Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №909/1346/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/1346/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,

суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.,

секретар судового засідання Слободянюк В.С.,

за участю представників

від позивача: Бреславська М.М.;

від відповідача: Марчак М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Калуської міської ради від 27.03.2026 вих. № 1680/02-38/04 (вх. № 01-05/936/26 від 30.03.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2026 (повний текст рішення складено та підписано 10.03.2026, суддя Шкіндер П.А.)

у справі № 909/1346/25

за позовом Калуської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК+"

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в сумі 2275341,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Калуська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК+" (далі – ТОВ "КДК+") про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в сумі 2275341,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за період з 08.01.2025 до 26.10.2025 відповідач використовував земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 площею 5,8331 га, на якій розташовані під`їзна залізнична колія ТОВ "КДК+" та нежитлові приміщення за адресами: вул. Промислова, 25 м. Калуш та вул. Промислова, 25а, м. Калуш, без оформлення права користування нею (без укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди земельної ділянки) і не сплачував орендну плату, що призвело до безпідставного збереження коштів, які мали бути сплачені до місцевого бюджету.

Розмір безпідставно збережених коштів за період з 08.01.2025 до 26.10.2025 у сумі 2275341,46 грн розраховано на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у витязі з Державного земельного кадастру № НВ-0002265272025 станом на 07.11.2025 та витязі із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.11.2025 № 2339 Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у розмірі 80 892 821,51 грн та ставки орендної плати 3,5 % (згідно з рішенням Калуської міської ради від 29.06.2023 №2274).

В якості правових підстав позову зазначено ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, 206 ЗК України, ст. 288 ПК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 03.03.2026 у справі № 909/1346/25 відмовив у позові Калуської міської ради; судові витрати залишив за позивачем.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі рішення Калуської міської ради від 31.10.2024 № 3663 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "КДК+" сформовано земельну ділянку площею 5,8331 га з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398, на якій розташована під`їзна залізнична колія ТОВ "КДК+" та нежитлові приміщення за адресами: вул. Промислова, 25, м. Калуш та вул. Промислова, 25а, м. Калуш; дата реєстрації земельної ділянки - 08.01.2025, а відтак земельна ділянка з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 є сформованою 08.01.2025.

Суд також встановив, що відповідачу у період з 08.01.2025 до 26.10.2025 на праві власності належало нерухоме майно, яке розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 комунальної форми власності. Таким чином ТОВ "КДК +" як власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності, користується вказаною земельною ділянкою, хоча такі речові права відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України не зареєстровані, плата за користування землею не вносилася, а відтак дійшов висновку про те, що відповідач без достатньої правової підстави зберіг в себе грошові кошти в обсязі орендної плати.

Місцевий господарський суд виснував про те, що витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0002265272025 (дата проведення нормативної грошової оцінки - 07.11.2025) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з огляду на те, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не була сталою та зазнала змін у період 07.10.2025 - 07.11.2025. Відтак, поданий позивачем розрахунок суми боргу не є належним доказом на підтвердження розміру позовних вимог, а інших доказів на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивач до суду не подав.

Суд першої інстанції також зазначив, що не має можливості самостійно здійснити перерахунок розміру безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, оскільки, як зазначалося вище, нормативна грошова оцінка земельної ділянки не була сталою та зазнала змін у період 07.10.2025 - 07.11.2025, а відомості щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, починаючи з 08.01.2025, у суду відсутні, позивач такі докази самостійно суду не подав та щодо їх витребування не клопотав.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2026 у справі №909/1346/25, Калуська міська рада 30.03.2026 подала до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 27.03.2026, згідно з якою просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а саме: витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який сформований 12.11.2025, витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0002265272025 від 10.11.2025, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7401154052025 від 22.10.2025, визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, зокрема щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазнала змін.

Позивач вказує на те, що відповідач не заперечував факт використання земельної ділянки комунальної власності, зробив контррозрахунок суми безпідставно збережених коштів за заявлений період, при цьому суд відмовив у позові у повному обсязі. Витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0002265272025 від 10.11.2025 було надано на підтвердження факту формування земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398, і такий містить інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - 80892821,51 грн, а отже є належним і допустимим доказом у справі. При цьому суд надав перевагу рівнозначному доказу, який поданий відповідачем, - витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.10.2025 та зробив неправильний висновок про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазнала змін. На підтвердження розрахунку суми безпідставно збережених коштів позивач надав витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, сформований 12.11.2025, відповідно до якого розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки становить 80892821,51 грн. Законодавством не передбачено необхідності надання витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, сформованого протягом періоду стягнення, а отже суд неправильно застосував ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель".

Разом із тим суд неправильно застосував норми закону України "Про оцінку земель", які регулюють порядок проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначаючи у рішенні дати проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки 07.10.2025 та 07.11.2025. У даному випадку суд не розмежував питання проведення нормативної грошової оцінки земель м. Калуша, за результатами якої складається технічна документація, та видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, що здійснюється органами ведення Державного земельного кадастру. Нормативна грошова оцінка земель міста Калуша діє з 2022 року, що підтверджується рішенням Калуської міської ради від 24.06.2021 №623 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Калуша", інших рішень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Калуша міська рада не приймала, доказів зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 відповідач не надав. Позивач подав докази на підтвердження нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки на 2025 рік. Таким чином позивач вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу від 17.04.2026, ТОВ "КДК+" вважає аргументи скаржника безпідставними і необґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу Калуської міської ради без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки повинен визначатись не розрахунково, а підтверджуватись належними доказами; витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Відтак суд першої інстанції правомірно встановив, що витяг з Державного земельного кадастру №НВ-0002265272025 від 10.11.2025 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з огляду на те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не була сталою та зазнала змін у період 07.10.2025-07.11.2025. Отже, як вважає відповідач, поданий позивачем розрахунок суми боргу не підтверджує розміру позовних вимог, оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026, апеляційну скаргу Калуської міської ради у справі №909/1346/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Манюка П.Т., Рима Т.Я.

Ухвалою від 06.04.2026 колегія суддів відкрила апеляційне провадження у справі №909/1346/25 та призначила розгляд скарги в судовому засіданні на 07.05.2026.

Матеріали справи №909/1346/25 надійшли до апеляційного господарського суду 10.04.2026.

Ухвалою від 07.05.2026 колегія суддів відклала розгляд справи №909/1346/25 на 28.05.2026.

У судовому засіданні 28.05.2026 колегія суддів оголосила перерву до 02.07.2026.

Апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу у даній справі поза межами встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України строку, але у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вчинення відповідних процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та справедливого й неупередженого вирішення судом спору.

26.06.2026 до апеляційного суду від Калуської міської ради надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів від 22.06.2026 №3787/02-38/04. Позивач повідомив, що листом від 29.05.2026 №1309/02-20/17 звертався до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з приводу того, чому у витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 5,8331 га з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 від 22.10.2025 та від 10.11.2025 є розбіжності у нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру 08.01.2025. Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у листі від 11.06.2026 №18-9-0.10-3402/0/2-26 повідомило Калуську міську раду про те, що 15.10.2025 ТОВ "КДК+" подало заяву про внесення виправлення до відомостей Державного земельного кадастру, а саме виправлення помилки у координатах поворотних точок меж земельної ділянки, внаслідок чого державним кадастровим реєстратором 22.10.2025 внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру, в результаті чого відбулися зміни у розміщенні земельної ділянки (коригування координат її меж та геометрії в Державному земельному кадастрі) та в результаті збільшення її площі, що і стало причиною зміни вартості нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки. Відтак вартість нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 з 01.01.2025 до 21.10.2025 становить 58456301,36 грн, а з 22.10.2025 до 31.12.2025 - 80892821,51 грн.

Позивач у вищевказаній заяві від 22.06.2026 №3787/02-38/04 просив визнати поважними причини неподання додаткових доказів до суду першої інстанції з огляду на те, що додаткові письмові пояснення з витягом з Державного земельного кадастру від 22.10.2025 відповідач подав до місцевого господарського суду 28.02.2026 (перед останнім судовим засіданням), у зв`язку з чим Калуська міська рада не могла звернутися до уповноваженого органу під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За змістом ч. ч. 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що на залежали від неї.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови від 18.11.2020 у справі №910/11152/19, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19, від 03.09.2024 у справі №903/753/22).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, клопотання особи, яка подала скаргу.

З урахуванням викладеного, а також того, що такі докази були подані не разом із апеляційною скаргою від 27.03.2026, а значно пізніше, колегія суддів не приймає додаткові докази, подані позивачем із заявою від 22.06.2026 №3787/02-38/04, у зв`язку з відсутністю достатніх правових підстав для їх долучення на стадії апеляційного перегляду. Позивач не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк та не довів неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У судовому засіданні 02.07.2026 було оголошено перерву до 16.07.2026.

У ході апеляційного розгляду цієї справи, зокрема в судовому засіданні 16.07.2026, представник позивача просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов про стягнення коштів в сумі 1690975,60 грн, з урахуванням листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 11.06.2026 №18-9-0.10-3402/0/2-26. Представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

16.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини цієї постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені судом апеляційної інстанції.

16.10.2023 за ТОВ "КДК+" зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресами: вул. Промислова, 25, м. Калуш та вул. Промислова, 25а, м. Калуш, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16.10.2024 ТОВ "КДК+" звернулося до Калуської міської ради щодо надання дозволу на розроблення проєкту відведення земельних ділянок в оренду для обслуговування під`їзної залізничної колії.

31.10.2024 Калуською міською радою прийнято рішення №3663 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "КДК+".

На підставі зазначеного рішення сформовано земельну ділянку площею 5,8331 га з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398, на якій розташована під`їзна залізнична колія ТОВ "КДК+" та нежитлові приміщення за адресами: вул. Промислова, 25, м. Калуш та вул. Промислова, 25а, м. Калуш. Дата реєстрації земельної ділянки - 08.01.2025, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0002265272025.

04.11.2025 ТОВ "КДК+" звернулося до Калуської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 площею 5,8331 га.

05.11.2025 за ПП "Некасервіс-ІФ", ТОВ "Рено Командор" та ТОВ "Калуська залізнична компанія" зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: вул. Промислова, 25, м. Калуш, а також за ТОВ "МК Спецтранс" та ТОВ "КДК+" - право власності на нерухоме майно за адресою: вул. Промислова, 25а, м. Калуш, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на право користування відповідачем спірною земельною ділянкою у період з 08.01.2025 по 26.10.2025 та у зв`язку зі зміною власників вищезазначеного нерухомого майна, Калуська міська рада розрахувала розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за період з 08.01.2025 по 26.10.2025 за фактичне використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 у сумі 2275341,46 грн.

Вказана сума розрахована на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у витязі з Державного земельного кадастру №НВ-0002265272025 станом на 07.11.2025 та витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.11.25 №2339 Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у розмірі 80892821,51 грн, та ставки орендної плати - 3,5 % згідно з рішенням Калуської міської ради від 29.06.2023 №2274.

За інформацією фінансового управління Калуської міської ради від 06.11.2025, від ТОВ "КДК+" до бюджету Калуської міської територіальної громади за період з 01.01.2025 до 31.10.2025 надійшли кошти, які були сплачені на підставі договору оренди землі від 11.12.2023, укладеного між Калуською міською радою та ТОВ "КДК+" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:03:001:0050, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Промислова, 13. Слід зауважити, у п. 10 цього договору передбачено, що орендна плата вноситься згідно вимог ПК України та відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.12.2023 №НВ-9933571482023, рішень Калуської міської ради від 24.06.2021 №623 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Калуша" та від 21.06.2018 №1634 "Про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території міста Калуша".

Доказів внесення відповідачем коштів як орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 у період з 08.01.2025 до 26.10.2025 матеріали справи не містять.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відносини, пов`язані з використанням земельних ділянок, регулюються ЗК України, ЦК України, ПК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про оцінку земель" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України) (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За змістом ст. ст. 120, 125, 126 ЗК України та ст. 377 ЦК України, перехід або набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, зумовлює необхідність належного оформлення речового права на відповідну земельну ділянку. Право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації відповідного права

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначено, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

У такий спосіб положення гл. 15, ст. ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (подібні висновки викладено у постановах Верхового Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18).

Відповідно до ч. ч, 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 виснувала, що у спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку ст. 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд керується тим, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. ст. 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; площу земельної ділянки; суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативної грошової оцінки); період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.06.2026 у справі №909/1000/24.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав про необхідність застосування ст. 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати, зокрема у постановах від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, яка від імені та в інтересах відповідної територіальної громади реалізує її повноваження як суб`єкта права власності на землі комунальної власності, що складається з прав володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, які можуть бути об`єктами зазначених цивільних прав виключно з моменту їх формування та державної реєстрації права власності на них за відповідною місцевою радою.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 виснував, що з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Матеріалами даної справи підтверджено, що спірна земельна ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав земельною ділянкою комунальної власності площею 5,8331 га з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 з 08.01.2025 (дата реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі).

У спірний період з 08.01.2025 до 26.10.2025 на зазначеній земельній ділянці розташовувалися об`єкти нерухомого майна - під`їзна залізнична колія та нежитлові приміщення за адресою: вул. Промислова, 25, м. Калуш та вул. Промислова, 25а, м. Калуш, які належать на праві власності ТОВ "КДК+" з 16.10.2023.

Отже, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти нерухомості. З моменту формування земельної ділянки, тобто з 08.01.2025, у відповідача виник обов`язок належним чином оформити речові права на користування земельною ділянкою в установленому законом порядку та здійснювати плату за користування цією земельною ділянкою, оскільки саме на ній розміщене належне йому нерухоме майно.

Натомість доказів укладення договору оренди землі, державної реєстрації за відповідачем речових прав на спірну земельну ділянку у спірний період матеріали справи не містять. Таких доказів відповідач не надав ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи.

Виходячи зі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що ТОВ "КДК +" як власник нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці комунальної власності площею 5,8331 га з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398, у період з 08.01.2025 до 26.10.2025 фактично користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави та внесення плати за користування нею, внаслідок чого зберіг у себе кошти в обсязі орендної плати.

Разом із тим наведені обставини підтверджують лише саму наявність підстав для виникнення у відповідача кондикційного обов`язку, однак не звільняють суд від обов`язку перевірити правильність визначення розміру такого обов`язку. Саме розмір безпідставно збережених коштів має бути встановлений з урахуванням належної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, її площі, цільового призначення, періоду фактичного користування та ставки, яка підлягає застосуванню за відповідних умов.

Так, оцінюючи доводи скаржника в частині розрахунку суми безпідставно збережених коштів, зокрема розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка використана для визначення розміру орендної плати, колегія суддів апеляційного суду враховує таке.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст. 13 цього Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частинами 1, 3, 4 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПК України.

Згідно з п. 271.2 ст. 271 ПК України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Колегія суддів зауважує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №751/1543/19).

У постанові Верховного Суду від 08.10.2024 року у справі № 916/2498/22 вказано, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 виснували, що земельне законодавство та Податковий кодекс України не обмежують можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на підтвердження нормативної грошової оцінки можуть бути, зокрема, технічна документація на земельну ділянку, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи, якщо такі докази містять інформацію щодо предмета спору.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України (подібний правовий висновок висвітлений у постанові Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №922/3066/25).

Враховуючи положення п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до положень п. 289.2 ст. 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І індекс споживчих цін за попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п. 289.3 ст. 289 ПК України).

Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 за період з 08.01.2025 до 26.10.2025 становить 2275341,46 грн (а. с. 36). Вказана сума розрахована на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у витязі з Державного земельного кадастру №НВ-0002265272025 від 10.11.2025 та витязі із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 12.11.2025 №2339 у розмірі 80892821,51 грн (дата проведення нормативної грошової оцінки 07.11.2025), та ставки орендної плати - 3,5 % згідно рішення Калуської міської ради від 29.06.2023 №2274.

Відповідач вважає розрахунок позивача безпідставним і незаконним, оскільки використано нормативну грошову оцінку у розмірі 80892821,51 грн, яка проведена 07.11.2025, тобто поза межами спірного періоду. Натомість, згідно витягу з Державного земельного кадастру №НВ-7401154052025 від 22.10.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 станом на 07.10.2025 становить 58456301,36 грн, що вказує на суттєво менший розмір суми заборгованості за користування землею, а саме 1636773,88 грн, що відповідач також не вважає об`єктивним з огляду співвіднесення спірного періоду - 08.01.2025 - 26.10.2025 та дати формування витягу - 22.10.2025.

Колегія суддів констатує, що витяг є документом, який оформлює і відображає відповідні дані, однак не створює нормативну грошову оцінку. Нормативна грошова оцінка земель міста Калуша діє з 2022 року, що підтверджується рішенням Калуської міської ради від 24.06.2021 №623 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Калуша", яке не змінювалось та не скасовувалось, є чинним. Інших рішень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Калуша міська рада не приймала. Протилежного відповідачем не доведено і апеляційним судом не встановлено. Доказів того, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у період з 08.01.2025 до 26.10.2025 не була сталою та зазнала змін, матеріали справи не містять.

У контексті наведеного, висновок місцевого господарського суду про неможливість самостійного здійснення перерахунку розміру безпідставно збережених коштів є помилковим.

При визначенні розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:07:001:0398 у заявлений позивачем період з 08.01.2025 до 26.10.2025 колегія суддів виходить з відомостей про нормативну грошову оцінку (58456301,36 грн), які містяться у витязі з Державного земельного кадастру №НВ-7401154052025 від 22.10.2025. Зазначений витяг відображає нормативну грошову оцінку земельної ділянки в межах спірного періоду, тоді як витяг станом на 07.11.2025 сформовано вже після його закінчення. Оскільки матеріали справи не містять доказів зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки у період між 07.10.2025 та 07.11.2025, підстави для застосування при розрахунку відомостей, наведених у витязі станом на 07.11.2025, відсутні.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Неодноразово Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кожна зі сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази у їх взаємозв`язку та з урахуванням вірогідності, не здійснив належної оцінки пов`язаних із ними обставин, які мають значення для справи, зокрема щодо розміру нормативної грошової оцінки, залишив поза увагою доводи позивача в частині розрахунку заявленої до стягнення суми коштів, внаслідок чого не застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про оцінку земель", які регулюють порядок проведення нормативної грошової оцінки земель, не врахував висновки щодо застосування відповідних норм у подібних правовідносинах, які викладені у наведених вище постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що у спірних правовідносинах Калуська міська рада є уповноваженим органом на здійснення контролю за дотриманням інтересів держави та територіальних громад в частині законності використання бюджетних коштів та комунального майна на відповідній території, оскільки, кошти від оренди за земельні ділянки надходять територіальній громаді Калуської міської ради, відповідач своїми діями - несплатою коштів за використання земельної ділянки, порушує інтереси територіальної громади Калуської міської ради. Відповідач як фактичний користувач земельних ділянок не може безоплатно користуватися землею комунальної власності лише з тієї підстави, що належним чином не оформив право користування нею.

Відтак доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, знайшли часткове підтвердження під час апеляційного перегляду з мотивів і міркувань, викладених у цій постанові. Висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі колегія суддів вважає такими, що не відповідають обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного та здійсненого апеляційним судом перерахунку, колегія суддів дійшла висновку, що з ТОВ "КДК+" на користь Калуської міської ради підлягають стягненню безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності у загальному розмірі 1636776,80 грн. Водночас позов в частині вимоги про стягнення 638564,66 грн є необґрунтованим.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Калуської міської ради від 27.03.2026 слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2026 у справі №909/1346/25 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 1636776,80 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову; у решті - рішення залишити без змін.

Розподіл судових витрат.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, апеляційний суд, з підстав часткового скасування судового рішення та частково задоволення апеляційної скарги, здійснює перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Калуської міської ради від 27.03.2026 вих.№1680/02-38/04 (вх.№01-05/936/26 від 30.03.2026) задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2026 у справі №909/1346/25 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 1636776,80 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК+" (вул. Промислова, буд. 13, м. Калуш, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77300, ідентифікаційний код 45205275) на користь Калуської міської ради (вул. Івана Франка, буд. 1, Івано-Франківська обл., 77300, м. Калуш, ідентифікаційний код 33578261) 1636776,80 грн та 24551,65 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. У решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2026 у справі №909/1346/25 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК+" (вул. Промислова, буд. 13, м. Калуш, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77300, ідентифікаційний код 45205275) на користь Калуської міської ради (вул. Івана Франка, буд. 1, Івано-Франківська обл., 77300, м. Калуш, ідентифікаційний код 33578261) 36829,81 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідні накази

6. Матеріали справи №909/1346/25 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2026.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Манюк П.Т.