Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №920/1741/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Справа№ 920/1741/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Алфімов В.В.

від відповідача: Матрьонін Є.О.

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М»

на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026, повний текст рішення складено 11.03.2026

у справі № 920/1741/25 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК»

про стягнення 534 689 грн 38 коп

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 534 689 грн 38 коп., в тому числі: 508 953 грн 03 коп. пені, 21 729 грн 01 коп. інфляційних втрат, 4007 грн 34 коп. 3% річних відповідно до договору поставки № 03/06/24 від 03.06.2024, укладеного між сторонами.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» 21 729 грн 01 коп. інфляційних втрат, 4 007 грн 34 коп. 3% річних, 308 грн 84 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 року у справі № 920/1741/25 в частині відмови у задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» пеню у розмірі 508 953,03 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає про те, що факти порушення строків поставки (оплати) та наявності заборгованості у відповідача за договором № 03/06/24 від 03.06.2024 року у розмірі 497 510 грн 30 коп, встановлені рішенням Господарського суду Сумської області від 03.06.2025 у справі № 920/26/25, яке залишено без змін Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025.

Скаржник зазначає про те, що 19.06.2025 відповідачем було сплачено заборгованість в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №16258 від 19.06.2025.

На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що саме лише прийняття Господарським судом Сумської області від 03.06.2025 у справі № 920/26/25 рішення про стягнення заборгованості, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених договором штрафних санкцій, при цьому, Господарським судом Сумської області було встановлено факт порушення зобов`язань з боку ТОВ «Агробізнес ТСК» в частині поставки товару, а тому ТОВ «Антарес Інвест М» має право на стягнення з відповідача пені, відповідно до п. 4.3. Договору поставки №03/06/24 від 03.06.2024.

Також, на думку скаржника, висновок Господарського суду Сумської області, що позивач скористався своїм правом вимагати повернення попередньої оплати, а не передання оплаченого товару, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені в сумі 460 197 грн 03 коп. за період з 27.07.2024 до 27.01.2025 за несвоєчасну поставку товару, є вочевидь безпідставним та незаконним.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що згідно із умовами договору, своєчасність отримання та вивезення товару в строки, передбачені договором, є обов`язком покупця, а відтак і відповідальність за не вивезення товару в строк повністю лежить на покупцеві.

Відповідач зазначає про те, що відповідач 18.07.2024 направив на адресу позивача лист № 253 з вимогою належним чином виконати умови договору та отримати товар до 18.07.2024, що ще раз підтверджує належне виконання ТОВ «Агробізнес ТСК» обов`язків з поставки товару по договору №03/06/24 від 03.06.2024, тобто товар наявний у місці поставки (с. Велика Діброва, Недригайлівський р-н, Сумська обл.) та готовий до відвантаження. Натомість, позивач у вказаний термін в порушення умов договору Товар не отримав і направив відповідь на вимогу №19/24 від 19.07.2024, вимагав у 7-денний строк з дня отримання вимоги повернути суму попередньої оплати за неотриманий товар за договором № 03/06/24 в сумі 497 510,30 грн. Отже, не отримання товару є наслідком винних дій позивача (не надання транспортних засобів під завантаження, не отримання і не вивезення товару). Відповідач свої зобов`язання з поставки товару виконав в повному обсязі, в даному випадку відсутня вина відповідача у не вивезенні в строк товару позивачем, що виключає можливість застосування до відповідача штрафних санкцій, внаслідок чого нарахування пені є незаконним.

Відповідач вказує на те, що у відповідача товар був в наявності в необхідній кількості та належної якості, що він і підтверджував при укладенні договору, зазначивши про це в п.1.2. Також відповідачем на адресу позивача був направлений лист №253 від 18.07.2024 р. з вимогою отримати товар у строк, зазначений в договорі, тобто виконати належним чином свої зобов`язання за договором. Однак, позивачем ця вимога була проігнорована. Наданням відповіді на вимогу №19/24 від 19.07.2024 позивач підтвердив свою обізнаність про необхідність виконання умов договору в частині вивезення товару, але в односторонньому порядку відмовився від договору. Вище вказані дії доводять про належне виконання ТОВ «Агробізнес ТСК» умов договору (наявність товару на складі постачальника і готовність товару до постачання/ передачі покупцю (завантаження в транспортні засоби покупця) та безпідставну відмову ТОВ "Антарес Інвест М" від належного виконання умов договору (отримання товару).

На думку відповідача, судом у справі № 920/26/25 була встановлена можливість відповідача поставити товар і фактично зобов`язання ТОВ «Агробізнес ТСК» з поставки товару були виконані належним чином (товар знаходився на складі постачальника і був готовий до постачання/передачі покупцю (завантаження в транспортні засоби покупця), а не отримання товару є наслідком винної поведінки позивача, що виключає відповідальність ТОВ «Агробізнес ТСК» за п.4.5. договору поставки №03/06/24 від 03.06.2024.

Також, на думку відповідача, судом правомірно та обґрунтовано прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені (штрафу) зв п.4.3., п.4.5. договору поставки №03/06/24 від 03.06.2024, тому відповідач вважає рішення Господарського суду Сумської області у справі у №920/1741/25 від 02.03.2026 законним і обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/1741/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Крижний О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 9 161,15 грн;

13.04.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 25903 від 06.04.2026 у розмірі 9 161,15 грн, що свідчить про сплату судового збору.

Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25. Призначено справу № 920/1741/25 до розгляду у судовому засіданні 12.05.2026.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 920/1741/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 до 23.06.2026.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 920/1741/25 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання та правова позиція

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2026 просив рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25 скасувати в частині відмови у задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕС ТСК» на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» пеню у розмірі 508 953,03 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.06.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 03.06.2024 між сторонами укладений договір поставки № 03/06/24 за умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність, а позивач оплатити й прийняти просо, урожаю 2023 року, надалі іменований «Товар».

Відповідно до договору відповідач, за договором постачальник продає просо, що повинно відповідати наступним якісним показникам: вологість - не більше 13,5%; сміттєва домішка - не більше 2%; відсутність залишків від гліфосатів та гербіцидів, запах, колір, зовнішні ознаки, шкідлива домішка Товару повинні відповідати стандартам просу не нижче ДСТУ 5026:2008. Зараженість живими шкідниками та радіоактивністю не допускається. Зернова домішка у вигляді соняха, сої чи інших олійних культур не допускається.

Кількість Товару складає 300,00 т (триста тонн)+10% та визначається за фактичною вагою товару, отриманою позивачем, за договором покупцем (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.1., 2.2., 2.3. договору ціна товару за одну метричну тону складає 6 500,00 (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) грн. в т.ч. ПДВ -1083,33 грн. Загальна вартість договору складає 1 950 001,20 (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят тисяч одна гривень 20 коп.), в т.ч. ПДВ - 325 000,20 грн. Оплата здійснюється позивачем на підставі рахунку наданого відповідачем в безготівковій формі, шляхом 100% передоплати вартості товару, зазначеному у рахунку, до моменту відвантаження товару у пункті відгрузки, що вказаний в п.3.1. договору.

Відповідно до п. 3.1. договору місцезнаходження та пункт відгрузки товару - зерносклад відповідача, який знаходиться за адресою: с.Велика Діброва, Недригайлівський р-н, Сумська обл. Товар передається на умовах самовивозу позивачем до 18.07.2024.

За умовами п. 3.3., 3.4 договору завантаження товару відбуватиметься в автомобілі - євро зерновози (заднє чи верхнє завантаження), висота автомобілів 3,80-4,00 м, силами відповідача.

Товар, який не відповідає якісним показникам, зазначеним в п. 1.1. договору, може бути поверненим протягом 3-х робочих днів відповідачу, який останній зобов`язується прийняти. В такому випадку відповідач або підробляє просо до показників визначених в п. 1.1. договору або повертає кошти за нього та кошти за транспортування, або сплачує на користь позивача кошти за транспортування ячменю та його підробку. Варіант визначається за листом позивача (сканкопією на ел. адресу вказану в даному договорі).

Відповідно до п. 3.5. договору датою поставки товару вважається дата виписаної видаткової накладної на ім`я позивача, що видається відповідачем.

Згідно з п. 4.3. договору, у випадку прострочення поставки товару відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого вчасно товару за кожний день прострочення поставки.

За умовами п. 4.5. договору, у випадку відсутності можливості відвантажувати придбаний за даним договором товар, відповідач зобов`язався протягом 2-х банківських днів повернути кошти в повному обсязі за непоставлений товар. Кошти повертаються виключно по листу позивача. Повернення коштів без листа позивача матиме своїм наслідком сплату відповідачем штрафу 1% від суми повернених коштів. У випадку неповернення коштів (за листом позивача) протягом 2-х банківських днів відповідач сплачує штраф на користь позивача в розмірі 1% від суми непоставленого товару. У випадку несплати коштів за непоставлений товар за кожні наступні 10 днів прострочення додатково сплачується штраф в розмірі 1% від суми непоставленого товару.

Договір вступає в силу від дати його підписання Сторонами та діє до 18.07.2024 року включно, але в будь-якому разі до його повного виконання (п. 7.2. договору).

Так, у провадженні Господарського суду Сумської області перебувала судова справа № 920/26/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» про стягнення 1 054 314 грн 20 коп. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» про стягнення 341 354 грн 06 коп.

ТОВ «Антарес Інвест М» просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК», в тому числі 497 510 грн 30 коп. попередньої оплати за непоставлений товар, 47 578 грн 25 коп. інфляційних втрат, 9346 грн 45 коп. 3% річних, 438 592 грн 44 коп. штрафу відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 03/06/2024 від 03.06.2024.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.06.2025, яке набрало законної сили 16.09.2025, господарський суд первісний позов задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» 11 200 грн 28 коп. попередньої оплати за непоставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 01/04/24 від 01.04.2024; 497 510 грн 30 коп. попередньої оплати за непоставлений товар, 47 578 грн 25 коп. інфляційних втрат, 9346 грн 45 коп. 3% річних відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 03/06/24 від 03.06.2024; 6787 грн 62 коп. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні первісного позову в іншій частині - відмовив; зустрічний позов задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» 72 576 грн 21 коп. заборгованості за товар за договором поставки №30/01/24 від 30.01.2024; 49336 грн 14 коп. штрафу відповідно до договору поставки №30/01/24 від 30.01.2024; 34556 грн 87 коп. штрафу відповідно до договору поставки №01/04/24 від 01.04.2024; 1877 грн 63 коп. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні зустрічного позову в іншій частині - відмовив.

Також, відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалив провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» 409166 грн 06 коп., 4909 грн 99 коп. судового збору.

19.06.2025 на виконання рішення суду у справі № 920/26/25 ТОВ «Агробізнес ТСК» сплатило ТОВ «Антарес Інвест М» 409 166 грн 06 коп. згідно з платіжною інструкцією № 16258 від 19.06.2025.

Водночас, предметом спору у справі № 920/1741/25 є вимоги позивача про стягнення з відповідача:

1) 21 729 грн 01 коп. інфляційних втрат, 4007 грн 34 коп. 3% річних за період з 13.03.2025 до 18.06.2025 за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів в сумі 497 510 грн 30 коп. відповідно до договору поставки № 03/06/24 від 03.06.2024.

У справі № 920/26/25 предметом розгляду були вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів в сумі 497 510 грн 30 коп. за період з 27.07.2024 до 12.03.2025.

2) 460 197 грн 03 коп. пені за період з 27.07.2024 до 27.01.2025 на підставі п. 4.3. договору поставки № 03/06/24 від 03.06.2024 за несвоєчасну поставку товару.

Ці вимоги не були предметом розгляду у справі № 920/26/25.

3) 48 756 грн. 00 коп. пені на підставі п. 4.5. договору поставки № 03/06/24 від 03.06.2024.

Предметом розгляду у справі № 920/26/25 були вимоги про стягнення на підставі п. 4.5. договору штрафу в сумі 438 592 грн 44 коп. (у задоволенні позову в цій частині суд відмовив).

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в межах справи № 920/26/25 судом встановлено:

1) згідно з платіжною інструкцією № 2880 від 05.06.2024 позивач перерахував відповідачу попередню оплату за товар за договором № 03/06/24 в сумі 650 000 грн. 40 коп. Відповідно до видаткової накладної № 213 від 14.06.2024 відповідач поставив позивачу товар за договором № 03/06/24 вартістю 152490 грн. 10 коп. Сума попередньої оплати, на яку товар не був поставлений, становить 497510 грн 30 коп. 12.07.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо якості товару за договором №03/06/24, який не відповідає показникам передбаченим договором, що підтверджується повідомленням, надісланим Відділом контролю якості від 18.06.2024 та аналітичним звітом від 18.06.2024. Позивач просив прийняти відвантажений товар 14.06.2024 та повернути сплачені кошти. 19.07.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 19/24 в семиденний строк повернути суму попередньої оплати за не отриманий товар за договором № 03/06/24 в сумі 497 510 грн 30 коп. 16.12.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути попередню оплату за договором № 03/06/24 в сумі, на яку товар не був поставлений - 497 510 грн 30 коп.

2) вимога позивача про повернення попередньої оплати, на яку товар не був поставлений, обумовлена поставкою раніше товару неналежної якості відповідно до висновку лабораторії контрагента від 18.06.2024, про що позивач повідомив відповідача, що свідчить у розрізі спору про не безпідставність подальшого неотримання товару позивачем у встановлені договорами строк. Відповідач не спростував доказами твердження позивача про невідповідність поставленого раніше товару якісним характеристикам, внаслідок чого, відповідно, не підтвердив відсутності підстав у позивача в подальшому не отримувати товар до з`ясування відповідності його якості. Враховуючи, що позивач мав право призупинити свій обов`язок з отримання товару до встановлення факту виконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару належної якості за наявності відповідного висновку лабораторії контрагента від 18.06.2024 про протилежне, відповідач відмовився від договору після закінчення строку поставки товару, у доступі до товару для відбору зразків з метою встановлення відповідності якісним показникам відмовив, суд визнав правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 497 510 грн 30 коп. за договором № 03/06/24.

3) у відповіді на вимогу № 19/24 від 19.07.2024, після відмови відповідача постачати товар, позивач вимагав в семиденний строк з дня отримання вимоги повернути суму попередньої оплати за не отриманий товар за договором № 03/06/24 в розмірі 497 510 грн 30 коп. Вимога надіслана позивачем відповідачу на електронну адресу 19.07.2024. За прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів в сумі 497 510 грн 30 коп. позивач нарахував відповідачу 47 578 грн 25 коп. інфляційних втрат, 9346 грн 45 коп. 3% річних за період з 27.07.2024 до 12.03.2025. Враховуючи встановлений судом факт відмови відповідача постачати товар після закінчення строку для самовивозу, неповернення відповідачем попередньої оплати на вимогу позивача в семиденний строк з дня отримання вимоги, суд визнав правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 578 грн 25 коп. інфляційних втрат, 9346 грн 45 коп. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 598 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).

Згідно зі ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів у розмірі 497 510 грн 30 коп. відповідно до договору поставки № 03/06/24 від 03.06.2024, на підставі ст. 625 ЦК, заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 21 729 грн 01 коп. інфляційних втрат, 4007 грн 34 коп. 3% річних, за період з 13.03.2025 до 18.06.2025.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зобов`язання відповідача повернути попередню оплату за договором не припинилося після звернення позивача з позовом до суду у справі № 920/26/25 та тривало до моменту сплати на виконання рішення суду у справі № 920/26/25 коштів з урахуванням обставин зустрічного зарахування судом грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів (платіжна інструкція № 16258 від 19.06.2025).

Перевіривши розрахунок позивача, з огляду на встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення з відповідача 21 729 грн 01 коп. інфляційних втрат, 4007 грн 34 коп. 3% річних за період з 13.03.2025 до 18.06.2025.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.3. договору у випадку прострочення поставки товару відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого вчасно товару за кожний день прострочення поставки.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пені, за несвоєчасну поставку товару вартістю 497 510,30 грн, у розмірі 460 197,03 грн за період з 27.07.2024 до 27.01.2025.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 693 ГПК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Право покупця визначене альтернативно, останній на свій розсуд може вимагати або повернення попередньої оплати, або передання оплаченого товару, а визначене ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Тобто, стягнення авансу означає, що покупець відмовився від товару, у зв`язку із чим відсутні підстави вимагати одночасно і повернення грошей, і пені за затримку товару, який вже не чекають.

Як вже зазначалось, 19.07.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути попередню оплату за товар; позовна вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 497 510 грн 30 коп. задоволена рішенням суду у справі № 920/26/25; також рішенням суду у справі № 920/26/25 задоволена вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних з 27.07.2024 за прострочення повернення попередньої оплати.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, тієї обставини, що 19.07.2024 позивач скористався своїм правом вимагати повернення попередньої оплати, а не передання оплаченого товару, правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 460 197 грн 03 коп. за період з 27.07.2024 до 27.01.2025 за несвоєчасну поставку товару, відсутні.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі п. 4.5 договору пеню у розмірі 48 756,00 грн за період з 13.03.2025 до 18.06.2025 у розмірі 1% за кожні 10 днів прострочення, виходячи із суми заборгованості в розмірі 497 510,30 грн.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 4.5. договору №03/06/24, у випадку відсутності можливості відвантажувати придбаний за даним договором товар, відповідач зобов`язаний протягом 2-х банківських днів повернути кошти в повному обсязі за непоставлений товар. Кошти повертаються виключно по листу позивача. Повернення коштів без листа позивача матиме своїм наслідком сплату відповідачем штрафу 1% від суми повернених коштів. У випадку неповернення коштів (за листом покупця) протягом 2-х банківських днів відповідач сплачує штраф на користь покупця в розмірі 1% від суми непоставленого товару. У випадку несплати коштів за непоставлений товар за кожні наступні 10 днів прострочення додатково сплачується штраф в розмірі 1% від суми непоставленого товару.

Як вбачається із матеріалів справи, предмет спору щодо стягнення штрафної санкції на підставі п. 4.5. договору не є тим самим, що у справі № 920/26/25, оскільки у справі № 920/26/25 було заявлено штраф за період з 22.07.2024 та 12.03.2025, виходячи з вартості непоставленого товару у розмірі 1 797 510,00 грн, в той час, як у справі № 920/1741/25 заявлено до стягнення пеню за період з 13.03.2025 до 18.06.2025 виходячи з вартості непоставленого товару в сумі 497 510,30 грн), у зв`язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Водночас, оскільки враховуючи положення п. 4.5 договору відповідальність настає у разі відсутності можливості відвантажувати придбаний товар за договором та неповернення через ці обставини на вимогу позивача коштів, а відповідно до встановлених обставин у справі № 920/26/25 та матеріалів справи № 920/1741/25, підставою для вимоги позивача про повернення попередньої оплати є не відсутність можливості відвантажувати придбаний товар, а невідповідність товару якісним показникам, що позбавляє позивача можливості отримати товар, що вбачається зі змісту вимоги від 19.07.2024 № 19/24, в якій як на підставу повернення коштів позивач вказує на п. 3.4 договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення штрафної санкції у розмірі 48 756,00 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 21 729 грн 01 коп. інфляційних втрат, 4 007 грн 34 коп. 3% річних, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2026 у справі № 920/1741/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 927/1741/25 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 27.07.2026 у зв`язку із перебуванням суддів Гаврилюка О.М. та Суліма В.В. у відпустках.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.М. Крижний