Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №922/3172/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/3172/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача -Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (вх.№ 1198Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2025

у справі №922/3172/25 (суддя Шатерніков М.І., повний текст рішення складений та підписаний 22.12.2025)

за позовом Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність", Харківська область, Харківський район, смт. Високий

до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області, м. Харків

про стягнення 11963,25 грн

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Інвестконтракт" Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (далі – Управління) про відшкодування шкоди у розмірі 6 500 грн, інфляційних витрат у розмірі 4 683,25 грн та 3 % річних у розмірі 780 грн за рахунок коштів державного бюджету.

Позов обгрунтовано вчиненням відповідачем податкового правопорушення, передбаченого пунктом 128.2 статті 128 Податкового кодексу України, яке полягало у невнесенні ним, як контролюючим органом, даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2020 року, що призвело до неповернення позивачу у встановлений строк сум бюджетного відшкодування ПДВ що, відповідно до приписів п. 114.2 статті 114 Податкового кодексу України, є підставою для стягнення з відповідача за рішенням суду шкоди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання відповідних дій (бездіяльності) контролюючого органу у встановленому порядку незаконними. При цьому позивач посилається на те, що відповідні протиправні дії відповідача встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі №520/10259/21, яке є чинним, враховуючи те, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУДПС у Харківській області на вказане рішення суду, у зв`язку з чим суму заявленої до стягнення шкоди позивач визначив у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої у 2022 році на яку на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував інфляційні витрати у розмірі 4 683,25 грн та 3 % річних у розмірі 780 грн за період простроченння з лютого 2021 року по поточний час 2025 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі № 922/3172/25 позов задоволено повністю.З відповідача на користь позивача стягнуто 6500,00 грн відшкодування шкоди, 4683,25 грн інфляційних нарахувань, 780,00 грн 3% річних та 2424,40 грн судового збору сплаченого при подачі позову.

В обґрунтування рішення суд послався на те, що позивач довів обставини несвоєчасного внесення відповідачем до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Підприємству ПДВ, а протиправність дій Управління встановлена у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі № 520/10259/21, яке є чинним.

Головне управління Державної податкової служби України у Харківській області подало на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, зокрема, про ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки його запереченням проти позову щодо недоведеності позивачем факту бездіяльності Управління, що призвела до заподіяння позивачу шкоди.

Зокрема, відповідач зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах сума бюджетного відшкодування за податковою декларацією позивача за жовтень 2020 року - 99998 грн, як узгоджена, підлягала внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та після цього мала бути повернута позивачу у встановлений строк, оскільки відповідна сума бюджетного відшкодування у відповідності до п. 200.12 статті 200 Податкового кодексу України та відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 12.01.2021 № 5, була зменшена в інтегрованій картці платника податків за платежем 14010100 “Податок на додану вартість” на суму поданих уточнюючих розрахунків за вересень 2020 року та липень 2021 року на 99998 грн, у зв`язку з чим з 26.07.2022 та по теперішній час в інтегрованій картці платника податків та у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування обліковується відсутній залишок невідшкодованої суми бюджетного відшкодування ПДВ за декларацією за жовтень 2020 року.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі № 922/3172/25 скасовано та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства та про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до Східного апеляційного господарського суду із заявою про направлення її за встановленою юрисдикцією.

В обґрунтування постанови суд апеляційної інстанції послався на те, що Управління у цих правовідносинах виступає як суб`єкт владних повноважень, а вимога про відшкодування шкоди за своєю суттю належить до публічно-правового спору, вирішення якого віднесений до компетенції адміністративних судів, враховуючи, що сума, яку позивач визначає як шкоду, за своєю природою пов`язана не з господарсько-правовими зобов`язаннями, а пов`язана з виконанням податкових обов`язків і реалізацією бюджетних процедур щодо повернення ПДВ і ці правовідносини стосуються повноважень контролюючого органу щодо адміністрування обов`язкових платежів, обліку сум ПДВ і здійснення бюджетного відшкодування, а тому вимога про стягнення шкоди фактично спрямована на вирішення публічно-правового спору. Між позивачем і державним органом існують правовідносини, що виникли у сфері публічного адміністрування податків і зборів, у межах яких відповідач реалізує владні управлінські функції і спір виник у зв`язку з оскарженням належності та правомірності здійснення таких повноважень.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2026 постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2026 у справі № 922/3172/25 скасовано та направлено справу № 922/3172/25 до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

В обґрунтування постанови суд касаційної інстанції зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо того, що спір у даній справі за своїм характером є публічно-правовим спором, вирішення якого віднесено до компетенції адміністративних судів, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано, що за змістом положень КАС України сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, а визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору і публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, у той час як у цій справі звернення з позовом не спрямоване на відновлення прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку Управління, враховуючи те, що наявне у статті 1173 Цивільного кодексу України регулювання вказує, що відносини з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, є приватноправовими, наявність у ПК України положень про відповідальність контролюючого органу перед платником податків не перетворює ці приватноправові відносини у публічно-правові, а вказівка у статті 114 ПК України (яка в цілому присвячена питанням шкоди) на можливість відшкодування шкоди не тільки у повному обсязі, але і у сталій сумі, не змінює правову природу стягуваної суми саме як шкоди, впливаючи лише на обставини, що підлягають доказуванню позивачем. Разом з цим, за змістом частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а в іншому випадку такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.Проте у даній справі, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, позивач не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 для розгляду справи № 922/3172/25 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господаського суду від 02.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі №922/3172/25 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи.

09.06.2026 позивач через підсистему “Електронний суд” подав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6464), в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026, у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи №922/3172/25 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

26.06.2026 позивач через підсистему “Електронний суд” подав додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу(вх. № 7114).

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство "Інвестконтракт" Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність" подало податкову декларацію з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за жовтень 2020 року, в якій заявило про суму відшкодування ПДВ у розмірі 99998 грн.

ГУ ДПС України у Харківській області вказана декларація була прийнята 16.11.2020 за № 9302047491.

ГУ ДПС України у Харківській області з 18.12.2020 по 24.12.2020 було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлені Актом від 28.12.2020 № 6982/20-40-07-07-09/33899926.

В акті перевірки відповідачем зафіксовано порушення податкового законодавства з боку позивача, що стосуються податкового періоду - жовтень 2020 (по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 ), серед яких - п.п. "а" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 п. 194.1 ст. 194 п. 8 підрозділу 2 ХХ Кодексу, у зв`язку із завищенням суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2020 року на 99 998 грн.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення (далі - ППР), серед яких від 25.01.2021 №00005700707, яким визнано завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2020 року у розмірі 9998 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 49 999,00 грн.

Підприємство "Інвестконтракт" Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність" оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня, а саме до ДПС України було подано скаргу про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду скарги Державною податковою службою України від 13.04.2021 №8291/6/99-00-06-01-05-06 скарга позивача була задоволена частково, у зв`язку з чим Державною податковою службою України Державною податковою службою України було складено нове податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 №00053290707, яким Підприємству "Інвестконтракт" Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність" нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9999,80 грн. за завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 99998 грн за жовтень 2020 року.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом про його скасування до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі № 520/10259/21 позовну заяву Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 №00053290707, яким Підприємству "Інвестконтракт" Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність" нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9999,80 грн, встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 99 998 грн за жовтень 2020 року.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 520/10259/21 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС України у Харківській області,утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі № 520/10259/21

З огляду на наведені обставини, посилаючись на те, що у силу приписів 78.1.8 статті 78, п. 200.10 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. грн виникає в разі її узгодження за результатами проведеної документальної позапланової перевірки, строк проведення якої становить 60 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації, і після узгодження такої суми бюджетного відшкодування, інформація про це наступного дня вноситься до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування і наступного операційного дня після відображеня в Реєстрі вона стає доступною Казначейству, яке протягом наступних 5 операційних днів має її перерахувати платнику податків, заявлена в декларації за жовтень 2020 року сума бюджетного відшкодування мала бути виплачена позивачу не пізніше 68 календарних днів після граничного строку подання декларації, а саме 27.01.2021 .

Відшкодування заявленої позивачем у декларації за жовтень 2020 року суми ПДВ йому здійснено не було, що стало підставою для подання позову у даній справі про відшкодування шкоди на суму 6500 грн, завданою вчиненням відповідачем податкового правопорушення, передбаченого пунктом 128.2 статті 128 Податкового кодексу України, яке полягало у невнесенні ним як контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2020 року, що призвело до неповернення позивачу у встановлений строк сум бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованих на неї 780 грн 3% річних та 4683,25 грн інфляційних за період простроченння з лютого 2021 року по поточний час 2025 року.

При цьому, як зазначалось вище, при визначенні розміру шкоди позивач керувався положеннями п. 114.2 статті 114 Податкового кодексу України, якими передбачено, що особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством.

Позивач таким рішенням суду вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі №520/10259/21, яке набрало законної сили 30.08.2022, у зв`язку з чим суму заявленої до стягнення шкоди визначив у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 2022 рік у сумі 6500 грн.

Посилаючись на існування у відповідача перед позивачем грошового зобов`язання з відшкодування шкоди у сумі 6500 грн, яка не сплачена, позивачем на вказану суму на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати та 3% річних за період з лютого 2021 року по поточний час 2025 року, з урахуванням того, що відповідно до положень Податкового кодексу України заявлена в декларації за жовтень 2020 року сума бюджетного відшкодування, у разі своєчасного внесення відповідачем даних про неї до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, мала бути перерахована Казначейством з державного бюджету на рахунок позивача 27 січня 2021 року.

Відповідач проти позову заперечив повністю, у відзиві на позовну заяву на обґрунтування своїх заперечень зазначав, зокрема про те, що позивачем було задекларовано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2020 від 16.11.2020 № 9302047491, сума ПДВ заявлена до відшкодування з Державного бюджету України складає 99 998 грн. Проте, оскільки в податковій декларації за жовтень 2020 року від`ємне значення з ПДВ більше 100 000 грн, то за ознаками (пп.78.1.8 ст.78 ПКУ) позивач підпадав до здійснення документальної позапланової перевірки. ГУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства "ІНВЕСТКОНТРАКТ" ХОООІ "СЄ" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, на підставою якої складено акт перевірки від 28.12.2020 № 6982/20-40-07-07-09/33899926 та винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 №00053290707, яким визнано завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 99 998 грн за жовтень 2020 року та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9999,80 грн. У подальшому позивачем було оскаржене вищенаведене податкове повідомлення-рішення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі №520/10259/21 було скасовано вищезазначене податкове повідомлення – рішення. Разом з тим, відповідач наголошує, що позивачем у подальшому 29.11.2021 подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9361203231, відповідно до якого платником самостійно зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 16 542 грн за звітний період вересень 2020 року, у зв`язку з відсутністю переплати по вказаному звітному періоду, подання уточнюючого розрахунку від 29.11.2021 призвело до зменшення переплати по декларації за жовтень 2020 року на суму 16 542 гривень; 26.07.2022 позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9138993908, відповідно до якого платником самостійно зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 99 078 грн за звітний період вересень 2020 року, у зв`язку з відсутністю переплати по вказаному звітному періоду, подання уточнюючого розрахунку від 29.11.2022 призвело до зменшення переплати по декларації за жовтень 2020 року на суму 83 456 гривень.

Враховуючи вищенаведене, за доводами відповідача сума бюджетного відшкодування, яка підлягала відшкодуванню по податковій декларації за жовтень 2020 року в сумі 99 998 грн зменшена в інтегрованій картці платника податків за платежем 14010100 “Податок на додану вартість” на суму поданих уточнюючих розрахунків за вересень 2020 та липень 2021 року в загальній сумі 99 998 гривень, а тому з 26.07.2022 та по теперішній час в ІКП та у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється відсутній залишок невідшкодованої суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за жовтень 2020 року. Отже, відповідач наголошує, що у цій справі контролюючим органом доведено правомірність рішень останнього, законність та своєчасність вжиття заходів податкового контролю, а відтак й відсутні підстави для стягнення збитків.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з наступних мотивів.

Предметом позову у цій справі є відшкодування шкоди, завданої позивачеві протиправною бездіяльністю податкового органу, яка мала місце під час здійснення відповідачем владних повноважень, а саме податкового правопорушення у вигляді несвоєчасного внесення відповідачем даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, яке призвело до порушення строків повернення позивачу сум бюджетного відшкодування.

У статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої-другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 цієї статті особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи з положень статті 1166 Цивільного кодексу України відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки – майнової шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, враховуючи встановлену частиною 2 цієї статті презумпцію вини заподіювача, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою, а відповідач- відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Під шкодою слід розуміти зменшення майнової сфери потерпілого.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком протиправної поведінки завдавача шкоди. При цьому причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований, а безпосередній причинний зв`язок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок.

За відсутності хоча б одного із цих елементів, цивільна відповідальність не настає.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Разом з цим статтею 114 Податкового кодексу України визначено спеціальні правила відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів наступним чином:

114.1. Особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

114.2. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом. 128.2 ст. 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.

У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.

114.4. Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду.

Згідно зі статтею 128 Податкового кодексу України податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення є:

прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу(п. 28.2.1. 1);

невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування (128.2.2. );

128.2.3. прийняття посадовими (службовими) особами контролюючого органу рішення про використання майна, визначеного пунктом 87.3 статті 87 цього Кодексу, як джерела погашення грошового зобов`язання або податкового боргу платника податків;

128.2.4. перешкоджання посадовими (службовими) особами контролюючого органу звільненню майна особи з-під режиму тимчасового затримання;

128.2.5. незаконне застосування посадовими (службовими) особами контролюючого органу арешту майна або коштів на рахунках;

128.2.6. безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків.

Отже, положеннями пункту 114.2 статті 114 та пункту 128.2 статті 128 Податкового кодексу України визначений виключний перелік податкових правопорушень, у разі встановлення яких у порядку, передбаченому законодавством, особа, чиї права порушені, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними.

За правилами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 202.1. ст. 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 Податкового кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.10 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.12. статті 200 Податкового кодексу України визначено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема, з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (підпункт "г").

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу встановлено, що на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Отже, обов`язок контролюючого органу з внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої в результаті процедури судового оскарження суми бюджетного відшкодування виникає на наступний робочий день після отримання ним відповідного рішення суду і лише наступного дня після відображення ним цих даних в Реєстрі відповідна сума стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що у свою чергу зумовлює виникнення у останнього обов`язку з її перерахування з бюджетного рахунку на рахунок платника податків протягом 5-ти днів.

Як було зазначено вище, позов у даній справі обгрунтовано вчиненням відповідачем податкового правопорушення, передбаченого саме п. 128.2 статті 128 Податкового кодексу України, яке полягало у невнесенні ним як контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2020 року, що призвело до неповернення позивачу у встановлений строк сум вказаного бюджетного відшкодування та відповідно до приписів п. 114.2 статті 114 Податкового кодексу України, є підставою для стягнення з відповідача за рішенням суду шкоди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання відповідних дій (бездіяльності) контролюючого органу у встановленому порядку незаконними. При цьому позивач посилається на те, що відповідні протиправні дії відповідача встановлено саме рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі №520/10259/21, яке набрало законної сили 30.08.2022, у зв`язку з чим позивач розраховує шкоду у розмірі мінімальної заробітної плати станом на 2022 рік у сумі 6500 грн.

Разом з цим, посилаючись на існування у відповідача перед позивачем грошового зобов`язання з відшкодування шкоди у розмірі 6500 грн, яка не сплачена, позивачем на вказану суму на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати та 3% річних за період з лютого 2021 року по поточний час, з урахуванням того, що відповідно до положень Податкового кодексу України заявлена в декларації за жовтень 2020 року сума бюджетного відшкодування, у разі своєчасного внесення відповідачем даних про неї до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, мала бути перерахована Казначейством з державного бюджету на рахунок позивача 27 січня 2021 року.

Таким чином позивач вважає, що обставини щодо вчиненням відповідачем податкового правопорушення, передбаченого пунктом 128.2 статті 128 Податкового кодексу України, яке позивач визначив підставою для відшкодування шкоди, встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі №520/10259/21 та в силу ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними для даної справи, з чим погодився суд першої інстанції, зазначивши відповідні висновки в обгрунтування оскаржуваного рішення про задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає обставинам справи та суперечить нормам процесуального права, з огляду на таке.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 цього Кодексу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Установлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено ( висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, провадження № 12-199гс18, пункти 5.33-5.35).

Разом із цим за наявності визначених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалось вище, зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі №520/10259/21 предметом позовних вимог у вказаній адміністративній справі було скасування податкового повідомлення - рішення від 16.04.2021 № 00053290707, винесеного відповідачем на підставі акту перевірки від 28.12.2020 №6982/20-40-07-07-09/33899926, згідно з яким було встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача, що стосується податкового періоду - жовтень 2020 (по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 ), серед яких -п.п. "а" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 п. 194.1 ст. 194 п. 8 підрозділу 2 ХХ Кодексу, у зв`язку із завищенням суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2020 року на 99 998 грн.

З огляду на предмет зазначеного судового розгляду, до якого не входило питання вчинення відповідачем податкового правопорушення, передбаченого п.128.2 статті 128 Податкового кодексу України щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про узгоджену суму відповідного відшкодування за жовтень 2020 року, цим рішенням взагалі не встановлювались обставин щодо відповідного порушення та їм не надавалось жодної оцінки, а тому вказане рішення помилково визначено позивачем як преюдиційне для даної справи.

Отже, позивачем не доведено наявність судового рішення, яким за результатами розгляду публічно-правового спору було встановлено вчинення відповідачем саме податкового правопорушення, передбаченого п.п. 128.2 статті 128 Податкового кодексу України, яке полягало у невнесенні ним як контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, що призвело до неповернення позивачу у встановлений строк сум бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2020 року, як умови для відшкодування заявленої в межах даної господарської справи шкоди.

При цьому колегія суддів враховує те, що як зазначалось вище, Верховний Суд, направляючи дану справу до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду, в постанові від 12.05.2026 наголосив на тому, що згідно з частиною п`ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства, тоді як у цій справі позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору.

Отже, в межах даної справи не розглядається публічно-правовий спір щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо невнесення ним, як контролюючим органом, даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2020 року, що призвело до неповернення позивачу у встановлений строк сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Водночас відповідач заперечує наявність в його діях відповідної протиправної поведінки.

В п. 11.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, в якій предметом позову було стягнення з Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України збитків внаслідок бездіяльності державного виконавця викладено висновок, що зі змісту статей 73, 74, 75, 77, 86 ГПК України вбачається, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов`язковим для вирішення іншої справи, в якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Отже, в межах даної господарської справи, в силу юрисдикційних обмежень, встановлених частиною п`ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, суд позбавлений можливості самостійно встановити вчинення відповідачем податкового правопорушення, передбаченого п. 128.2. статті 128 ПК України, за відсутності попереднього судового рішення, ухваленого за результатами вирішення судом адміністративної юрисдикції відповідного публічно-правового спору.

Оскільки позивачем не доведено наявність судового рішення, яким встановлено протиправні дії відповідача у вигляді податкового правопорушення, передбаченого п. 128.2. статті 128 ПК України, за допущення якого він просить стягнути шкоду, недоведеним є протиправна поведінка відповідача як одна з умов покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Отже позивачем не доведено порушення його права, на захист якого ним подано позов у даній справі.

Таким чином, висновок господарського суду першої інстанції про доведеність протиправної поведінки відповідача, як підстави для стягнення з відповідача спірної суми шкоди, не грунтується на матеріалах справи та суперечить чинному законодавству.

Відсутність підстав для задоволення основних позовних вимог про стягнення шкоди виключає задоволення похідних вимог про стягнення нарахованих на вказану суму інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню як ухвалене при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права із прийняттям нового судового рішення про відмову в позові.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу відповідача задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на нього, а витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 статті 275, п.п. 1-4 ч. 1 статті 277, статтями 281 -284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області задовольнити.

Рішення Господарського суду суду Харківської області від 11.12.2025 у справі №922/3172/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність"(62459 Харківська обл., Харківський р-н, смт Високий, вул. Нова, 11; ідент. код 33899926) на користь Головного управління Державної податкової служби України у Харківській обл. (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43983495) 3633,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза