Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №904/6625/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/6625/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

від скаржника (позивача): Зеріна О.А. (в залі суду) - самопредставництво,

третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача (Первинна профспілкова організація підприємства об`єднання громадян «Парус-Метиз» Українського товариства глухих»): Бойко І.М. (в залі суду) - самопредставництво,

інші учасники справи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кам`янської міської організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2026 у справі № 904/6625/25 (суддя Манько Г.В.)

за позовом Кам`янської міської організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення

до Підприємства об`єднання громадян «Парус-Метиз» Українського товариства глухих»,

третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача: Первинна профспілкова організація підприємства об`єднання громадян «Парус-Метиз» Українського товариства глухих»,

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції.

Кам`янська міська організація Профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, згідно якого просить:

- Визнати дії керівника ПОГ «Парус-Метиз» УТОГ» Олексія Трегубенко, такими, що перешкоджають роботі профспілки, застосувати до нього ст. 46 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

- Примусити керівництво ПОГ «Парус-Метиз» УТОГ», директор Олексій Трегубенко, перерахувати борги профспілкових коштів в сумі 59 342,28 грн на рахунок КМО профспілки працівників ЖКГ, МП, ПОН, щоб завершити процедуру ліквідації первинної профспілкової організації ПОГ «Парус-Метиз» УТОГ».

- Примусити сплатити Кам`янській міській організації Профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення судові витрати у сумі 3 028,00 грн.

- Примусити керівництво ПОГ «Парус-Метиз» УТОГ», директор Олексій Трегубенко, донарахувати і перерахувати профспілкові кошти на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу профкому з 01.01.2025 до її ліквідації, на рахунок КМО профспілки працівників ЖКГ, МП.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2026 у справі № 904/6625/25 залишено позовну заяву без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у п`ятиденний строк, встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник вважає зазначену ухвалу незаконною та такою, що постановлена без повного і всебічного з`ясування обставин справи, з порушенням принципів доступу до правосуддя, пропорційності та права на ефективний судовий захист.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції формально застосував положення ст. 176 ГПК України, не врахувавши поважні та документально підтверджені причини невиконання ухвали про усунення недоліків позовної заяви, оскільки строк для усунення недоліків збігся з періодом госпіталізації керівника профспілкової організації у зв`язку з перенесеним ішемічним інсультом, що підтверджується медичними документами.

Через тяжкий стан здоров`я керівник не мав можливості вчиняти процесуальні дії, а інших уповноважених представників організація не мала, тому до суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи з підтвердженням перебування керівника на стаціонарному лікуванні.

За вказаних обставин, скаржник зазначає, що пропуск ним строку був зумовлений виключно об`єктивними та непереборними обставинами, а не недбалістю чи зловживанням процесуальними правами.

Крім того, суд не врахував, що провадження у справі вже було відкрито ухвалою від 10.12.2025 та справа перебувала на стадії підготовчого провадження, тому застосування процесуального наслідку у вигляді залишення позову без розгляду є непропорційним.

Оскаржувана ухвала не містить оцінки поважності причин невиконання вимог суду та не враховує практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості надмірного процесуального формалізму, гарантій, передбачених статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також правові висновки Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 177/1163/16-ц, щодо необхідності оцінки об`єктивних причин пропуску процесуальних строків.

Також скаржник посилається на положення статей 4 і 13 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 14 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», наголошуючи, що залишення позову без розгляду фактично позбавляє профспілкову організацію права на судовий захист та призводить до втрати сплаченого судового збору, сформованого за рахунок профспілкових внесків.

У зв`язку з указаним вище апелянт просить апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2026 у справі № 904/6625/25 та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористались.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Кам`янська міська організація Профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПОГ «Парус-Метиз» УТОГ», у якому просила: визнати дії директора підприємства Олексія Трегубенка такими, що перешкоджають діяльності профспілки, та застосувати до нього положення ст. 46 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»; зобов`язати відповідача перерахувати заборгованість зі сплати профспілкових коштів у сумі 59342,28 грн на рахунок позивача для завершення процедури ліквідації первинної профспілкової організації; стягнути судові витрати у сумі 3028,00 грн; а також зобов`язати відповідача донарахувати і перерахувати профспілкові кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу профкому за період з 01.01.2025 до ліквідації первинної профспілкової організації.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2025 у справі № 904/6625/25 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 27.01.2026 справу повернуто на стадію підготовчого провадження та залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні позивача Первинну профспілкову організацію підприємства об`єднання громадян «Парус-Метиз» Українського товариства глухих».

В процесі розгляду справи, суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог статей 162, 164 та 172 ГПК України, а саме: позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення заборгованості із зазначенням переліку осіб, видів платежів та їх розміру за кожен місяць і рік спірного періоду (2023-2025 роки); до матеріалів справи не додано належних доказів направлення третій особі – Первинній профспілковій організації підприємства об`єднання громадян «Парус-Метиз» УТОГ» копії позовної заяви та доданих до неї документів; також не надано належних доказів, які підтверджують членство зазначеної первинної профспілкової організації або її членів у Кам`янській міській організації профспілки, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У зв`язку з виявленими недоліками суд, керуючись ч. 11 ст. 176 ГПК України, залишив позовну заяву без руху та зобов`язав позивача усунути зазначені недоліки протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа, зазначену ухвалу доставлено до електронного кабінету позивача 03.02.2026, проте станом на 12.02.2026 вимоги ухвали від 02.02.2026 позивачем не було виконано, недоліки позовної заяви були усунені.

Посилаючись на ч. 6 ст. 116 та положення ст. 176 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду, про що постановив ухвалу від 12.02.2026.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 162, 164 та 172 ГПК України, а позивачу надано п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення виявлених недоліків.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа зазначену ухвалу доставлено до електронного кабінету позивача 03.02.2026 (а. с. 115 зворот), а отже, позивач був належним чином повідомлений про обов`язок усунути недоліки позовної заяви та про процесуальні наслідки їх неусунення.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день постановлення оскаржуваної ухвали – 12.02.2026 жоден із недоліків, зазначених в ухвалі від 02.02.2026, усунутий не був. Позивач не подав ані обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум, ані доказів направлення копії позовної заяви третій особі, ані належних доказів, на яких ґрунтуються заявлені вимоги. Відтак місцевий господарський суд, встановивши факт неусунення недоліків позовної заяви у наданий строк, обґрунтовано застосував передбачений ч. 13 ст. 176 ГПК України процесуальний наслідок у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи апелянта про те, що невиконання вимог ухвали суду було зумовлене перебуванням керівника позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з перенесеним інсультом та його подальшою тимчасовою непрацездатністю в період з 05.02.2026 включно по 12.05.2026, апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.

За змістом ч. 13 ст. 176 ГПК України єдиним процесуальним фактом, з яким закон пов`язує залишення позовної заяви без розгляду, є саме неусунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.

Встановивши факт неусунення недоліків позовної заяви у визначений судом строк, місцевий господарський суд імперативно зобов`язаний застосувати процесуальний наслідок, передбачений ч. 13 ст. 176 ГПК України, якщо відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про існування виключних обставин, що унеможливлювали виконання відповідної ухвали суду.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що ухвалою від 02.02.2026 позивачу було запропоновано усунути недоліки позовної заяви, які стосувалися виключно належного оформлення позовних матеріалів та подання відповідних доказів. Обов`язок щодо дотримання процесуальних вимог при зверненні до суду покладається саме на особу, яка ініціює судовий процес, а забезпечення можливості виконання такого обов`язку є сферою її організаційної діяльності.

Не є переконливими й доводи апелянта про те, що захворювання керівника саме по собі виключало можливість виконання вимог ухвали суду.

Дійсно, матеріалами, поданими до апеляційної скарги, підтверджується факт госпіталізації керівника у зв`язку з перенесеним інсультом. Разом із тим сам по собі факт тимчасової непрацездатності керівника юридичної особи не свідчить про об`єктивну неможливість виконання процесуальних обов`язків цією юридичною особою та своєчасне повідомлення суду про відповідні обставини.

Апелянт обмежився посиланням на те, що керівник був єдиною особою, яка мала доступ до підсистеми «Електронний суд», кваліфікований електронний підпис та повноваження на представництво інтересів організації, однак жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин суду не надав. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували неможливість уповноваження іншої особи на представництво інтересів організації-юридичної особи, відсутність інших посадових осіб чи членів виборних органів профспілки, неможливість оформлення представництва адвокатом або вчинення інших організаційних заходів, спрямованих на забезпечення виконання вимог суду.

За вказаних обставин посилання апелянта на внутрішню організацію діяльності юридичної особи мають характер непідтверджених тверджень і самі по собі не можуть бути достатньою підставою для висновку про незаконність застосування судом першої інстанції наслідків, передбачених ч. 13 ст. 176 ГПК України.

Так само відхиляються апеляційним судом доводи апелянта щодо подання до місцевого господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи разом із довідкою про перебування керівника на стаціонарному лікуванні, оскільки таке клопотання було подане 13.02.2026, тобто вже після залишення позовної заяви без розгляду – 12.02.2026. Відтак доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на обставинах, які не існували у розпорядженні суду першої інстанції на момент постановлення оскаржуваної ухвали, а тому не можуть свідчити про незаконність чи необґрунтованість прийнятого ним рішення.

Безпідставними також є доводи апелянта про те, що оскільки провадження у справі вже було відкрито та справа перебувала на стадії підготовчого провадження, застосування положень ст. 176 ГПК України є неправомірним або непропорційним, адже ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України законодавець прямо передбачив можливість залишення позовної заяви без руху саме після відкриття провадження у справі, якщо суд встановить, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 та 172 цього Кодексу. У такому випадку суд зобов`язаний постановити відповідну ухвалу, повідомити позивача про виявлені недоліки та надати строк для їх усунення, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали.

Отже, сама по собі обставина відкриття провадження у справі та її перебування на стадії підготовчого провадження не виключає і не обмежує повноваження суду, передбачені ст. 176 ГПК України. Навпаки, зазначена норма спеціально врегульовує порядок дій суду саме у випадку, коли недотримання вимог до форми, змісту позовної заяви або доданих до неї документів виявлено вже після відкриття провадження.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на порушення судом першої інстанції принципу пропорційності, права на доступ до правосуддя та надмірний процесуальний формалізм.

Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Зазначені правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, провадження № 14-87цс20.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.1985, «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996, «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» від 28.10.1998 та «Zubac v. Croatia» від 05.04.2018, держави мають право встановлювати процесуальні правила та умови доступу до суду, які переслідують легітимну мету забезпечення належного здійснення правосуддя, ефективної організації судового процесу та принципу правової визначеності, а учасники судового процесу зобов`язані сумлінно їх дотримуватися.

На переконання апеляційного суду, у даній справі застосування судом першої інстанції положень ч. 13 ст. 176 ГПК України відповідало зазначеним критеріям. Встановлення процесуальних вимог до форми та змісту позовної заяви, обов`язку подати належні докази та визначення наслідків їх невиконання переслідує легітимну мету забезпечення належної організації судового процесу, процесуальної дисципліни, рівності учасників судового розгляду та принципу правової визначеності.

Водночас застосований судом процесуальний наслідок не призвів до порушення самої сутності права позивача на доступ до суду. Залишення позовної заяви без розгляду не є вирішенням спору по суті та не позбавляє позивача можливості повторно звернутися до господарського суду після усунення обставин, що стали підставою для постановлення відповідної ухвали, що прямо передбачено ч. 4 ст. 226 ГПК України.

Апеляційний суд зауважує, що саме застосоване судом процесуальне обмеження має тимчасовий характер, є пропорційним поставленій легітимній меті та не становить надмірного процесуального формалізму у розумінні практики Європейського суду з прав людини.

За таких обставин колегія суддів виснує, що застосоване судом першої інстанції обмеження було передбачене законом та не порушило права позивача на доступ до правосуддя.

Посилання скаржника на окремі правові висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки наведені правові позиції підлягають застосуванню з урахуванням конкретних фактичних обставин кожної справи та не звільняють учасників процесу від обов`язку виконувати імперативні приписи процесуального законодавства.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно і правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, надав їм належну правову оцінку та правильно застосував положення ч. 13 ст. 176 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановленого судом першої інстанції факту неусунення позивачем недоліків позовної заяви у визначений законом строк, у зв`язку з чим підстави для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2026 у справі № 904/6625/25 відсутні.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кам`янської міської організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2026 у справі № 904/6625/25 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2026 у справі № 904/6625/25 - залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 27.07.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: Ю.В. Фещенко

О.Ю. Соп`яненко