Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №904/2463/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м. Дніпро Справа № 904/2463/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.,

при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дупляк С.А.) від 08.01.2025 р. у справі № 904/2463/24

за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021"

2. ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ,

про зобов`язання усунути перешкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024р. керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" та ОСОБА_1 , у якій (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просив:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС-2021» та ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,7 кв. м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 46,7 кв. м.; 2.

- припинити володіння ОСОБА_1 нерухомим майном: будівлею, загальною площею 46,7 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. індексний номер 73550844 від 07.06.2024 (номер запису - 55368497) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100124812101.

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – будівлю загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 2100124812101), за ОСОБА_1 , проведену 07.06.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (номер відомостей про речове право 55368497), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100124812101.

Позов мотивований тим, що спірна земельна ділянка не передавалась у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам, а розпорядчий документ щодо присвоєння адреси відповідному об`єкту нерухомості нікому не видавався, у зв`язку з чим має місце самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності із самочинним будівництвом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 р. у справі № 904/2463/24:

- у задоволенні позовних вимог відмовлено;

- судові витрати зі сплати судового збору покладено на Дніпропетровську обласну прокуратуру;

- скасовано заходи забезпечення позову у справі № 904/2463/24, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна – будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100124812101);

- скасовано заходи забезпечення позову у справі № 904/2463/24, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 у вигляді заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта нерухомого майна – будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100124812101);

- визначено, що заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 та від 19.08.2024, зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.

Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 у справі № 904/2463/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення про задоволення позову керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра у зазначеній частині.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:

- стверджує, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно на підставі документів, що уповноваженими органами не видавались. Своєю чергою той факт, що спірна будівля станом на 10.06.2020 не введена в експлуатацію, адреса цьому об`єкту нерухомості не присвоювалася, земельна ділянка у власність чи користування не відводилася, на думку прокурора, свідчить про те, що така будівля є самочинним будівництвом, що підтверджується достатнім обсягом належних та допустимих доказів;

- зауважує, що обставини, викладені у позові прокурора, свідчать про те, що ОСОБА_2 під час проведення реєстрації права власності на спірне нерухоме майно використала документ, який уповноваженим органом не видавався, як підставу набуття права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна. Проте, як вважає прокурор, реєстрація права власності на майно на підставі підроблених документів не може гарантувати непорушність такого права власності у майбутньому;

- вказує на те, що на день подання позову у цій справі прокурором правильно обрано суд, до компетенції якого відноситься вирішення цього спору. Оскільки зміна власника спірного нерухомого майна відбулась вже після подання позовної заяви, прокурор вважає, що дана обставина не впливає на юрисдикцію спору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 р. у справі № 904/2463/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.05.2025 р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 р. у справі № 904/2463/24 – без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач-1, зокрема, зазначає, що в ході судового розгляду прокуратурою не надано жодного доказу на підтвердження факту використання ОСОБА_1 нерухомого майна в якості отримання прибутку та для здійснення підприємницької діяльності нею особисто. На переконання відповідача-1 відсутні підстави для винесення рішення про задоволення позовних вимог відносно ОСОБА_1

ОСОБА_1 подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 р. у справі № 904/2463/24 – без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач-2, зокрема, зазначає, що позивач не навів доказів, що відповідач-2 є підприємцем та отримує прибуток. Доводи про те, що відповідач-2 є власником нерухомого майна, на думку останнього, не свідчить про отримання від нього прибутку.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 р. зупинено провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 р. у справі № 904/2463/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21, приймаючи до уваги, що обставини цієї справи є подібними з обставинами у справі № 908/2388/21, враховуючи предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, необхідність встановлення правомірності визначення прокурором особи відповідача, а саме останнього власника майна, яке є предметом заявлених позовних вимог у даній справі за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва, тобто наявність виключної правової проблеми щодо застосування частини четвертої статті 376 ЦК України до відповідача - кінцевого набувача майна, а правовий висновок Верховного Суду у справі № 908/2388/21 може мати суттєве значення для вирішення питання у справі № 904/2463/24.

17.12.2025 р. Великою Палатою Верховного Суду справу № 908/2388/21 розглянуто з прийняттям постанови, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт 2005» задоволено, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 908/2388/21 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2026 р. поновлено апеляційне провадження у справі № 904/2462/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.07.2026 р.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Верхогляд Т.А., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді – Чередка А.Є., суддів – Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 р. апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 р. у справі № 904/2463/24 прийнято до свого провадження означеним складом суду.

Представники прокуратури та Дніпровської міської ради у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.

Відповідачі та третя особа не скористались своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку своїх представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" засобами електронного зв`язку (з КЕП) до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що мотивоване неможливістю взяти участь у судовому засіданні, щодо якого судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Своєю чергою, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін цього спору, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а відповідач-1 не був позбавлений права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача-1, одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.06.2020 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна – будівлю, загальною площею 46,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , за громадянкою ОСОБА_2 .

Підставою виникнення права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна зазначено реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001, видане КП «ДМБТІ ДОР», а також технічний паспорт, серія та номер 1251 від 10.01.2019, виданий ТОВ «Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут».

30.11.2020 право власності на нерухоме майно – будівлю загальною площею 46,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС-2021» (код ЄДРПОУ 44062349) на підставі акта прийому-передачі нерухомого майна № 4340; 4341 від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі Договору купівлі-продажу від 07.06.2024 № 1069, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., зареєстровано право приватної власності на будівлю загальною площею 46,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100124812101; індексний номер рішення: 73550844; номер запису про право власності: 55368497) за ОСОБА_1 .

Відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: провулок Парусний, 18Е, м. Дніпро, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 19.09.2023 № 9757 встановлено, що технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Парусний, 18Е, КП «ДМБТІ» ДМР не проводилась. Реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001 на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Парусний, 18Е, КП «ДМБТІ» ДМР не оформлювалось та не надавалось.

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-1025 від 23.04.2024 рішення виконкому Дніпропетровської міської ради 2001 року, на підставі якого видано реєстраційне посвідчення серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001, не виявлено, будь-яких звернень не надходило. Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18.09.2023 № 12/19-319 встановлено, що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса «пров. Парусний, буд. 18Е» офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась. Паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, містобудівні умови та обмеження про проєктування об`єктів будівництва за адресою: пров. Парусний, 18Е, в м. Дніпрі Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради не оформлювалися.

Відповідно до інформації Комунального підприємства «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради від 12.09.2023 № 550/д-05 договори про використання об`єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням між КП «Дніпровські активи» та ОСОБА_2 , ТОВ «ЗЕВС-2021» за адресою: АДРЕСА_1 , не укладались.

Згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-1025 від 23.04.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу сувенірів та дитячих іграшок « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Дніпровської міської ради (лист № 10/1-162 від 25.09.2023) зазначено, що в реєстрі будівельної діяльності наявна наступна інформація за адресою: м. Дніпро, провулок Парусний, 18Е: - повідомлення про початок будівельних робіт від 03.07.2020 ДП 06120185122; - реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20.07.2020 ДП 101200729899.

З наданих Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Дніпровської міської ради документів вбачається, що 10.06.2020, тобто на момент державної реєстрації права власності на нерухоме майно – будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , були відсутні. А подані документи від 03.07.2020 (повідомлення про початок будівельних робіт) та від 20.07.2020 (декларація про готовність об`єкта до експлуатації) стосуються лише капітального ремонту нерухомого майна.

В Державному реєстрі речових право на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно – будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , не зважаючи на той факт, що державному реєстратору надані для реєстрації документи, що уповноваженими органами не видавались. В свою чергу той факт, що спірна будівля станом на 10.06.2020 не введена в експлуатацію, адреса цьому об`єкту нерухомості не присвоювалася, свідчить про те, що така будівля є самочинним будівництвом.

Прокурор вважає, ОСОБА_2 , уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, самочинно збудувала вказаний об`єкт та набула право власності на нього, на підставі документів, які уповноваженим органом не видавались, та у подальшому здійснила відчуження вказаного майна шляхом передачі за актом приймання-передачі нерухомого майна до ТОВ "Зевс-2021". А в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" відчужило вказаний об`єкт на користь ОСОБА_1 .

Прокурор зауважує, що безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України "Про основи містобудування", є перешкодою у розв`язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру призводить до порушення майнових прав та інтересів держави.

Прокурор зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" та ОСОБА_1 , вчиняючи дії, спрямовані на придбання, відчуження та здійснення державної реєстрації спірного нерухомого майна, не могли не усвідомлювати їх протиправність, їх дії не були направлені на добросовісне володіння майном, а мали на меті унеможливлення майбутнього виконання рішення господарського суду у даній справі, оскільки відчуження на користь ОСОБА_1 вже відбулося після подання позову до суду. Прокурор стверджує, що відповідачами незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у судовому порядку.

При цьому, згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-1025 від 23.04.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу сувенірів та дитячих іграшок « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Тобто, як вбачається з акта обстеження земельної ділянки, за адресою: м. Дніпро, провулок Парусний, 18Е, в приміщенні спірної будівлі здійснюється господарська діяльність.

Наведені вище обставини і зумовили звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що надані прокурором докази щодо обставин та підстав вчинення реєстраційних дій є непрямими, що не дає підстав для висновку про незаконність вчинення реєстраційних дій та позбавлення відповідача майна.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що будь-яких належних та достовірних доказів користування ТОВ "Зевс-2021" спірною земельною ділянкою або здійснення будь-яких перешкод Дніпровській міській раді ТОВ "Зевс-2021" у користуванні вказаною земельною ділянкою, після відчуження спірного нерухомого майна прокурором до суду не надано. Оскільки ТОВ "Зевс-2021" на час ухвалення оскаржуваного рішення суду не є власником спірної нерухомості та користувачем спірної земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог до відповідача-1.

Щодо цих висновків місцевого господарського суду колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже у разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з частиною 2 статті 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Отже, залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.

Предметом позову у цій справі є, зокрема, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" та ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,7 кв. м, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 46,7 кв.м.

Судова колегія звертає увагу, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі Договору купівлі-продажу від 07.06.2024 № 1069, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., зареєстровано право приватної власності на будівлю загальною площею 46,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100124812101; індексний номер рішення: 73550844; номер запису про право власності: 55368497) за ОСОБА_1 .

Отже, право власності ТОВ "Зевс-2021" за даними Державного реєстру речових прав припинено 07.06.2024.

Доказів користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , або здійснення будь-яких перешкод Дніпровській міській раді Товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , після відчуження спірного нерухомого майна Євдокимовій Наталії Миколаївні прокурором до суду не надано.

З огляду на викладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" на цей час не є власником спірної нерухомості та користувачем спірної земельної ділянки, судова колегія вважає, що позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" є необґрунтованими та недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог прокурора про зобов`язання Євдокимову Наталію Миколаївну усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі стосовно вимоги прокурора до ОСОБА_1 згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Предметом спору у цій справі, зокрема, є вимога прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція – це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є:

- по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства,

- по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа – учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства, зазвичай, можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є, як правило, фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників процесу.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (див. пункти 5, 10, 14 цієї статті).

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Отже, ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.

За змістом статей 177 та 181 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі нерухомі (нерухоме майно, нерухомість), такі як земельні ділянки та об`єкти, розміщені на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни цільового призначення.

Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ст. 320 ЦК України).

Однак, для встановлення використання такого майна для здійснення підприємницької діяльності, потрібно з`ясувати, що воно використовується для ведення відповідної діяльності саме фізичною особою, адже фізична особа вправі укладати щодо належного їй майна договори і не у межах господарської діяльності (наприклад, передати в оренду).

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Втім, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 6.40) виснувала, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Судова колегія зазначає, що придбання фізичною особою об`єкту нерухомого майна за договором купівлі-продажу саме по собі не вказує на цивільну юрисдикцію спору щодо виконання такого договору, а з`ясуванню підлягає передусім використання об`єкту речових прав саме для здійснення власної підприємницької діяльності.

Євдокимова Наталія Миколаївна під час розгляду справи посилалась на те, що не здійснює підприємницьку діяльність за спірною адресою.

Матеріалами справи підтверджується, що Євдокимова Наталія Миколаївна (відповідач-2) є особою без статусу фізичної особи-підприємця, і доказів використання відповідачем-2 майна для здійснення власної підприємницької діяльності прокурор не надав. Вказані доводи під час розгляду справи судом прокурором та позивачем не спростовані, належних доказів здійснення підприємницької діяльності саме Євдокимовою Наталією Миколаївною матеріали справи не містять.

Зважаючи на обставини цієї справи, врахувавши наведені вище критерії розмежування судової юрисдикції, судова колегія дійшла висновку, що цей спір підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції, оскільки відсутні докази здійснення відповідачем-2 господарської (підприємницької) діяльності у цьому спорі, тому спірні правовідносини не мають господарського (підприємницького) характеру.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 16.10.2024 у справі № 914/15/24.

За таких обставин, судова колегія вважає, що в частині позовних вимог Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача-2 – Євдокимової Наталії Миколаївни провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з тим, що спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеним законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до частини 2 статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Пунктом "б" статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування – на землі комунальної власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: - усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; - земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає територіальні громади, сільські, селищні, міські ради, сільських, селищних, міських голів, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачені повноваження міської ради у сфері регулювання земельних відносин.

Відповідно до статей 12, 122 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частиною 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що виконує повноваження власника земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро, а також суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпро.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Право комунальної власності – право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до правових висновків, зроблених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, «знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі» (пункт 84 постанови).

Таким чином, в результаті незаконної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: провулку Парусний, 18Е у м. Дніпрі, порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Дніпра, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Землі комунальної власності зайнято самовільно, що суперечить вимогам чинного законодавства до порядку володіння та користування землею та створює перешкоди законному власнику у реалізації повноважень щодо цієї землі.

Окрім того, безпідставна державна реєстрація права власності на нерухоме майно на самовільно зайнятій земельній ділянці також створює перешкоди законному власнику землі та протирічить вимогам чинного законодавства щодо підстав та порядку набуття речових прав на нерухоме майно, засадам та принципам державної реєстрації як процедури офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, спотворення змісту державних процедур з метою незаконного заволодіння землею комунальної власності.

Поданий прокурором позов стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки самовільне зайняття земель комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) та конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, у цьому випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що Дніпровською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.

Факт неналежного здійснення уповноваженим органом наданих повноважень щодо вжиття відповідних заходів підтверджується наявним в матеріалах справи листуванням органів прокуратури із зазначеним органом.

Як вбачається з матеріалів справи, Західною окружною прокуратурою міста Дніпра скеровувався лист від 08.09.2023 № 04/51-4890вих-23 на адресу Дніпровської міської ради в якому повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки на провулку Парусний, 18Е у м. Дніпрі шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2100124812101), що є самочинним будівництвом на підставі документів, які відповідними органами місцевого самоврядування не видавалися, який отримано та зареєстровано Дніпровською міською радою 08.09.2023 під вхідним номером № 12/2697.

Також, Західною окружною прокуратурою міста Дніпра повторно направлено лист від 15.12.2023 № 04/51-6871вих-23 на адресу Дніпровської міської ради, в якому повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки на провулку Парусний, 18Е у м. Дніпрі шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2100124812101), що є самочинним будівництвом на підставі документів, які відповідними органами місцевого самоврядування не видавалися, який отримано та зареєстровано Дніпровською міською радою 15.12.2023 під вхідним номером № 12/3816.

Листом від 23.04.2024 за вих. № 7/11-1025 Дніпровська міська рада повідомила, що станом на час надання відповіді Дніпровська міська рада з позовом про скасування державної реєстрації речових прав на майно, знесення самочинно збудованого нерухомого майна або з іншими позовними заявами стосовно нерухомого майна за адресою: пров. Парусний, 18Е, м. Дніпро не зверталась

Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

Отже, судова колегія вважає, що прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог до відповідача-1 – Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021", проте дійшов помилкових висновків про те, що прокурором правильно обрано суд, до компетенції якого відноситься вирішення спору в частині позовних вимог до відповідача-2 - ОСОБА_1 , що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача-2 – ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 10 900,80 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 р. у справі № 904/2463/24 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 р. у справі № 904/2463/24 – скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 – ОСОБА_1 .

Ухвалити в цій частині нове рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача-2 – ОСОБА_1 .

Роз`яснити Керівнику Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, що заявлені ним до ОСОБА_1 вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 р. у справі № 904/2463/24 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 27.07.2026 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв