Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №625/148/26 — Коломацький районний суд Харківської області

625/148/26

Провадження № 2/625/123/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лосєва Д.К.,

за участю секретаря судового засідання Рахімової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Доценко Наталії Валеріївни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Доценко Наталія Валеріївна, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовною заявою, в якій просила розірвати шлюб, що укладений 16 грудня 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявленої вимоги представник позивачки вказала, що 16 грудня 1995 року між позивачем та відповідачкою укладений шлюб, однак на даний час подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу стало не можливим, позаяк вони не мають спільних інтересів, у кожного із них різні погляди на життя та між ними відсутнє взаєморозуміння, подружжя втратило почуття любові та поваги один до одного.

Крім того представник позивачки вказала, що подружжя тривалий час разом не проживає, спільного господарства вони не ведуть, будь-які майнові спори між ними відсутні.

З огляду на вказані вище обставини, вважаючи, що шлюб між сторонами фактично припинив своє існування, а збереження сім`ї і подальше спільне життя подружжя є неможливим, представник позивача просив суд розірвати шлюб, укладений 16 грудня 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 01 липня 2026 року, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

В судове засідання представник позивача та сам позивач не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с.36-37), при цьому представником позивача адвокатом Доценко Н.В. до суду подано заяву за вх. ЕС№ 921/01-51/26 від 11 травня 2026 року (а.с.1-5), в якій вона просила суд провести розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик до суду (а.с. 39).

Причини неявки відповідачка суду не повідомляла, будь-яких заяв та клопотань від неї не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відповідачка не подала до суду відзив на позовну заяву.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідачка своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подала, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки за наявними у справі матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 16 грудня 1995 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Харкова, вбачається, що 16 грудня 1995 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладений шлюб, прізвище дружини після одруження змінено на - « ОСОБА_4 », про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 1322 (а.с. 20).

Сімейне життя у сторін не склалося, подружніх стосунків вони не підтримують, разом не проживають, спільного домашнього господарства не ведуть.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ст. 1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.

Такі положення національного законодавства України відповідають ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд керується вимогами чинного законодавства України стосовно добровільності шлюбу як однієї із основних його засад, розуміючи поняття шлюбу в контексті сімейного союзу, де слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу та його добровільний характер.

При цьому суд зазначає, що шлюб припиняється шляхом його розірвання внаслідок стійкого розладу подружніх стосунків шляхом реалізації права одним із подружжя на пред`явлення відповідного позову. Повага до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потребує прояву іншим із подружжя власної гідності та самоповаги.

З огляду на те, що позивач, не маючи наміру зберегти шлюб із відповідачкою, скористався своїм гарантованим правом та звернувся до суду із відповідним позовом про розірвання шлюбу й наполіг на його задоволенні, взявши до уваги ту обставину, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між сторонами суперечитиме їх інтересам, в зв`язку з чим існують визначені законом підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

За змістом ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності із вимогами, закріпленими у ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідачку.

На підставі зазначеного та керуючись ч. 1 ст. 110, ст.ст. 112, 113 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача адвоката Доценко Наталії Валеріївни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений 16 грудня 1995 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований міським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Харкова, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 1322, розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.К. Лосєв