком чого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Астаркіною Євгенією Павлівною винесено постанову від 05.05.2026 про відкриття виконавчого провадження № 80924216 (а.с. 27).

У межах виконавчого провадження № 80924216 приватним виконавцем стягнуто з боржника та перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 130 525,55 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківською випискою за період 05.05.2026 по 05.05.2026 та платіжною інструкцією № 740 від 05.05.2026 з призначенням платежу "ВД № 904/1887/25; 21.04.2026; Даніна ОВ; ВП № 80924216; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача" (а.с. 28).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Астаркіної Євгенії Павлівни від 05.05.2026 закінчено виконавче провадження № 80924216 у зв`язку з повним виконанням вимог виконавчого документа (а.с. 29-30).

Внаслідок прострочення виконання зобов`язання зі сплати основного боргу в сумі 108 000,00 грн, присудженого до стягнення за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі № 904/1887/25, позивачем заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 9 289,22 грн за період з травня 2025 року по квітень 2026 року та 3% річних у сумі 3408,66 грн за період з 17.04.2025 по 05.05.2026.

Наведені обставини й стали причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням відповідачем зобов`язання зі сплати основного боргу в сумі 108 000,00 грн за судовим рішенням у справі 904/1887/25.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція збігається з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 20.08.2018 у справі № 914/508/17, від 11.08.2018 у справі № 914/1487/17.

З наявних у справі доказів убачається, що відповідач добровільно основний борг у сумі 108 000,00 грн за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 у справі №904/1887/25 не сплатив. Тому подальше нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат із несплаченої відповідачем суми боргу до моменту його погашення в примусовому порядку є правомірним.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 3 408,66 грн розраховані за період з 17.04.2025 по 05.05.2026 із заборгованості в сумі 108 000,00 грн.

При цьому позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не враховується в період часу, за який здійснюється нарахування.

Судом встановлено, що кошти в загальній cумі 130 525,55 грн, з яких 108 000,00 грн - сума попередньої оплати за непоставлений товар, стягнуті за рішенням суду від 14.08.2025 у справі №904/1887/25, перераховано на розрахунковий рахунок позивача 05.05.2026 приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 80924216 у порядку примусового стягнення з відповідача (а.с. 28).

За результатом перерахунку фактичний розмір 3% річних становить 3 399,78 грн із заборгованості в сумі 108 000,00 грн за період з 17.04.2025 (наступний день після граничного строку нарахування у справі № 904/1887/25) по 04.05.2026 (день, що передує погашенню суми основного боргу).

З огляду на викладене заявлені до стягнення 3% річних підлягають зменшенню на 8,88 грн (3 408,66 - 3 399,78 = 8,88).

Заявлені позивачем до стягнення з відповідача інфляційні втрати в загальній сумі 9 289,22 грн розраховані за загальний період з травня 2025 року по квітень 2026 року.

Щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За результатом перевірки судом розрахунку інфляційних втрат порушень не виявлено.

За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 12 689,00 грн, з яких: 3 399,78 грн - 3% річних, 9 289,22 грн - інфляційні втрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У доданому до позовної заяви попередньому розрахунку судових витрат позивачем у справі попередньо визначено витрати на професійну правничу допомогу сумі 12 000,00 грн.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані: ордер серії АН № 1671078 від 16.04.2025 на надання адвокатом Кір`яковим Артуром Сергійовичем правничої допомоги Фізичній особі-підприємцю Разумовській Регіні Ільясівні у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, зокрема у Господарському суді Дніпропетровської області; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5283 від 17.12.2018; договір про надання правничої допомоги № 13 від 11.03.2025; додаткову угоду № 3 від 12.05.2026 до договору про надання правничої допомоги № 13 від 11.03.2025; рахунок-фактуру № 147 від 16.05.2026 на суму 8 000,00 грн; акт № 147 від 16.05.2026 на суму 8 000,00 грн (а.с. 8 - 13).

При цьому за змістом пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги № 13 від 11.03.2025 (далі - договір) у порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, адвокат Кір`яков Артур Сергійович (далі - адвокат) зобов`язаний надавати правничу допомогу клієнту Фізичній особі-підприємцю Разумовській Регіні Ільясівні (далі - клієнт) з наступних правових питань та у таких обсягах: представництво/захист клієнта в цивільному, господарському, адміністративному, конституційному судочинстві, виконавчому, кримінальному провадженні, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги, а також у випадку необхідності - покрити фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі та в строки, що визначені додатковою угодою до цього договору. Оплата правової допомоги за цим договором здійснюється в національній валюті України - гривні шляхом готівкового розрахунку або перерахування грошових коштів на поточний/ картковий рахунок адвоката.

12.05.2026 року між клієнтом та адвокатом укладено додаткову угоду № 3 до договору (далі - додаткова угода), у пункті 1 якої сторони погодили надання адвокатом правничої допомоги клієнту у таких обсягах: представництво/захист клієнта в цивільному, господарському, адміністративному, конституційному судочинстві, виконавчому, кримінальному провадженні, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, ФОП Даніною Олесею Владиславівною, а також у будь-яких судах усіх інстанцій у справі про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних у наступному обсязі:

- складання та подача позовної заяви про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, що включає встановлення фактичних обставин справи; встановлення фактів, які настали; встановлення кола доказів, якими підтверджуються факти; збір доказів; розрахунок штрафних санкцій; оформлення додатків; роз`яснення клієнту порядку звернення до суду, вимог до позовної заяви; порядок судового розгляду тощо.

Розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги в обсязі, передбаченому пп. 1.1 додаткової угоди, становить 8 000,00 грн (п. 2 додаткової угоди).

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди клієнт сплачує гонорар, визначений пунктом 2 додаткової угоди, після набрання судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду судового спору, законної сили або стягнення грошових коштів з відповідача.

Оплата правничої допомоги за цією додатковою угодою здійснюється в національній валюті України - гривні шляхом готівкового розрахунку або перерахування грошових коштів на поточний/ картковий рахунок адвоката.

Представництво інтересів позивача у справі здійснювалося адвокатом Кір`яковим Артуром Сергійовичем на підставі ордеру серії АН № 1671078 від 16.04.2026 на надання правничої допомоги.

Актом № 147 від 16.05.2026 на суму 8 000,00 грн сторони договору підтвердили надання адвокатом Кір`яковим Артуром Сергійовичем клієнту - Фізичній особі-підприємцю Разумовській Регіні Ільясівні наступних послуг у справі про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних з ФОП Даніної Олесі Владиславівни (а.с. 12 - 13):

- складання та подача позовної заяви про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, що включає встановлення фактичних обставин справи; встановлення фактів, які настали; встановлення кола доказів, якими підтверджуються факти; збір доказів; розрахунок штрафних санкцій; оформлення додатків; роз`яснення клієнту порядку звернення до суду, вимог до позовної заяви, порядок судового розгляду тощо (вартість послуг 8 000,00 грн).

Доказів оплати професійної правничої допомоги за договором суду не надано. Втім витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Такий правовий висновок викладено також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Аналізуючи в контексті зазначених правових критеріїв заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Наявними у справі доказами підтверджується факт отримання позивачем професійної правничої допомоги у вигляді визначених договором про надання правничої допомоги № 13 від 11.03.2025 послуг, вартість яких визначена сторонами в акті № 147 від 16.05.2026, у сумі 8 000,00 грн, тобто у фіксованому розмірі.

З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п.п. 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на викладене, враховуючи законодавчі критерії визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про недостатню обґрунтованість позивачем в аспекті необхідних/неминучих його витрат на професійну правничу допомогу заявлені ним витрати в сумі 8 000,00 грн, що по відношенню до ціни позову становлять 63% (8000,00х100/12697,88 = 63).

Приймаючи до уваги безспірність позову, а також категорію справи, яка за її обставинами не є складною, в тому числі для адвоката - спеціаліста в галузі права, очевидно, що вартість наданої адвокатом правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача відповідно до загального правила розподілу судових витрат.

Прийнятною в аспекті розумності й обґрунтованості сумою витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, яку можливо в порядку розподілу за частиною п`ятою статті 129 ГПК України покласти на відповідача, є 6000,00 грн.

Відтак на відповідача покладаються заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу частково в сумі 6 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладається судовий збір у сумі 2 660,54 грн (12689,00х2662,40/12697,88 = 2660,54)

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 165, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Разумовської Регіни Ільясівни до Фізичної особи-підприємця Даніної Олесі Владиславівни про стягнення 12697,88 грн, з яких: 9289,22 грн - інфляційні втрати, 3408,66 грн - 3% річних – задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Даніної Олесі Владиславівни (РНОКПП НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Разумовської Регіни Ільясівни (РНОКПП НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) інфляційні втрати в сумі 9 289,22 грн, 3% річних у сумі 3 399,78 грн, судовий збір у сумі 2 660,54 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

У решті позову – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.07.2026.

Суддя І.І. Колісник