Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №905/1138/21 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Харків Справа № 905/1138/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бєлкіної О.М.;

представник ініціюючого кредитора (апелянта): Костюк С.В. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно - Експедиційна компанія "Енерготранс" (вх.№1192 Д/1) на ухвалу постановлену Господарським судом Донецької області у складі судді Огороднік Д.М. 18.05.2026 (повний текст складений 19.05.2026) у справі 905/1138/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна компанія "Енерготранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек",

про банкрутство,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №905/1138/21 про банкрутство ТОВ "Істек".

Постановою Господарського суду Донецької області від 05.03.2024 ТОВ "Істек" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Бурцеву І.Ю.

24.04.2026 ліквідатор банкрута - Бурцева І.Ю. подала до суду клопотання б/н від 24.04.2026 (вх.№178/26) про зобов`язання Акціонерного товариства "Європромбанк" здійснити платіж з ліквідаційного рахунку ТОВ "Істек" на користь арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни в рахунок погашення витрат розпорядника майна та нарахованої грошової винагороди затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.03.2024 у справі №905/1138/21.

Клопотання обґрунтовано тим, що за результатами ліквідаційної процедури на ліквідаційний рахунок боржника в АТ "Європромбанк" надійшли грошові кошти від реалізації майна банкрута у розмірі 144350,13грн. Ліквідатором здійснено платіж з ліквідаційного рахунку в рахунок погашення витрат, понесених під час проведення процедури розпорядження майном та часткового погашення грошової винагороди розпорядника. Однак АТ "Європромбанк" відмовив у проведенні цього платежу з посиланням на постанову Національного банку України №18 від 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.05.2026 у справі 905/1138/21 відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора Бурцевої Ірини Юріївни про зобов`язання Акціонерного товариства "Європромбанк" здійснити платіж з ліквідаційного рахунку ТОВ "Істек" на користь арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни в рахунок погашення витрат розпорядника майна та нарахованої грошової винагороди затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.03.2024 у справі №905/1138/21.

Судом встановлено, що Банк, пославшись на п. 15 Постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 вказав, що бенефіціарними власниками ТОВ "Істек" є громадяни Російської Федерації, а ініційоване призначення платежу не входить до переліку виключень/дозволених платежів, у зв`язку з чим відмовив у виконанні платіжного доручення.

За висновками суду, дії банку у відмові у здійснення платежу з ліквідаційного рахунку ТОВ "Істек" повністю відповідають положенням п. 15 Постанови №18 від 24.02.2024, тому суд не може зобов`язати банк здійснити дії, які суперечать нормативно-правовому акту Національного банку України.

27.05.2026 ініціюючий кредитор - ТОВ "Транспортно - Експедиційна компанія "Енерготранс" звернувся до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. Прийняти апеляційну скаргу ТОВ "Транспортно - Експедиційна компанія "Енерготранс" до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №905/1138/21.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.05.2026 у справі №905/1138/21 про відмову у задоволенні клопотання ліквідатора Бурцевої І.Ю. про зобов`язання Акціонерного товариства "Європромбанк" здійснити платіж з ліквідаційного рахунку ТОВ "Істек" на користь арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни в рахунок погашення витрат розпорядника майна та нарахованої грошової винагороди, затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.03.2024 року.

3. Ухвалити нове рішення, яким клопотання ліквідатора задовольнити повністю.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Європейський промисловий банк" (код ЄДРПОУ 36061927) здійснити платіж з ліквідаційного рахунку ТОВ "Істек" (код ЄДРПОУ 32510349) на користь арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни в рахунок погашення витрат розпорядника майна та нарахованої грошової винагороди, затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.03.2024 у справі №905/1138/21.

Апелянт зазначає, що пункт 15 Постанови НБУ №18, та всі зміни до неї не містять жодних винятків для ліквідаційних рахунків банкрутів, що свідчить про прогалину в правовому регулюванні.

На переконання скаржника, ця прогалина має заповнюватися шляхом застосування пріоритету норм КУзПБ як спеціального закону, а не шляхом блокування ліквідаційної процедури, що призводить до порушення прав кредиторів.

Кошти на ліквідаційному рахунку отримано під час ведення процедури ліквідації, тобто в період, коли будь-які повноваження колишніх бенефіціарів вже були припинені. Фактично, ці кошти належать не колишнім засновникам, а є ліквідаційною масою, яка призначена для задоволення вимог кредиторів.

Відмова банку в проведенні платежу створює ситуацію, за якої кошти, отримані від реалізації майна банкрута, стають недоступними для ліквідатора та кредиторів, що є неприпустимим втручанням у право власності, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, за доводами апелянта, ухвала суду першої інстанції порушує конституційні права арбітражного керуючого на оплату праці (ст. 43 Конституції України) та право власності кредиторів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Апелянт також зазначає, шо з моменту визнання ТОВ "Істек" банкрутом (05.03.2024) всі повноваження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як засновників (бенефіціарів) товариства були припинені в силу закону, тому посилання на їхнє громадянство, як на підставу для застосування санкційних обмежень до ліквідаційного рахунку, є юридично безпідставним.

На переконання скаржника, застосування обмежень, передбачених Постановою НБУ №18, до ліквідаційного рахунку, який фактично перебуває під контролем ліквідатора (арбітражного керуючого, призначеного судом), а не колишніх бенефіціарів, суперечить самій меті ліквідаційної процедури - задоволенню вимог кредиторів та погашенню витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство.

Ініціюючий кредитор також наголошує на тому, що Постанова НБУ №18 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання Закону України "Про Національний банк України" та інших законів у сфері банківської діяльності, тоді як КУзПБ є спеціальним кодифікованим законом, який регулює відносини неплатоспроможності. У разі колізії між загальним актом (Постановою НБУ) та спеціальним законом (КУзПБ), перевага має надаватися спеціальному закону. КУзПБ, як спеціальний закон, має вищу юридичну силу відносно регулювання процедур банкрутства. У ліквідаційній процедурі ліквідатор здійснює заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів, формування ліквідаційної маси та її реалізацію. Блокування можливості використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, унеможливлює досягнення цілей ліквідаційної процедури, визначених статтею 61 КУзПБ, та порушує права кредиторів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 справу 905/1138/21 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1138/21. Відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ТОВ "Транспортно - Експедиційна компанія "Енерготранс" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.05.2026 у справі №905/1138/21 до надходження матеріалів справи.

09.06.2026 справа №905/1138/21 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Транспортно - Експедиційна компанія "Енерготранс" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.05.2026 у справі 905/1138/21; установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк для подання заяв та клопотань. Призначено справу до розгляду на 21.07. 2026 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Явку представників сторін до судового засідання визнано не обов`язковою. Попереджено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

30.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ "Істек" арбітражної керуючої Бурцевої І.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ліквідатор у повному обсязі підтримує позицію скаржника та вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права. На переконання ліквідатора банкрута, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а клопотання ліквідатора - задоволенню в повному обсязі.

Ліквідатор вважає, що суд першої інстанції фактично проігнорував фундаментальні правові наслідки відкриття ліквідаційної процедури, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), оскільки з 05.03.2024 - дати визнання ТОВ "Істек" банкрутом - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в силу закону втратили будь-які повноваження стосовно Банкрута та його майна і тому правовий статус колишніх бенефіціарів не має значення для вирішення питання про проведення платежів з ліквідаційного рахунку.

Також ліквідатор зазначає, що суд першої інстанції допустив помилку, ототожнивши ліквідаційний рахунок банкрута із звичайним поточним рахунком суб`єкта господарювання, які мають принципово відмінну правову природу, оскільки ліквідаційний рахунок банкрута є спеціальним рахунком, відкритим виключно в цілях ліквідаційної процедури, передбаченої КУзПБ.

Постанова НБУ № 18 має на меті обмеження можливості осіб, пов`язаних із державою-агресором, здійснювати економічну діяльність та виводити активи, проте вона не може бути реалізована шляхом блокування ліквідаційного рахунку банкрута, оскільки кошти на ліквідаційному рахунку мають бути розподілені між кредиторами у встановленій КУзПБ черговості; блокування рахунку шкодить виключно українським юридичним особам - кредиторам у справі про банкрутство, а не особам, пов`язаним із рф; застосування санкційних обмежень до ліквідаційного рахунку призводить до протилежного від очікуваного ефекту - унеможливлення задоволення вимог кредиторів та погашення витрат ліквідаційної процедури.

Відмова у проведенні платежу фактично унеможливлює досягнення мети ліквідаційної процедури, визначеної ст. 61 КУзПБ. Арбітражний керуючий позбавляється можливості виконувати покладені на нього судом функції ліквідатора - зокрема, проводити розрахунки у встановленій законом черговості.

Також ліквідатор посилається на те, що вона - арбітражний керуючий Бурцева І.Ю., як ліквідатор виконує функції, покладені на неї господарським судом. Її грошова винагорода затверджена ухвалою суду від 04.03.2024. Відмова Банку у проведенні платежу по суті є відмовою у виконанні судового рішення. Блокування ліквідаційного рахунку унеможливлює виконання ліквідатором своїх функцій у повному обсязі, порушує права кредиторів у справі про банкрутство, а рішення суду у справі про банкрутство залишаються невиконаними.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.07.2026 приймав участь в режимі відеоконференції представник ініціюючого кредитора (апелянта), який надав пояснення по суті спору, підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати оскаржуване рішення задовольнивши заяву ліквідатора в повному обсязі.

Інші учасники справи про банкрутство в судове засідання не з`явились, причин неявки суд не повідомили, будь -яких заяв/клопотань не подавали; про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином та завчасно.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та надані в судовому засіданні пояснення, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.07.2021, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Істек"; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Істек"; призначено розпорядником майна арбітражну керуючу Бурцеву Ірину Юріївну.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.03.2024 задоволено клопотання арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. №02-33/656 від 27.10.2023 (вх.№10211/23) про затвердження звіту арбітражного керуючого Бурцеврї І.Ю. про нарахування та виплату грошової винагороди за період здійснення повноважень розпорядника майна ТОВ "Істек" та затверджено звіт про грошову винагороду арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Істек" за період з 08.10.2021 по 30.09.2023 на загальну суму 382617,80грн, з яких: 376200,00грн основна грошова винагорода, 6417,80 грн інші витрати арбітражного керуючого пов`язані з виконанням повноважень розпорядника майна.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи посилання сторін на дату цієї ухвали як "04.03.2024" є технічною помилкою (опискою). Належною та фактичною датою постановлення вказаного судового рішення є саме 05.03.2024, що враховується апеляційним судом під час здійснення апеляційного перегляду.

Вказаною ухвалою (п.3 резолютивної частини) постановлено відшкодувати нараховану і не виплачену грошову винагороду у розмірі 376200,00 грн та понесені та не відшкодовані витрати у розмірі 6417,80грн арбітражного керуючого Ірини Бурцевої за період здійснення повноважень розпорядника майна ТОВ "Істек" за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, з ліквідаційного рахунку ТОВ"Істек".

Постановою Господарського суду Донецької області від 05.03.2024 ТОВ "Істек" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Бурцеву І.Ю.

В ході ліквідаційної процедури на ліквідаційний рахунок ТОВ "Істек", відкритий в АТ "Європейський промисловий банк" (АТ "Європромбанк", Банк), надійшли кошти від реалізації майна банкрута (дебіторської заборгованості) в розмірі 144350,13грн.

Ліквідатором було ініційовано платіж з цього рахунку на погашення витрат, понесених під час провадження процедури розпорядження майном та часткового погашення грошової винагороди розпорядника майна, проте АТ "Європромбанк" відмовив у проведенні платежу, посилаючись на пункт 15 Постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (далі - Постанова НБУ № 18).

Підставою для відмови, згідно листа від 20.04.2026 №3-0-2-04/1130, стала наявність серед кінцевих бенефіціарних власників ТОВ "Істек" громадян Російської Федерації: ОСОБА_1 (50%) та ОСОБА_2 (50%), а ініційоване призначення платежу не входить до переліку виключень/дозволених платежів відповідно до пункту 15 Постанови 18.

Рішенням комітету кредиторів від 09.04.2026 (протокол № 13) зобов`язано ліквідатора подати до суду клопотання про зобов`язання АТ "Європромбанк" здійснити платіж з ліквідаційного рахунку на погашення витрат розпорядника майна та нарахованої грошової винагороди, затвердженої відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 04.03.2024.

Під час розгляду судом першої інстанції відповідного клопотання ліквідатора, Банком були надані пояснення, які зводяться до наступного:

- згідно зі статтею 7 та статтею 56 ЗУ "Про Національний банк України", нормативно-правові акти НБУ є обов`язковими для виконання всіма банками, що діють на території України. Банк зобов`язаний забезпечувати неухильне дотримання вимог нормативно-правових актів НБУ, у тому числі Постанови НБУ № 18, норми якої мають обов`язковий характер в період воєнного стану та підлягає безумовному виконанню банками;

- ліквідатор не є найманим працівником та його винагорода - це плата за виконання повноважень, тобто цивільно-правовою платою за послуги, а не оплата праці за трудовим договором. Це специфічний вид оплати послуг самозайнятої особи, регулювання якої здійснюється відповідно до КУзПБ, а тому у Банку відсутні правові підстави для проведення платежу з ліквідаційного рахунку ТОВ "Істек" № НОМЕР_1 на рахунок арбітражної керуючої Бурцевої І.Ю., оскільки кінцевими бенефіціарними власниками товариства є громадяни Російської Федерації, та призначення ініційованого платежу ліквідатора не входить до переліку виключень/дозволених платежів, відповідно до пункту 15 Постанови 18.

Як зазначалось вище, оскаржуваною ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора Бурцевої Ірини Юріївни про зобов`язання Акціонерного товариства "Європромбанк" здійснити платіж з ліквідаційного рахунку ТОВ "Істек" на користь арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни в рахунок погашення витрат розпорядника майна та нарахованої грошової винагороди затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.03.2024 у справі №905/1138/21.

Не погодившись із зазначеною ухвалою ініціюючий кредитор звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Колегія суддів наголошує, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому статусі, а вся процедура неплатоспроможності є спеціальною та специфічною. Усі видаткові операції з ліквідаційного рахунку здійснюються виключно в межах судової процедури під контролем ліквідатора (ст. 61 КУзПБ).

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 2 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до п. 15 Постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 (зі змінами та доповненнями чинними на момент виникнення спірних правовідносин) "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" постановлено зупинити здійснення обслуговуючими банками, небанківськими надавачами платіжних послуг, що отримали право на надання фінансових платіжних послуг, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 5 Закону України "Про платіжні послуги" (далі - Закон про платіжні послуги) видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь.

Заборона на видаткові операції за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь не застосовується до вичерпного переліку платежів в Україні, включаючи зарплати, комунальні послуги, податки, перекази на ЗСУ та соціальні виплати. Також дозволено виконання зобов`язань перед банками, страхові виплати за раніше укладеними договорами та операції військових у межах зарплатних проєктів.

Застосовуючи п. 15 Постанови НБУ №18 від 24.02.2022, Банк та суд першої інстанції дійшли висновку, що виплата грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого не є заробітною платою, відсутня у переліку винятків для рахунків юридичних осіб з бенефіціарами з РФ та відмовили у здійсненні означеного платежу. Однак, суд апеляційної інстанції з вказаними висновками не погоджується, беручи до уваги наступне.

Частинами першою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України унормовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності, який з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника (згідно із частинами першої та другої статті 10 КУзПБ).

Пунктом 3 частини першої статті 12 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Порядок сплати винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) визначено статтею 30 КУзПБ.

Частиною першою цієї статті передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абзац п`ятий частини другої статті 30 КУзПБ).

Приписами статті 30 КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок вперше викладено в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18 та підтримано згодом Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011).

Обов`язковою процесуальною дією, що забезпечує реалізацію права арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди та відшкодування витрат є затвердження господарським судом відповідного звіту за підсумками кожної із процедур банкрутства (неплатоспроможності).

У разі повного чи часткового затвердження такого звіту господарський суд у судовому рішенні визначає також джерела покриття оплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого.

Загалом, на підставі системного аналізу приписів статті 43 Конституції України та статей 30, 90 КУзПБ Східний апеляційний господарський суд зазначає, що здійснення арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство відбувається виключно на платній основі (адже протилежного законодавством не передбачено), а своєчасне одержання грошової винагороди за працю є його конституційною гарантією.

Застосовуючи п. 15 Постанови НБУ №18 від 24.02.2022, банк та суд першої інстанції дійшли хибного висновку про неможливість здійснення такої операції через її відсутність серед виключень, установлених для рахунків юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації та обмежилися буквальним (без урахування процедури банкрутства) тлумаченням переліку дозволених операцій. У рішенні від 16 жовтня 2025 року у справі "ТОВ "М.С.Л." проти України" (Заява № 18049/18) Європейський суд з прав людини наголосив, що будь-яке обмеження прав особи, навіть під гаслом захисту національної безпеки, не може бути автоматичним і формальним, а повинно відповідати критеріям пропорційності та індивідуалізації. Автоматична відмова банку у здійсненні платежу, без урахування правової природи виплати та статусу отримувача, є проявом надмірного формалізму, що порушує справедливий баланс між суспільними інтересами та гарантованими Конвенцією правами особи (Стаття 1 Протоколу № 1).

Східний апеляційний господарський суд враховує, що хоча грошова винагорода арбітражного керуючого формально не є заробітною платою в розумінні КЗпП, проте вона виконує ідентичну соціально-економічну функцію, оскільки є джерелом доходу за виконання публічно-правових функцій (ст. 30 КУзПБ), а тому підпадає під нормативні винятки за аналогією.

Звужене тлумачення поняття "винятку для виплат заробітної плати" створює ситуацію, за якої арбітражний керуючий позбавляється права на винагороду за фактично виконану роботу, що суперечить статті 43 Конституції України.

Крім того, відмова банку у здійсненні платежу у даному випадку перешкоджає виконанню чинного та обов`язкового для виконання судового рішення - ухвали Господарського суду Донецької області від 05.03.2024 у даній справі, якою затверджено розмір цих виплат та чітко визначено джерело їх покриття - за рахунок коштів від реалізації майна в ліквідаційній процедурі. Вказане судове рішення було ухвалене у 2024 році - тобто в період дії Постанови НБУ № 18, а отже, наразі відсутні будь-які законні підстави для його невиконання.

Аналізуючи підстави відмови у виконанні платіжного доручення, колегія суддів зазначає, що обслуговуючий банк, дослідивши відомості з ЄДР ЮО ФОП та ГФ виявив наявність кінцевих бенефіціарних власників боржника - громадян російської федерації. Водночас, зважаючи на зміст того ж самого витягу з ЄДР та власні письмові пояснення банку, фінансова установа достовірно володіла інформацією про те, що ця юридична особа перебуває у процедурі банкрутства, у справі призначено ліквідатора, а сам рахунок, з якого ініційовано платіж, має статус ліквідаційного.

Вказані обставини свідчать, що поточна діяльність боржника не є звичайною господарською діяльністю юридичної особи, а є специфічною судовою процедурою. За таких умов, особливий правовий статус боржника вимагав від банку більш детального підходу з урахуванням положень Кодексу України з процедур банкрутства, які мають пріоритет у цих правовідносинах.

Окремо колегія суддів наголошує на необхідності дотримання імперативних вимог спеціального законодавства, яке регулює процедуру банкрутства. Відповідно до статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, отримані від реалізації майна боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у чітко визначеній черговості. При цьому витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, а також основна грошова винагорода арбітражного керуючого задовольняються в першу чергу.

Таким чином, здійснення ліквідатором платежу з ліквідаційного рахунку в рахунок часткового погашення грошової винагороди арбітражної керуючої за здійснення повноважень розпорядника майна є не лише реалізацією конституційного права арбітражної керуючої на отримання доходу за виконану роботу (ст. 43 Конституції України), а й обов`язковим етапом дотримання процедури та черговості, встановленої спеціальним законом.

Зважаючи на наведене вище у цілому, суд вважає обґрунтованими доводи скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені судом та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження вимог та заперечень сторін, колегія суддів вважає обґрунтованим клопотання ліквідатора ТОВ "Істек" - арбітражної керуючої Бурцевої Ірини Юріївни (вх.№178/26 від 24.04.2026) про зобов`язання АТ "Європромбанк" здійснити платіж з ліквідаційного рахунку ТОВ "Істек", а оскаржувану ухвалу суду такою, що постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення клопотання ліквідатора.

Керуючись ст.ст 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Транспортно - Експедиційна компанія "Енерготранс" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.05.2026 у справі 905/1138/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким клопотання ліквідатора ТОВ "Істек" - арбітражної керуючої Бурцевої Ірини Юріївни (вх.№178/26 від 24.04.2026) про зобов`язання Акціонерного товариства "Європромбанк" здійснити платіж з ліквідаційного рахунку ТОВ "Істек" - задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Акціонерного товариства "Європромбанк" у проведенні платежу з ліквідаційного рахунку ТОВ "Істек" на користь арбітражної керуючої Бурцевої Ірини Юріївни в рахунок погашення витрат розпорядника майна та нарахованої грошової винагороди.

Зобов`язати Акціонерне товариство "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК" (01024, Україна, місто Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 11, приміщення 51, код ЄДРПОУ 36061927) здійснити платіж з ліквідаційного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" (код ЄДРПОУ 32510349) на користь арбітражної керуючої Бурцевої Ірини Юріївни в рахунок погашення витрат розпорядника майна та нарахованої грошової винагороди, затвердженої ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.03.2024 у справі №905/1138/21.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 27.07.2026.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін