Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №924/1285/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Справа № 924/1285/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Тесляр О.О. самопредставництво

відповідача: Чайковський І.А. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 у справі №924/1285/25 (суддя Крамар С.І., м.Хмельницький, повний текст складено 11.05.2026)

за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 463 847,34 грн

Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 463 847,34 грн шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 по справі №924/1285/25 позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави - 463 847,34 грн шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області - 5 566,17 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2025 у справі № 924/1285/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 у справі №924/1285/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23 липня 2026 року.

02 липня 2026 року Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 у справі №924/1285/25 залишити без змін.

В судовому засіданні 23.07.2026 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 23.07.2026 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що предметом спору у справі №924/1285/25 є вимога Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 463 847,34 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру 31.10.2022 припинено Державне підприємство «Проскурівське лісове господарство» внаслідок реорганізації, правонаступником якого стало Державне підприємство «Старокостянтинівське лісове господарство», а 20.07.2023 останнє також припинено внаслідок реорганізації, правонаступником визначено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034). Відтак відповідач є правонаступником прав та обов`язків попередніх лісогосподарських підприємств і постійним лісокористувачем лісового масиву Волочиського лісництва, розташованого за межами с. Видава Хмельницького, колишнього Волочиського, району Хмельницької області.

Під час проведення 17.07.2020 огляду лісового масиву у виділах 5 і 8 кварталу 16 Волочиського лісництва ДП «Проскурівське лісове господарство» виявлено незаконну порубку 22 дерев. У виділі 5 кварталу 16 виявлено пні 17 сироростучих дерев породи «дуб» діаметрами 95 см, 58 см, 79 см, 90 см, 85 см, 83 см, 84 см, 80 см, 65 см, 65 см, 73 см, 77 см, 80 см, 83 см, 63 см, 77 см і 77 см, а у виділі 8 кварталу 16 — пні чотирьох сухостійних дерев породи «дуб» діаметрами 65 см, 65 см, 61 см і 42 см та одного сироростучого дерева породи «граб» діаметром 50 см. Зазначені обставини підтверджено актами огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 17.07.2020. Відповідно до висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Мазурчак О.О. від 19.02.2021 №6703/20-21, складеного у кримінальному провадженні №12020240000000426 від 01.09.2020, розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою зазначених 22 дерев, становить 463 847,34 грн.

Суд першої інстанції також врахував, що ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 17.10.2024 кримінальне провадження закрито у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила правопорушення, та закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності, водночас у клопотанні прокурора вказувалося на неналежне виконання посадовими особами Волочиського лісництва ДП «Проскурівське лісове господарство» обов`язків щодо зберігання й охорони майна. Із протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 30.08.2024 суд першої інстанції встановив, що лісник не був належно забезпечений транспортом і пальним для охорони лісового обходу протяжністю близько 15 км, неодноразово повідомляв про це керівництво, однак його звернення ігнорувалися. Факт виявлення незаконної порубки 22 дерев саме у 2020 році у виділах 5 і 8 кварталу 16 Волочиського лісництва відповідач також підтвердив у листі від 11.04.2025 №3855/38-9-1-2025. Направлена відповідачу претензія від 10.03.2025 №629/07 із пропозицією добровільно відшкодувати шкоду була залишена без задоволення.

Оцінивши зазначені обставини, суд першої інстанції виходив із того, що обов`язок забезпечувати охорону та захист лісів від незаконних рубок покладено на постійного лісокористувача. Для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності не має визначального значення, хто безпосередньо здійснив незаконну порубку, оскільки вина лісокористувача може полягати у протиправній бездіяльності — невжитті належних заходів щодо охорони та збереження лісових насаджень на підконтрольній йому території. Такий висновок суд обґрунтував правовими позиціями Верховного Суду викладеними у постановах від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 24.02.2021 у справі №906/366/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №9901/93/19.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у бездіяльності відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки у формі невжиття належних заходів охорони лісу, шкоди у розмірі 463 847,34 грн і причинного зв`язку між такою бездіяльністю та заподіяною шкодою. Відповідач не довів відсутності своєї вини, а розмір шкоди визначено судовим експертом відповідно до вимог законодавства. Заперечення відповідача щодо недопустимості матеріалів кримінального провадження, недоведеності часу незаконної порубки та недостовірності експертного висновку суд відхилив як такі, що спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.

За наслідками розгляду справи суд першої інстанції рішенням від 30.04.2026 позов задовольнив повністю, стягнув із Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави 463 847,34 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, а також на користь Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області 5 566,17 грн витрат зі сплати судового збору.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінку доказів, а також істотне порушення норм процесуального права. На переконання скаржника, суд першої інстанції фактично обмежився цитуванням положень Лісового кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 та правових висновків Верховного Суду щодо деліктної відповідальності постійного лісокористувача, однак не надав належної оцінки доказам, якими підтверджувалися позовні вимоги, вина відповідача та наявність причинного зв`язку між його поведінкою і заподіяною шкодою.

Відповідач стверджує, що акти огляду від 17.07.2020 підтверджують лише факт виявлення незаконної рубки у Волочиському лісництві, проте не встановлюють часу її вчинення, а тому не доводять, що 22 дерева у виділах 5 та 8 кварталу 16 були зрубані саме у 2020 році. Лист філії ДП «Ліси України» від 11.04.2025 №3855/38-9-1-2025, на думку скаржника, суд оцінив вибірково, оскільки поряд із підтвердженням факту виявлення рубки в ньому зазначено про здійснення попередником відповідача комплексу заходів з охорони та збереження лісу. Протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 30.08.2024 у кримінальному провадженні №12020240000000426, як наголошує відповідач, містить лише суб`єктивні припущення свідка щодо неналежного забезпечення діяльності лісника, причому сам свідок висловив припущення, що дерева могли бути зрізані майже одночасно з деревами, зрубаними на підставі лісорубного квитка №16 від 04.10.2017, що ставить під сумнів висновок про вчинення незаконної рубки саме у 2020 році. Посилання суду на ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 17.10.2024 у справі №671/1929/24 скаржник також вважає необґрунтованим, оскільки твердження про неналежне виконання посадовими особами лісництва обов`язків щодо зберігання та охорони майна було викладене як позиція прокурора, не встановлювалося судом як доведена обставина та не має преюдиційного значення відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України.

Окремо скаржник посилається на порушення судом першої інстанції порядку подання та витребування доказів. Зазначає, що протокол допиту свідка від 30.08.2024 і протокол огляду місця події від 08.12.2020 не були додані Державною екологічною інспекцією до позовної заяви від 29.12.2025, а з`явилися у справі лише після постановлення судом ухвали від 24.02.2026 про витребування у Волочиського районного суду матеріалів кримінального провадження №12020240000000426 та судової справи №671/1929/24. При цьому клопотання про витребування доказів позивач подав лише 04.02.2026, після отримання відзиву відповідача, не обґрунтувавши неможливості його подання разом із позовом, не надавши доказів самостійного звернення до Волочиського районного суду або органів прокуратури, не конкретизувавши належним чином докази, які просив витребувати, та не заявивши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. За твердженням відповідача, за таких обставин клопотання мало бути залишене без задоволення відповідно до статей 80, 81 ГПК України, тоді як суд, пославшись на необхідність об`єктивного розгляду справи, фактично зібрав докази на користь позивача, чим порушив положення статей 14, 74 ГПК України та принципи диспозитивності, змагальності й рівності сторін.

Відповідач зазначає про порушення принципу змагальності у відмові суду першої інстанції відкласти розгляд справи 30.04.2026, незважаючи на перебування його представника — адвоката Довгополої Катерини Андріївни — на стаціонарному лікуванні у КНП «Хмельницька обласна лікарня». Скаржник наголошує, що саме цей адвокат представляє ДП «Ліси України» у справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними рубками на території Хмельницької, Чернівецької та Тернопільської областей, тому її участь у судовому засіданні мала істотне значення для належного захисту інтересів відповідача.

Крім того, відповідач заперечує достовірність висновку експерта щодо розміру шкоди, оскільки матеріали кримінального провадження №12020240000000426, на його думку, не підтверджують вчинення незаконної рубки саме у 2020 році. За відсутності достовірно встановленого часу правопорушення неможливо перевірити правильність застосування Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, та здійсненої індексації. Скаржник вважає безпідставним включення до розрахунку індексації за 2008– 2019 роки, звертаючи увагу, що відповідний розрахунок за постановою №665 здійснювався лише з 01.01.2009.

Позивач заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві посилається на те, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 у справі №924/1285/25 є законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Позивач наголошує, що предметом спору є цивільно-правова відповідальність відповідача як постійного лісокористувача, вина якого полягає у протиправній бездіяльності і невжитті належних заходів щодо охорони та збереження лісу від незаконних рубок, внаслідок чого у 2020 році третіми невстановленими особами здійснено самовільну порубку лісових насаджень.

Позивач спростовуючи доводи апеляційної скарги про відсутність доказів незаконної порубки у 2020 році посилається на лист філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 11.04.2025 №3855/38-9-1-2025, у якому зазначено, що 16.07.2020 помічником лісничого Волочиського лісництва ДП «Проскурівське лісове господарство» Яковиною О.І. виявлено незаконну порубку 22 дерев у кварталі 16, виділах 5 і 8 Волочиського лісництва. Наказом директора №40 від 17.07.2020 створено комісію для проведення раптової ревізії та службового розслідування, а за результатами огляду 17.07.2020 складено відповідні акти. Крім того, 08.12.2020 під час огляду місця події у кримінальному провадженні №12020240000000426 від 01.09.2020 за участю працівників лісового господарства і представника Державної екологічної інспекції повторно зафіксовано пні 22 незаконно зрубаних дерев, зокрема 17 сироростучих дубів у виділі 5, чотирьох сухостійних дубів та одного сироростучого граба у виділі 8. На переконання позивача, сукупність зазначених доказів спростовує твердження відповідача про недоведеність часу та факту незаконної порубки.

Щодо достовірності висновку експерта позивач зазначає, що судова інженерно-екологічна експертиза у кримінальному провадженні №12020240000000426 проведена Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судовим експертом Мазурчак О.О. з дотриманням установленої законом процедури. Для проведення експертизи органом досудового розслідування було надано акти огляду від 17.07.2020, протокол огляду місця події від 08.12.2020, фотоматеріали, лист ДП «Проскурівське лісове господарство» від 14.01.2021 №09-01 та інші матеріали кримінального провадження. Розмір шкоди визначено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників, і Порядку проведення їх індексації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, якою передбачено проведення індексації такс починаючи з 01.01.2009. Тому заперечення відповідача щодо неправильності розрахунку та недостовірності експертного висновку позивач вважає безпідставними.

Позивач, заперечуючи проти тверджень про порушення принципів змагальності та рівності сторін посилається на те, що в матеріалах справи наявні всі передбачені статтею 161 ГПК України заяви по суті справи: позовна заява від 29.12.2025, відзив на позов від 01.02.2026, відповідь на відзив від 16.02.2026 та заперечення від 19.02.2026. Отже, кожному учаснику було забезпечено можливість викласти свою правову позицію, а відповідач повною мірою реалізував належні йому процесуальні права. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача від 30.04.2026 про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що розгляд справи, призначений на 08.04.2026, уже відкладався за попереднім клопотанням відповідача від 07.04.2026, явка представника відповідача обов`язковою не визнавалася, а наявні матеріали достатніми для вирішення спору по суті.

Позивач також зазначає, що, оскільки він не був учасником кримінального провадження №12020240000000426, самостійне отримання оригіналів документів із його матеріалів було об`єктивно неможливим. Тому задоволення судом першої інстанції клопотання від 04.02.2026 про витребування відповідних доказів відповідало частині шостій статті 91 ГПК України та було спрямоване на повне, всебічне й об`єктивне з`ясування обставин справи, а не на порушення принципу змагальності.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо стандарту вірогідності доказів, викладені у постановах від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, а також на висновок Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 щодо обов`язку сторони спростовувати доводи процесуального опонента належними доказами.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд апеляційної інстанції враховує, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, суд, розглядаючи спір про стягнення збитків, має встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (такий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відносини щодо стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

Відповідно до ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Згідно зі ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 ст. 86 ЛК України встановлено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Стаття 105 ЛК України встановлює, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Судова колегія зазначає, що правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 року у справі №907/48/24, від 18.05.2023 року у справі №914/669/22, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 року у справі №909/976/17.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

За таких обставин, у цих правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

Статтею 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264-XII (далі за текстом - Закон №1264-XII) визначено, що завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно із частиною третьою статті 16 Закону №1264-XII державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону № 1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державному контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища підлягають, зокрема, використання і охорона лісів та іншої рослинності (ч. 2 ст.35 Закону №1264-XII).

Згідно із положеннями статті 292 ЛК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері лісових відносин, в тому числі: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; застосовує у випадках, передбачених законом, економічні санкції до підприємств, установ та організацій, їх посадових і службових осіб, громадян за порушення вимог законодавства, подає позови до суду про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок такого порушення.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у межах території Хмельницької області є Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області (Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області (нова редакція, ідентифікаційний код 38045514), затверджене наказом Держекоінспекції від 04.12.2025р. № 187).

Відповідно до статті 222 Закону №1264-XII та пп.5 п.2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо незаконних рубок.

Згідно із пунктом 9 та пунктом 10 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, Інспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами, а також вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Колегія суддів при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.09.2024 року по справі №907/181/22, що господарський суд вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

З матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2022 року проведено державну реєстрацію припинення Державного підприємства «Проскурівське лісове господарство», код ЄДРПОУ 35478680, місцезнаходження: 31352, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Гвардійське, вул. Соборна, буд. 45, у результаті реорганізації. Правонаступником визначено Державне підприємство «Старокостянтинівське лісове господарство», код ЄДРПОУ 00993337.

20 липня 2023 року проведено державну реєстрацію припинення ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» у результаті реорганізації, а його правонаступником стало Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034 (а.с.32-155 т.1).

Тобто Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступник постійного лісокористувача, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 26.12.2025, та є постійним лісокористувачем лісового масиву Волочиського лісництва, яке розташоване за межами с.Видава Хмельницького (колишнього Волочиського) району Хмельницької області.

17 липня 2020 року під час огляду лісового масиву у виділах 5 та 8 кварталу 16 Волочиського лісництва Державного підприємства «Проскурівське лісове господарство», розташованого за межами с. Видава Хмельницького, колишнього Волочиського, району Хмельницької області, виявлено незаконну порубку 22 дерев. Зокрема, у виділі 5 кварталу 16 виявлено пні 17 сироростучих дерев породи «дуб» діаметрами 95 см, 58 см, 79 см, 90 см, 85 см, 83 см, 84 см, 80 см, 65 см, 65 см, 73 см, 77 см, 80 см, 83 см, 63 см, 77 см та 77 см. У виділі 8 кварталу 16 виявлено пні чотирьох сухостійних дерев породи «дуб» діаметрами 65 см, 65 см, 61 см та 42 см, а також пень одного сироростучого дерева породи «граб» діаметром 50 см. Зазначені обставини зафіксовано актами огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 17.07.2020, складеними комісією у складі головного лісничого ДП «Проскурівське лісове господарство» Гаврилюка В.М., начальника відділу лісового господарства Коберника Р.Л. та інженера лісових культур Олійника О.В. (а.с.10-13 т.1, 35-38 т.2).

У зв`язку з виявленим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2020 внесено відомості за №12020240000000426. Первинно кримінальне правопорушення кваліфіковано за частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України, надалі правову кваліфікацію змінено на статтю 197 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 17-18 т.1).

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 17.10.2024 у справі №671/1929/24, провадження №1-кп/671/168/2024, задоволено клопотання прокурора Волочиської окружної прокуратури Літвіна В.І. та закрито кримінальне провадження №12020240000000426 від 01.09.2020 на підставі пункту 3-1 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку із невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.19 т.1). Згідно із ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 17.10.2024, в ході досудового розслідування проведені всі можливі та необхідні слідчі (розшукові) дії, направлені на встановлення усіх обставин правопорушення, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, однак особа, яка вчинила дане правопорушення не встановлена та з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше ніж 3 роки, і, таким чином, закінчився строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину. У вказаній ухвалі зазначено, що клопотання про закриття провадження у справі прокурор мотивує також тим, що посадові особи Волочиського лісництва Державного підприємства "Проскурівське лісове господарство" неналежно виконали свої обов`язки щодо зберігання та охорони майна, що спричинило тяжкі наслідки (а.с. 19 т.1).

За висновком експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Мазурчак О.О. від 19.02.2021 №6703/20-21, складеним за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12020240000000426, розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки зазначених 22 дерев, становить 463 847,34 грн (а.с.20-25 т.1).

Під час проведення експертизи досліджувалися акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 17.07.2020 щодо виділів 5 та 8 кварталу 16, протокол огляду місця події від 08.12.2020 з ілюстративними таблицями та фотоматеріалами, лист ДП «Проскурівське лісове господарство» від 14.01.2021 №09-01, а також інші матеріали кримінального провадження.

Розмір шкоди визначено із застосуванням такс, передбачених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», та Порядку проведення індексації відповідних такс.

З метою досудового врегулювання спору Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області направила відповідачу претензію від 10.03.2025 №629/07 разом із висновком експерта від 19.02.2021 №6703/20-21 та запропонувала добровільно відшкодувати 463 847,34 грн шкоди (а.с.26-29 т.1).

У відповідь філія «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України» листом від 11.04.2025 №3855/38-9-1-2025 повідомила, що 16.07.2020 помічником лісничого Волочиського лісництва Яковиною О.І. було виявлено незаконну порубку 22 дерев у кварталі 16, виділах 5 та 8, а наказом директора №40 від 17.07.2020 створено комісію для проведення раптової ревізії лісових обходів та службового розслідування. Водночас шкоду добровільно не відшкодовано (а.с.30-31 т.1).

Як вбачається із протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 30.08.2024 (кримінальне провадження №12020240000000426 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.197 КК України), з 12 листопада 2018 він перебував на посаді лісника в ДП "Проскурівське ЛГ". В його обов?язки входила охорона ввіреної лісової ділянки та іншого майна, що знаходиться на ділянці. ОСОБА_1 повідомив, що при наявності у нього проблем зі здоров`ям, матеріально-технічне забезпечення, яке йому надало ДП "Проскурівське ЛГ" не було достатнім для виконання обов?язків, а саме: не надано транспорт, бензин, так як протяжність ділянки була близько 15 км. Про неналежне забезпечення, що унеможливлювало здійснювати охорону лісу він повідомляв своє безпосереднє керівництво, проте його повідомлення постійно ігнорувались. 16 липня 2020 року під час здійснення рейдів лісових масивів Волочиського лісництва від незаконних порубок, було виявлено факт незаконної порубки дерев у кварталі 16. В подальшому, відповідно до наказу директора №40 від 17.07.2020 на підприємстві була створена комісія для проведення раптової ревізії лісових обходів Волочиського лісництва на предмет виявлення фактів лісопорушень та проведення службового розслідування.

Лісовий обхід, де було виявлено незаконну порубку, був закріплений за ним.

На вирубаний ліс він нікому із безпосередніх керівників не скаржився, так як йому не було відомо, що там сталася незаконна порубка. Повідомив, що у кварталі 16 виділ 5 згідно лісорубного квитка №16 від 04.10.2017 здійснювалась порубка дерев, а дерева, які були зрізані незаконно знаходились одразу біля дерев які були зрізані згідно лісорубного квитка №16 від 04.10.2017. Оскільки він має досвід у сфері лісового господарства з 2008 року, вважає, що дані дерева були зрізані майже одночасно (а.с.39-40 т.2).

Колегія суддів вважає, посилання апелянта на те, що акти від 17.07.2020 підтверджують лише дату виявлення незаконної порубки, саме собою не спростовує встановлених судом обставин, оскільки 16 липня 2020 року помічник лісничого Волочиського лісництва ОСОБА_2 виявив незаконну порубку. А вже 17.07.2020 наказом директора №40 створено комісію для проведення раптової ревізії та службового розслідування, а комісією складено два акти огляду місця вчинення правопорушення (а.с.10-13 т.1, 35-38 т.2)

В свою чергу, 01.09.2020 відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020240000000426 (а.с.17-18 т.1).

Таким чином, наявна послідовна та взаємоузгоджена система доказів, що фіксує одну й ту саму подію, місце її вчинення, кількість, породи, стан і діаметри незаконно зрубаних дерев.

Більше того, факт виявлення незаконної порубки 22 дерев 16.07.2020 прямо підтверджено самим відповідачем у листі філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 11.04.2025 №3855/38-9-1-2025 (а.с.30-31 т.1).

Наведене в апеляційній скарзі припущення про можливе здійснення рубки у 2017 році не підтверджене належними доказами. Лісорубний квиток №16 від 04.10.2017 стосувався законної рубки, тоді як предметом цього спору є інші, незаконно зрубані дерева.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 у протоколі допиту від 30.08.2024 не стверджував як достовірний факт, що незаконна рубка здійснена саме у 2017 році, а лише висловив припущення про можливе майже одночасне зрізання дерев через розташування незаконно зрубаних дерев поруч із деревами, зрубаними на підставі лісорубного квитка.

Таке припущення не ґрунтується на безпосередньому спостереженні події. ОСОБА_1 працював у ДП «Проскурівське лісове господарство» з 12.11.2018, тобто не міг безпосередньо спостерігати обставини проведення законної рубки за лісорубним квитком від 04.10.2017. Його пояснення не підкріплені результатами спеціального дослідження давності зрізу, документами обліку чи іншими об`єктивними даними.

Крім того, припущення ОСОБА_1 стосувалося лише дерев у виділі 5 кварталу 16 і не містить жодного пояснення щодо незаконно зрубаних дерев у виділі 8 цього кварталу.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що у господарському процесі застосовується стандарт вірогідності доказів, а не стандарт доведення «поза розумним сумнівом». Обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування. Сукупність актів від 17.07.2020, наказу №40, листа від 11.04.2025 №3855/38-9-1-2025 та висновку експерта від 19.02.2021 №6703/20-21 є більш вагомою, ніж непідтверджене припущення про можливе здійснення порубки в інший період.

При цьому точна календарна дата зрізання кожного дерева не є самостійною умовою відповідальності постійного лісокористувача. Визначальними є факт незаконної порубки на переданій йому ділянці, наявність шкоди та невиконання обов`язку із забезпечення охорони лісу. ДП «Проскурівське лісове господарство» було постійним лісокористувачем відповідної ділянки як у 2017 році, так і в 2020 році, а тому запропонована апелянтом альтернативна версія не усуває відповідальності його правонаступника.

Колегія суддів погоджується, що викладена в описовій частині ухвали Волочиського районного суду Хмельницької області від 17.10.2024 у справі №671/1929/24 позиція прокурора про неналежне виконання посадовими особами Волочиського лісництва обов`язків не має самостійного преюдиційного значення відповідно до статті 75 ГПК України.

Водночас суд першої інстанції не поклав зазначене твердження в основу оскаржуваного рішення як обов`язкову преюдиційну обставину. Ухвалу від 17.10.2024 оцінено судом першої інстанції як один із письмових доказів у сукупності з актами від 17.07.2020, висновком експерта, листом від 11.04.2025 № 3855/38-9-1-2025, протоколом допиту свідка.

Відсутність у зазначеної ухвали преюдиційної сили не означає неможливості дослідження її змісту як письмового доказу, що підтверджує факт існування кримінального провадження, предмет досудового розслідування, проведення відповідних слідчих дій, невстановлення безпосереднього виконавця порубки та процесуальну підставу закриття кримінального провадження.

Тому доводи апеляційної скарги у цій частині ґрунтуються на неправильному ототожненні преюдиційності судового рішення з можливістю оцінювання його змісту в сукупності з іншими доказами.

Суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження встановлення винних осіб у кримінальному провадженні №12020240000000426 від 01.09.2020.

При цьому, наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб або інших (третіх) осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст.1166 ЦК України.

Колегія суддів також зазначає, що саме по собі повідомлення правоохоронних органів про виявлення факту здійснення незаконної порубки лісів не звільняє особу, на яку покладено обов`язок зі здійснення в тому числі охорони від незаконної порубки лісів від відповідальності за завдані збитки через не дотримання покладених обов`язків.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що саме відповідач, як постійний лісокористувач має обов`язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій йому території, водночас належних та достатніх заходів не вжив.

Доводи відповідача про те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками саме під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов`язків, не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.

У пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що згідно вимог ч. 2 ст. 19, ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 та 19.09.2018 у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.

Протиправність поведінки попередника відповідача полягала не в безпосередньому зрізанні дерев, а в неналежному виконанні встановленого законом обов`язку щодо охорони і захисту ввіреної лісової ділянки від незаконних рубок.

Протокол допиту ОСОБА_1 від 30.08.2024 містить відомості про те, що закріплена за ним лісова ділянка мала протяжність близько 15 км, однак працівник не був забезпечений транспортом і пальним. За його поясненнями, повідомлення про недостатність матеріально-технічного забезпечення керівництво ігнорувало.

Наведені обставини узгоджуються з фактом того, що незаконна порубка 22 дерев значного діаметра не була своєчасно попереджена або припинена постійним лісокористувачем.

Створення комісії наказом №40 від 17.07.2020 та проведення службового розслідування після виявлення порубки є реагуванням на вже вчинене порушення і саме собою не доводить належного виконання превентивних заходів до моменту його виявлення.

Відповідач не надав належних і достатніх доказів, які б підтверджували фактичне проведення з необхідною періодичністю патрулювань відповідної ділянки, достатнє забезпечення працівників транспортом та іншими засобами охорони, своєчасне реагування на повідомлення про недостатність такого забезпечення або наявність об`єктивних непереборних обставин, які унеможливлювали охорону лісу.

У постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23 у контексті застосування ст. 107 ЛК України також зазначено, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, а отже, не виконав покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відтак, суд першої інстанції не був зобов`язаний встановлювати перелік комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, адже саме законом передбачена імперативна вимога щодо виконання покладених законодавством обов`язків на лісокористувача з охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території від незаконних рубок.

Таким чином, наведені обставини у сукупності свідчать про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка у цьому випадку полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Відповідно до ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Одним з основних принципів господарського судочинства є змагальність сторін.

Частинами 1 - 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах, зокрема, змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Причинний зв`язок полягає в тому, що неналежне виконання постійним лісокористувачем обов`язків з охорони та захисту ввіреної ділянки створило умови, за яких треті особи отримали можливість здійснити незаконну порубку, а порушення не було своєчасно попереджене чи припинене.

Вина постійного лісокористувача відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України презюмується, а обов`язок доведення її відсутності покладається на відповідача. Саме по собі посилання на проведення загальних організаційних заходів або на невстановлення безпосереднього виконавця порубки презумпції вини не спростовує.

Отже, відповідачем не доведено відсутності своєї вини у заподіянні шкоди у повному розмірі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що факт виявлення незаконної порубки 22 (двадцяти двох) дерев на території виділів 5 і 8 кварталу 16 Волочиського лісництва, наданій відповідачеві у постійне користування, свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого було здійснено незаконне вирубування лісу.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність усіх елементів цивільного правопорушення: протиправної бездіяльності, шкоди, причинного зв`язку та вини.

Щодо розміру шкоди, колегія суддів враховує, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18).

Також, Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 визначено, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджено Верховним Судом (постанови від 17.10.2019 у справі №678/364/15-ц; від 05.02.2020 у справі №461/3675/17 та від 10.03.2020 у справі №9901/740/18).

Колегія суддів враховує, що господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), проте зобов`язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір шкоди заподіяної внаслідок незаконної порубки зазначених 22 дерев у сумі 463 847,34 грн встановлений у висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Мазурчак О.О. від 19.02.2021 №6703/20-21, складеним за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12020240000000426, яка була здійснена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" (а.с.20-25 т.1).

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 N 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, зокрема: незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.

Доводи апелянта про недостовірність висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Мазурчак О.О. від 19.02.2021 №6703/20-21 також є необґрунтованими. Експертиза проведена атестованим судовим експертом у кримінальному провадженні №12020240000000426 на підставі матеріалів, наданих органом досудового розслідування, зокрема актів огляду від 17.07.2020, листа ДП «Проскурівське лісове господарство» від 14.01.2021 №09-01. Експертом визначено розмір шкоди, завданої незаконною порубкою 22 дерев, у сумі 463 847,34 грн.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює заборони на використання висновку судової експертизи, проведеної в іншому, зокрема кримінальному провадженні. Такий висновок оцінюється за правилами статей 86, 98 і 104 ГПК України разом з іншими доказами. У постановах від 11.03.2021 у справі №923/188/20 та від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 Верховний Суд виснував, що експертний висновок, складений у кримінальному провадженні атестованим та попередженим про кримінальну відповідальність експертом, є допустимим доказом, якщо його копію належним чином засвідчено; окремого дозволу слідчого чи прокурора або наявності обвинувального вироку для цього не потрібно. Цей підхід підтверджено й актуальною постановою Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №911/1368/24. У цій справі матеріали отримано судом безпосередньо від Волочиського районного суду, що забезпечує можливість перевірити їх походження та відповідність оригіналам. Відповідач не подав іншого експертного висновку, контррозрахунку шкоди, доказів застосування експертом неправильних діаметрів, порід або категорій дерев та не довів конкретної арифметичної помилки.

Посилання скаржника на безпідставне застосування індексів за 2008– 2019 роки ґрунтується на неправильному розумінні Порядку проведення індексації такс. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 встановлено, що індексація розпочинається з 01.01.2009. За формулою, передбаченою затвердженим цією постановою Порядком, проіндексований розмір такси у поточному році визначається шляхом множення проіндексованої такси попереднього року на індекс споживчих цін саме за попередній рік. Отже, для проведення першої індексації з 01.01.2009 закономірно застосовується індекс споживчих цін за 2008 рік. Базовим є значення такс, що утворилося станом на 31.12.2008. Тому застосування під час визначення розміру шкоди станом на 2020 рік послідовних індексів споживчих цін, починаючи з індексу за 2008 рік і закінчуючи індексом за 2019 рік, повністю відповідає формулі, встановленій постановою Кабінету Міністрів України №665. Твердження апелянта про те, що початок індексації з 01.01.2009 виключає застосування індексу за 2008 рік судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки відповідач обґрунтовно ототожнює рік здійснення індексації з роком, за який береться показник інфляції.

Безпідставними є доводи відповідача про порушення статей 14, 74, 80 та 81 ГПК України під час витребування матеріалів кримінального провадження, оскільки ще в позовній заяві Державна екологічна інспекція зазначила, що оригінали відповідних документів перебувають у Волочиському районному суді Хмельницької області, а інспекція не є стороною кримінального провадження №12020240000000426 і не має можливості самостійно одержати його матеріали. Отже, місцезнаходження доказів та об`єктивна причина неможливості їх безпосереднього подання були повідомлені суду від початку провадження.

Клопотання позивача від 04.02.2026 заявлене на стадії підготовчого провадження, до його закриття 17.03.2026, із зазначенням конкретного кримінального провадження №12020240000000426 та судової справи №671/1929/24, особи, у якої перебувають докази, і причин неможливості їх самостійного отримання. Частина перша статті 81 ГПК України не вимагає подання окремої заяви про поновлення процесуального строку за правилами статті 119 ГПК України, оскільки сама встановлює спеціальний виняток: клопотання, заявлене пізніше, може бути задоволене, якщо особа обґрунтувала неможливість його своєчасного подання з причин, що не залежали від неї. Суд першої інстанції, задовольнивши клопотання, визнав наведені причини об`єктивними (а.с.200-201 т.1).

Крім того, скаржник помилково ототожнює задоволення клопотання учасника справи за статтею 81 ГПК України зі збиранням доказів судом із власної ініціативи, передбаченим частиною четвертою статті 74 ГПК України. У цьому випадку суд діяв не з власної ініціативи та не замість позивача, а розглянув заявлене останнім процесуальне клопотання. Тому відсутність в ухвалі висновку про недобросовісне здійснення позивачем процесуальних прав не свідчить про порушення частини четвертої статті 74 ГПК України, оскільки відповідний виняток до спірної процесуальної дії не застосовувався.

Витребування доказів також не порушило права відповідача на змагальний процес. Матеріали були одержані під час підготовчого провадження, відповідач знав про їх існування, подавав відзив на позовну заяву, заперечення від 04.02.2026, заперечення на відповідь на відзив від 19.02.2026 та надалі виклав відповідні аргументи в апеляційній скарзі. Отже, він мав достатню можливість ознайомитися з доказами, надати пояснення, подати документи на їх спростування, просити про виклик експерта або призначення повторної чи додаткової експертизи. Факт прийняття судом доказу всупереч запереченням однієї зі сторін не є наданням переваги іншій стороні та не свідчить про порушення принципу рівності. Витребування документів, навпаки, забезпечило дослідження їх оригінального змісту, повноту встановлення обставин та реалізацію вимог статті 86 ГПК України, а скаржник не довів недостовірності отриманих матеріалів.

Необґрунтованим є також твердження відповідача про порушення принципів змагальності та рівності сторін внаслідок відмови судом першої інстанції відкласти розгляд справи 30.04.2026. Відповідно до статей 202 і 216 ГПК України відкладення розгляду залежить не лише від поважності причин неявки конкретного представника, а передусім від того, чи можливо розглянути справу за відсутності цього учасника. У цій справі явка сторін судом першої інстанції не визнавалася обов`язковою, ДП «Ліси України» належним чином повідомлено про засідання, правова позиція викладена у відзиві та запереченнях, а розгляд справи призначений на 08.04.2026, вже відкладався за клопотанням відповідача від 07.04.2026. Тому неявка представника 30.04.2026 не перешкоджала вирішенню спору.

Перебування представника відповідача адвоката Довгополої К.А. на стаціонарному лікуванні саме по собі не свідчить про неможливість юридичної особи забезпечити представництво іншим адвокатом або діяти в порядку самопредставництва. Кількість представників юридичної особи процесуальним законом не обмежена. Отже, відповідач не був позбавлений права бути почутим, а суд першої інстанції обґрунтовано забезпечив баланс між правом сторони на участь у процесі та обов`язком розглянути справу протягом розумного строку.

Твердження про те, що лише адвокат Довгопола К.А. представляє інтереси ДП «Ліси України» у відповідній категорії справ на території Хмельницької, Чернівецької та Тернопільської областей, відображає внутрішню організацію юридичної роботи підприємства, але не створює процесуального обов`язку суду відкладати справу.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджено факт незаконної порубки 22 дерев у виділі 5 та виділі 8 кварталу 16 Волочиського лісництва, належність цієї території до сфери контролю правопопередника ДСП «Ліси України», неналежне забезпечення охорони лісу, причинний зв`язок між такою бездіяльністю та можливістю здійснення незаконної рубки, а також розмір шкоди 463 847,34 грн визначений судовим експертом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665. Відповідач не довів відсутності своєї вини, не надав належних доказів виконання всього комплексу охоронних обов`язків, не спростував висновку експерта іншим спеціальним дослідженням і не навів контррозрахунку шкоди.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував статті 19, 63, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 1166 Цивільного кодексу України та врахував усталену практику Верховного Суду щодо відповідальності постійного лісокористувача за незаконні рубки, здійснені невстановленими третіми особами.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення на користь держави 463 847,34 грн шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.

Наведені в апеляційній скарзі процесуальні заперечення не свідчать про порушення, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому не створюють передбачених статтею 277 ГПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 у справі №924/1285/25 без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.04.2026 у справі №924/1285/25, без змін.

2. Справу №924/1285/25 повернути Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "27" липня 2026 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.