Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №918/163/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Справа № 918/163/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігірія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12 червня 2026 року по справі №918/163/26 (суддею Марачем В.В.)

за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігірія"

про стягнення 3 338 282 грн. 72 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігірія" (надалі - Відповідач) в якому, просило стягнути з Відповідача на користь Позивача: заборгованість у сумі 285255 грн 49 коп. за період з 24 січня 2020 року по 11 листопада 2024 року включно; пеню в розмірі 477 733 грн 16 коп.; 3% річних у сумі 79 936 грн 86 коп.; інфляційні втрати в розмірі 395 357 грн 21 коп..

Ухвалою місцевого господарського суду від 23 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 24 березня 2026 року на 10:00 год. Запропоновано Відповідачу, відповідно до статті 165 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали, надати відзив на позов і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

9 червня 2026 року через систему Електронний суд представником Відповідача подано до суду першої інстанції зустрічний позов до Позивача в якому Відповідач просив суд визнати припиненими зобов`язання Відповідача перед Позивачем за договором суборенди від 9 лютого 2024 року. При цьому також заявлено клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову. В обгрунтування клопотання Відповідач посилається на те, що директор Відповідача є особою з інвалідністю першої групи, постійно перебуває на лікуванні для підтримки стабільного стану здоров`я, у звязку із чим ніби то ОСОБА_1. не міг узгодити правову позицію по справі із представником Відповідача адвокатом Крутень І.В..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 червня 2026 року у задоволенні клопотання представника Відповідача про поновлення строку на подання зустрічного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто Відповідачу.

Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що представник Відповідача просив не продовжити процесуальний строк, встановлений судом, а просив поновити такий строк, що суд визначив неможливим з огляду на діючі норми закону. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що інтереси Відповідача при розгляді даної справи у господарському суді з 23 березня 2026 року мав право представляти та представляв представник адвокат Крутень Іван Володимирович, що підтверджується Ордером на надання правничої допомоги Серія ВК №1209043 від 23 березня 2026 року, в якому, зокрема, зазначається, що правнича допомога надається на підставі Договору про надання правничої допомоги №422н від 23 березня 2026 року. З даного судом зроблено висновок, що вказаний представник з 23 березня 2026 року мав право на подання відзиву на позов або продовження строку його подання у даній справі незалежно від того, що керівник Відповідача тривалий час знаходиться на лікуванні.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким передати зустрічну позовну заяву до Господарського суду Рівненської області для спільного розгляду з позовною заявою Позивача.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема, виходив з того, в зустрічному позові, Відповідачу було заявлено вимогу про поновлення строку на подачу зустрічної позовної заяви, в обґрунтування якої вказано, що директор Відповідача ОСОБА_1., є особою з інвалідністю, та що на підтвердження вказаного, до зустрічного позову було долучено Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №206/25/1302/В від 22 квітня 2025 року. Відповідач в апеляційній скарзі наголосив, що оскільки, директор Відповідача являється особою з інвалідністю І-ї групи, останній постійно перебуває на лікуванні, для підтримки стабільного стану здоров`я, то ОСОБА_1. ніби то не міг узгодити правову позицію по справі із представником Відповідача, адвокатом Крутень І.В..

Апелянт вказав, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для прийняття зустрічного позову, суди мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її прав. Вказує, що відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на судовий захист.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2026 року, з підстав, висвітлених в ній, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача. Запропоновано сторонам по справі в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу та вирішено розглядати дану справу в порядку письмового провадження.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи; з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Суд констатує, що предметом оскарження є судова ухвала, котрою повернуто зустрічну позовну заяву заявникові.

В силу дії пункту 6 частини 1 статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23 червня 2026 року по справі № 918/163/26 має розглядатися судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників сторін (без проведення судового засідання).

При цьому, суд констатує, що згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи; у такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 23 червня 2026 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи № 918/163/26 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, та що постанова по даній справі буде виготовлена до 27 липня 2026 року включно.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційної скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Відповідача в якому, посилаючись на порушення умов Договору суборенди земельної ділянки від 15 грудня 2014 року та Договору суборенди земельної ділянки від 9 лютого 2024 року, просив стягнути: з Відповідача заборгованість у сумі 285255 грн 49 коп. за період з 24 січня 2020 року по 11 листопада 2024 року включно; пеню у розмірі 477 733 грн 16 коп.; 3% річних у сумі 79 936 грн 86 коп.; інфляційні втрати у розмірі 395 357 грн 21 коп..

Ухвалою місцевого господарського суду від 23 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 24 березня 2026 року на 10:00 год. Постановлено Відповідачу, відповідно до статті 165 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали, надати відзив на позов і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою місцевого господарського суду від 24 березня 2026 року, з огляду на не явку представників Позивача та Відповідача, враховуючи клопотання представника Позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із перебуванням представника у черговій відпустці, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 14 квітня 2026 року на 11:00 год..

Ухвалою місцевого господарського суду від 14 квітня 2026 року, з огляду на не явку представників Позивача та Відповідача, враховуючи клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 28 квітня 2026 року на 12:00 год..

Ухвалою місцевого господарського суду від 28 квітня 2026 року, з огляду на не явку представників Позивача та Відповідача, враховуючи клопотання представників Позивача та Відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із неможливістю прибуття в судове засідання, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 18 травня 2026 року на 11:00 год..

Ухвалою місцевого господарського суду від 18 травня 2026 року, з огляду на не явку представника Відповідача, враховуючи клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 28 травня 2026 року на 10:00 год..

27 травня 2026 року через систему Електронний суд до суду першої інстанції представником Відповідача подано клопотання, в якому представник Відповідача просив призначити судово-економічну (бухгалтерську експертизу).

Ухвалою місцевого господарського суду від 28 травня 2026 року, з огляду на не явку представників Позивача та Відповідача, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 8 червня 2026 року на 12:00 год..

Ухвалою суду першої інстанції від 8 червня 2026 року, з огляду на не явку представника Відповідача, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15 червня 2026 року на 12:30 год.. Визнано явку представника Відповідача у судове засідання обов`язковою з метою надання суду пояснень щодо сум заборгованості перед Позивачем, стосовно яких представник Відповідача заявив клопотання про призначення експертизи.

9 червня 2026 року через систему Електронний суд представником Відповідача подано до Господарського суду Рівненської області зустрічний позов до Позивача в якому Відповідач просив суд визнати припиненими зобов`язання Відповідача перед Позивачем за договором суборенди від 9 лютого 2024 року. При цьому також заявлено клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову. В обгрунтування клопотання Відповідач посилається на те, що директор Відповідача є особою з інвалідністю першої групи, постійно перебуває на лікуванні для підтримки стабільного стану здоров`я, у звязку із чим ніби то ОСОБА_1. не міг узгодити правову позицію по справі із представником Відповідача адвокатом Крутень І.В..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 червня 2026 року у задоволенні клопотання представника Відповідача про поновлення строку на подання зустрічного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто Відповідачу. Вказана ухвала стала предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до частини 1статті 180 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Водночас. частиною 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

В силу дії частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подачі відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Із вищеописаних норм діючого законодавства України колегія суддів констатує, що зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред`являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише у строк для подання відзиву. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача за таким позовом, а також іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

Водночас, колегія суддів констатує, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 24 березня 2026 року на 10:00 год. Постановлено Відповідачу, відповідно до статті 165 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали, надати відзив на позов і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Дана ухвала доставлена до електронних кабінетів Позивача та Відповідача, в тому числі й до представника Відповідача 23 лютого 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, з огляду на що п`ятнадцятиденний термін щодо подачі відзиву та зустрічної позовної давності сплив 10 березня 2026 року.

В той же час, Відповідачем подано зустрічний позов по даній справі лише 9 червня 2026 року 9майже через три місяці після спливу, встановленого процесуального строку) з клопотанням про поновлення строку на його подачу (тобто, з явним пропуском, встановленого строку).

Тож ж оцінюючи клопотання представника Відповідача про поновлення строку на подання зустрічного позову та доводів апеляційної скарги в цій частині щодо поважності такого пропуску з огляду на те, що директор Відповідача являється особою з інвалідністю І-ї групи, постійно перебуває на лікуванні, для підтримки стабільного стану здоров`я, у зв`язку із чим ОСОБА_1. ніби то не міг узгодити правову позицію по справі із представником Відповідача адвокатом Крутень І.В., то колегія апеляційного господарського суду зауважує наступне.

Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в цьому випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Порядок пред`явлення зустрічного позову врегульовано положеннями статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Частиною другою-шостою статті 180 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статтей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

За положеннями частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша-друга статті 118 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (приходячи до такого висновку колегія суду враховує правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 6 грудня 2023 року в справі № 918/604/23, від 16 вересня 2024 року в справі № 917/321/24, від 21 жовтня 2024 року в справі № 914/3445/23, від 17 квітня 2025 року в справі № 920/482/24).

У відповідності до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

Суд апеляційної інстанції констатує, що у даному випадку Відповідач не вчинив дії для продовження строку для подачі зустрічного позову до закінчення строку, передбаченого ГПК України для його подачі (в даному випадку апелянт мав би подати таке клопотання до 10 березня 2026 року), хоча до фактичної подачі зустрічного позову скаржником вчинено ряд дій, в тому числі щодо подачі клопотань про відкладення розгляду справи, а також клопотання про призначення експертизи в даній судовій справі.

В той же час, визначаючи межі реалізації Відповідачем права на подання зустрічного позову, колегія суду виходить зі змісту ухвали Господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2026 року, якою було встановлено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Оцінюючи аргументи апеляційної скарги щодо неправомірності визначення саме такого строку, судом апеляційної інстанції враховується, що:

- по-перше, положення статті 119 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють питання продовження процесуального строку, не містять припису про обов`язковість його продовження саме на повний строк, передбачений частиною восьмою статті 165 цього Кодексу для подання відзиву. У такий спосіб, саме по собі визначення судом меншої кількості днів, ніж становить первісна тривалість відповідного строку, не свідчить про незаконність такої ухвали;

- по-друге, вирішальним у цьому випадку є не формальне співвідношення між первісною та продовженою тривалістю строку, а те, чи призвело визначення судом конкретної кінцевої дати до фактичного позбавлення сторони можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому з огляду на вимоги статтей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.

В той же час норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Однак, як вже вказувалося вище в даній постанові, представник Відповідача звернувся із зустрічною позовною заявою лише 9 червня 2026 роуу, тобто після спливу не лише фактично встановленого процесуального строку судом першої інстанції (що як встановлено вище закінчився 10 березня 2026 року), а й після спливу чотирьохмісячного строку розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що інтереси Відповідача при розгляді даної справи у місцевому господарському суді з 23 березня 2026 року має право представляти та представляв представник адвокат Крутень Іван Володимирович, що підтверджується Ордером на надання правничої допомоги Серія ВК №1209043 від 23 березня 2026 року, в якому, зокрема, зазначається, що правнича допомога надається на підставі Договору про надання правничої допомоги №422н від 23 березня 2026 року.

Дане в свою чергу вказує на те, що вказаний представник з 23 березня 2026 року мав право на подання відзиву на позов або продовження строку його подання у даній справі незалежно від того, що керівник Відповідача тривалий час знаходиться на лікуванні. В даному випадку апеляційний господарський суд констатує, що навіть з моменту вступу вказаного адвоката у справу номінально визначений строк для подачі ним відзиву та зустрічного позову (навіть враховуючи строк для подачі таких документів не з моменту відкриття провадження по справі, а з моменту такого вступу) також закінчився ще 7 квітня 2026 року (за 2 місяці та 2 дні до фактичної подачі зустрічного позову).

Поряд з тим суд апеляційної інстанції констатує те, що доводи представника Відповідача про неможливість узгодження позиції по справі ніби то з огляду на лікування директора Відповідача, спростовуються як самим Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №206/25/1302/В від 22 квітня 2025 року, в якому відсутні будь які зазначення щодо неможливості директора Відповідача ОСОБА_1 керувати своїми діями, відсутністю можливості спілкування з людьми, неможливістю усвідомлювати значення своїх дій, а головне відсутність можливості комунікувати із зовнішнім світом в період проходження медичних оглядів. При цьому колегія суду наголошує на нерелевантності такої позиції ще й з огляду на те, що замало сформувати позицію щодо клопотання представника Відповідача від 27 травня 2026 року щодо призначення судово-економічну (бухгалтерської) експертизи була можливість, а щодо сформування позиції щодо подання зустрічної позовної заяви не було. Дане вказує на необгрунтованість цієї позиції апеляційної скарги та про контроверсійність доводів в цій частині.

Водночас, оцінюючи наведені Відповідачем доводи на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції виснує про їх неповажність, виходячи з відсутності обставин, які б мали об`єктивний, непереборний та незалежний від волі заявника характер.

Колегія суду при цьому враховує, що Відповідач завчасно отримав позовну заяву, а відтак мав достатній проміжок часу як для формування своєї правової позиції щодо заявлених вимог, так і для вирішення питання про необхідність пред`явлення зустрічного позову, тоді як наведені ним обставини не свідчать про існування істотних перешкод, які б об`єктивно унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.

За такої обставини апеляційний господарський суд констатує, що і сам заявник, і його представник були обізнані з потребою належної підготовки відповідної процесуальної позиції завчасно та мали достатній час для оформлення і подання зустрічної позовної заяви у межах процесуального строку. Крім того, колегія суду виходить із того, що заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які б реально не залежали від його волі та реально перешкоджали зверненню до суду із зустрічним позовом у межах установленого процесуального строку, як і не доведено того, що упродовж відповідного періоду він був об`єктивно позбавлений можливості вчинити таку процесуальну дію.

Дане є підставою для відмови у задоволенні клопотання представника Відповідача про поновлення строку на подання зустрічного позову, з огляду на що зустрічну позовну заяву та додані до неї документи слід повернути Відповідачу, що вказує на підставність відповідних дій, вчинених місцевим господарським судом у оспорюваній ухвалі.

Апеляційний господарський суд наголошує на тому, що зважаючи на пряму дію статті 180 Господарського процесуального кодексу України, твердження Відповідача відносно того, що місцевим господарським судом було порушено конституційне право Відповідача на судовий захист, не заслуговують на увагу, бо в даному випадку покликання скаржника на саме право оскарження не має значення (адже зустрічна позовна заява має бути подана в правовому полі, а саме лише у строки подання відзиву, запропоновані в ухвалі про відкриття провадження судом першої інстанції, будь-якої іншої альтернативи стосовно подання такої заяви на певних стадіях судового процесу не існує).

При цьому така відмова apriori не порушує право апелянта на судовий захист, а не дає реалізувати таке право з подачею відповідного позову виключно в даній справі. Тобто скаржник наділений правом подати такий позов до суду, проте (з огляду на бездіяльність даної особи в цій справі щодо подачі зустрічного позову протягом, встановленого законодавцем процесуального строку) виключно шляхом подачі нового позову (в іншій новій судовій справі). Таким чином доводи апелянта про те, що суд в оскаржуваній ухвалі порушив його конституційне право на звернення до суду є надуманими та безпідставними.

Доходячи даних висновків колегією суду враховується і те, що згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином, повернення заявникові зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до суду.

При цьому суд апеляційної інстанції ще раз звертає увагу скаржника на те, що повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє Відповідача права звернутись до господарського суду з окремим позовом в загальному порядку для захисту своїх прав та інтересів.

На підставі усього вищеописаного апеляційний господарський суд відхиляє доводи Відповідача та вважає ухвалу суду першої інстанції про повернення зустрічного позову Відповідача (у зв`язку з порушенням строків його подання) законною і обґрунтованою, оскільки в силу імперативних приписів частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, яка подана з порушенням строків подання, повертається заявнику ухвалою суду.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано повернуто зустрічний позов заявникові.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігірія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12 червня 2026 року по справі №918/163/26 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12 червня 2026 року по справі №918/163/26 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №918/163/26 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Філіпова Т.Л.