Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №920/1771/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа № 920/1771/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Горбасенка П.В.

суддів: Сковородіної О.М.

Колесника Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

на рішення Господарського суду Сумської області від 03.03.2026 (повний текст складено та підписано 09.03.2026) у справі № 920/1771/25 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

до Комунального закладу Сумської обласної ради «Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти»

про стягнення 244 999, 87 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - позивач / ТОВ «Сумитеплоенерго») звернулося до Господарського суду Сумської області із позовною заявою до Державного навчального закладу «Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти» (далі - відповідач / ДНЗ «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО») про стягнення 244 999, 87 грн (з урахуванням прийнятого судом першої інстанції зменшення позовних вимог) донарахованої вартості послуг з постачання гарячої води.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Сумитеплоенерго» посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору з власником (користувачем) будівлі про закупівлю послуги з постачання гарячої води № 1428-ГВ від 25.03.2025 (далі - спірний договір), зазначаючи, що під час перевірки вузла обліку гарячого водопостачання було виявлено пошкодження антимагнітної наліпки, що свідчить про несанкціоноване втручання в роботу вузла обліку, у зв`язку з чим позивачем здійснено донарахування вартості послуг з постачання гарячої води за розрахунковим методом за останні дванадцять місяців, яке, зі свого боку, відповідач добровільно не сплатив.

Господарський суд Сумської області ухвалою від 05.01.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1771/25, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Господарський суд Сумської області рішенням від 03.03.2026 у справі № 920/1771/25 у задоволенні позову відмовив повністю.

Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що зафіксоване актом перевірки від 18.02.2025 спрацювання антимагнітної наліпки свідчить про несанкціоноване втручання в роботу вузла обліку гарячого водопостачання, у зв`язку з чим показання такого вузла обліку не підлягали врахуванню при визначенні обсягу спожитої послуги.

Водночас місцевий господарський суд зазначив, що позивачем при здійсненні спірних нарахувань застосовано визначену спірним договором місячну норму споживання гарячої води (105,6 куб. м), тоді як Правила надання послуги з постачання гарячої води, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019 (далі - Правила № 1182), Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (далі - Методика № 315), та умови спірного договору не передбачають такого способу визначення обсягу спожитої послуги у випадку несанкціонованого втручання в роботу вузла обліку.

Окрім цього Господарський суд Сумської області зауважив, що ТОВ «Сумитеплоенерго» не обґрунтувало період здійснених нарахувань у зв`язку із закінченням строку повірки одного із засобів вимірювальної техніки, тоді як наявні в матеріалах означеної справи докази підтверджують відсутність споживання відповідачем гарячої води протягом 2024 року.

Отже, беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність заявленої до стягнення з ДНЗ «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО» суми та, як наслідок, відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись із зазначеним вище рішенням суду, ТОВ «Сумитеплоенерго» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 03.03.2026 у справі № 920/1771/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції, встановивши факт несанкціонованого втручання у роботу вузла обліку гарячого водопостачання шляхом пошкодження антимагнітної наліпки, дійшов помилкового висновку про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку вартості послуг. На думку ТОВ «Сумитеплоенерго», у зв`язку із виходом вузла обліку з ладу внаслідок такого втручання нарахування підлягало здійсненню розрахунковим методом відповідно до Правил № 1182, Методики № 315 та умов спірного договору.

При цьому, за твердженнями скаржника, оскільки відповідач протягом попереднього періоду подавав нульові показники споживання гарячої води, позивач правомірно застосував погоджену сторонами у спірному договорі місячну норму споживання гарячої води у розмірі 105,6 куб. м як розрахункову величину для визначення обсягу спожитої послуги.

Таким чином, посилаючись на необґрунтованість висновків Господарського суду Сумської області, ТОВ «Сумитеплоенерго» вважає, що зазначене свідчить про наявність ґрунтовних підстав для задоволення його апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Сумитеплоенерго» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Сковородіної О.М., Колесника Р.М.

Зважаючи на те, що судді Колесник Р.М. та Сковородіна О.М. з 02.05.2026 по 10.05.2026, а також головуючий суддя Горбасенко П.В з 08.05.2026 по 18.05.2026 перебували у відрядженні, враховуючи принцип незмінності складу суду, розгляд вказаної апеляційної скарги здійснювався колегією суддів у найближчу дату після повернення суддів з відрядження.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.05.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Сумитеплоенерго» на рішення Господарського суду Сумської області від 03.03.2026 у справі № 920/1771/25, постановив здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, витребував з Господарського суду Сумської області матеріали цієї справи та встановив ДНЗ «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО» строк для подання до суду у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, користуючись правом доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ), апеляційним господарським судом станом на дату надходження апеляційної скарги до суду було здійснено перевірку даних про юридичну особу, зареєстровану за ідентифікаційним кодом 02547352. Із вказаних в ЄДРПОУ відомостей випливає, що ДНЗ «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО» 12.03.2026 припинено. Поряд з тим 12.03.2026 за вказаним ідентифікаційним кодом 02547352 відбулась реєстрація юридичної особи в результаті реорганізації - Комунального закладу Сумської обласної ради «Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти» (далі - КЗ СОР «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО»).

Стосовно наведених обставин колегія суддів вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, є обов`язковими для нього так само, як вони були обов`язковими для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до їх правонаступників.

За змістом ст. 104, 107 Цивільного кодексу України у разі реорганізації юридичної особи має місце універсальне правонаступництво, за якого до правонаступника переходить увесь комплекс прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.01.2022 у справі № 922/347/21, неодноразово зазначав, що процесуальне правонаступництво є процесуальним механізмом забезпечення безперервності судового процесу у випадку переходу матеріальних прав та обов`язків до іншої особи, а тому суд зобов`язаний залучити правонаступника незалежно від стадії судового процесу за наявності підтверджених доказів такого правонаступництва.

Оскільки процесуальне правонаступництво спрямоване на забезпечення участі у справі належного учасника процесу та ухвалення судового рішення щодо особи, на яку перейшли права й обов`язки сторони у спірних правовідносинах, питання про заміну сторони її правонаступником може бути вирішене судом і за власною ініціативою за наявності підтверджених даних про таке правонаступництво. Відсутність відповідної заяви учасників справи не позбавляє суд повноважень здійснити таку заміну, якщо під час розгляду справи встановлено факт припинення юридичної особи та наявність її правонаступника.

Враховуючи встановлені під час апеляційного перегляду справи обставини щодо припинення ДНЗ «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО» внаслідок реорганізації та державної реєстрації його правонаступника - КЗ СОР «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО», судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва та заміни відповідача у цій справі.

У зв`язку із здійсненням такої заміни подальший апеляційний перегляд означеної справи здійснюється за участю відповідача - КЗ СОР «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО».

25.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/1771/25.

28.05.2026, в межах встановленого Північним апеляційним господарським судом строку, від КЗ СОР «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Сумитеплоенерго» на рішення Господарського суду Сумської області від 03.03.2026 у справі № 920/1771/25, а вказане рішення залишити без змін.

Так, мотивуючи свою позицію, відповідач наголошує на тому, що ані Правила № 1182, ані Методика № 315, ані умови спірного договору не передбачають можливості визначення обсягу спожитої гарячої води, виходячи із погодженої сторонами місячної норми споживання у розмірі 105,6 куб. м.

На думку КЗ СОР «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО», у випадку виходу вузла обліку з ладу розрахунок повинен здійснюватися виключно на підставі середнього обсягу споживання за попередні 12 місяців відповідно до Методики № 315. При цьому відповідач наголошує, що показники вузла обліку протягом зазначеного періоду щомісячно подавалися, а тому твердження скаржника про відсутність даних для здійснення такого розрахунку є безпідставними.

До того ж КЗ СОР «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО» вказує, що показник 105,6 куб. м, на який посилається позивач, міститься лише у розділі спірного договору з інформацією про споживача, походить із проектної документації 1998 року та не може використовуватися як розрахункова величина при визначенні обсягу спожитої послуги.

Отже, відповідач стверджує про те, що наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть слугувати підставою для скасування рішення Господарського суду Сумської області від 03.03.2026 у справі № 920/1771/25.

23.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Сумитеплоенерго» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку спеціаліста у сфері енергетичного аудиту Хованського С.О. № 51.17/15-05/2226 від 22.06.2026.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що ще на стадії підготовки позовної заяви у серпні 2025 року звернувся до Сумського державного університету з проханням перевірити правильність та обґрунтованість здійсненого ним розрахунку, однак унаслідок ракетного удару по Сумському державному університету 15.08.2025, з огляду на що було пошкоджено низку корпусів університету, зокрема зруйновано корпус, у якому розміщувалася кафедра, що здійснює дослідження у сфері енергетичного аудиту, відповідний висновок своєчасно підготовлений не був. За твердженнями скаржника, лише після відновлення роботи кафедри ним було отримано експертний висновок, який підтверджує правильність здійсненого розрахунку, у зв`язку із чим ТОВ «Сумитеплоенерго» просить визнати поважними причини неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції та долучити його до матеріалів справи відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наведене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Приписами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом із тим зі змісту поданого клопотання та самого висновку експерта випливає, що останній складений 22.06.2026, тобто після ухвалення Господарським судом Сумської області рішення від 03.03.2026, яке є предметом апеляційного перегляду у цій справі.

Відтак на момент розгляду спору судом першої інстанції зазначений висновок об`єктивно не існував як доказ, з огляду на що не міг бути предметом дослідження та оцінки місцевого господарського суду.

Колегія суддів враховує усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої положення ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України поширюються виключно на докази, які існували на момент розгляду справи судом першої інстанції, однак не були подані до такого суду з причин, що об`єктивно не залежали від учасника справи. Натомість докази, які виникли (були створені) після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки їх дослідження суперечило б межам апеляційного перегляду, визначеним ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції не вправі приймати докази, які виникли після ухвалення рішення суду першої інстанції, оскільки такі докази не існували на момент вирішення спору та об`єктивно не могли бути предметом дослідження місцевого господарського суду. Перегляд справи в апеляційному порядку здійснюється виходячи з обставин, які існували на час ухвалення оскаржуваного рішення, а не з урахуванням нових доказів, створених після його прийняття.

Судова колегія враховує наведені позивачем обставини щодо причин виготовлення такого висновку після ухвалення рішення судом першої інстанції, однак вони не спростовують того, що зазначений доказ виник уже після завершення розгляду справи Господарським судом Сумської області.

Оскільки експертний висновок датований 22.06.2026, тобто був складений після ухвалення Господарським судом Сумської області рішення від 03.03.2026, він не існував на момент розгляду справи судом першої інстанції, а тому незалежно від причин його неподання не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин підстави для його прийняття та долучення до матеріалів справи відсутні, відтак колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного рішення за наявними у матеріалах справи доказами, без урахування зазначеного експертного висновку.

10.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Сумитеплоенерго» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, згідно якої позивач зазначив, що факт несанкціонованого втручання у роботу вузла обліку гарячої води підтверджується актом перевірки від 18.02.2025, а тому показання лічильника не могли братися до уваги при визначенні обсягу спожитої послуги. На думку скаржника, за таких обставин він правомірно здійснив розрахунок вартості послуг із застосуванням погодженої сторонами у договорі місячної норми споживання гарячої води 105,6 куб. м.

Також у відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач заявив клопотання про поновлення строку на її подання, посилаючись на те, що останній здійснює діяльність в умовах воєнного стану, постійних повітряних тривог та пов`язаних із цим об`єктивних труднощів у своєчасному вчиненні процесуальних дій, що, на його думку, зумовило пропуск встановленого судом строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення такого строку, чи з ініціативи суду.

Згідно із ч. 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія, стосовно якої пропущено строк.

Оцінюючи наведені позивачем доводи у сукупності з обставинами справи, судова колегія враховує, що відповідь на відзив подана з незначним пропуском встановленого судом строку, відповідна процесуальна дія вчинена до початку розгляду апеляційної скарги по суті, а її прийняття не призводить до порушення процесуальних прав інших учасників справи та не перешкоджає своєчасному розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційний господарський суд виходить із того, що процесуальні норми мають застосовуватися таким чином, щоб забезпечити реалізацію права особи на судовий захист, а надмірний процесуальний формалізм не повинен перешкоджати розгляду справи за умови, що поновлення строку не порушує прав інших учасників справи та не впливає на дотримання розумних строків розгляду спору.

З огляду на наведене, а також виходячи із засад змагальності сторін, рівності учасників судового процесу перед законом і судом та необхідності забезпечення реалізації права учасника справи на подання своїх пояснень щодо доводів іншої сторони, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення ТОВ «Сумитеплоенерго» строку на подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу та, відповідно, прийняття її до розгляду.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам учасників справи, судова колегія зазначає таке.

Як установлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами цієї справи, 25.03.2025 між ТОВ «Сумитеплоенерго» (далі - виконавець) та ДНЗ «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО», правонаступником якого є КЗ СОР «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО» (далі - споживач), укладено договір про закупівлю послуги з постачання гарячої води № 1428-ГВ (далі - договір № 1428-ГВ), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язався надавати споживачу послугу з постачання гарячої води, а споживач - своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, визначених цим договором.

Положеннями пп. 2, 10, 13, 14, 17-19, п.п. 1, 2 п. 29 договору № 1428-ГВ закріплено, що послуга надається за адресою: просп. Свободи (Прокофєва), буд. 38, в тому числі учбовий корпус АБК. Облік спожитої гарячої води здійснюється за допомогою вузла обліку, до складу якого входить засіб вимірювальної техніки із заводським номером 21961071329, дата останньої повірки - 13.04.2021, міжповірочний інтервал - 4 роки.

Обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг гарячої води, спожитої в будівлі, за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики № 315. Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розраховується відповідно до Методики № 315.

У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку послуги до відновлення його роботи або заміни комерційний облік спожитої послуги ведеться розрахунково відповідно до Методики № 315.

Початок періоду виходу з ладу вузла комерційного обліку визначається:

- за даними електронного архіву в разі отримання з нього інформації щодо дати початку періоду виходу з ладу вузла комерційного обліку;

- з дати, що настає за днем останнього періодичного огляду вузла комерційного обліку, - в разі відсутності електронного архіву.

Кінцем періоду виходу з ладу вузла комерційного обліку є день прийняття на абонентський облік відремонтованого або заміненого вузла комерційного обліку.

Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку гарячої води здійснюється виконавцем щомісяця (число, години не визначені) в присутності споживача (його представника), крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань або споживачем щомісяця 28 числа.

У разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та / або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу послуги, спожитої в будівлі, приймається середньодобове споживання послуги в будівлі протягом попередніх 12 місяців, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання, але не менше 15 днів. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов`язаний провести перерахунок із споживачем. Перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу спожитої гарячої води, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.

Виконавець має право доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузли комерційного обліку, для перевірки схоронності таких вузлів обліку, зняття показань засобів вимірювальної техніки, що є складовою частиною вузла комерційного обліку, та періодичного огляду у порядку, визначеному ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і цим договором.

Власник (співвласники) будівлі або його (їх) представник (представники) має (мають) право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для проведення перевірки схоронності та зняття показань.

Періодичний огляд вузла (вузлів) комерційного обліку здійснюється виконавцем під час зняття показань. У разі дистанційного зняття показань періодичний огляд проводиться виконавцем не рідше одного разу на рік.

Споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням послуги, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку послуги відповідно до умов цього договору та не втручатися в їх роботу.

За приписами п. 39 договору № 1428-ГВ останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2025.

Поряд з тим до 01.01.2025 між ТОВ «Сумитеплоенерго» та ДНЗ «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО», правонаступником якого є КЗ СОР «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО», був укладений договір № 1428-ГВ від 18.02.2024 (діяв у період з 01.01.2024 по 31.12.2024), умови якого є аналогічними наведеним вище умовам спірного договору.

Із матеріалів означеної справи випливає, що на засіб вимірювальної техніки була встановлена антимагнітна наліпка № М13447147.

18.02.2025 позивачем за участю представника відповідача проведено чергову перевірку вузла обліку гарячого водопостачання, за результатами якої складено акт перевірки вузла обліку гарячого водопостачання.

У зазначеному акті зафіксовано спрацювання антимагнітної наліпки № М13447147, а також наведено відомості щодо засобів вимірювальної техніки, які входять до складу вузла обліку гарячої води. Вказаний акт підписаний представником відповідача без зауважень чи заперечень.

Посилаючись на встановлений під час перевірки факт несанкціонованого втручання в роботу вузла обліку гарячого водопостачання, позивач здійснив перерахунок вартості послуг з постачання гарячої води за попередні дванадцять місяців до дати виявлення такого втручання, визначивши суму донарахувань у розмірі 244 999, 87 грн (з урахуванням прийнятого судом першої інстанції зменшення позовних вимог).

Як випливає з матеріалів справи, листом № 2143 від 05.06.2025 ТОВ «Сумитеплоенерго» звернулося до відповідача з вимогою про сплату нарахованої суми протягом семи днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Оскільки КЗ СОР «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО» зазначені кошти не сплатив, позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з цим позовом про стягнення 244 999, 87 грн заборгованості.

Так, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил № 1182, Методики № 315, а також укладеним між сторонами спірним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік послуг здійснюється вузлами комерційного обліку, а визначення та розподіл між споживачами обсягів спожитих комунальних послуг здійснюються відповідно до Методики розподілу, затвердженої центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунального господарства.

За змістом укладеного між сторонами договору № 1428-ГВ обсяг спожитої у будівлі послуги визначається за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики № 315. При цьому договором також передбачено обов`язок споживача забезпечувати цілісність вузлів обліку та не втручатися в їх роботу.

Приписами п. 27 Правил № 1182 унормовано, що несанкціоноване втручання у роботу вузлів розподільного обліку гарячої води забороняється. У разі встановлення факту такого втручання (самовільного демонтажу, умисного знищення, пошкодження, розкомплектування, зокрема порушення цілісності пломб) вузол розподільного обліку вважається таким, що вийшов з ладу.

Порядок визначення обсягів спожитих комунальних послуг у разі виходу з ладу вузла обліку або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу врегульовано Методикою № 315.

Відповідно до п.п. 3 п. 4 розділу І Методики № 315 для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, починаючи з дати встановлення факту його виходу з ладу або несанкціонованого втручання в його роботу, до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.

Цією ж нормою визначено, що датою встановлення факту несанкціонованого втручання, зокрема, може бути дата останньої контрольної перевірки виконавцем розподілу комунальної послуги, але не більше ніж за дванадцять місяців до дати виявлення такого втручання.

Зокрема, Методикою № 315 встановлено спеціальний порядок визначення обсягу спожитої гарячої води у випадках виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку.

Так, відповідно до п.п. 3 п. 1 розділу IX Методики № 315 загальний обсяг спожитої гарячої води визначається розрахунковим методом, зокрема у разі тимчасового виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку.

Згідно із п. 5 розділу XI Методики № 315 у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку гарячої води загальний обсяг спожитої гарячої води за період його непрацездатності визначається за середнім споживанням за попередні дванадцять місяців або за фактичний час споживання комунальної послуги, але не менше ніж за п`ятнадцять діб.

Отже, із наведених положень Методики №315 убачається, що визначення обсягу спожитої гарячої води у таких випадках здійснюється за спеціальним порядком, який є обов`язковим для застосування виконавцем комунальної послуги.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджується факт спрацювання антимагнітної наліпки № М13447147, встановленої на вузлі обліку гарячої води відповідача.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що хоча антимагнітна наліпка не є пломбою в розумінні спеціального законодавства, вона є індикатором магнітного поля, який призначений для фіксації впливу постійного магніту на засіб вимірювальної техніки та убезпечення від несанкціонованого втручання у роботу вузла обліку.

За наведених обставин висновок місцевого господарського суду про те, що зафіксоване спрацювання антимагнітної наліпки свідчить про несанкціоноване втручання у роботу вузла розподільного обліку гарячої води, а тому відповідний вузол обліку вважається таким, що вийшов з ладу, є правильним та відповідає вимогам п. 27 Правил № 1182.

Разом із тим сам по собі встановлений факт несанкціонованого втручання у роботу вузла обліку не свідчить про правомірність здійсненого ТОВ «Сумитеплоенерго» розрахунку вартості спожитих послуг, оскільки визначення їх обсягу у такому випадку повинно здійснюватися у порядку, прямо передбаченому Методикою № 315.

Саме правильність застосування позивачем зазначеного порядку розрахунку є предметом перевірки суду апеляційної інстанції під час розгляду доводів апеляційної скарги.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що після встановлення факту несанкціонованого втручання у роботу вузла обліку ТОВ «Сумитеплоенерго» правомірно визначило обсяг спожитої гарячої води, виходячи з погодженої сторонами у п. 2 спірного договору норми споживання гарячої води в розмірі 105,6 куб. м на місяць.

Апеляційний господарський суд не може погодитися з наведеними доводами скаржника з огляду на таке.

Як уже зазначалося вище, Методика № 315 встановлює спеціальний порядок визначення обсягу спожитої гарячої води у разі виходу з ладу вузла комерційного обліку або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу.

Так, положеннями п. 4 розділу І Методики № 315 визначено порядок обчислення середньодобового споживання комунальної послуги як будівлею, так і окремим споживачем, який здійснюється виходячи із фактичного обсягу споживання за попередні дванадцять місяців або, якщо такий період є меншим, - за фактичний час споживання, але не менше встановленого Методикою мінімального строку.

Крім того п. 5 розділу XI Методики № 315 встановлено, що у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку гарячої води загальний обсяг спожитої гарячої води визначається саме за середнім споживанням за попередні дванадцять місяців або за фактичний час споживання комунальної послуги, але не менше п`ятнадцяти діб.

Тож, системний аналіз наведених положень Методики № 315 свідчить про те, що у випадках, коли показання вузла обліку не можуть бути використані, законодавцем передбачено виключно застосування показників фактичного, середньодобового або середнього споживання за попередній період.

Натомість можливість визначення обсягу спожитої гарячої води, виходячи із погодженої сторонами норми споживання на місяць, Методикою № 315 не передбачена.

Посилання позивача на те, що п. 2 спірного договору сторони погодили норму споживання гарячої води у розмірі 105,6 куб. м на місяць, колегія суддів також відхиляє.

Так, зі змісту п. 2 договору № 1428-ГВ випливає, що наведений показник міститься у розділі договору, який визначає інформацію про споживача, та сам по собі не встановлює порядку визначення обсягу спожитої гарячої води у випадках виходу з ладу вузла обліку чи встановлення факту несанкціонованого втручання у його роботу.

Водночас інші положення спірного договору також не містять умов щодо здійснення перерахунку вартості послуг або визначення обсягу споживання шляхом застосування саме зазначеної величини.

Натомість пп. 10, 13, 18 договору № 1428-ГВ прямо передбачають, що визначення обсягу спожитої гарячої води, а також здійснення відповідних розрахунків у випадках, передбачених таким договором, здійснюється відповідно до Методики № 315.

Таким чином, укладаючи спірний договір, ТОВ «Сумитеплоенерго» і КЗ СОР «Сумський хіміко-технологічний центр ПТО» не погодили окремого порядку визначення обсягу спожитої гарячої води у випадках виходу з ладу вузла обліку чи встановлення факту несанкціонованого втручання у його роботу, а, навпаки, прямо погодили застосування спеціального порядку, визначеного Методикою № 315.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що здійснений позивачем розрахунок, в основу якого покладено показник 105,6 куб. м на місяць, не ґрунтується ані на положеннях Методики № 315, ані на умовах укладеного між сторонами договору № 1428-ГВ.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до пропозиції застосувати інший спосіб визначення обсягу спожитої гарячої води, ніж той, який прямо встановлений Методикою № 315 та погоджений сторонами у спірному договорі. Водночас суд не наділений повноваженнями змінювати чи доповнювати нормативно встановлений порядок здійснення такого розрахунку, а тому підстави для визнання правомірним здійсненого позивачем нарахування відсутні.

Доводи скаржника про те, що у зв`язку з відсутністю фактичного споживання гарячої води протягом попередніх розрахункових періодів позивач був позбавлений можливості визначити середньодобове споживання, а тому правомірно застосував погоджену сторонами норму споживання у розмірі 105,6 куб. м на місяць, колегія суддів також відхиляє.

Методика № 315 не передбачає можливості застосування будь-якого альтернативного способу визначення обсягу спожитої комунальної послуги лише з тієї підстави, що фактичне споживання за попередній період було відсутнім або незначним. Навпаки, її положення виходять із необхідності здійснення розрахунку саме за фактичними даними про споживання за попередні 12 місяців або за фактичний період споживання, якщо він є меншим, але не менше мінімального строку, визначеного Методикою № 315.

Отже, навіть якщо за попередні дванадцять місяців обсяг фактичного споживання гарячої води був відсутній або мінімальним, така обставина сама по собі не наділяє виконавця послуг правом відступити від спеціального порядку визначення обсягу споживання, встановленого Методикою № 315, та застосувати інший спосіб розрахунку, який не передбачений чинним законодавством.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про те, що сторони, реалізуючи принцип свободи договору, погодили застосування норми споживання гарячої води у розмірі 105,6 куб. м на місяць, а тому позивач мав право здійснити розрахунок саме виходячи із зазначеної величини.

Колегія суддів виходить із того, що відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, однак така свобода обмежується вимогами актів цивільного законодавства, якщо відповідні норми мають імперативний характер.

Правила № 1182 та Методика № 315 є нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», і встановлюють обов`язковий порядок визначення обсягу спожитої комунальної послуги у випадках виходу з ладу або несанкціонованого втручання в роботу вузлів обліку.

Відтак сторони договору не вправі змінити встановлений законодавством порядок визначення обсягу спожитої гарячої води шляхом погодження іншої розрахункової величини чи іншого механізму здійснення нарахувань.

Саме з цих підстав посилання ТОВ «Сумитеплоенерго» на погоджену сторонами величину 105,6 куб. м на місяць не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для здійснення спірного нарахування.

Беручи до уваги зазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми із застосуванням порядку, який не передбачений ані Методикою № 315, ані Правилами № 1182, ані умовами укладеного між сторонами спірного договору, з огляду на що заявлений ТОВ «Сумитеплоенерго» розрахунок не може вважатися належним підтвердженням розміру заявленої до стягнення заборгованості, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, зводяться до незгоди скаржника з наданою судом оцінкою доказів та фактично ґрунтуються на власному тлумаченні положень Методики № 315 та умов договору № 1428-ГВ, що саме по собі не свідчить про неправильне застосування Господарським судом Сумської області норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановленого судом першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, правильно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, як наслідок, підстави для його скасування відсутні.

Згідно із ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Положеннями ст. 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В розрізі наведених норм судова колегія зазначає, що ТОВ «Сумитеплоенерго» не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, відтак оскаржуване рішення належить залишити без змін.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на скаржника.

Керуючись ст. 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на рішення Господарського суду Сумської області від 03.03.2026 у справі № 920/1771/25.

2. Залишити без змін рішення Господарського суду Сумської області від 03.03.2026 у справі № 920/1771/25.

3. Покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

4. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2026.

Головуючий суддя П.В. Горбасенко

Судді О.М. Сковородіна

Р.М. Колесник