Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №904/3982/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3982/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

скаржник: Самарський Микола Леонідович (в залі суду) - самопредставництво – паспорт

від позивача: Семчук Наталія Вікторівна (в залі суду) - представник Дніпровської міської ради, посвідчення № 465 від 23.02.2021р.

інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 (суддя Мілєва І.В.)

за позовом Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг», в якій просила суд: усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23а, за рахунок ТОВ «Вілс Паркінг»; припинити право володіння ТОВ «Вілс Паркінг» на об`єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д -вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 674743012101, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23а.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка, на якій розташовано спірний об`єкт нерухомості, належить територіальній громаді міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності; право власності на автостоянку було визнано за ПП «ОПО» заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 по справі № 200/7824/15-ц, яке в подальшому було скасовано рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016; земельна ділянка не відводилась для будівництва автостоянки, дозвільна документація на будівництво відсутня, а отже автостоянка є самочинним будівництвом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг» (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Фосфорна, буд. 8, ідентифікаційний код 45306956) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514) у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І – споруди, загальна площа 10052 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23а, за рахунок ТОВ «Вілс Паркінг». Стягнуто з ТОВ «Вілс Паркінг» на користь Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. В решті позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка за адресою вул. Мукаша Салакунова, 23а у м. Дніпрі належить до земель комунальної власності та не надавалась у користування будь-яким фізичним або юридичним особам. Суд встановив, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 по справі № 200/7824/15-ц було визнано право власності на автостоянку за ПП «ОПО», однак це рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016, яким у задоволенні позовних вимог ПП «ОПО» відмовлено з мотивів того, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Суд першої інстанції зазначив, що документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за ПП «ОПО» на земельну ділянку відсутні, відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, докази відведення земельної ділянки для здійснення будівництва автостоянки в матеріалах справи також відсутні. Крім того, суд послався на лист Головного архітектурно-планувального управління, згідно з яким адреса вул. Мукаша Салакунова, 23А жодному об`єкту нерухомості офіційно не присвоювалась, а також на інформацію Дніпровського міського бюро технічної інвентаризації про те, що технічна інвентаризація на об`єкт за вказаною адресою не проводилась. Належні докази затвердження проекту будівництва та прийняття спірного нерухомого майна до експлуатації в матеріалах справи відсутні.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що автостоянка є самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, а знесення самочинно побудованого об`єкта відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки. Щодо вимоги про припинення права володіння суд, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, зазначив, що у категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності, а рішення суду про знесення самочинного будівництва є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", Дніпропетровська область, м. Дніпро, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/3982/24 від 10.01.2025 р. та ухвалити рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Також не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, звернувся ОСОБА_1 , в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 року у справі №904/3982/24 скасувати повністю; ухвалити нове судове рішення, яким в частині задоволення позовної вимоги Позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Вілс Паркінг” (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Фосфорна, буд. 8, ідентифікаційний код 45306956) усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1,2, І споруди, загальна площа 10052 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Вілс Паркінг”, відмовити; в частині припинення права власності (володіння) Товариства з обмеженою відповідальністю “Вілс Паркінг” на об`єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д -вбиральня, № 1,2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 674743012101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . позовні вимоги задовольнити викласти в мотивувальній частині судового рішення висновок суду про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1 -будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д -вбиральня, №1,2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 674743012101, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , як права власності на неіснуючий об`єкт.

Одночасно з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке обґрунтовано тим, що апелянт не був залучений до участі у цій судовій справі, попри той факт, що судове рішення, на його думку, прийнято відносно належного йому майна. Відповідно, процесуальних документів, заяв та скарг не отримував, про оскаржуване судове рішення дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 05.07.2025 випадково.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", Дніпропетровська область, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 – залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 – залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", Дніпропетровська область, м. Дніпро.

Не погодившись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про поновлення пропущеного процесуального строку та відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №904/3982/24 за скаргою ОСОБА_1 , справу направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду в апеляційному провадженні.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2025 у справі №904/3982/24 касаційну ОСОБА_1 задоволено частково: ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання (заяви) про поновлення пропущеного процесуального строку та відмовлено у відкритті апеляційного провадження, у справі №904/3982/24 скасовано; справу №904/3982/24 направлено до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 (судді: Дармін М.О. - головуючий, Чус О.В., Кощеєв І.М.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 з мотивів того, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про усунення перешкод Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 674743012101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а подані до апеляційної скарги ОСОБА_1 докази стосуються нерухомого майна - автостоянки реєстраційний номер: 25605754, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку із чим, за висновком суду апеляційної інстанції, між скаржником та оскаржуваним судовим рішенням відсутній безпосередній правовий зв`язок, що, в свою чергу, є підставою для висновку про те, що оспорюване судове рішення не порушує прав ОСОБА_1 .

Не погодившись з вказаною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026, з використанням засобів поштового зв`язку 16.02.2026 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій просив ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 скасувати, справу направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду в апеляційному провадженні.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 квітня 2026 року у справі №904/3982/24 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 у справі №904/3982/24 скасувано, а справу №904/3982/24 направлено до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24, ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) подав апеляційну скаргу, в якій просить:

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду;

- взяти до уваги надані скаржником докази, що не могли бути надані раніше, при вирішенні справи по суті;

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 скасувати повністю;

- ухвалити нове судове рішення, яким у частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання ТОВ «Вілс Паркінг» усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу автостоянки за адресою АДРЕСА_1 - відмовити; - у частині припинення права власності (володіння) ТОВ «Вілс Паркінг» на автостоянку (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 674743012101) - викласти в мотивувальній частині судового рішення висновок суду про незаконність державної реєстрації права власності на зазначений об`єкт як права власності на неіснуючий об`єкт.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що він є особою, яка не брала участі у справі, однак суд вирішив питання про його права та інтереси, у зв`язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України має право на подання апеляційної скарги. Про розгляд справи скаржник дізнався випадково з публічних джерел (реєстр судових рішень) лише 05 липня 2025 року, до участі у справі залучений не був, позовної заяви та інших процесуальних документів не отримував, не мав можливості заявляти свою правову позицію та подавати докази.

ОСОБА_1 стверджує, що спірна автостоянка за адресою АДРЕСА_1 фактично є його власністю, законно побудована та має іншу - справжню - адресу: АДРЕСА_1 . На підтвердження цього скаржник посилається на витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.12.2008 за № 21100985, технічний паспорт від 14.10.2009 за реєстровим номером 25605754, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2008 по справі № 8/146-08, яким визнано право власності на автостоянку за скаржником, розпорядження про присвоєння адреси будівлі та спорудам автостоянки по АДРЕСА_1 , а також витяг № 434676126 від 09.07.2025 з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Апелянт зазначає, що заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 по справі № 200/7824/15-ц, яким було визнано право власності ПП «ОПО» на автостоянку за адресою АДРЕСА_1 , встановлювало право власності на 20 автостоянок у м. Дніпрі, кожна з яких мала в кінці адреси літеру, і це рішення стало частиною схеми захоплення автостоянок у справжніх власників, одним з яких є скаржник. Усі обставини, встановлені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні (відсутність офіційного присвоєння адреси, відсутність технічної інвентаризації, відсутність дозвільної документації), на думку скаржника, підтверджують не самочинність будівництва автостоянки, а фіктивність документів відповідача.

Скаржник посилається на кримінальне провадження № 12017040640001526, відкрите 30.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, яке в подальшому було перекваліфіковане у ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання службовим становищем), у зв`язку з тим, що Дніпровською міською радою всупереч факту наявності на земельній ділянці майна скаржника відповідна земельна ділянка була передана на баланс комунального підприємства, а в подальшому - третім особам. Скаржник посилається на ухвали Бабушкінського районного суду від 03.12.2019, 28.10.2020 та 04.12.2020 по справі № 200/2546/19, в яких зафіксовано: факт скасування заочного рішення від 03.06.2015; протиправність погашення запису про право власності скаржника на автостоянку, що відбулося 22.10.2019, та подальше відновлення запису на підставі наказу Міністерства юстиції від 17.08.2020 № 610/7; факт внесення до реєстру прав власності запису про об`єкт нерухомості за адресою 23а; а також протокол огляду з додатками, що підтверджує тотожність об`єктів під номерами 23г та АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 також посилається на аналогічні обставини, встановлені іншими судами щодо інших автостоянок, перелічених у заочному рішенні від 03.06.2015: рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 по справі № 904/171/22 (неможливість встановити місцезнаходження автостоянки за адресою АДРЕСА_2 ); рішення Жовтневого суду м. Дніпропетровська по справі № 201/4698/24 від 25.02.2025 (припинення володіння на об`єкт за адресою АДРЕСА_3 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та фізичною відсутністю об`єкта); рішення Бабушкінського районного суду від 13.09.2018 по справі № 200/16246/17 та постанову Верховного Суду від 16.09.2020 по тій же справі (встановлено, що автостоянки по вул. Гладкова, 7А та 7Б є одним і тим же об`єктом, що належить позивачу).

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції є протиправним, порушує ч. 1 ст. 321 ЦК України та статтю 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки загрожує знищенням законно побудованого майна скаржника. Підстава для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача відсутня, оскільки майно скаржника знаходиться на ній законно, а об`єкт за адресою АДРЕСА_1 ніколи не існував, є фіктивним і не може вважатися «збудованим» у розумінні ст. 376 ЦК України. Скаржник зазначає, що ТОВ «Вілс Паркінг» не може претендувати на статус добросовісного набувача, оскільки реальний об`єкт нерухомості йому не належить, а належить фіктивний об`єкт з фіктивною адресою.

Апелянт, посилаючись на п. 92, 137, 138 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/1174/22 від 15.11.2023, вважає, що задоволення позовної вимоги про припинення права власності на фіктивну автостоянку за адресою вул. Мукаша Салакунова, 23а перебуває у сфері інтересів позивача та реально відновлює його порушене правове становище, а закриття відкритого розділу на фіктивний об`єкт у Державному реєстрі прав є необхідним етапом для повного відновлення правового становища позивача. Якщо право власності не може належати відповідачу за законом, це є підставою для його припинення згідно п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Дніпровська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг» не скористалися правом подати відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції згідно доводів ОСОБА_1 в порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3982/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", Дніпропетровська область, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 (суддя Мілєва І.В.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

12.02.20254р. матеріали справи №904/3982/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів доплати судового збору у сумі у розмірі 4239грн. 20 коп.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", Дніпропетровська область, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.08.2025 о 12:00 год.

04.08.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ «Вілс Паркінг» про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку зі зміною представника відповідача та укладання нового адвокатського договору з новим представником та апеляційною скаргою гр. ОСОБА_1 .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24.

Судове засідання, призначене на 05.08.2025 не відбулось, у зв`язку з відпусткою судді доповідача Дарміна М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", Дніпропетровська область, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 (суддя Мілєва І.В.) призначено в судове засідання на 14.08.2025 о 12:00 год.

14.08.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Вілс Паркінг» адвоката Соболь А.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку зі вступом у справу останнього та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Як зазначалося вище, Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", Дніпропетровська область, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 – залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 – залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", Дніпропетровська область, м. Дніпро.

Не погодившись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про поновлення пропущеного процесуального строку та відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №904/3982/24 за скаргою ОСОБА_1 , справу направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду в апеляційному провадженні.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2025 у справі №904/3982/24 касаційну ОСОБА_1 задоволено частково: ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання (заяви) про поновлення пропущеного процесуального строку та відмовлено у відкритті апеляційного провадження, у справі №904/3982/24 скасовано; справу №904/3982/24 направлено до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2025р. поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 (суддя Мілєва І.В.). Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 (суддя Мілєва І.В.).

Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.12.2025 о 14:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.01.2026 на 12:50 год. у зв`язку з неможливістю вирішення справи в цьому судовому засіданні.

14.01.2026 до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду з використанням засобів поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2026 на 11:45 год. у зв`язку з неможливістю вирішення справи в цьому судовому засіданні.

22.01.2026р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Чус О. В., Кощеєв І. М.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24.

Не погодившись з вказаною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026, з використанням засобів поштового зв`язку 16.02.2026 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій просить ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 скасувати, справу направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду в апеляційному провадженні.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 квітня 2026 року у справі №904/3982/24 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 у справі №904/3982/24 скасувано, а справу №904/3982/24 направлено до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.05.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 справу №904/3982/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М. для продовження розгляду.

Розгляд справи №904/3982/24 призначено на 23.06.2026 о 09:30 год.,

23.06.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 по справі № 200/7824/15-ц позовні вимоги ПП «ОПО» було задоволено, зокрема, визнано за Приватним підприємством «ОПО» право власності на автостоянку, за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Мукаша Салакунова, 23а, яка складається з Літ А-1-будівля вартової площею 20,4 кв.м: літ Б-навіс площею 313,2 кв.м: Літ В-навіси площею 464,0 кв.м: Літ Г- навіс площею 348,0 кв.м: літ № 1-огорожі площею 868,0 кв.м: Літ. І - площею 9062,0 кв.м.

Позивач зазначає, що земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». У листопаді 2015 року заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 по справі № 200/7824/15-ц. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.12.2015 відкрито провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 по справі за позовом Приватного підприємства «ОПО» до ОСОБА_2 про розірвання договору та визнання права власності. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 по справі № 200/7824/15-ц апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 по справі № 200/7824/15-ц - скасовано, у задоволенні позовних вимог ПП «ОПО» до ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна - відмовлено.

Позивач зазначає, що 08.07.2015 між ПП «ОПО» (код ЄДРПОУ 39433292) та ПП «Смерш-62» (код ЄДРПОУ 39433402) було укладено договір позики грошей, відповідно до якого розмір основного зобов`язання становив 2 000 000,00 грн, строк виконання основного зобов`язання закінчувався 08.07.2016. В забезпечення вимог за вищевказаним договором 08.07.2015 між ПП «ОПО» (код ЄДРПОУ 39433292) та ПП «Смерш-62» (код ЄДРПОУ 39433402) укладено договір іпотеки, що зареєстрований в реєстрі за № 283, який посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., предметом іпотечного договору було нерухоме майно, а саме автостоянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що до Державного реєстру Іпотек було внесено запис про іпотеку за № 10335400. 04.03.2016 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. відповідно до статті 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 01.03.2016 і протоколу проведення аукціону, складеного Правобережною товарною біржею від 01.03.2016 видано Свідоцтво № 417, яким посвідчено право власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на нерухоме майно, а саме автостоянку, що складається з Літ А-1-будівля вартової площею 20,4 кв.м: літ Б-навіс площею 313,2 кв.м: Літ В-навіси площею 464,0 кв.м: Літ Г- навіс площею 348,0 кв.м: літ №1-огорожі площею 868,0 кв.м.: Літ.І-площею 9062,0 кв.м.в АДРЕСА_1 , на підставі рішення суду, виданого 03.06.2015 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, зареєстроване в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.07.2015 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., номер запису про право власності 10316816, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 674743012101. В подальшому, 13.07.2017 приватним нотаріусом Андрєєвою Г.О. було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу № 652 від 13.07.2023 вказаного майна (номер відомостей про речове право 21375965). За вказаним договором купівлі-продажу ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 1/2 автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: Літ А-1-будівля вартової площею 20,4 кв.м: літ Б-иавіс площею 313,2 кв.м: Літ В-навіси площею 464,0 кв.м: Літ Г- навіс площею 348,0 кв.м: літ№1-огорожі площею 868,0 кв.м.: Літ.І-площею 9062,0 кв.м. 13.07.2017 приватним нотаріусом Андрєєвою Г.О. було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу №655 від 13.07.2023 вказаного майна (номер відомостей про речове право 21380288). За вказаним договором купівлі-продажу ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 1/2 автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: Літ А-1-будівля вартової площею 20,4 кв.м: літ Б-навіс площею 313,2 кв.м: Літ В-навіси площею 464,0 кв.м: Літ Г- навіс площею 348,0 кв.м: літ №1-огорожі площею 868,0 кв.м.: Літ.І-площею 9062,0 кв.м. 17.05.2023 за актом приймання - передачі ОСОБА_4 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркінг Трейд» прийняло майно, а саме автостоянку за адресою: АДРЕСА_1 . 17.05.2023 приватним нотаріусом Ричкою К.О. зареєстровано право власності (номер відомості про речове право 50384077) за ТОВ «Паркінг Трейд» на підставі зазначеного акту приймання-передачі. 24.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паркінг Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг» укладено договір купівлі-продажу вказаної автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ.Б,В,Г-навіси, літ.Д-вбиральня, №1,2,І-споруди. Загальна площа 10052 кв.м. Вказаний договір зареєстрований в реєстрі за № 2975 приватним нотаріусом Ричкою К.О. та відповідно зареєстровано право власності в реєстрі речових прав (номер відомості про речове право 52676798). Отже, на теперішній час, власником спірного об`єкту нерухомості є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг».

Позивач зазначає, що земельна ділянка розташована по вул. Мукаша Салакунова, 23 А на праві комунальної власності належить Дніпровській міській раді, та станом на час подання цього позову, право користування на неї відсутнє у будь-яких фізичних або юридичних осіб.

За таких обставин як зазначає позивач, оскільки документ, який би встановлював належність ПП «ОПО» на праві власності вказаного нерухомого майна - відсутній, отже і право власності у нього не виникло, а тому він не мав права розпоряджатися зазначеним нерухомим майном.

На підставі викладеного позивач просив суд:

- усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди. Загальна площа 10052 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23 а, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг»;

- припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг» на об`єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д -вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 674743012101, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23 а.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного:

Відповідно до статті 272 Господарського процесуального кодексу України:

1. Якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

2. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

3. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

4. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

5. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Враховуючи, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2025 у справі №904/3982/24 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання (заяви) про поновлення пропущеного процесуального строку та відмовлено у відкритті апеляційного провадження, у справі №904/3982/24 скасовано. Справу №904/3982/24 направлено до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 в порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України, як таку, що надійшла після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_1 та, скасовуючи ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 і спрямовуючи справу №904/3982/24 направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виклав наступні вказівки в своїй постанові від 27 квітня 2026 року:

«… 17. Верховний Суд неодноразово висновував про те, що на відміну від законодавства, яке діє erga omnes (щодо всіх, тобто з дією на невизначене коло суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі, як правило, діє inter partes (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21(підпункт 10.2), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (підпункт 10.28) та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 70), у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11 (підпункт 5.24), від 07.11.2024 у справі № 910/5925/15-г (підпункт 6.28), від 08.10.2025 у справі № 2-1478/11.

18. При цьому ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, процесуальний закон вважає неприпустимим, у зв`язку з чим це є обов`язковою підставою для скасування ухваленого рішення (пункт 4 частини третьої статті 277, пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).

19. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 (підпункт 10.9) звертала увагу на те, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення.

Процесуальний закон містить норми, які забезпечують, аби судове рішення, ухвалене у справі, не було протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.

20. Так, відповідно до частини 5 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат.

21. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача) (див. зокрема постанову Верховного Суду від 04.12.2023 у справі № 707/157/22).

22. Тобто резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов`язковості судового рішення як конституційної засади судочинства (пункт 9 частини 2 статті 129, стаття 129-1 Конституції України) є обов`язковим до виконання.

23. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

24. Закон не встановлює механізму, який виключав би особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо таке містить присуд про її права, інтереси та (або) обов`язки (стягує з неї кошти, зобов`язує її вчинити певні дії або утриматись від них, змінює чи припиняє правовідносини з її участю, визнає недійсним або скасовує документ, який посвідчує право особи, тощо).

Однак процесуальний закон встановлює право на перегляд справи та оскарження судового рішення для особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (частина 1 статті 17 ГПК України).

25. При цьому подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки становить виняток із правила, за яким незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення (пункт 1 частини другої статті 261 ГПК України). Такий же підхід застосовано і для касаційного оскарження (пункт 1 частини четвертої статті 293 ГПК України).

26. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 законодавець визнав очевидно виправданим втручання в остаточне рішення суду для його перегляду з метою не допустити спрямування обов`язкової сили рішення суду на особу, яка не була залучена до участі у справі (пункт 10.26 постанови).

27. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків (пункт 108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21). Аналогічний висновок, викладеній у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21

28. Окрім того, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право на перегляд справи та оскарження судового рішення, і для забезпечення цього права процесуальний закон також встановлює виняток з правила, спрямованого на забезпечення остаточності судового рішення, процесуальний закон надає також суду повноваження, які спрямовані на усунення цього порушення і які суд здійснює ex officio.

29. Закриваючи апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції про знесення самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 , не стосується прав та інтересів скаржника, оскільки його майно зареєстроване за адресою:

АДРЕСА_5 . Верховний Суд вважає такий висновок передчасним та наголошує на тому, що право на апеляційний перегляд справи є конституційною засадою судочинства та важливою складовою права на судовий захист. Позбавлення особи можливості перевірити законність рішення, яке фактично може призвести до знищення її майна, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

31. Так, ОСОБА_1 надав низку доказів, які вказують на ідентичність об`єкта, що підлягає знесенню за рішенням суду, та майна, що належить йому на праві власності, зокрема: копію витягу про реєстрацію права власності від 01.12.2008 та технічного паспорта від 14.10.2009 на автостоянку; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2008 у справі № 8/146-08, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначений об`єкт; докази того, що адреса "23-А" є фіктивною та була створена в межах реєстраційних дій, які мали ознаки незаконного заволодіння майном. Апеляційний суд обмежився лише формальним зіставленням літерних індексів в адресах ("А" та "Г"), не дослідив фактичне розташування об`єктів та не звернув уваги на твердження скаржника про те, що адреса "23-А" офіційно не присвоювалася міською радою.

32. Ураховуючи, що скаржник обґрунтовує свої вимоги наявністю титулу власності на майно, яке за оскаржуваним рішенням підлягає знесенню як "самочинне будівництво" іншої особи, апеляційний суд мав надати належну правову оцінку цим доводам під час розгляду скарги по суті, а не закривати провадження на стадії перевірки статусу скаржника. Якщо рішення суду першої інстанції про знесення об`єкта за адресою: АДРЕСА_4 фактично призводить до знесення об`єкта за адресою: АДРЕСА_4 , який належить скаржнику, то таке рішення безпосередньо стосується його прав.

33. Верховний Суд наголошує, що зв`язок між оскаржуваним судовим рішенням та правами, інтересами та/або обов`язками скаржника має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним, суд апеляційної інстанції повинен установити, чи вирішувалося питання судом першої інстанції про права, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_1 та які саме права, інтереси та/або обов`язки скаржника порушуються оскаржуваним судовим рішенням. Проте суд апеляційної інстанції не встановив, чи є ОСОБА_1 власником майна або його частини, яке за рішенням суду першої інстанції підлягає демонтажу за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг". Тому колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку, що рішенням суду першої інстанції не порушує прав ОСОБА_1 ….».

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України закріплює підстави звільнення від доказування. Так, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 ГПК). Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст. 75 ГПК). Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч.7 ст. 75 ГПК).

Преюдиціальні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Таким чином, обставини (факти), що є преюдиціальними відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказування та є обов`язковими для господарського суду. Суд не вправі ставити під сумнів такі обставини (факти).

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №910/7859/23, від 11.01.2024 у справі №911/84/22 та інших.

Частиною третьою статті 269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У такому випадку, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України.

Вказане з урахуванням положень статті 282 ГПК України означає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування, відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС 23.07.2019 у справі № 917/2034/17

Враховуючи, що в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 жовтня 2025 року у справі №904/3982/24, суд касаційної інстанції встановив наступні факти: « …

38. Відхиляючи клопотання особи, яка не брала участі у справі, про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на факт того, що ОСОБА_1 копію рішення суду першої інстанції не отримував; пропуск строку на апеляційне оскарження є незначним, що свідчить про дійсний намір ОСОБА_1 оскаржити судове рішення; відсутність інших дій, що свідчать про зловживання процесуальними правами.

39. Таким чином, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, тому Суд вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відхилення клопотання особи, яка не брала участі у справі, про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відмови у відкритті апеляційного провадження…», які враховуються в якості преюдиційних при вирішенні питання можливості прийняття нових доказів, доданих до апеляційної скарги ОСОБА_1 (т.2 а.с. 225-224), доповнень до апеляційної скарги (т. 3 а.с. 216-220) та доданих до доповнень до апеляційної скарги доказів (т.3 а.с.221- 236), колегія суддів виснує про наявність підстав для прийняття додаткових доказів поданих ОСОБА_1 до апеляційної скарги (т.2 а.с. 225-224) та доданих до доповнень до апеляційної скарги доказів (т.3 а.с.221- 236).

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

В контексті обставин даної справи, колегія суддів констатує, що після прийняття Центральним апеляційним господарським судом 31.10.2025 у даній справі ухвали про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 та відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24, як Дніпровська міська рада, так і Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", мали усі передбачені процесуальним законом можливості на подання відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 з поданням відповідних доказів на спростування його тверджень, щодо належності йому об`єкта нерухомості.

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи відсутність з боку Дніпровської міської ради і Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 або будь яких інших заяв, які б могли бути враховані судом апеляційної інстанції в порядку, визначеному процесуальним законом, колегія суддів виснує, що надані скаржником докази: заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 по справі № 200/7824/15-ц, яким встановлювало право власності ПП «ОПО» на 20 автостоянок у м. Дніпрі, кожна з яких мала в кінці адреси літеру, і це рішення стало частиною схеми захоплення автостоянок у справжніх власників, одним з яких є скаржник; усі обставини, встановлені судом першої інстанції (відсутність офіційного присвоєння адреси « 23а», відсутність технічної інвентаризації, відсутність дозвільної документації), підтверджують не самочинність будівництва автостоянки, а фіктивність документів відповідача ТОВ «Вілс Паркінг»; за фактом посягання на приватну власність скаржника 30.05.2017 було відкрито кримінальне провадження № 12017040640001526, яке перекваліфіковане у ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання службовим становищем), оскільки Дніпровською міською радою всупереч факту наявності на земельній ділянці майна скаржника відповідна земельна ділянка була передана на баланс комунального підприємства, а в подальшому - третім особам; в ухвалах Бабушкінського районного суду від 03.12.2019, 28.10.2020 та 04.12.2020 по справі № 200/2546/19 зафіксовано протиправність погашення запису про право власності скаржника, відновлення запису на підставі наказу Міністерства юстиції від 17.08.2020 № 610/7, а також підтверджено тотожність об`єктів під номерами 23г та 23а по вул. Мукаша Салакунова; аналогічні обставини встановлені іншими судами щодо інших автостоянок з переліку заочного рішення від 03.06.2015: рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 по справі № 904/171/22, рішенням Жовтневого суду м. Дніпропетровська по справі № 201/4698/24 від 25.02.2025, рішенням Бабушкінського районного суду від 13.09.2018 по справі № 200/16246/17 та постановою Верховного Суду від 16.09.2020 по тій же справі є більш вірогідними, порівняно з відсутністю будь -яких доказів на їх спростування з боку інших учасників процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) звертала увагу, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26.09.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27.11.2019 у справі № 629/847/15-к (провадження N 13-70кс19), від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21)).

Відповідно до частин 1,3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Враховуючи, що ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції доводиться його правова позиція щодо належності йому спірного нерухомого мана, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг» з демонтажу якого становить предмет позовних вимог, можливості доведення якої апелянт був позбавлений в суді першої інстанції з об`єктивних причин та, враховуючи вищевстановлені обставини ухилення Дніпровської міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" від надання відзивів на такі твердження ОСОБА_1 , колегія суддів доходить висновку, що Дніпровська міська рада і Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" позбавлені в поряду частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України того факту, що спірна автостоянка за адресою АДРЕСА_1 є власністю скаржника, законно побудована ним та має справжню адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.12.2008 за № 21100985, технічним паспортом від 14.10.2009 за реєстровим номером 25605754, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2008 по справі № 8/146-08, розпорядженням про присвоєння адреси та витягом № 434676126 від 09.07.2025 з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Відповідно до частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує про наявність підстав для залучення ОСОБА_1 до участі в справі в якості в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Порушенням норм процесуального права і обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо є прийняття судом судового рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Оскільки колегією суддів було встановлено порушення прав ОСОБА_1 , як власника автостоянки за адресою АДРЕСА_1 , колегія суддів виснує наявність підстав для скасування Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 з підстав порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оспорюваного рішення.

Предметом позову Дніпровської міської ради у даній справі є вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг" про усунення перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди. Загальна площа 10052 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг» та припинення права володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг» на об`єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д -вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 674743012101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки колегією суддів вище встановлено відповідність фактичним обставинам справи тверджень ОСОБА_1 про те, що він є власником спірної автостоянки за адресою АДРЕСА_1 номер об`єкта нерухомого майна 25605754, яка, відповідно, в позовній заяві Дніпровської міської ради визначена як така, що має адресу Мукаша Салакунова, 23а, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 674743012101, колегія суддів виснує про недоведеність Дніпровською міською радою її прав власника земельної ділянки, розташованої під належною ОСОБА_1 автостоянкою за адресою АДРЕСА_1 номер об`єкта нерухомого майна 25605754 та виснує, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що в, в свою чергу є підставою для прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 підлягає скасуванню в порядку частини 3 статті 272 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025, відповідно, скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 9 084,00 грн. колегія суддів покладає на позивача, як на особу, проти якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 272, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залучити ОСОБА_1 в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі №904/3982/24 – скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 9 084,00 грн.

Видачу відповідних наказів з урахуванням реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 23.07.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв