Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №922/674/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/674/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

без виклику представників учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Глобал Фудс Дистрибюшн" (1165Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2026 у справі № 922/674/26 (ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Кухар Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Фудс Дистрибюшн" (вул. Чумацький Шлях, буд. 58, м. Обухів(з), Київська обл., 08700; код ЄДРПОУ 43883446)

до Фізичної особи - підприємця Тимчук Дар`ї Юріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 41 779,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Фудс Дистрибюшн" 03.03.2026 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Тимчук Дар`ї Юріївни про стягнення 30 000,00 грн основного боргу, 1 668,51 грн пені, 8000,00 грн штрафу, 1 303,73 грн інфляційних втрат, 807,31 грн - 15% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки від 11.02.2025 №111/2025 та вимог чинного законодавства, не здійснив у повному обсязі оплату товару, поставленого за видатковими накладними за період з 11.02.2025 по 13.02.2026, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків з відповідачем від 13.02.2026.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2026 у справі № 922/674/26 у позові ТОВ "Глобал Фудс Дистрибюшн" (вул. Чумацький Шлях, буд. 58, м. Обухів(з), Київська обл., 08700; код ЄДРПОУ 43883446) до ФОП Тимчук Дар`ї Юріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 41 779,55 грн - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд керувався тим, що:

- як вбачається з видаткових накладних, якими позивач підтверджує факт отримання відповідачем товару, ці накладні від імені ФОП Дар`ї Прядко були підписані гр. Слободською без зазначенням посади (№ 4512л3925 від 11.12.2025; № 4512л3817 від 11.12.2025; № 4512-3956 від 11.12.2025; № 4512-3903 від 11.12.2025; № 4512-3821 від 11.12.2025; № 4512-0583 від 01.12.2025 - підпис, без зазначення прізвища) та гр. Голубенко без зазначенням посади (№ 4512л1526 від 04.12.2025; № 4512-1531 від 04.12.2025), при цьому факт отримання товару за вищевказаними двома видатковими накладними гр. Голубенко підтверджено відповідачем шляхом здійснення оплати товару, тоді як матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повноважень гр. Слободської на отримання товару від імені ФОП Прядко Д.Ю.

- позивачем не доведено факту отримання відповідачем товару за видатковими накладними від 01.12.2025 № 4512-0583; від 11.12.2025 № 4512-3821, від 11.12.2025 № 4512-3903, від 11.12.2025 № 4512-3956, від 11.12.2025 №4512л3817, від 11.12.2025 № 4512л3925, а відтак не доведено наявності заборгованості за Договором поставки від 11.02.2025 №111/2025 в розмірі 30000,00 грн.;

- відповідно до Додатку № 1 до Договору, якій містить перелік матеріально-відповідальних осіб, які уповноважені приймати товар та підписувати супровідні документи, та є невід"ємною частиною Договору, цей Додаток жодних інших даних, окрім даних щодо Прядко Дарії Юріївни, не містить.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "Глобал Фудс Дистрибюшн", в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2026 у справі № 922/674/26 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- не визнавши доказової сили видаткових накладних, підписаних гр. Слободською, суд першої інстанції фактично проігнорував чітко виражену домовленість сторін, закріплену у п. 2.18 Договору, за умовами якого відповідач, погодившись з умовами Договору при його укладенні, прийняв на себе всі ризики, пов`язані з відсутністю контролю за повноваженнями своїх представників;

- відповідач здійснив часткові оплати товару, поставленого за спірними накладними, на загальну суму 54 406,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями та фільтрованою випискою за період з 01.02.2025 по 16.02.2026 і здійснення платежів за товар є беззаперечним підтвердженням визнання покупцем факту господарської операції та її прийняття до виконання;

— 13.02.2026 сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків, у якому відображено заборгованість відповідача у розмірі 30 000,00 грн. і підписання акту звірки є самостійним наступним схваленням всіх господарських операцій, відображених у ньому;

- у сукупності з видатковими накладними, частковими оплатами та актом звірки обставина реєстрації восьми податкових накладних в ЄРПН становить достатній і переконливий доказ реального руху активів та фактичної поставки товару відповідачу у грудні 2025 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Глобал Фудс Дистрибюшн" (1165Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2026 у справі № 922/674/26. Розгляд даної апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Також зазначеною ухвалою встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань - протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали.

16.06.2026 від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

- предметом його позову є стягнення заборгованості за накладними, які не були оплачені відповідачем, при цьому наявність часткової оплати мало місце не внаслідок вчинення ним конклюдентних дій, а внаслідок зарахування грошових коштів, які залишилися після оплати раніше поставленого товару у відповідності до п. 3.1 Договору.;

- акт звірки не підписаний з боку відповідача та відповідно позивач помилково вважає, що зазначена у ньому сума є узгодженою та підтверджує схвалення всіх господарських операцій, відображених у ньому, на що було правильно звернуто увагу суду першої інстанції та зазначено, що він не є належним доказом отримання відповідачем товару;

- позивач фактично не погоджується з висновками суду першої інстанції, який, на його думку, не врахував наявність доказів - податкових накладних, які не були подані позивачем до суду, проте апелянт в апеляційній скарзі не ставить питання про прийняття таких податкових накладних в порядку ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України та жодним чином не обґрунтовує неможливість їх подання до суду першої інстанції;

- відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому ст.269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів, отже подані відповідачем в апеляційній скарзі нові докази - електронне листування та заява свідка ОСОБА_1 не можуть братися до уваги апеляційним господарським судом при розгляді даної апеляційної скарги.

Відповідно ч. 13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Фудс Дистрибюшн", Постачальником, та фізичною особою - підприємцем Прядко Дар`єю Юріївною ( на даний час Тимчук Дар`єю Юріївною), Покупцем, був укладений Договір поставки від 11.02.2025 № 111/2025, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник (позивач) зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені Договором, поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець, вивчивши прайс-лист Постачальника, замовляє, приймає у власність та зобов`язується вчасно та повністю оплатити Товар, згідно з цим Договором.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що поставка Товару оформлюється видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною Договору. В накладній зазначаються: дата поставки, асортимент, кількість та ціна Товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті Покупцем за поставлений Товар.

Згідно з пунктом 2.4 Договору з моменту підписання накладної представниками обох Сторін поставка Товару вважається такою, що відбулась належним чином. Товар вважається таким, що прийнятий Покупцем по кількості і якості, а право власності на Товар і ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження Товару, такими, що перейшли від Постачальника до Покупця.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним у період з 11.02.2025 по 13.02.2026 ним був переданий (поставлений), а відповідачем прийнятий Товар на суму 84406,00 грн., однак віповідач здійснив лише часткову оплату Товару на суму 54406,00 грн.

Вказуючи на факт здійснення оплат відповідачем, позивач посилається на платіжні інструкції та фільтровану виписку за період з 01.02.2025 по 16.02.2026.

Згідно з п. 3.1 Договору Покупець у першу чергу оплачує Товар, що поставлений йому раніше.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку порушення Покупцем строку оплати Товару (п. 3.1 цього Договору), Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до дати повної оплати.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку порушення Покупцем строку оплати Товару (п. 3.1 цього Договору), більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Постачальник має право стягнути з Покупця штраф в розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень, за кожний випадок відповідного прострочення платежу.

Як зазначає позивач, незважаючи на здійснення відповідачем певних платежів у грудні 2025 року, кошти, сплачені відповідачем, були зараховані позивачем на погашення раніше поставлених партій Товару, у зв`язку з чим накладні від грудня 2025 року залишилися неоплаченими.

За розрахунком позивача, внаслідок недостатньої оплати по всім накладним залишок заборгованості станом на 13.02.2026 становить 30 000,00 грн.

На підтвердження факту отримання відповідачем товару, який не був оплачений останнім, позивач посилається на такі видаткові накладні:

- від 01.12.2025 № 4512-0583 на суму 8 133,32 грн (частково оплачено на суму -6 741,59 грн, залишок - 391,73 грн),

- від 04.12.2025 № 4512-1531 на суму 7 659,31 грн,

- від 04.12.2025 № 4512л1526 на суму 919,66 грн,

- від 11.12.2025 № 4512-3821 на суму 9 234,43 грн,

- від 11.12.2025 № 4512-3903 на суму 508,20 грн,

- від 11.12.2025 № 4512-3956 на суму 3 286,34 грн,

- від 11.12.2025 № 4512л3817 на суму 4 555,57 грн,

- від 11.12.2025 № 4512л3925 на суму 2 444,76 грн,

Також позивач посилається на Акт звірки взаєморозрахунків з відповідачем за період з 11.02.2025 по 13.02.2026, згідно з яким загальна вартість поставленого товару (обороти по дебету) становить 84 406,00 грн; загальна сума оплат від покупця (обороти по кредиту) - 54 406,00 грн; залишок заборгованості станом на 13.02.2026 - 30000,00 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати, позивач здійснив нарахування за період прострочення включно до 13.02.2026 пені в розмірі 1 668,51 грн, штрафу в розмірі 8 000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 303,73 грн та 15% річних у розмірі 807,31 грн.

24.01.2026 позивачем був надісланий на адресу відповідача лист-вимогу № 02 від 19.01.2026 про сплату заборгованості, який було повернуто позивачу без вручення адресатові через закінчення встановленого терміну зберігання.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач звернувся із позовом у зазначеній справі.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів керується таким.

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодекс України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору до виконання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з видаткових накладних, на які посилається позивач на підтвердження факту отримання відповідачем товару, ці накладні від імені ФОП Дар`ї Прядко були підписані:

- гр. Слободською без зазначенням посади (№ 4512л3925 від 11.12.2025; № 4512л3817 від 11.12.2025; № 4512-3956 від 11.12.2025; № 4512-3903 від 11.12.2025; № 4512-3821 від 11.12.2025; № 4512-0583 від 01.12.2025 - підпис, без зазначення прізвища)

- гр. Голубенко без зазначенням посади ( № 4512л1526 від 04.12.2025; № 4512-1531 від 04.12.2025).

Згідно з даними платіжної інструкції № 861024721 від 08.12.2025 відповідачем перераховано грошові кошти в сумі 5000,00 грн за лосось фiле охолоджене зг рах 4512л1531 вiд 04.12.2025 в т.ч. ПДВ 466,72 грн.

Також відповідно до платіжної інструкції № 861023485 від 08.12.2025, відповідачем перераховано грошові кошти в сумі 919,66 грн за лосось фiле охолоджене зг рах 1526 вiд 04.12.2025 в т.ч. ПДВ 466,72 грн.

Отже, як правильно встановив місцевий господарський суд, факт отримання товару за видатковими накладними (№ 4512л1526 від 04.12.2025; № 4512-1531 від 04.12.2025 гр. Голубенко підтверджено відповідачем шляхом здійснення оплати .

Проте в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження повноважень гр. Слободської на отримання товару від імені ФОП Прядко Д.Ю.

Також у накладних, підписаних гр. Слобідською, відсутні відтиски печатки, які б підтверджувала факт підписання накладної саме від імені відповідачки .

При цьому, у Додатку № 1 до Договору, який містить перелік матеріально-відповідальних осіб, які уповноважені приймати товар та підписувати супровідні документи, та є невід`ємною частиною Договору, відсутні жодні дані окрім самої відповідачки Прядко Дарії Юріївни, тобто жодна інша особа, окрім відповідачки не уповноважена на підписання видаткових накладних.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Користуючись вищезазначеним правом, позивач надає суду додаткові пояснення до позовної заяви із додатковим нормативним обґрунтуванням заявленого позову, не змінюючи, при цьому, ані предмету, ані підстав позову.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень , лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та достатність.

Так, відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатньо вірогідними доказами реальність поставки Покупцеві Товару за видатковими накладними, підписаними гр. Голубенко .

Позивач в апеляційній скарзі вказує на незастосування судом першої інстанції положення п. 2.18 Договору, згідно з яким Покупець гарантує і підтверджує, що в будь-якому разі накладна, підписана від імені Покупця і передана Покупцем (безпосередньо або через представника покупця) Постачальнику (або представникам постачальника) є накладною, яка підписана належним чином від імені Покупця особою, яка має для цього всі необхідні повноваження. Сторони домовились про те, що обов`язок і всі ризики, пов`язані з неналежним виконанням цього обов`язку і створення контролю за тим, щоб накладна була підписана від імені Покупця повноважною особою, покладаються на Покупця, а Постачальник звільняється від обов`язку і необхідності доводити факт підписання накладних від імені Покупця уповноваженою особою.

Однак колегія суддів вважає такі твердження апелянта необґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 2.16 Договору приймання Товару від Постачальника здійснюється особисто Покупцем чи уповноваженим приймати товар та підписувати усі документи згідно Даного Договору представником Покупця, що вказаний в Додатку №1.

Пунктом 2.17 Договору встановлений обов`язок Покупця повідомити Постачальника про факт зміни представника покупця на іншу особу.

Отже, положеннями Договору обумовлена необхідність прийняття товару лише уповноваженою особою Покупця.

Водночас, умови договору щодо звільнення Постачальника від обов`язку доводити реальність господарської операції з передання товару саме Покупцю та прийняття Товару останнім, не можуть підміняти норми доказового права, встановлені статтями 73-86 Господарським процесуальним кодексом, в тому числі норму статті 74 ГПК України, згідно з якою тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї, а також норму статті 75 ГПК України, яка встановлює виключний перелік підстав звільнення від доказування.

Необхідно зазначити, що Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 виснував, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Однак, як правильно зазначив місцевий господарський суд, на підтвердження факту поставки товару відповідачу, позивачем надано лише видаткові накладні, підписані особою, відомості про яку матеріали справи не містять, тоді як жодних інших доказів на підтвердження цього факту позивачем суду не надано.

Апелянт також зазначає, що сумніви щодо наявності у гр. Слободської повноважень на підписання накладних усуваються наступним схваленням правочину з боку Покупця, оскільки він здійснив часткові оплати товару, поставленого за спірними накладними, на загальну суму 54406,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та фільтрованою випискою за період з 01.02.2025 по 16.02.2026, а також актом звірки від 13.02.2026 взаєморозрахунків, в якому відображено заборгованість відповідача у розмірі 30000,00 грн.

Проте такі посилання позивача не можуть вважатися обґрунтованими, так як позивач у даній справі просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно із накладними, підписаними гр. Слобідською, які не були оплачені Відповідачем, тоді як часткова оплата з боку відповідача поставленого за цими накладними товару відбулась за відсутності відповідного волевиявлення відповідача шляхом зарахування позивачем грошових коштів, які залишилися після оплати раніше поставленого товару у відповідності до п. 3.1 Договору, що свідчить про відсутність схвалення такої оплати з боку відповідача.

Апелянт також зазначає, 13.02.2026 сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків, у якому відображено заборгованість відповідача у розмірі 30 000,00 грн. і підписання акту звірки є самостійним наступним схваленням всіх господарських операцій, відображених у ньому.

Однак такі твердження апелянта є безпідставними, оскільки зі змісту вказаного акту вбачається, що він не був підписаним з боку відповідача.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Проте, як вже зазначалося, Акт звірки взаєморозрахунків від 13.02.2026 не містить підпису з боку відповідача та не підтверджений жодними первинними документами, окрім накладних, підписаних особою, доказів наявності повноважень у якої на підписання таких накладних матеріали справи не містять.

Апелянт в апеляційній скарзі також зазначає, що у сукупності з видатковими накладними, частковими оплатами та актом звірки факт реєстрації восьми податкових накладних в ЄРПН становить достатній і переконливий доказ реального руху активів та фактичної поставки товару відповідачу у грудні 2025 року.

Однак колегія суддів з цього приводу зазначає про таке.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд у постанові від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 вказував на обов`язковість для господарського суду апеляційної інстанції при розгляді питання щодо прийняття докази, які не були предметом розгляду місцевим господарським судом, встановлення винятковості випадку, що є підставою для прийняття таких доказів у розумінні положень статей 80 та 269 ГПК України із підтвердженням цього документально.

Однак позивач, посилаючись на докази, які ним не надавалися суду першої інстанції - податкові накладні, відповідного клопотання про їх прийняття судом апеляційної інстанції із наведенням поважних причин їх неподання суду першої інстанції не заявляв як не надав і доказів на підтвердження цієї обставини.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ознайомившись із мотивами рішення суду першої інстанції, він вважає за необхідне звернутися до суду апеляційної інстанції з клопотанням про прийняти нових докази в порядку ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, а саме електронне листування та заява свідка ОСОБА_1 .

Однак, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн основного боргу.

Крім того, як вже зазначалося, відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку порушення Покупцем строку оплати Товару (п. 3.1 цього Договору), Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до дати повної оплати.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку порушення Покупцем строку оплати Товару (п. 3.1 цього Договору), більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Постачальник має право стягнути з Покупця штраф в розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень, за кожний випадок відповідного прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 5.4 Договору, у випадку порушення Покупцем строку оплати Товару (п. 3.1 цього Договору), Постачальник має право нарахувати і стягнути з Покупця 15% (п`ятнадцять відсотків) річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до дати повної оплати.

Стверджуючи про порушення відповідачем строків оплати, позивач здійснив нарахування за період прострочення включно до 13.02.2026 пені в розмірі 1 668,51 грн, штрафу в розмірі 8 000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 303,73 грн та 15% річних у розмірі 807,31 грн.

Проте оскільки відсутні правові підстави для задоволення основної позовної вимоги про стягнення з відповідача 30 000,00 грн основного боргу, то відповідно відсутні також і правові підстави для задоволення похідних позовних вимог про стягнення з відповідача 1 668,51 грн пені, 8000,00 грн штрафу, 1 303,73 грн інфляційних втрат, 807,31 грн - 15% річних.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаного рішення відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Глобал Фудс Дистрибюшн" (1165Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2026 у справі № 922/674/26 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2026 у справі № 922/674/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко