Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №910/15835/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа№ 910/15835/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Буравльова С.І.

без виклику сторін;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026

у справі № 910/15835/25 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВІНВЕСТ"

про стягнення 183 531,67 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої позовної заяви

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Активінвест" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення коштів у розмірі 183 531,67 грн, з яких: 93 671,66 грн - сума заборгованості за споживання теплової енергії, 68 489,12 грн - інфляційні втрати, 21 370,89 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії (особовий рахунок 1110520-05).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Активінвест" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 93 671 грн 66 коп. заборгованості за споживання теплової енергії; 68 489 грн 12 коп. інфляційних втрат; 21 370 грн 89 коп. 3% річних; 3 028 грн 00 коп. судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВІНВЕСТ" 08.05.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 11.05.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/15835/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВІНВЕСТ" про стягнення 183 531,67 грн відмовити повністю. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВІНВЕСТ" судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, включаючи судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу.

11.05.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/15835/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (3 633,60 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.

15.05.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 63 від 05.05.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/15835/25; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/15835/25 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

03.06.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної до спільного провадження в порядку ст. 263 ГПК України.

09.06.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли заперечення скаржника на відзив на апеляційну скаргу.

21.07.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою заяву судді Андрієнка В.В. про самовідвід від розгляду справи №910/15835/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 - задоволено. Матеріали справи № 910/15835/25 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 справу № 910/15835/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Буравльов С.І., Сітайло Л.Г. Вказана судова колегія ухвалою від 21.07.2026 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження, розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ "АКТИВІНВЕСТ" вважає рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/15835/25 незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так, апелянт вважає, що позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №1110520-05 від 17.01.2016 та переходом до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" права вимоги за договором відступлення права вимоги від 11.10.2018. Скаржник вважає, що суд першої інстанції визнав позивача належним кредитором, однак не врахував, що пунктом 9.5 договору сторони передбачили обов`язковість письмової згоди іншої сторони на передачу прав та обов`язків за договором.

За доводами апелянта, позивач не надав доказів письмової згоди ТОВ "АКТИВІНВЕСТ" на передачу права вимоги, а суд не встановив її наявності та не перевірив дотримання вимог договору, обмежившись посиланням на договір відступлення права вимоги та повідомлення про заміну кредитора. При цьому повідомлення боржника не є тотожним його письмовій згоді та не може замінити передбачену договором умову переходу права вимоги. Також суд не перевірив, чи перейшла до позивача саме спірна вимога у заявленому розмірі та за відповідний період.

При цьому апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що платежі відповідача у 2019 році підтверджують визнання спірної заборгованості та перервали перебіг позовної давності. Так, суд першої інстанції не встановив призначення цих платежів, їх зв`язок саме зі спірною заборгованістю та не дослідив, чи свідчили вони про визнання всієї заявленої вимоги, включаючи інфляційні втрати та 3 % річних.

Відхиляючи заяву про застосування позовної давності, суд не встановив момент виникнення кожного грошового зобов`язання, початок перебігу позовної давності щодо окремих платежів та не розмежував основну і похідні вимоги, тому висновок про її переривання є передчасним.

Також суд без належної перевірки стягнув інфляційні втрати та 3 % річних, хоча Позивач не довів належного набуття права вимоги, періодів прострочення та інших правових підстав для їх нарахування.

Окрім того, суд безпідставно відмовив у витребуванні оригіналів документів, попри обґрунтовані сумніви відповідача щодо договору відступлення права вимоги, його додатків, документів про передачу права вимоги та інших доказів, а також не надав належної оцінки письмовим поясненням відповідача щодо відсутності письмової згоди на цесію, недоведеності переходу права вимоги, позовної давності та допустимості доказів.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та дійшов висновків, які не відповідають встановленим обставинам справи, що є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/15835/25 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях на відзив сторона заперечувала доводи відзиву на апеляційну скаргу, фактично частково повторюючи підстави та доводи апеляційного перегляду в контексті незгоди з ухваленим рішенням.

5. Узагальнений виклад доводів відзиву на апеляційну скаргу

КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає рішення Господарського суду міста Києва законним і обґрунтованим.

Позивач зазначає, що право вимоги до ТОВ "АКТИВІНВЕСТ" за договором №1110520-05 від 17.01.2016 перейшло до нього на підставі договору відступлення права вимоги №601-18 від 11.10.2018, укладеного з ПАТ "КИЇВЕНЕРГО". Відповідно до додатка до договору цесії до позивача перейшло право вимоги заборгованості за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію, а розмір заборгованості підтверджується розрахунком, актом звіряння, рахунками, довідками та іншими матеріалами справи.

Посилаючись на статті 512, 514, 516 ЦК України, позивач зазначив, що договір відступлення права вимоги є чинним, не визнаний недійсним і не оскаржений, а тому породжує відповідні правові наслідки. Наявність у договорі №1110520-05 пункту 9.5 щодо необхідності письмової згоди іншої сторони на передачу прав та обов`язків не спростовує презумпції правомірності договору цесії та не свідчить про відсутність у позивача права вимоги. На підтвердження цієї позиції позивач посилається на практику Північного апеляційного господарського суду в аналогічних спорах.

Крім того, позивач звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2022 у справі №905/1965/19 (910/4441/21), відповідно до якої передача права вимоги щодо заборгованості споживачів теплової енергії була зумовлена також публічним інтересом, пов`язаним із забезпеченням безперебійного теплопостачання у місті Києві та здійснювалася в межах нормативних рішень органів місцевого самоврядування.

А тому на думку позивача, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/15835/25 - без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.01.2016 ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "КИЇВЕНЕРГО" (енергопостачальна організація) та Товариством (абонент) було укладено договір № 1110520-05 на постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до якого енергопостачальна організація зобов`язувалася поставити теплову енергію абоненту для потреб опалення та вентиляції - в період опалювального сезону нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мельникова буд. 83 Д, опалювальна площа 84,1 кв. м., а абонент зобов`язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пункт 8.1 договору передбачає, що правочин набуває чинності з 01.10.2015 та діє до 31.12.2016.

Відповідно до пункту 8.3 договору припинення дії договору не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Згідно з пунктом 8.4 договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби опалення та вентиляції - у період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору. Енергопостачальна організація зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим КМДА (додаток №2).

Згідно з пунктом 2.3.1 договору абонент зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 договору.

Згідно з додатком 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" без урахування ПДВ для потреб опалення - 1 299,95 грн (грн./Гкал).

Пунктом 5 додатку 4 до договору визначено, що абонент щомісяця самостійно отримує з 12 по 15 число в центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Жилянська, буд. 63: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в РТМ); акт виконаних робіт.

Слід зазначити, що будинок за адресою: м. Київ, вул. Мельникова буд. 83 Д, обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наданим актом прийняття теплового вузла обліку № 11.02.1.05217.

Разом з цим, як підтверджується матеріалами справи, 11.10.2018 ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" (кредитор/постачальник) та підприємством (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 (далі - договір цесії), відповідно до якого ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" відступило, а підприємство набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.

Згідно з пунктом 3.4.2 договору цесії позивач має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту теплову енергію до 01.05.2018 до товариства за договором/особовим рахунком № 1110520-05 у розмірі 184 397,92 грн, яка на день подачі до суду позовної заяви змінилась у зв`язку з частковою сплатою та становить 93 671,66 грн, що підтверджується такими документами: розрахунком основного боргу за теплову енергію; актом звіряння розрахунків за теплову енергію; рахунком-фактурою; довідкою про нарахування за теплову енергію; обліковими картками.

Відповідно до пункту 1.3 договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).

Згідно з пунктом 3.1.1 договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).

Відповідно до акта № 23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК "БІТеК" та ПК "Уніван-Термал", позивач прийняв фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жосткий диск, USB носій в кількості 1 шт.), на якому записана резервна копія бази даних ПК "Уніван-Термал" станом на 01.10.2018.

Таким чином, ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" передало підприємству програмний комплекс - базу даних "УНІВАН-ТЕРМАЛ", до якого ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" здійснювалось внесення даних до даного програмного комплексу щодо нарахування вартості спожитої відповідачем теплової енергії.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Кодексу).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Також спірні відносини регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме - Законом України "Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (далі - Правила).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про теплопостачання").

Пунктом 3 Правил визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відхиляючи доводи скаржника про те, що суд першої інстанції помилково визнав позивача належним кредитором, та не врахував, що пунктом 9.5 договору сторони передбачили обов`язковість письмової згоди іншої сторони на передачу прав та обов`язків за договором, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст. 512 Цивільного кодексу України, в силу якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 Цивільного кодексу України).

Тобто відступлення права вимоги (цесія) за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Договір відступлення права вимоги може бути як оплатним, так і безоплатним.

Так, в договорі № 1110520-05 від 17.01.2016 сторонами дійсно було погоджено пункт 9.5., відповідно до якого жодна із сторін не має право передавати свої права та обов`язки за даним договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, підприємство листом від 08.04.2019 № 1/5-1110520-05 повідомило Товариство про отримання за договором цесії право вимоги за договором у розмірі 184 397,02 грн та повідомило реквізити рахунків для сплати.

Щодо доводів скаржника про неправомірну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів документів через сумніви у їх укладенні та, відповідно, наявності їх оригіналів у позивача, суд апеляційної інстанції в цій частині зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 3.1.1 договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).

Окрім цього, як підтверджується матеріалами справи, ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" передало підприємству програмний комплекс - базу даних "УНІВАН-ТЕРМАЛ", до якого ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" здійснювалось внесення даних до даного програмного комплексу щодо нарахування вартості спожитої відповідачем теплової енергії.

В даному аспекті, з урахуванням погодження між первісним та новим кредитором можливості передання засвідчених копій первісних документів та бази даних, а також з урахуванням вчинення відповідачем дій, що свідчили про визнання боргу - доводи скаржника про неналежність та недостовірність доказів (як підстава для відмови в позові) - відхиляється судом апеляційної інстанції через необґрунтованість. Більше того, частина доказів (зокрема, на підставі яких відповідачем було здійснено оплату), а також докази оплати мали б бути наявні у відповідача. Натомість доводів (щодо невідповідності наданих копій позивачем із примірниками відповідача) апеляційна скарга не містить. А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються.

На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" позивачем надано суду такі докази:

- корінці нарядів на включення та відключення об`єктів теплоспоживання за спірний період, складені ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 83Д;

- облікові картки помісячно, які є паперовим відображенням програмного комплексу - інформаційна система "УНІВАН-ТЕРМАЛ-Київ Debet, яка була передана ПАТ "Київенерго" Підприємству на виконання умов Договору цесії відповідно до акта приймання-передавання фізичного носія//пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК "БІТЕК" та "УНТВАН-ТЕРМА Л";

- довідка про нарахування за теплову енергію договором/особовим рахунком № 1110520- 05 за період з жовтня 2016 року до квітня 2018 року, в якій детально відображено період нарахувань; значення тарифу; обсяг Гкал.; тип розрахунку - за навантаженням/за лічильником; теплове навантаження тощо.

Більше того, відповідач частково сплатив вартість теплової енергії у розмірі 90 726,26 грн у період з 01.05.2019 до 31.12.2019, внаслідок чого заборгованість склала 93 671,66 грн. Зазначену обставину апелянт на підставі доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України не спростував.

У контексті наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, про необхідність оцінки дій відповідача через призму доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої міститься принцип добросовісності.

Так, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16, постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та від 20.02.2025 у справі № 910/16543/23). В даному випадку суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та приймає доводи відзиву на апеляційну скаргу про наявність в діях відповідачів суперечливої поведінки. Оскільки сторона фактично своїми діями схвалила та визнала необхідність сплати боргу новому кредитору.

Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності його згоди на укладання договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 спростовуються подальшими діями самого відповідача. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість з урахуванням принципів, передбачених ст. 2 ГПК України та принципу "заборони суперечливої поведінки", в основі якого міститься принцип добросовісності.

Окрім вказаного, суд апеляційної інстанції зазначає, що за умови відсутності доказів визнання недійсним договору цесії у відповідній частині, наявність у договорі п. 9.5, яким передбачено, що жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов`язки за цим договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони, презумпції правомірності договору цесії скаржник не спростовує.

В даному контексті, суд апеляційної інстанції також на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує позицію Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі № 905/1965/19 (910/4441/21) про те, що відступлення права вимоги щодо заборгованості споживачів теплової енергії мало не лише приватний, а й публічний інтерес, суть якого полягала у забезпеченні безперебійного надання послуг з постачання теплової енергії споживачам міста Києва. При цьому, питання зміни постачальника теплової енергії та гарячої води для мешканців м. Києва, а також передачі майна з виробництва теплової енергії, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, було врегульовано локальними нормативно-правовими актами - відповідними розпорядженнями та наказами Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та її структурних органів.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника з посиланням на безпідставність висновку суду першої інстанції про те, що платежі відповідача у 2019 році підтверджують визнання спірної заборгованості та перервали перебіг позовної давності з урахуванням наступного.

Згідно з частинами першою та третьою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як правомірно було зазначено судом першої інстанції, відповідач частково сплатив вартість теплової енергії у розмірі 90 726,26 грн у період з 01.05.2019 до 31.12.2019, внаслідок чого заборгованість склала 93 671,66 грн.

Більше того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон №540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року. Який неодноразово продовжувався.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер. Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

Зазначаючи про те, що суд першої інстанції неправомірно не врахував часткові сплати при вирахуванні таких сум (річних та інфляційних втрат) - є лише загальним формулюванням, що свідчить про незгоду із рішенням суду першої інстанції. Такі посилання не містять конкретних періодів та сум, конррозрахунку стороною надано не було.

Таким чином, враховуючи переривання строку позовної давності оплатою, що здійснювалася з 01.05.2019 до 31.12.2019, станом на 02.04.2020 позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості, інфляційних втрат і 3% річних не спливла, що повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (дивись пункт 97 постанови від 02.07.2025 у справі № 903/602/24). Таким чином, відповідач, вчинивши дію щодо сплати позивачу грошових коштів у розмірі 90 726,26 грн, визнав свій обов`язок щодо сплати заборгованості за договором саме підприємству (як новому кредитору) за договором цесії, а тому строк позовної давності було перервано. Таким чином, нарахування річних та інфляційних з 01.10.2018 є правомірним. Доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги та заперечень на відзив фактично направлені на переоцінку обставин, які були правильно досліджені судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах ст. 269 ГПК України та підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову. Майнове право позивача правомірно було задоволено судом в розумінні ст. 4 ГПК України.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129,269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВІНВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/15835/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/15835/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/15835/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.Г. Сітайло

С.І. Буравльов