Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №910/12407/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Справа№ 910/12407/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Сковородіної О.М.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання: Михайлішині В.В.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 (повний текст рішення складено 16.02.2026)

у справі № 910/12407/25 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дав-автотранс»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

прo стягнення 3202468,21 гривень

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ДАВ-Автотранс» (надалі також позивач, страхувальник) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ПрАТ «СК «Універсальна» (надалі також відповідач, скаржник, страховик) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 2043416,82 гривень, 372923,57 гривень пені, 3% річних 173998,34 гривень та 612129,48 гривень інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо здійснення виплати страхового відшкодування згідно з договором № 3140/261/000175 від 26.09.2021 добровільного страхування наземного транспорту

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване зокрема наступним:

- відповідачем у процесі розгляду справи не було доведено факти подання позивачем (страхувальником) свідомо неправдивих відомостей про обставини настання страхового випадку, та про відмову водія ОСОБА_1 від проходження тесту на алкогольне сп`яніння на вимогу співробітників МВС, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або відмовився на вимогу поліцейського від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння під час оформлення 20.11.2021 дорожньо-транспортної пригоди;

- відповідачем у процесі розгляду справи не було доведено існування підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування вчинення позивачем перешкод у визначенні відповідачем характеру та розміру збитків;

- у договорі страхування № 3140/261/000175 не передбачено застереження щодо попереднього надання вигодонабувачем відмови від отримання страхового відшкодування перед реалізацією такого права страхувальником;

- за арифметичним перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню нарахована на суму основної заборгованості за період 14.10.2022 - 14.04.2023 пеня, а також 3% річних та інфляційні втрати за період із 14.10.2022 до 15.08.2025.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ «СК «Універсальна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає зокрема про наступне:

- судом першої інстанції не було взято до уваги непослідовну та недобросовісну поведінку позивача, зокрема змінну власних пояснень щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди;

- позивачем було порушено умови договору, а саме після дорожньо-транспортної пригоди відмовився від проходження обов`язкового медичного огляду на стан сп`яніння;

- з 09.12.2021 по нинішній час відповідач не отримав відповіді від ТОВ «Дав-автотранс» на свій запит щодо надання останнім рахунку щодо вартості відновлювального ремонту, а також додатки про коди зчитування несправностей комп`ютера після ДТП;

- ТОВ «ДАВ-Автотранс» не є належним позивачем у справі, оскільки саме АТ «Ощадбанк» є вигодонабувачем за договором, а матеріали справи не містять жодних доказів того, що АТ «Ощадбанк» відмовився від пред`явлення позову до Страховика.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.08.2021 між позивачем, як страхувальником, та відповідачем, як страховиком, укладено договір добровільного страхування № 3140/261/000175, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, визначеним у п. 5 цього Договору, а саме транспортний засіб Land Rover Defender, 2021 року виписку, об`єм двигуна 2997, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Вигодонабувачем за договором є АТ «Ощадбанк» (надалі Договір).

Відповідно до п. 7, 9 Договору страхування, страхова сума становить 2362563 гривень; франшиза встановлена у розмірі 0 %.

Відповідно до п. 13 Договору загальна страхова сума за договором дорівнює 2362563,00 гривень.

Згідно п. 17 Договору період страхування з 00-00 26 серпня 2021 року по 24-00 25 серпня 2022 року.

За умовами п. 25.1 Договору страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а саме за п. 25.1.1. дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Пунктом 30.1.7 Договору, зазначено обов`язок страхувальника протягом 5 діб (за винятком вихідних та святкових днів) подати Страховику письмову заяву про подію, що сталася.

У пункті 31.1.6 Договору вказано, що при настанні події, що може бути визнана страховим випадком за умовами Договору, Страхувальник зобов`язаний надати Страховику, зокрема, медичну довідку встановленої форми про відсутність (наявність) у водія, що керував ТЗ в момент ДТП алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, якщо таке обстеження провадилось на вимогу підрозділу МВС відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 32.1 Договору здійснення виплати страхового відшкодування проводиться Страховиком на підставі заяви Страхувальника і страхового акта, який складається Страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається Страховиком.

Пункт 32.2 Договору передбачає, що страховик протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання всіх документів, в залежності від події, що сталася, передбачених розділом 31 та інформації, передбаченої п. 34.1.7 цього Договору приймає рішення та складає страховий Акт про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до п. 32.8.3 Договору «Гарантійна СТО» розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції СТО, яка підтримує гарантійні зобов`язання щодо даної марки ТЗ.

За змістом п. 32.12.3 Договору у випадку конструктивного знищення ТЗ (коли вартість, відновлювального ремонту становить 70% ринкової вартості ТЗ і більше на дату укладення цього Договору або на початок відповідного періоду страхування). Страховик, на свій розсуд, здійснює виплату страхового відшкодування за одним з 2 (двох) варіантів: пункт 32.12.3.1 - у розмірі страхової суми, шо діє на дату настання страхового випадку, з вирахуванням франшизи та вартості залишків пошкодженого ТЗ. При цьому залишки ТЗ залишаються у Страхувальника; пункт. 32.12.3.2. - у розмірі страхової суми, що діє на дату страхового випадку, з вирахуванням франшизи, після передачі Страхувальником майнових прав на застрахований ТЗ страховику.

Згідно п. 32.8.1 Договору «Звіт/оцінка експерта» розрахунок страхового відшкодування здійснюється за вибором Страховика на підставі звіту (дослідження) судового експерта або оцінювача, або на підставі аварійного сертифікату підготовленого уповноваженою Страховиком особою із застосуванням при розрахунку розміру збитку рекомендованих розцінок на ремонтні роботи в регіоні реєстрації ТЗ (відповідно до інформації офіційного періодичного видання «Бюлетень авто товарознавця») та рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт.

Підпунктом 33.1.2. пункту 33.1. Договору визначено, що підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет цього Договору або про факт настання страхового випадку.

У підпункті 33.1.6 Договору встановлено, що підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є відмова водія, який був за кермом застрахованого транспортного засобу, від проходження тесту на алкогольне та/або наркотичне чи токсичне сп`яніння на вимогу співробітників МВС.

Відповідно до пункту 34.1.6 Договору Страховик має право самостійно з`ясовувати причини та обставини події, що може бути визнана страховим випадком. Самостійні дії Страховика з питань з`ясовування причин та обставин події, що може бути визнана страховим випадком не є фактом визнання Страховиком такої події страховим випадком.

Згідно з пунктом 34.1.7 Договору Страховик має право у разі необхідності робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Відповідно до наказу від 14.02.2020 № 1-К ТОВ «ДАВ-Автотранс» на посаду директора призначено ОСОБА_1

20.11.2021 на вул. Флотській у м. Маріуполь сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу сідельний тягач MAN, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , та транспортного засобу Land Rover Defender, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортному засобу завдано пошкоджень. Дана дорожньо-транспортна пригода оформлена довідкою від 26.11.2021 № 3021326410179695.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 22.11.2021 серії ААБ № 281067 останній складено про те, що ОСОБА_1 20.11.2021 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Також, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 свою провину визнав та просив у зв`язку з карантином здійснювати розгляд справи без його участі.

24.11.2021 позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку шляхом надіслання письмової заяви, в якій також зазначено, що про настання випадку відповідача повідомлено 22.11.2021 засобом телефонного зв`язку.

09.12.2021 спеціалістом Горловим М.М. по заявці позивача проведено огляд ТЗ, здійснено фотозйомку, та внесено до акту технічного огляду колісного транспортного засобу № 1545/21.

09.06.2022 відповідач листом № 1379/24-101 повідомив про прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування з огляду на наступне: подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку та створення Страховикові перешкод у визначенні обставин випадку, що за умовами п.п. 33.1.2, 33.1.3 Договору є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування; відмови водія, який був за кермом застрахованого ТЗ, від проходження тесту на алкогольне та/або наркотичне чи токсичне сп`яніння на вимогу співробітників МВС; 09.12.2021 надіслано листа № 4487/34-001 з проханням надати рахунок СТО, що підтримує гарантійні зобов`язання відносно застрахованого ТЗ з метою визначення розміру збитку, завданому забезпеченому ТЗ, відповіді на який Страховиком отримано не було, таким чином Страховику було створено додаткові перешкоди у визначенні характеру та розміру збитків згідно з умовами Договору, що за п. 33.1.3 Договору є підставою для відмови у здійснені страхового відшкодування.

Відтак, позивач звернувся до відповідача з претензією від 12.09.2022 № 12/09-1, не погоджуючись із відмовою у виплаті страхового відшкодування.

У відповіді на претензію від 17.10.2022 № 2834/24-101 зазначено, що претензія отримана відповідачем 23.09.2022, однак за наслідками її розгляду підстави для перегляду прийнятого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування відсутні.

Відповідно до рахунку філії «Віннер ЛЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів» від 12.08.2022 вартість запасних запчастин, які підлягають заміні на транспортному засобі Land Rover Defender, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , склала 1874339,96 гривень з ПДВ.

Згідно з висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 14 від 07 серпня 2025 року, вартість ремонту транспортного засобу Land Rover Defender, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , після ДТП 22.11.2021 складає 1776999,26 гривень.

Як слідує з висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 14 від 07.08.2025 ринкова вартість КТЗ Land Rover Defender, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , після ДТП 22.11.2021 на дату оцінки складає 319146,18 гривень.

За таких обставин, позивачем визначено розмір страхового відшкодування в сумі 2043416,82 гривень, що розрахований виходячи з розміру страхової суми 2362563 гривень (у зв`язку з конструктивним знищенням ТЗ), за вирахуванням 319146,18 гривень вартості залишків автомобіля.

Відповідно до листа від КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» № 222/01-10 від 02.02.2022 водій ОСОБА_1 був доставлений бригадою швидкої медичної допомоги 20.11.2021 року об 18 год. 05 хв. до лікарні, відмовився від первинної хірургічної обробки ран, а також від забору крові і сечі на вміст етилового спирту, самовільно покинув медичний заклад, 20.11.2021 року об 19 год. 45 хв. водій ОСОБА_1 був повторно доставлений до лікарні бригадою швидкої медичної допомоги, відмовився від первинної хірургічної обробки ран, повторно відмовився від забору крові і сечі на вміст етилового спирту, самовільно покинув медичний заклад. При повторному доставленні до лікарні був оглянутий черговим лікарем нейрохірургом, згодився на проведення рентгенографії, яка не виявила кістково травматичних патологій.

У відповіді Управління патрульної поліції в Донецькій області № 13675/41/37/01-2021 від 22.12.2021 вказано, що по факту заявленої дорожньо-транспортної пригоди УПП в Донецькій області проведено додаткове розслідування, в результаті якого відносно водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність відповідно до пункту 1 ст. 130 КУпАП. До зазначеного листа долучено довідку № 3021326410179695 від 22.12.2021 про дорожньо-транспортну пригоду.

До матеріалів справи надано лист від 20.01.2022 Приморського районного суду м. Маріуполя у справі № 266/11/22, відповідно до якого протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП розподілений судді Пантелєєву Д.Г. та розгляд справи призначено на 26.01.2022 року.

Відомості про поточний стан розгляду справи № 266/11/22 до матеріалів даної справи не надано, дані щодо винесення судом постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відсутні.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Регулювання відносин, що виникають у сфері страхування здійснюється ГК України (за умови якщо правовідносини виникли на час чинності даного нормативно-правового акту), ЦК України, ЗУ «Про страхування» (№ 85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2024), іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ст. 352 ГК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (1). Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування) (2). Суб`єкти господарювання з метою страхового захисту їх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством (3).

Згідно з ст. 979 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 991 цього ж кодексу передбачено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом (1). Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (2).

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Сутність апеляційного перегляду у даній справі полягає у незгоді відповідача із висновками суду першої інстанції щодо доведеності у процесі розгляду справи позивачем у достатній мірі належними та допустимими доказами своїх позовних вимог через призму тверджень скаржника щодо здійснення позивачем перешкод у визначенні відповідачем характеру та розміру збитків, відсутності доказів відмови вигодонабувача за договором від права пред`явлення позову до відповідача, а також недобросовісності та непослідовності поведінки ТОВ «ДАВ-Автотранс» у спірних правовідносинах.

Спростовуючи частину доводів відповідача, суд першої інстанції у своєму рішенні обґрунтовано вказав, що відповідачем не було надано до суду жодних належних доказів направлення ним листа від 09.12.2021 № 4487/24-001 ТОВ «ДАВ-Автотранс», а отже не було доведено належним чином існування в межах спірних правовідносин такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як вчинення позивачем перешкод у визначенні відповідачем характеру та розміру збитків (підпункт 33.1.3. пункту 33.1. договору), а також звернув увагу на те, що у самому договорі не передбачено застереження щодо попереднього надання вигодонабувачем відмови від отримання страхового відшкодування перед реалізацією такого права страхувальником.

Колегія суддів в цілому погоджується із вищевказаними висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем наявності такої підстави відмови у виплаті страхового відшкодування, як вчинення позивачем перешкод у визначенні характеру та розміру збитків, а також відсутності у положеннях договору особливого порядку чи застереження щодо попереднього надання вигодонабувачем відмови від отримання страхового відшкодування перед реалізацією такого права страхувальником у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що не знайшли свого підтвердження в процесі апеляційного перегляду.

Водночас, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції проігнорував встановлені у господарському судочинстві стандарти оцінки поданих сторонами до суду доказів з огляду на що за результатами розгляду наявного у даній справі спору по суті дійшов до неправильних та передчасних висновків, з якими колегія суддів категорично не погоджується, з огляду на наступне.

Щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у здійсненні страхової виплати відповідно до підпункту. 33.1.2 пункту 33.1. Договору

Як вже було зазначено вище, змістом підпункту 33.1.2 пункту 33.1. Договору передбачено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, що також узгоджується із положеннями ст. 991 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Отже, безумовною підставою відмови у здійсненні страхового відшкодування, - подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей як про сам факт настання так і про самі обставини страхового випадку.

У розрізі правовідносин, що входять до предмету спору у даній справі, колегія суддів наголошує та акцентує увагу на тому, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є не сам факт подання неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, наприклад внаслідок випадкової технічної помилки у заповненні документу, а окремо доведений та встановлений факт подання завідомо неправдивих відомостей.

Різниця між даними правовими конструкціями (подання неправдивих відомостей та подання завідомо неправдивих відомостей), полягає в тому, що діяння страхувальника щодо подання неправдивих відомостей має наслідок відмови у відшкодуванні страхового відшкодування лише в тому випадку коли страхувальник заздалегідь (до моменту подання відомостей) чітко усвідомлює, що вводить в оману чи приховує ті чи інші факти настання страхової події та самі обставини страхового випадку, а отже робить це завідомо. Іншими словами, термін завідомо означає, що особа, яка звернулась по страхове відшкодування заздалегідь знала про неточність, неправильність та неправдивість наданих нею же відомостей про факт та обставини настання страхового випадку, викладених у відповідному документі.

Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Отже, оцінка дій того чи іншого суб`єкта в межах цивільних правовідносин, в тому числі і страхувальника в межах правовідносин страхування має здійснюватися в тому числі через призму імперативного принципу добросовісності.

Досить зрозумілим та очевидним є та істина, що подання завідомо неправдивих відомостей про факт та обставини настання страхового випадку є прикладом недобросовісної та суперечливої поведінки, а тому на глибоке переконання колегії суддів, положення ст. 991 ЦК України визначали право страховика відмовити у здійсненні страхового відшкодування у разі встановлення факту недобросовісності та суперечливості дій страхувальника з огляду на те, що такі дії автоматично спростовують існуючу до моменту такого встановлення презумпцію його добросовісності та чесності, як учасника цивільного обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги зокрема звертає увагу суду на безпідставну змінну позивачем власних пояснень щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, а отже і на подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.

Як вже було зазначено вище, 20.11.2021 на вул. Флотській у м. Маріуполь сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Land Rover Defender, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортному засобу завдано пошкоджень.

24.11.2021 позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку шляхом надіслання письмової заяви, до якої також долучив пояснення наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 рухався за кермом автомобіля Land Rover Defender, НОМЕР_1 20.11.2021 по місту Маріуполь Донецької області вул. Флотська зі сторони проспекту Бахчиваджи у напрямку ТРЦ «Приморьє». Йшов невеликий дощ дорога була мокра. Не вибрав безпечний інтервал і зацепив грузовий автомобіль який стояв у узбіччя на закругленні проїзної частини. Після зіткнення викликав швидку так як отримав травми голови».

Водночас вже 01.12.2021 ОСОБА_1 надав повторні пояснення наступного змісту: « 20.11.2021 приблизно у 17:00 виїхав з бази, яка розташовується …йшов дощ, дорога була мокра на закруглені дороги по вул. Флотська я не побачив припаркований грузовий автомобіль та не вибрав безпечний інтервал зацепив його. В наслідок чого сталося ДТП. При зіткненні я отримав травми голови після чого погано помню подробиці обставин. В автомобілі на момент ДТП я знаходився сам. Хто викликав поліцію я не пам?ятаю. Після зіткнення я практично нічого не пам?ятаю. Я прийшов в себе до тями наступного ранку у свого друга … Нічого не пам?ятаю деталей обставин».

Водночас, матеріали справи містять лист КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» наступного змісту: « ОСОБА_1 був доставлений бригадою швидкої медичної допомоги 20.11.2021 року об 18 год. 05 хв. до лікарні, неврологічний огляд не дав провести лікарю-нейрохірургу, агресивно поводився, провокував конфлікт, відмовився від рентгенографії черепа, від первинної хірургічної обробки ран, а також від забору аналізів крові на вміст етилового спирту та сечі на вміст токсинів. Самовільно покинув медичний заклад. 20.11.2021 року об 19 год. 45 хв. ОСОБА_1 був повторно доставлений до лікарні бригадою швидкої медичної допомоги, відмовився від первинної хірургічної обробки ран, повторно відмовився від забору аналізів крові на вміст етилового спирту та сечі на вміст токсинів. Самовільно покинув медичний заклад».

Отже, очевидно-прослідковуваним є те, що ОСОБА_1 надав відмінні та суперечливі за своєю суттю відомості як про сам факт настання так і про обставини, що пов`язані зі страховим випадком, зокрема ОСОБА_1 у поясненнях від 24.11.2021 зазначає про те, що бачив вантажний автомобіль, але не вибрав безпечний інтервал та зачепив вантажний автомобіль який стояв у узбіччя на закругленні проїзної частини, а вже після зіткнення самостійно викликав швидку допомогу оскільки отримав травми голови, водночас, вже у поясненнях від 01.12.2021 ОСОБА_1 вказує про те, що небачивши припаркований вантажний автомобіль, необравши безпечний інтервал руху зачепив його, при зіткненні отримав травми голови після чого погано пам`ятає подальші події, самостійно швидку допомогу не викликав, хто викликав поліцію не пам`ятає, прийшов до свідомості вже аж наступного ранку.

При цьому, викладені ОСОБА_1 у поясненнях від 01.12.2021 відомості також у повній мірі не узгоджуються та суперечать відомостям, що були викладені директором КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» Ольгою Голубченко у відповідному листі. У даному контексті колегія суддів враховує той факт, що ОСОБА_1 двічі був доставлений бригадою швидкої медичної допомоги до лікарні, а також те, що ОСОБА_1 не дав змоги лікарю-нейрохірургу при першому прийомі провести неврологічний огляд, відмовився від рентгенографії черепа, двічі відмовлявся від первинної хірургічної обробки ран, а також від забору аналізів крові на вміст етилового спирту та сечі на вміст токсинів, а згодом самостійно залишав заклад медичної допомоги, з огляду на що можна із достатньою мірою достовірності заключити що водій перебував у свідомості та при пам`яті, оскільки припущення про те, що лікарями у медичному закладі не було встановлено та діагностовано ОСОБА_1 стан втрати ним свідомості та наявності у нього амнезії (втрати пам`яті), навіть після рентгенографії черепа, є абсурдним.

Крім того, у листі Управління патрульної поліції в Донецькій області № 13675/41/37/01-2021 від 22.12.2021 зазначено про те, що по факту заявленої дорожньо-транспортної пригоди УПП в Донецькій області проведено додаткове розслідування, в результаті якого відносно водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність відповідно до пункту 1 ст. 130 КУпАП, до якого було долучено довідку № 3021326410179695 від 22.12.2021 про дорожньо-транспортну пригоду, та про що позивачем самостійно у жодній формі не було повідомлено відповідача, хоча саме ОСОБА_1 , як особа яка притягалась до адміністративної відповідальності володіла всією повнотою інформації про хід розслідування дорожньо-транспортної пригоди, що здійснювалось Управлінням патрульної поліції в Донецькій області.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що внаслідок суперечливих дій позивача, що мають ознаки недобросовісних, - надання відповідачу сумнівних, неповних та в якійсь мірі взаємовиключних відомостей про факт та обставини настання страхового випадку, - дорожньо-транспортної пригоди, презумпція добросовісності та чесності ТОВ «ДАВ-Автотранс», як учасника цивільного обороту в межах спірних правовідносин підлягає обґрунтованому сумніву.

Враховуючи вищевказане, апеляційний суд звертає увагу на те, що у зв`язку із існуванням в межах спірних правовідносин обґрунтованих сумнівів по відношенню до дій страхувальника, останньому в процесі розгляду даного позову, предметом якого є вимоги про стягнення страхового відшкодування, слід використовуючи встановлені господарським судочинством стандарти та принципи доказування довести факт неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо здійснення виплати страхового відшкодування згідно з умов договору через призму доведення несвідомості чи ненавмисності своїх дій щодо подання завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку та його обставин (тобто те, що його дії не були завідомі) та/або правдоподібності (істинність) тих відомостей, що були подані страховику як про сам факт настання так і про самі обставини страхового випадку, і які страховик помилково ідентифікував, як неправдиві.

Положеннями ч. 3 ст. 2 ГПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 цього ж кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 цього ж кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 цього ж кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 77 цього ж кодексу допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ст. 78 цього ж кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.03.2024 № 910/6757/23 відзначає, що чинний ГПК України не містить таке поняття як «достатність» доказів, натомість законодавцем запроваджено новий стандарт доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 цього ж кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (2).

При цьому, Верховний Суд у цій же постанові наголошує, що стандарт доказування «вірогідність доказів», на відмінну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, при цьому, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Положеннями ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (3).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20).

Принцип змагальності (статті 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей»… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту позовної заяви, ТОВ «ДАВ-Автотранс» в обґрунтування позовних вимог вказує про те, що ПрАТ «СК «Універсальна» не виконало свого обов`язку щодо здійснення виплати страхового відшкодування згідно з договором, а також те, що страхувальник не подавав свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, що за умовою п.п. 33.1.2 Договору є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, що у свою чергу підтверджується довідкою № 3021326410179695 від 20.11.2021 про дорожньо-транспортну пригоду, поясненнями ОСОБА_1 від 24.11.2021, протоколом про адміністративне правопорушення № 281067 від 22.11.2021, наявними в матеріалах справи.

Відповідачем у своїх заявах по суті спору вказує зокрема на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача з огляду на подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 від 24.11.2021, поясненнями ОСОБА_1. від 01.12.2021, протоколом про адміністративне правопорушення № 281067 від 22.11.2021, листом від КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» № 222/01-10 від 02.02.2022, листом Управління патрульної поліції в Донецькій області № 13675/41/37/01-2021 від 22.12.2021, довідкою № 3021326410179695 від 22.12.2021 про дорожньо-транспортну пригоду, листом Приморського районного суду м. Маріуполя від 20.01.2022 у справі № 266/11/22, а також електронними доказами, - відеозаписи, наявними в матеріалах справи.

Отже, з огляду на вищенаведене, враховуючи положення ГПК України щодо стандарту доказування, в тому числі такого стандарту доказування, як «вірогідність доказів», що був в повній мірі проігнорований судом першої інстанції, проаналізувавши аргументи учасників справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами справи докази, беручи до уваги той факт, що презумпція добросовісності та чесності ТОВ «ДАВ-Автотранс», як учасника цивільного обороту в межах спірних правовідносин підлягає обґрунтованому сумніву з мотивів вказаних вище, колегія суддів вважає за необхідне констатувати, що позивачем у процесі розгляду справи та у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду всіх достатніх, належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують несвідомість чи ненавмисність своїх дій щодо подання завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку та його обставин (тобто те, що його дії не були завідомі) та/або правдоподібність (істинність) тих відомостей, що були подані страховику у поясненнях від 24.11.2021 та/або поясненнях ОСОБА_1 про факт настання та про самі обставини страхового випадку, та які при цьому у своїй сукупності переважали б доводи відповідача щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог позивача.

Щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у здійсненні страхової виплати відповідно до підпункту 33.1.6 пункту 33.1. Договору

Як вже було зазначено вище, змістом підпункту 33.1.6. пункту 33.1. Договору передбачено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі відмови водія, який був за кермом застрахованого ТЗ від проходження тесту на алкогольне та/або наркотичне чи токсичне сп`яніння на вимогу співробітників МВС.

Отже, безумовною підставою відмови у здійсненні страхового відшкодування є відмова водія застрахованого транспортного засобу від проходження тесту на алкогольне та/або наркотичне чи токсичне сп`яніння при умові, що така вимога була пред`явлена співробітниками МВС.

Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (надалі -Інструкція) встановлено, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Як вже було неодноразово зазначено судом вище, та невраховано місцевим господарським судом, Управлінням патрульної поліції в Донецькій області за результатами проведення додаткового розслідування було складено протокол про адміністративне правопорушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність відповідно до пункту 1 ст. 130 КУпАП та направлено даний протокол до Приморського районного суду м. Маріуполя.

Крім того, в матеріалах справи наявна також довідка № 3021326410179695 від 22.12.2021 про дорожньо-транспортну пригоду, зі змісту якої чітко та однозначно вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проведення перевірки на стан сп`яніння.

Крім того, в матеріалах справи наявний також лист КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» зі змісту якого чітко та однозначно вбачається, що ОСОБА_1 двічі відмовлявся від забору аналізів крові на вміст етилового спирту та сечі на вміст токсинів.

Таким чином, оскільки відповідно до Інструкції у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим, а сам ОСОБА_1 у своїх поясненнях зазначає про факт його травмування внаслідок дтп, та враховуючи те, що як підтверджують матеріали справи органами Національної поліції України було все ж складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено пунктом 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) та довідку про дорожньо-транспортну пригоду, зі змісту якої чітко вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від перевірки на стан сп`яніння, а також беручи до уваги і те, що в матеріалах справи наявний також лист КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» зі змісту якого чітко та однозначно вбачається, що ОСОБА_1 двічі відмовлявся від забору аналізів крові на вміст етилового спирту та сечі на вміст токсинів, на переконання колегії суддів, у процесі розгляду справи місцевому господарському суду необхідно було виходити із презумпції того, що ОСОБА_1 отримав від працівників національної поліції вимогу про проходження тесту на алкогольне, наркотичне чи інше сп`яніння, яка була проігнорована ним, а у свою чергу позивачем в ході розгляду даної справи необхідно було довести суду належними доказами факт проходження ним 20.11.2021 тесту на алкогольне, наркотичне чи інше сп`яніння відповідно до вимоги працівників національної поліції висування якої, як було зазначено судом вище, в межах спірних правовідносин презюмується.

Водночас, позивачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних достатніх, належних, достовірних та вірогідних доказів, що б підтверджували факт проходження ним 20.11.2021 тесту на алкогольне, наркотичне чи інше сп`яніння відповідно до вимоги працівників національної поліції, висування якої, як було зазначено судом вище, в межах спірних правовідносинах презюмується.

У розрізі вищевказаного, апеляційний суд також звертає увагу на те, що сам факт того, що ОСОБА_1 двічі відмовився в КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» від забору аналізів крові на вміст етилового спирту та сечі на вміст токсинів також додатково свідчить про обґрунтованість сумнівів відповідача щодо добросовісності поведінки водія в питанні проведення його огляду на стан сп`яніння.

При цьому, як було встановлено судом в процесі розгляду справи, водій застрахованого транспортного засобу, - ОСОБА_1 є єдиним учасником, а також безпосередньо керівником ТОВ «ДАВ-Автотранс», з огляду на що позивач в повній мірі володіє інформацією про всі фактичні обставини, а також про дії самого ОСОБА_1 під час ДТП.

Зауваження місцевого господарського суду щодо того, що довідка від 22.12.2021 № 3021326410179695 про відмову від проходження медичного огляду водієм ОСОБА_1 , оформлена за відсутності водія ОСОБА_1 через місяць після настання дорожньо-транспортної пригоди, лист від КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» № 222/01-10 від 02.02.2022, в якому вказано про відмову водія ОСОБА_1 від забору крові і сечі на вміст етилового спирту не можуть вважатись належними доказами та підміняти собою протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, а також того, що відомості про поточний стан розгляду справи № 266/11/22 до матеріалів даної справи не надано, дані щодо винесення судом постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відсутні, а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи хоч і є правильними в межах розгляду уповноваженим на це судом справи про притягнення до адміністративної відповідальності з огляду на дію в таких справах такого стандарту доказування вини особи, як «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»), але є помилковими та передчасними в аспекті розгляду господарської справи, в якій діє такий стандарт доказування обставин справи, як «баланс вірогідностей».

Іншими словами, до вищевказаних оцінок (до яких вдався суд першої інстанції) повинен вдаватись суд, що безпосередньо розглядає справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності, завданням та метою розгляду якої є не вирішення приватно-правового спору, а перевірка факту законності притягнення тої чи іншої особи до адміністративної відповідальності.

Отже, враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що факт винесення чи не винесення повноважним судом постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в жодній мірі не впливає на здатність господарського суду, використовуючи існуючі у господарському судочинстві стандарти доказування вирішити наявний в межах даної справи спору за наявними у даній справі доказами.

Таким чином, апеляційний суд вважає висновки місцевого господарського суду щодо недоведеності відповідачем фактів подання позивачем (страхувальником) свідомо неправдивих відомостей про обставини настання страхового випадку та про відмову водія ОСОБА_1 від проходження тесту на алкогольне сп`яніння на вимогу співробітників МВС помилковими та передчасними, з мотивів викладених у даній постанові.

Отже, за результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення страхового відшкодування в розмірі 2043416,82 гривень, 372923,57 гривень пені, 3% річних 173998,34 гривень та 612129,48 гривень інфляційних втрат є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому апеляційний суд не знаходить підстав для їх задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 цього ж кодексу підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову, за наведених у даній постанові підстав та мотивів.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/12407/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати покласти на позивача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дав-автотранс» (30400, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, місто Шепетівка, вул. Судилківська, будинок 77А, ідентифікаційний код 43511659) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 9, ідентифікаційний код 20113829) 14411,10 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 24.07.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді О.М. Сковородіна

П.В. Горбасенко