Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №904/6487/25 (904/3101/26) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/6487/25 (904/3101/26)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 (постановлену суддею Первушиним Ю.Ю., повна ухвала складена 11.06.2026) у справі № 904/6487/25 (904/3101/26)

за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот" (м. Кам`янське, Дніпропетровська область)

до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за Договором позики у сумі 80 000 000 грн 00 коп. та інфляційних втрат у сумі 16 713 444 грн 14 коп.

в межах справи № 904/6487/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (м. Дніпро)

про визнання банкрутом Акціонерне товариство "Дніпроазот" (м. Кам`янське, Дніпропетровська область),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Акціонерного товариства "Дніпроазот" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі по тексту - відповідач) заборгованість за Договором позики у сумі 80 000 000 грн 00 коп. та інфляційні втрати у сумі 16 713 444 грн 14 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору позики № 635/22-17 від 30.08.2022 у частині повернення наданих позивачем за цим Договором грошових коштів.

Позовна заява подана у межах справи № 904/6487/25 про банкрутство АТ "Дніпроазот".

У позовній заяві позивач заявив клопотання, викладене у її прохальній частині, про звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 було відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви; залишено без руху позовну заяву Акціонерного товариства "Дніпроазот" та зобов`язано позивача протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі 931 840 грн 00 коп.

В ухвалі від 02.06.2026 Господарським судом Дніпропетровської області роз`яснено позивачу, що у випадку невиконання вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Від Акціонерного товариства "Дніпроазот" на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху надійшла заява (вх. суду № 28302/26 від 09.06.2026) про усунення недоліків, в якій позивач просив суд:

- задовольнити клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про стягнення грошових коштів;

- відстрочити Акціонерному товариству "Дніпроазот" сплату судового збору за подання позовної заяви до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про стягнення грошових коштів до ухвалення судового рішення у даній справі;

- прийняти позовну заяву Акціонерного товариства "Дніпроазот" до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про стягнення грошових коштів до розгляду в межах справи № 904/6487/25 про банкрутство позивача та відкрити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі №904/6487/25 (904/3101/26) позовну заяву і додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

Ухвала обґрунтована наступним:

- звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду. Суд, вирішуючи це питання, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану;

- із поданих позивачем документів вбачається, що на підтвердження скрутного фінансового становища останнім, зокрема, надано довідку про залишки коштів на банківських рахунках, виписки за окремими рахунками, відомості про фінансову звітність та наведено відомості про перебування Акціонерного товариства "Дніпроазот" у процедурі банкрутства. Разом з тим надані документи не дають можливості суду здійснити повну оцінку майнового стану позивача та встановити відсутність у нього реальної можливості сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі. Перебування юридичної особи у процедурі банкрутства та наявність арештів на окремі грошові кошти самі по собі не свідчать про відсутність у такої особи можливості виконувати процесуальні обов`язки, у тому числі щодо сплати судового збору;

- суд врахував, що предметом даного позову є стягнення з відповідача 96 713 444 грн 14 коп., а звернення до суду із такими майновими вимогами здійснюється позивачем у власних майнових інтересах та спрямоване на поповнення ліквідаційної маси боржника і захист інтересів його кредиторів;

- наведені позивачем доводи та надані документи не підтверджують, що сплата судового збору у сумі 931 840 грн 00 коп. є об`єктивно неможливою, а не лише ускладненою з огляду на поточний фінансовий стан підприємства;

- ухвалою від 02.06.2026 позивачу вже було відмовлено у звільненні від сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Подана заява про усунення недоліків фактично містить повторне клопотання про надання процесуальної пільги, однак не містить таких нових доказів чи обставин, які б спростовували висновки суду, викладені в ухвалі від 02.06.2026;

- з огляду на викладене, оскільки заявник не надав належних доказів неможливості сплати судового збору, підстави для відстрочення від сплати судового збору відсутні, а тому господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору;

- враховуючи, що позивач не усунув недоліки у встановлений судом строк, позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство "Дніпроазот" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 51050 від 23.06.2026), в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/6487/25 (904/3101/26);

- матеріали справи № 904/6487/25 (904/3101/26) направити до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо прийняття до розгляду позовної заяви Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення з Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" грошових коштів, в межах справи № 904/6487/25 про банкрутство позивача, та відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- на підтвердження обставин знаходження позивача у скрутному фінансовому становищі надані наступні документи: довідку АТ "Дніпроазот" № 027/048 від 26.05.2026 про залишки коштів на його поточних рахунках станом на 26.05.2026; виписку з АТ "Банк Кредит Дніпро" по особовому рахунку позивача за період з 22.05.2026 по 25.05.2026; виписку з АТ "Державний ощадний банк України" за особовим рахунком АТ "Дніпроазот" станом на 25.05.2026; виписку з АТ "Таскомбанк" по рахунку позивача станом на 25.05.2026;

- враховуючи відмову у звільненні від сплати судового збору за звернення з даним позовом, заявником також було надано відповідні додаткові докази щодо актуальної фінансової звітності (балансу) Акціонерного товариства "Дніпроазот" за останні звітні періоди, а саме: на кінець 2025 року – гроші та їх еквіваленти становлять 209 000 грн 00 коп; 1-й квартал 2026 року – гроші та їх еквіваленти становлять 177 000 грн 00 коп.;

- розмір суми судового збору за звернення до суду з даним позовом становить непропорційний та непосильний тягар, який фактично позбавляє заявника можливості реалізувати право на доступ до суду і вважає, що ним було наведено достатньо доводів та доказів, на підтвердження підстав для звернення з вимогою про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі;

- в оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що ухвалою від 02.06.2026 позивачу вже було відмовлено у звільненні від сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Подана заява про усунення недоліків фактично містить повторне клопотання про надання процесуальної пільги, однак не містить таких нових доказів чи обставин, які б спростовували висновки суду, викладені в ухвалі від 02.06.2026. Акціонерне товариство "Дніпроазот" вважає, що такий підхід суду першої інстанції є формальним, оскільки позбавляє позивача можливості відновити цю ліквідність внаслідок звернення з позовом до суду;

- Акціонерне товариство "Дніпроазот" на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026, після відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, звернулось з клопотанням про його відстрочення. В оскаржуваній ухвалі від 11.06.2026 суд у контексті відстрочення сплати судового збору обмежився лише твердженням, що Акціонерному товариству "Дніпроазот" вже було відмовлено у звільненні від сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. При цьому заява Акціонерного товариства "Дніпроазот" про відстрочення сплати судового збору є також заявою про надання процесуальної пільги, однак є відмінною від заяви про звільнення від сплати судового збору та потребує окремого розгляду;

- ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у порушення наведених вимог не містить згадки про вирішення клопотання АТ "Дніпроазот" про відстрочення сплати судового збору у резолютивній частині, мотивувальна частина ухвали в свою чергу не містить самостійного аналізу клопотання заявника, що свідчить про не розмежування правової природи звільнення від сплати судового збору від відстрочення його сплати. З урахуванням практики Верховного Суду, господарський суд в ухвалі від 11.06.2026 мав розглянути клопотання АТ "Дніпроазот" про відстрочення сплати судового збору та за результатами його розгляду: 1) у випадку задоволення - відстрочити сплату судового збору на час розгляду справи в суді першої інстанції, відкривши провадження у справі; 2) у випадку відмови - скласти належним чином оформлену та достатньо вмотивовану ухвалу з наданням додаткового строку на усунення недоліків. За приписами статті 119 Господарського процесуального кодексу України строк на усунення недоліків позовної заяви може бути продовжений судом з власної ініціативи. Унаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права заявник був позбавлений можливості дізнатися про результати розгляду свого клопотання, що унеможливило своєчасну сплату судового збору та усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк. Допущені судом першої інстанції процесуальні порушення є самостійною підставою для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 про повернення позовної заяви;

- відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 по справі № 940/2276/18 юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору;

- у даній справі судовий збір за подання позовної заяви становить 931 840 грн 00 коп., що для Акціонерного товариства "Дніпроазот", яке надало достатньо доказів фактичної відсутності активів, доходів та банківських залишків на рахунках, становило непропорційне та непосильне обмеження заявника на доступ до правосуддя;

- місцевий господарський суд, застосовуючи статтю 8 Закону України "Про судовий збір", обмежився лише формальним підходом та не здійснив індивідуальної оцінки майнового стану позивача, фактичної можливості сплати судового збору у передбаченому розмірі, а також наслідків відмови у відстроченні його сплати для реалізації права на судовий захист. Я свідчить усталена практика Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, обов`язок сплати судового збору не може застосовуватися таким чином, щоб повністю нівелювати право особи на доступ до правосуддя та завдати шкоди самій суті цього права. Фінансові обмеження доступу до суду підлягають оцінці з урахуванням реального майнового стану заявника, значення спору та наслідків відмови у судовому захисті. У даному випадку позов подано в межах справи про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" та спрямовано на повернення активів боржника до ліквідаційної маси, що є ключовим інструментом досягнення мети процедур банкрутства - максимально можливого задоволення вимог кредиторів. Відмова у відстроченні сплати судового збору та подальше повернення позовної заяви фактично унеможливили розгляд спору по суті, позбавили боржника єдиного реального способу повернення активів та створили загрозу порушення прав кредиторів. Місцевим господарським судом не враховано, що відсутність у боржника коштів для сплати судового збору є прямим наслідком його неплатоспроможності, яка і стала підставою відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому формальне застосування процесуальних вимог без оцінки реальних обставин справи призвело до непропорційного обмеження права на доступ до суду;

- враховуючи відмову у звільненні від сплати судового збору за звернення з даним позовом, заявником також було надано відповідні додаткові докази щодо актуальної фінансової звітності (балансу) Акціонерного товариства "Дніпроазот" за останні звітні періоди, а саме: на кінець 2025 року – гроші та їх еквіваленти становлять 209 000 грн 00 коп., 1-й квартал 2026 року – гроші та їх еквіваленти становлять 177 000 грн 00 коп.;

- висновок суду про необхідність надання повного балансу підприємства (відомостей про все рухоме/нерухоме майно, активи та дебіторську заборгованість) є помилковим і прямо суперечить правовому статусу позивача, який перебуває у процедурі розпорядження майном відповідно до статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому об`єктивна неможливість сплати судового збору Акціонерним товариством "Дніпроазот" зумовлена відсутністю вільних грошових коштів, а додані до матеріалів справи довідка № 027/048 від 26.05.2026 та банківські виписки підтверджують саму відсутність коштів для сплати судового збору. Дані фінансової звітності (балансу) за кінець 2025 року та 1-й квартал 2026 року свідчать про критичне зниження статті "гроші та їх еквіваленти" (з 209 тис. грн до 177 тис. грн), що є недостатнім для фінансування поточної діяльності. Крім того, наявність у позивача будь-яких інших (негрошових) майнових активів, рухомого чи нерухомого майна, або дебіторської заборгованості, на чому наполягає суд першої інстанції, жодним чином не свідчить про наявність у Акціонерного товариства "Дніпроазот" вільних грошових коштів для сплати судового збору. Судовий збір сплачується виключно у грошовій формі, а не майном чи правами вимоги. Надані позивачем докази про залишки на банківських рахунках та фінансова звітність Акціонерного товариства "Дніпроазот" є вичерпними документами, які відображають реальну (ліквідну) спроможність позивача здійснювати платежі на момент звернення до суду з даним позовом;

- враховуючи все вищенаведене, саме перебування Акціонерного товариства "Дніпроазот" у процедурі банкрутства, введені статтею 44 Кодексу України з процедур банкрутства суворі обмеження та заборони відчуження майна, наявність арештів на рахунках та документально доведену відсутність достатнього обсягу вільних грошових коштів, позивач об`єктивно позбавлений можливості сплатити судовий збір у встановленому розмірі;

- навіть за умови розподілу судових витрат у процедурі банкрутства, витрати на сплату судового збору належать до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство, та відповідно до частини 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів. Таким чином, задоволення клопотання про відстрочення судового збору є єдиним правовим механізмом, який дозволить суду розглянути обґрунтований позов по суті, відновити майновий стан боржника та забезпечити гарантоване і повне надходження судового збору до державного бюджету за результатами вирішення спору;

- оскаржуване судове рішення суперечить правовим висновкам Верховного Суду, не відповідає стандартам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушує принципи господарського судочинства та мету процедур банкрутства, що свідчить про його необґрунтованість та необхідність скасування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроазот" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/6487/25 (904/3101/26) у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; запропоновано, зокрема, відповідачу подати відзив на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

З приводу дотримання прав усіх учасників справи апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. При цьому, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а саме: шляхом направлення ухвали суду від 29.06.2026 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 29.06.2026 доставлена до Електронних кабінетів всіх учасників справи (позивача та відповідача) - 29.06.2026 до 17 години (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 29.06.2026).

Ухвалою суду від 29.06.2026, з урахуванням вимог частини 4 статті 262 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано, зокрема, відповідачу подати відзив на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду, зокрема, відповідачем (29.06.2026), граничним строком для подання відзиву на апеляційну скаргу було 09.07.2026.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на апеляційну скаргу) воєнного стану, апеляційним господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час апеляційного перегляду справи та висловлення своєї правової позиції щодо вимог скаржника. У даному випадку додатково надані два тижні апеляційний господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на апеляційну скаргу або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на дату ухвалення даної постанови строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, з урахуванням строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційного господарського суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу та вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами, оскільки згідно з частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Більше того права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права скаржника на розумність строків розгляду апеляційної скарги (своєчасне вирішення судом спорів), що є однією із засад (принципів) та завданням господарського судочинства, яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах повернення.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Як убачається зі змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до підпункту 3 пункту 2-1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У даній справі АТ "Дніпроазот" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з ДП "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" 96 713 444 грн 14 коп., з яких: заборгованість за договором позики у сумі 80 000 000 грн 00 коп. та інфляційні втрати у сумі 16 713 444 грн 14 коп.

Таким чином, позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 931 840 грн 00 коп., що є максимальною ставкою судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у межах справи про банкрутство, з урахуванням коефіцієнту для пониження розміру судового збору.

Як зазначено вище, у позовній заяві позивач заявив клопотання, викладене у її прохальній частині, про звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 було відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, залишено без руху його позовну заяву та зобов`язано позивача протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі 931 840 грн 00 коп.

Від Акціонерного товариства "Дніпроазот" на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач просив суд:

- задовольнити клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про стягнення грошових коштів;

- відстрочити Акціонерному товариству "Дніпроазот" сплату судового збору за подання позовної заяви до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про стягнення грошових коштів до ухвалення судового рішення у даній справі;

- прийняти позовну заяву Акціонерного товариства "Дніпроазот" до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про стягнення грошових коштів до розгляду в межах справи № 904/6487/25 про банкрутство позивача та відкрити провадження у справі.

Суд першої інтанції, врахувавши, що ухвалою від 02.06.2026 позивачу вже було відмовлено у звільненні від сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а подана заява про усунення недоліків фактично містить повторне клопотання про надання процесуальної пільги і не містить нових доказів чи обставин, які б спростовували висновки суду, викладені в ухвалі від 02.06.2026, не знайшов підстав для відстрочення сплати судового збору, а тому відмовив у задоволенні клопотання позивача про таке відстрочення та повернув позовну заяву товариству без розгляду.

Колегія апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 Закону України "Про судовий збір", або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5 Закону, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 по справі № 925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи, за висновками Європейського суду з прав людини, не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.

Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для відстрочення, розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати судового збору.

Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.

Тобто право відстрочення сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов`язком, що випливає з вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір".

Подібні правові висновки містять постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №303/7754/21 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".

Отже, суд може відстрочити, розстрочити, звільнити заявника від сплати судового збору або зменшити його розмір з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Як вже зазначалось, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 01.04.2026 у справі №925/7/24 (925/1011/25), від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).

Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та / чи розстрочення / відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21), оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26.07.2005; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26.07.2005).

Між тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, відповідні докази АТ "Дніпроазот" не надані.

Скрутний майновий стан може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 911/2728/23.

Разом з тим, частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 75 цього Кодексу.

Таким чином, для зменшення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору заявник, має довести належними засобами доказування суду існування у нього фінансових труднощів та такого майнового стану, що надають підстави вважати за можливе відстрочити такій особі сплату судового збору при наявності для цього підстав, встановлених вищевказаним законом.

При зверненні з вимогою про відстрочення сплати судового збору за подання позову (розстрочення, зменшення його розміру або звільнення від його сплати) необхідним є надання комплексної інформації про фактичний майновий стан заявника.

Щодо досліджуваної справи, то колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані позивачем документи (довідки про залишки коштів на банківських рахунках, виписки за окремими рахунками, відомості про фінансову звітність) не дають можливість оцінити комплексно реальний та актуальний майновий стан боржника та підтвердити неможливість сплати судового збору на момент подання позову у встановленому законом розмірі.

Так, позивачем не надано бухгалтерського балансу, відомостей щодо складу та вартості активів, дебіторської заборгованості, рухомого та нерухомого майна, а також інших документів, які б дозволяли оцінити фінансовий стан товариства в цілому, а не лише залишки коштів на окремих банківських рахунках станом на певну дату.

При цьому враховуючи наведену вище позицію Верховного Суду, а також положення частини 3 статті 8 Закону України "Про судовий збір", посилання скаржника на помилковість висновку суду про необхідність надання на підтвердження фінансового стану заявника повного балансу підприємства (відомостей про все рухоме/нерухоме майно, активи та дебіторську заборгованість) є безпідставними.

Між тим, факт перебування юридичної особи у процедурі банкрутства, не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору за подання позову (розстрочення, зменшення його розміру або звільнення від його сплати) і не відображають загальний майновий стан товариства. Це питання вирішується з урахуванням конкретних, належно підтверджених обставин, що свідчать про реальну фінансову неспроможність боржника сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі.

Суд також враховує, що ухвалою від 02.06.2026 позивачу вже було відмовлено у звільненні від сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Подана заява про усунення недоліків фактично містить повторне клопотання про надання процесуальної пільги, однак не містить таких нових доказів чи обставин, які б спростовували висновки суду, викладені в ухвалі від 02.06.2026.

Єдиним новим доводом, наведеним у заяви усунення недоліків від 08.06.2026 є те, що розмір суми судового збору становить непропорційний та непосильний тягар, який позбавляє заявника можливості реалізувати право на доступ до суду, однак, без підтвердження належними доказами, цей довід має декларативний характер.

Також суд відхиляє доводи скаржника про те, що мотивувальна частина оскаржуваної ухвали не містить самостійного аналізу клопотання заявника, що свідчить про не розмежування правової природи звільнення від сплати судового збору від відстрочення його сплати, оскільки розглядаючи питання щодо звільнення від сплати судового збору, відстрочення його сплати тощо, суд керується статтею 8 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає єдиний перелік підстав (умов) в обох випадках, не розмежовуючи їх правову природу.

При цьому в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції навів мотиви, з яких ним відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо відстрочення сплати судового збору, а саме ненадання заявником належних доказів неможливості сплати судового збору на момент звернення з позовом.

Колегія суддів зауважує, що у статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви у частині надання доказів, які б підтверджували сплату судового збору у встановленому Законом Україні "Про судовий збір" порядку та розмірі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з підстав недодержання вимог чинного законодавства України та невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02.06.2026.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У цьому зв`язку апеляційний суд враховує, що необхідність сплати судового збору дійсно є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду за правилами господарського судочинства, оскільки не позбавляє позивача права та можливості повторно звернутись з позовом після усунення недоліків та надавши необхідні докази.

Викладене свідчить про безпідставність доводів скаржника щодо позбавлення його права доступу до суду.

Підсумовуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд зазначає, що, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення - ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/6487/25 (904/3101/26), відсутні, тому у відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 269, 270, 275 - 284, 287 - 289, 320 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/6487/25 (904/3101/26) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі №904/6487/25 (904/3101/26) - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Дніпроазот".

4. Матеріали повернення по справі №904/6487/25 (904/3101/26) повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 27.07.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк