Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №926/2187/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/2187/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,

суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.,

секретар судового засідання Слободянюк В.С.,

за участю представників

від позивача: Лелюк Х.М.,

від відповідача: Заставний Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДДЕТАЛЬ" вих. № 01-24/04/26 від 25.04.2026 (вх.№01-05/1258/26 від 27.04.2026)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2026 (повне рішення складено і підписано 08.04.2026, суддя Гурин М.О.)

у справі №926/2187/25

за позовом Чернівецької міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДДЕТАЛЬ"

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1964913,97 грн,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДДЕТАЛЬ" (далі – ТОВ "БУДДЕТАЛЬ") безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 28.11.2023 до 07.05.2025 в сумі 1964913,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оформив правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,8017 га з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105, на якій розміщений належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна, що у свою чергу потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання без належних на те правових підстав.

У якості правових підстав позову зазначено ст. ст. 93, 206 ЗК України, ст. ст. 1212, 1214 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 07.04.2026 у справі №926/2210/25 позов задовольнив, стягнув з ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 1964913,97 грн та 23579,20 грн судового збору.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач у період з 28.11.2023 до 07.05.2025 включно використовував спірну земельну ділянку за кадастровим номером 7310136600:38:001:0105, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав та без укладення договору оренди землі. Суд зазначив, що з дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме з моменту формування земельної ділянки, тобто з 28.11.2023, у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено його майно. Чернівецька міська рада як власник спірної земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про неправомірність визначення цільового призначення та нормативної грошової оцінки, виходячи з того, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №600/4810/24-а підтверджено правомірність прийняття Чернівецькою міською радою рішення №1623 від 25.01.2024 про затвердження технічної документації та формування спірної ділянки. Відповідач не довів суперечність визначеного цільового призначення (код 03.07) функціональному використанню майна, оскільки висновок будівельної експертизи підтверджує використання об`єктів для зберігання та подальшої реалізації бутильованої води. Посилання відповідача на рішення суду у справі №600/5948/24-а не прийнято судом як підставу для відмови у позові, оскільки, відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені судовим рішенням щодо третьої особи (Держгеокадастру), не мають прямої преюдиційної сили для позивача, який не брав участь у формуванні таких висновків у статусі відповідача. Більше того, запис у Державному земельному кадастрі щодо спірної ділянки є чинним, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру станом на 26.02.2026.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2026 у справі № 926/2187/25, ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 25.04.2026, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради відмовити у повному обсязі.

Скаржник вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального й процесуального права. Господарський суд Чернівецької області не надав жодної правової оцінки тій обставині, що Чернівецька міська рада незаконно й безпідставно змінила цільове призначення земельної ділянки на (код 03.07) - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, тоді як вказана земельна ділянка весь час використовувалася за цільовим призначенням (код 11.02) - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що безпосередньо впливає на розрахунок розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка використана позивачем для розрахунку сум так званих безпідставно збережених коштів.

Суд першої інстанції не врахував, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №600/5948/24-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025, скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо здійснення 28.11.2023 державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105, фактично знищено правову основу для застосування нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки до спірних правовідносин. Суд першої інстанції не врахував і не надав жодної правової оцінки тому факту, що Чернівецька міська рада приймала участь у розгляді адміністративної справи №600/5948/24-а Сьомим апеляційним адміністративним судом, а тому факти, встановлені у постанові від 16.12.2025 у справі №600/5948/24-а, мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи №926/2187/25. Отже відомості, зазначені позивачем про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105, а також нарахування позивачем плати за користування земельною ділянкою в розмірі 1964913,97 грн є помилковими та незаконними, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105, з цільовим призначенням (код 03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що була основою для розрахунків позивачем суми заборгованості відповідачу під час звернення до суду в контексті спору між сторонами, припинила своє існування в юридичній площині й на час розгляду Господарським судом Чернівецької області справи №926/2187/25 відсутня.

Відтак скаржник стверджує, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2026 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2026 у справі №926/2187/25 не відповідають засадам верховенства права, адже суд формально зазначив, що "спір про право існує", при цьому не надав оцінки юридичним наслідкам набрання законної сили рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №600/5948/24-а; не з`ясував, чи зберігається об`єкт цивільних правовідносин, який є предметом позову; фактично підмінив аналіз предмета спору посиланням на заперечення позивача. Суд вказав, що згідно з інформаційною довідкою земельна ділянка станом на 26.02.2026 зареєстрована, проте не встановив, чи відбулося виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/5948/24-а і подальше повторне формування земельної ділянки; не дослідив правову природу реєстраційних дій після набрання законної сили рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/5948/24-а; не з`ясував, чи може позовна вимога ґрунтуватися на правовідносинах, які визнані судом протиправними у справі №600/5948/24-а. Фактично суд задовольнив у повному обсязі позовні вимоги без повного та всебічного дослідження правових наслідків набрання чинності рішенням у адміністративній справі, чим порушив вимоги ст. ст. 13, 86 ГПК України. Суд першої інстанції, на думку скаржника, неправильно застосував п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; не надав належної оцінки преюдиційним обставинам; не встановив наявність дійсного предмета спору; фактично допустив продовження розгляду справи за відсутності правової основи позову.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Чернівецька міська рада у відзиві на позовну заяву від 22.05.2026 просила залишити апеляційну скаргу ТОВ "БУДДЕТАЛЬ", яку вважає безпідставною і необґрунтованою, без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Позивач вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують вмотивованість та законність рішення Господарського суду Чернівецької області, зводяться до небажання відповідача здійснювати плату за користування земельною ділянкою у розмірі, визначеному чинним законодавством України; позиція скаржника є недобросовісною, спрямованою на затягування процесу, що може свідчити про процесуальні зловживання та уникнення виконання обов`язків, передбачених земельним законодавством. Разом із тим позивач звернув увагу, що постановою Верховного Суду від 28.04.2026 у справі №600/5948/24-а було задоволено касаційну скаргу Чернівецької міської ради, скасовано рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі №600/5948/24-а, які покладено в основу апеляційної скарги. Тобто єдиний аргумент скаржника, а саме посилання на рішення суду у справі №600/5948/24-а, є неспроможним та вже припинив своє існування, хоча, як вважає позивач, навіть на момент існування не мав жодного доказового значення для розгляду цієї справи №926/2187/25.

Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026, апеляційну скаргу ТОВ "БУДДЕТАЛЬ у справі №926/2187/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.

Суддя-доповідач ухвалою від 04.05.2026 у справі №926/2187/25 залишив апеляційну скаргу без руху та встановив скаржнику строк для усунення виявлених недоліків шляхом надання доказів доплати судового збору у розмірі 12732,42 грн в порядку, встановленому Законом України "Про судовий збір".

13.05.2026 на виконання вимог вказаної ухвали від представника ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" надійшла заява про усунення недоліків від 13.05.2026 з платіжною інструкцією №С24А-78ВС-89В4-7ФВВ від 05.05.2026 на суму 12732,42 грн.

Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги в установлений строк, колегія суддів ухвалою від 18.05.2026 відкрила апеляційне провадження у справі №926/2187/25 та призначила розгляд скарги в судовому засіданні на 18.06.2026.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 1 ст. 273 ГПК України).

Матеріали справи №926/2187/25 надійшли до апеляційного суду 25.05.2026.

17.06.2026 до апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання №01-17/06 від 17.06.2026 про зупинення розгляду справи №926/2187/25 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №600/5948/24-а за позовом ТОВ "Буддеталь" до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій відповідача щодо державної реєстрації та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105, розташованої у м. Чернівці, вул. лейтенанта Маланчука Олександра, 40, площею 1,8017 га, речове право комунальної власності на яку зареєстровано за Чернівецькою міською радою.

Відповідач посилається на те, що в адміністративній справі №600/5948/24-а, що перебуває на розгляді в Чернівецькому окружному адміністративному суді, встановлюються обставини саме правомірності чи неправомірності дій щодо формування та державної реєстрації земельної ділянки. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову у повному обсязі, скасуванню підлягає не лише державна реєстрація земельної ділянки, а й речові права на земельну ділянку, тобто право комунальної власності Чернівецької міської ради на спірну земельну ділянку може бути скасовано за результатом розгляду справи №600/5948/24-а, що призведе до припинення усіх похідних прав, у тому числі й права на отримання будь-якої фінансової вигоди (доходів, орендної плати чи компенсацій за ст. 1212 ЦК України) від її використання. Якщо за результатами розгляду справи №600/5948/24-а державна реєстрація буде скасована, спірна земельна ділянка у визначених позивачем межах, площі та конфігурації юридично припинить існування як об`єкт цивільних та господарських прав, внаслідок чого повністю анулюється правова та фактична база для нарахування безпідставно збережених коштів, оскільки неможливо розрахувати плату за користування об`єктом, який юридично не існує.

Відповідно до змісту п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (постанова Верховного Суду від 07.08.2024 у справі №920/481/23).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі (постанови Верховного Суду від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, від 22.03.2024 у справі №917/227/23, від 06.04.2023 у справі №921/704/20, від 05.03.2025 у справі №910/3334/21).

Предметом позову у справі №926/2187/25 є матеріально-правова вимога у вигляді компенсації міській раді вартості неотриманої орендної плати в порядку ст. 1212 ЦК України за використання землекористувачем (відповідачем) сформованої земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105 без оформлення договору оренди. Розмір стягнення розрахований на основі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Предметом спору у справі №600/5948/24-а є оскарження державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105, розташованої у м. Чернівці, вул. лейтенанта Маланчука Олександра, 40, площею 1,8017 га. Під час судового розгляду справи в адміністративному суді підлягають дослідженню виключно дії та рішення державного реєстратора під час виконання владно-публічних та управлінських функцій та дотримання ним законодавства про державну реєстрацію. Питання щодо відповідності/невідповідності, правомірності/протиправності та інших спірних питань під час розробленої технічної документації із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105 вимогам земельного та іншого законодавства не відноситься до предмета спірних правовідносин та не підлягає дослідженню у порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд зазначає, що у даному випадку відсутні підстави стверджувати про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи і встановлення та оцінку певних конкретних обставин (фактів), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, в межах господарського судочинства, оскільки цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів. Взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.

Слід зауважити, що відповідач звертався до суду першої інстанції з аналогічним клопотанням про зупинення провадження у справі №926/2187/25 до вирішення Чернівецьким окружним адміністративним судом справи №600/5948/24-а, у задоволенні яких було відмовлено (див. ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 05.08.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.12.2025, якою було скасовано ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025).

Зважаючи на викладене і те, що наявні у даній справі обставини та зібрані докази дозволяють апеляційному суду належним чином перевірити доводи учасників справи й вирішити спір без очікування результатів адміністративного провадження, оскільки до компетенції господарського суду належить оцінка доказів щодо розміру стягнення безпідставно збережених коштів, що входить до предмета доказування у цій справі, колегія суддів протокольною ухвалою від 18.06.2026 у справі №926/2187/25 відмовила у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи №01-17/06 від 17.06.2026.

У судовому засіданні 18.06.2026 колегія суддів оголосила перерву до 16.07.2026.

У ході апеляційного розгляду справи представник скаржника (відповідача) підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити у повному обсязі. У свою чергу представник позивача просив залишити апеляційну скаргу ТОВ "Буддеталь" без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

16.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини цієї постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Рішенням 33 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715 затверджено Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях та визнано таким, що втратило чинність з 01.01.2009 рішення 19 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 30.08.2007 №391 "Про затвердження положення про оренду земельних ділянок та порядок визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях".

Рішеннями Чернівецької міської ради 10 та 22 сесії VI скликання від 28.07.2011 №221 та від 29.03.2012 №467 внесено зміни до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 №715.

Пунктом 5.1 Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати земельні ділянки в м. Чернівцях затверджені основні ставки орендної плати, у т. ч. 3% для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до п. 6.2 Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати земельні ділянки в м. Чернівцях, розмір орендної плати переглядається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки земель міста Чернівці та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України, в тому числі рішеннями Чернівецької міської ради, що набрали чинності у порядку, визначеному законодавством, або умовами договору оренди землі.

Рішенням 3 сесії VIII скликання від 26.02.2021 №118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці, розроблену державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя", яку введено в дію з 01.01.2022 (п. п. 1, 2 рішення).

Пунктом 3 вищевказаного рішення визнано такими, що втратять чинність з 01.01.2022 пункти 1-3, 11 рішення міської ради V скликання від 12.02.2008 №510 "Про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність раніше прийняті рішення".

Вказане рішення, як нормативний акт, доведено до відома населення, серед іншого, і шляхом опублікування на офіційному вебсайті Чернівецької міської ради: http://chernivtsi.eu/portal/1154.

Докази оскарження чи скасування рішення Чернівецької міської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна №432433519 від 23.06.2025, за відповідачем зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема, нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. лейтенанта Маланчука Олександра, 40 у м. Чернівці.

Зазначений об`єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці площею 1,8017 га за кадастровим номером 7310136600:38:001:0105, яка перебуває у комунальній власності Чернівецької територіальної громади.

Згідно з витягом Державного земельного кадастру №НВ-2600684382023 від 28.11.2023, 28.11.2023 відділ №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області здійснив державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. лейтенанта Олександра Маланчука, 40, площею 1,8017 га, кадастровий номер 7310136600:38:001:0105, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07). Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 01.06.2023, розробленої ТОВ "ПоділляЗемЦентр".

За витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.05.2025 №НВ-9961856532025, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила станом на 06.05.2025 49606696,55 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, на якій було розміщене нерухоме майно відповідача, без належних на те правових підстав у період з 28.11.2023 по 07.05.2025 включно.

За проведеними позивачем розрахунками, загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 28.11.2023 по 07.05.2025 включно становить 1964913,97 грн.

12.05.2025 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради звернувся до відповідача з листом №24/01-08/3-07/711 стосовно сплати впродовж одного місяця з дня отримання листа безпідставно збережених коштів.

Відповідач отримав вказаний лист 17.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Однак, згідно з листом від 12.06.2025 №45, відповідач не погодився з пропозицією Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради щодо сплати безпідставно збережених коштів.

У матеріалах справи відсутні докази добровільної сплати відповідачем коштів як орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105 у спірний період на суму 1964913,97 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відносини, пов`язані з використанням земельних ділянок, регулюються ЗК України, ЦК України, ПК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про оцінку земель" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України) (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За змістом ст. ст. 120, 125, 126 ЗК України та ст. 377 ЦК України, перехід або набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, зумовлює необхідність належного оформлення речового права на відповідну земельну ділянку. Право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації відповідного права

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначено, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

У такий спосіб положення гл. 15, ст. ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (подібні висновки викладено у постановах Верхового Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18).

Відповідно до ч. ч, 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 виснувала, що у спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку ст. 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд керується тим, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. ст. 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; площу земельної ділянки; суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативної грошової оцінки); період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.06.2026 у справі №909/1000/24.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав про необхідність застосування ст. 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати, зокрема у постановах від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 02.06.2020 у справі №922/2417/19, від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, яка від імені та в інтересах відповідної територіальної громади реалізує її повноваження як суб`єкта права власності на землі комунальної власності, що складається з прав володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, які можуть бути об`єктами зазначених цивільних прав виключно з моменту їх формування та державної реєстрації права власності на них за відповідною місцевою радою.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 виснував, що з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Як вірно встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, спірна земельна ділянка є сформованою земельною ділянкою комунальної власності, має кадастровий номер (7310136600:38:001:0105), визначену площу (1,8017 га), місце розташування (вул. лейтенанта Маланчука Олександра, 40, м. Чернівці) та вид цільового призначення (03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), зареєстрована у Державному земельному кадастрі 28.11.2023. Отже, спірна земельна ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав з 28.11.2023.

Матеріалами справи також підтверджено, що у спірний період з 28.11.2023 до 07.05.2025 на зазначеній сформованій земельній ділянці розташовувався об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля за адресою: вул. лейтенанта Маланчука Олександра (колишня назва вулиці - Миколаївська), 40 у м. Чернівці, яке з 28.05.2010 знаходиться у власності відповідача.

Отже, як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт нерухомості. З моменту формування земельної ділянки, тобто з 28.11.2023, у відповідача виник обов`язок належним чином оформити речові права на користування земельною ділянкою в установленому законом порядку та здійснювати плату за користування цією земельною ділянкою, оскільки саме на ній розміщене належне йому нерухоме майно.

Натомість доказів укладення договору оренди землі, державної реєстрації за відповідачем речових прав на спірну земельну ділянку у спірний період матеріали справи не містять. Таких доказів відповідач не надав ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи.

Сам факт відсутності належно оформленого права користування земельною ділянкою, з урахуванням розміщення на ній належного відповідачу нерухомого майна та відсутності будь-яких інших доказів на спростування викладених обставин, не означає, що відповідач не користувався нею фактично.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми, правові позиції Верховного Суду та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у період з 28.11.2023 до 07.05.2025 включно ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" використовувало спірну земельну ділянку комунальної власності без достатньої правової підстави.

Доказів сплати коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105 відповідач до матеріалів справи не надав.

Відтак колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірні правовідносини за своєю правовою природою є кондикційними, оскільки між міською радою та відповідачем у спірний період не існувало чинних договорів оренди щодо спірної земельної ділянки, вимога про стягнення коштів спрямована на повернення власнику землі коштів, які фактичний користувач зберіг у себе внаслідок нездійснення плати за користування земельною ділянкою.

Доводи скаржника у тій частині, у якій він фактично не заперечує можливості застосування до спірних правовідносин ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, є такими, що відповідають правовій природі спору. Водночас доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують самого висновку суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку сплатити Чернівецькій міській раді вартість фактичного користування земельною ділянкою без належної правової підстави.

Поряд із цим колегія суддів зазначає, що під час визначення розміру безпідставно збережених коштів суд має встановити суму, яку власник земельної ділянки міг би отримати за звичайних умов, якби право користування земельною ділянкою було належним чином оформлено. Розмір безпідставно збережених коштів має бути встановлений з урахуванням належної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, її площі, цільового призначення, періоду фактичного користування та ставки, яка підлягає застосуванню за відповідних умов.

Так, під час оцінки доводів скаржника в частині розрахунку суми безпідставно збережених коштів, зокрема завищення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка використана для визначення розміру орендної плати, колегія суддів виходить з нижчевикладеного.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст. 13 цього Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №751/1543/19).

У постанові Верховного Суду від 08.10.2024 року у справі № 916/2498/22 вказано, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 виснували, що земельне законодавство та Податковий кодекс України не обмежують можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на підтвердження нормативної грошової оцінки можуть бути, зокрема, технічна документація на земельну ділянку, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи, якщо такі докази містять інформацію щодо предмета спору.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України (подібний правовий висновок висвітлений у постанові Верховного Суду від 06.05.2026 року у справі №922/3066/25).

Враховуючи положення п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до положень п. 289.2 ст. 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п. 289.3 ст. 289 ПК України).

Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №804/937/16, від 23.06.2022 у справі №160/8668/19, нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.

У матеріалах справи містяться витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105. Так, згідно з витягом від 06.05.2025 №НВ-9961856532025, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 49606696,55 грн. Згідно з витягом від 20.06.2024 №НВ-9942009842024, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 44309540,91 грн, а коефіцієнт індексації даної категорії земель за 2023 рік становив 1,051.

Скаржник, ставлячи під сумнів правомірність нарахування безпідставно збережених коштів, не ініціював проведення судової експертизи для встановлення іншого розміру нормативної грошової оцінки, не довів застосування неправильних вихідних даних, помилкових коефіцієнтів або невідповідності таких показників затвердженій нормативній грошовій оцінці земель м. Чернівці.

Розмір застосованої при розрахунку безпідставно збережених коштів відсоткової ставки орендної плати (3%) згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки відповідає Положенню про оренду та порядку розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженому рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715.

Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача про неправомірне визначення цільового призначення та завищення нормативної грошової оцінки.

Чернівецький окружний адміністративний суд у ході розгляду адміністративної справи №600/4810/24-а, про яку згадувалося сторонами у даній справі і в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції, встановив, що ТОВ "Подільський земельний центр" було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель території м. Чернівці, в тому числі земельної ділянки площею 1,8245 га за адресою: вул. лейтенанта Олександра Маланчука, 40, м. Чернівці.

За результатами розробленої технічної документації вказану земельну ділянку було віднесено до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).

На підставі виготовленої технічної документації 28.11.2023 відділ №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області здійснив державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. лейтенанта Олександра Маланчука, 40, площею 1,8017 га, кадастровий номер 7310136600:38:001:0105, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).

Згідно з п. п. 10, 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Згідно з п. 107 вказаного Порядку, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Рішенням 41 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 25.01.2024 №1623 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та віднести земельні ділянки до відповідної категорії земель, виду цільового призначення земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення. У п. 514 додатку до рішення міської ради VIII скликання від 25.01.2024 №1623 зазначено про земельну ділянку за адресою: м. Чернівці, вул. лейтенанта Олександра Маланчука, 40, з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105, яку віднесено до категорій земель землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).

Відтак, з наведеного слідує, що на момент прийняття Чернівецькою міською радою вищевказаного рішення №1623 від 25.01.2024 про затвердження технічної документації землеустрою щодо інвентаризації земель земельна ділянка за адресою: м. Чернівці, вул. лейтенанта Олександра Маланчука, 40, площею 1,8017 га, вже була сформована (кадастровий номер 7310136600:38:001:0105) та зареєстрована в Державному земельному кадастрі, а отже віднесена до відповідної категорії земель та виду цільового призначення.

Дані про земельну ділянку, які містилися в Державному земельному кадастрі, були обов`язковими для врахування Чернівецькою міською радою під час прийняття рішення №1623 від 25.01.2024.

Крім того, слід зазначити, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту (ч. 2 ст. 20 ЗК України).

У ході розгляду адміністративної справи №600/4810/24-а суд встановив, що згідно містобудівної документації м. Чернівці, а саме Коригування Генерального плану міста Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 27.03.2014 №1171, земельна ділянка за адресою: м. Чернівці, вул. лейтенанта Олександра Маланчука, 40, площею 1,8017 га, з кадастровим номером 7310136600:38:001:0105 розташована у функціональній зоні КС-4, що передбачена для підприємств та споруд IV-V класу шкідливості. ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" не довів, що визначений вид цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) суперечить містобудівній документації та функціональній зоні КС-4.

Таким чином, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №600/4810/24-а (т. 1, а. с. 15-20) підтверджено правомірність прийняття Чернівецькою міською радою рішення №1623 від 25.01.2024 про затвердження технічної документації та формування спірної земельної ділянки.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на судові рішення у справі №600/5948/24-а. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 28.04.2026 у справі №600/5948/24-а (адміністративне провадження №К/990/55774/25) скасував рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія суддів також наголошує, що предметом спору у справі №926/2187/25 є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 28.11.2023 до 07.05.2025, а у вказаний період відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Понад те, як слушно зауважив суд першої інстанції, запис у Державному земельному кадастрі щодо спірної ділянки є чинним, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру станом на 26.02.2026 (т. 1, а. с. 286-288).

Окрім того, у матеріалах даної справи міститься висновок будівельної експертизи щодо визначення коду відповідно до національного класифікатора НК 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд" (колишній Державний класифікатор ДК 018-2000), виготовлений на замовлення ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" щодо належного йому нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці. Експертом встановлено, що нежитлові будівлі і споруди фактично використовуються для складського зберігання бутильованої води з її подальшою реалізацією (т. 1, а. с. 256-263).

Відповідач не довів суперечність визначеного цільового призначення (код 03.07) функціональному використанню майна.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, а обставини, які відповідно до законодавства мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорій стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Враховуючи зазначені вище норми, наведені правові позиції Верховного Суду, встановлені у даній справі обставини та мотиви, викладені у цій постанові, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком законного й обґрунтованого висновку, що стягненню з відповідача підлягають кошти в сумі 1964913,97 грн, безпідставно збережені за користування спірною земельною ділянкою за період з 28.11.2023 до 07.05.2025.

Підсумовуючи, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції правильно визначив правову природу спірних правовідносин як кондикційних та обґрунтовано застосував до них положення ст. ст. 1212, 1214 ЦК України. Неповернення Чернівецькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності порушує інтереси територіальної громади в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження і не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному судовому рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, які мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне й обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" від 25.04.2026 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2026 у справі №926/2187/25 - без змін.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання, в силу приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДДЕТАЛЬ" вих. № 01-24/04/26 від 25.04.2026 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2026 у справі №926/2187/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №926/2187/25 повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2026.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Манюк П.Т.